Ухвала

від 19.05.2025 по справі 904/6344/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

19.05.2025 м.Дніпро Справа № 904/6344/20 (904/4409/24)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колег суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ІНДУСТРІЯ ГРАНДСТРОЙ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2024 (суддя Камша Н.М., повний текст якого підписаний 31.10.2024) у справі № 904/6344/20(904/4409/24)

за позовом Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ІНДУСТРІЯ ГРАНДСТРОЙ", м.Дніпро

про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2024 у справі №904/6344/20(904/4409/24) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ІНДУСТРІЯ ГРАНДСТРОЙ" м. Дніпро на користь Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" м. Дніпро основний борг у сумі 122 512,78 грн., інфляційні втрати у розмірі 25 853,68 грн., 3% річних - 8 079,96 грн., пеню - 29 212,39 грн. та витрати по сплаті судового збору 2 422,40 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ІНДУСТРІЯ ГРАНДСТРОЙ", в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Одночасно у змісті апеляційної скарги викладене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке мотивовано тим, що скаржник дізнався про обставини зазначені в справі лише в березні 2025 року, оскільки не брав участі у справі.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.04.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 18.04.2025 здійснено запит матеріалів справи №904/6344/20(904/4409/24) із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

23.04.2025 матеріали справи №904/6344/20(904/4409/24) надійшли до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційний господарський суд спростував доводи щодо необізнаності із справою, оскільки рішення вручення апелянту в електронний кабінет 31.10.2024, що підтверджено матеріалами справи та дійшов висновку про неповажність підстав пропуску такого строку, тому ухвалою суду від 24.04.2025 залишив апеляційну скаргу без руху із наданням скаржнику строку на усунення недоліків скарги, зокрема: подання нового клопотання про поновлення строку, із зазначенням інших причин такого пропуску.

Копію ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2025 надіслано апелянту засобами електронного зв`язку та доставлено до електронного кабінету у підсистемі ЄСІКС Електронний суд 24.04.2025 о 18:14 годині.

З урахуванням норм абз.2 ч.6 ст.242 ГПК України ухвала вважається врученою апелянту 25.04.2025.

Відтак, недоліки скарги мали бути усунені апелянтом у строк до 29.04.2025 (включно).

28.04.2025 до суду апеляційної інстанції через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» надійшла заява апелянта про усунення недоліків (зареєстрована судом 29.04.2025), в якій наведене нове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, в якому, апелянт посилається на:

- суттєве зменшення кількісного штату співробітників Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ІНДУСТРІЯ ГРАНДСТРОЙ», як по причині мобілізації співробітників, так і через побоювання працівників, що товариство на вимогу органів ТЦК та СП подаватиме списки військовозобов`язаних співробітників; по цій причині з 2022 року і по сьогодні в штаті товариства рахується вакантна посада юрисконсульта, внаслідок чого, відсутність фахівця на даній посаді унеможливила вчасне виявлення надходження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про відкриття провадження у справі в Електронний кабінет Товариства. Таким чином, єдиною особою, яка мала доступ до Електронного кабінету, був директор Товариства, який більшу частину свого робочого часу знаходиться на об`єктах будівництва та об`єктивно позбавлений можливості перевіряти Електронний кабінет;

- простій в роботі ТОВ " БУДІВЕЛЬНА ІНДУСТРІЯ ГРАНДСТРОЙ";

- посилається на справу ЄСПЛ «Беллет проти Франції» в якій ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду та постанову ВС від 01.05.2024 у справі № 205/4687/22, в якій зазначено, що якщо під час проголошення вироку місцевого суду потерпіла та її представник були відсутніми, а матеріали провадження не містять даних щодо отримання ними копій цього рішення, то це не може бути перешкодою в реалізації такими особами їхнього права на оскарження цього судового рішення. Постановляючи ухвалу про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд надав неналежну та помилкову оцінку доводам, викладеним у клопотанні представника потерпілої, щодо поважності причин його пропуску.

Згідно статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина 3). Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу (частина 4).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

У період з 01.05.2025 по 12.05.2025 (включно) колегія суддів перебувала у відпустці, як у період з 15.05.2025 по 17.05.2025 (вклбючно) член колегії суддів суддя Парусніков Ю.Б. перебував у відрядженні, отже, ухвала постановляється у розумний строк.

Розглянувши клопотання апелянта із зазначенням інших підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційний господарський суд визнає підстави, зазначені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, неповажними, з огляду на наступне.

По-перше, суттєве зменшення кількісного штату співробітників, відсутність у штаті на даний час на посаді фахівця з права (юриста) та простій у роботі підприємства відноситься до суб`єктивних підстав, а не об`єктивних і непереборних, що не можуть слугувати підставою для поновлення процесуального строку.

По-друге, щодо доводів апелянта про уникнення надмірного формалізму, позбавлення останнього доступу до правосуддя, то вони відхиляються Судом з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України). Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішеннях ЄСПЛ від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

При цьому Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справах "Ейрі проти Ірландії" та "Ґарсія Манібардо проти Іспанії").

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "Ґарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996).

ЄСПЛ в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.

Також ЄСПЛ звернув увагу, що при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", від 08.12.2016 у справі "ТзОВ "Фріда" проти України").

При цьому, якщо процесуальним законом окреслені певні строки, особи, що звертаються зі скаргами мають бути обізнані, що такі строки будуть застосовані.

За приписами ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тому, негативні наслідки у вигляді неможливості поновлення процесуального строку (у зв`язку з відсутністю об`єктивних обставин його пропуску) покладаються на апелянта.

Суд апеляційної інстанції також враховує висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №756/11081/20:

« 48. Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

49. Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

50. У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).

51. Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

52. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

53. Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

54. Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).».

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що в обґрунтування інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження рішення суду скаржником не зазначено обставин, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовили пропуск встановленого строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Щодо посилань апелянта на постанову ВС від 01.05.2024 у справі № 205/4687/22, то вона не є релевантною до цієї справи в силу різних обставин, оскільки у даній справі (904/6344/20(904/4409/24)) матеріали справи містять дані щодо отримання відповідачем копії оскаржуваного рішення.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ІНДУСТРІЯ ГРАНДСТРОЙ" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду не підлягає задоволенню, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 260, пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ІНДУСТРІЯ ГРАНДСТРОЙ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2024 у справі №904/6344/20(904/4409/24).

Апеляційну скаргу №б/н від 16.04.2025 з додатком на 47 аркушах, в тому числі платіжна квитанція № 7376-2874-0950-7549 від 14.04.2025 про сплату 4500 грн, повернути апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Суд апеляційної інстанції повідомляє, що згідно з п.122 (розділу V. Перехідні положення) Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей; електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі; документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Таким чином, оскільки апеляційну скаргу апелянтом подано в електронній формі через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» зазначена скарга зберігається в централізованому файловому сховищі, а її роздрукована паперова копія приєднується до матеріалів справи.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

СуддяЮ.Б. Парусніков