Рішення

від 07.05.2025 по справі 926/85/25

ЗАСТАВНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

07 травня 2025 року Справа № 926/85/25

За позовом Заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу

до Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області (відповідач 1)

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь" (відповідач 2)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління екології та природних ресурсів Чернівецької обласної військової адміністрації

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення органів місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди та скасування рішення про державну реєстрацію

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Григораш М.І

Представники:

від прокуратури - Козлова Ю.Г.

від позивача - Книговський В.О.

від відповідача 1 - не з`явився

від відповідача 2 - не з`явився

від третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Чернівецької обласної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь", в якому просить суд:

- усунути власнику Брусницькій територіальній громаді перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою під орнітологічним заказником місцевого значення «Чорторийський» площею 57,9 га шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації від 19 липня 2005 року № 389 про затвердження технічної документації по інвентаризації земельної ділянки водного фонду та надання її в оренду ТзОВ "Либідь";

- усунути власнику Брусницькій територіальній громаді перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою під орнітологічним заказником місцевого значення «Чорторийський» площею 57,9 га шляхом скасування розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації від 18 лютого 2013 року № 42 про внесення змін до договору оренди, укладеного з ТзОВ «Либідь»;

- усунути власнику Брусницькій територіальній громаді перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою під орнітологічним заказником місцевого значення «Чорторийський» площею 57,9 га шляхом скасування розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації від 14 червня 2013 року № 175 про внесення змін до договору оренди, укладеного з ТзОВ «Либідь»;

- усунути власнику Брусницькій територіальній громаді перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою під орнітологічним заказником місцевого значення «Чорторийський» площею 57,9 га шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду від 01 липня 2013 року, який укладений між Кіцманською районною державною адміністрацією (надалі Брусницькою сільською радою) та СгТОВ «Либідь» на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 7322581500:02:001:0054 на загальну площу 50,2789 га, що розташована в адмінмежах Брусницької сільської ради;

- зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Либідь» повернути Брусницькій територіальній громаді Вижницького району Чернівецької області в особі Брусницької сільської ради водний об`єкт та земельну ділянку водного фонду за кадастровим номером 7322581500:02:001:0054 площею 50,2789 га, що знаходиться на території с. Чортория Брусницької сільської ради, яка відноситься до земель природно-заповідного фонду - орнітологічного заказника місцевого значення «Чорторийський»;

- усунути власнику Брусницькій територіальній громаді перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою під орнітологічним заказником місцевого значення «Чорторийський» площею 57,9 га, скасувавши державну реєстрацію земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 7322581500:02:001:0054 площею 50,2789 га, яка розташована на території Брусницької сільської ради Вижницького (Кіцманського) району Чернівецької області с. Чортория, шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо даної земельної ділянки інших речових прав та їх обтяжень та закриттям Поземельної книги відносно цієї ділянки;

- усунути власнику Брусницькій територіальній громаді перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою під орнітологічним заказником місцевого значення «Чорторийський» площею 57,9 га шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (рішення державного реєстратора Безруцького Євгена Юрійовича, індексний номер 6434169 від 04 жовтня 2013 року, номер запису про інше речове право 2749852 від 16 вересня 2013 року) та припинити право оренди Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Либідь» на земельну ділянку з кадастровим номером 7322581500:02:001:0054 площею 50,2789 га, яка розташована на території Брусницької сільської ради Вижницького (Кіцманського) району Чернівецької області;

- усунути власнику Брусницькій територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою під орнітологічним заказником місцевого значення «Чорторийський» площею 57,9 га шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності (рішення державного реєстратора Скрепчук Марина Миколаївна, індексний номером 65936104 від 27 грудня 2022 року, номер відомостей про речове право 48840340 від 23 грудня 2022 року) та припинити Брусницькій сільській раді право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7322581500:02:001:0054 площею 50,2789 га, яка розташована на території Брусницької сільської ради Вижницького (Кіцманського) району Чернівецької області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка, яка передана в оренду за спірними розпорядженнями і оспорюваним договором накладається на орнітологічний заказник «Чорторийський», який являє собою каскад з шести-семи невеликих водойм (ставків) і є одним з небагатьох місць масової зимівлі лебедів на заході України та єдиним пунктом гніздування лебедів-шипунів у Буковинському Передкарпатті.

Як вказує прокурор, межі та площа заказника не змінювались з моменту його створення, так само не приймались рішення про вилучення заповідної території.

Формування та реєстрація спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав здійснена безпідставно спочатку Кіцманською районною державною адміністрацією, а пізніше Брусницькою сільською радою за рахунок земель природоохоронного призначення та передана в оренду з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, яке не відповідає меті створення заповідного об`єкту.

Також, прокурор зазначає, що за оспорюваним договором оренди земельної ділянки, остання згідно з вимогами статті 178 ЦК України взагалі не могла бути предметом такого правочину. Таким чином, на підставі цього договору ділянка природно-заповідного фонду не вибула з володіння Брусницької територіальної громади, а її призначення змінилось лише формально. Проте існування договору є юридичною перешкодою у реалізації територіальною громадою правомочностей користування та розпорядження ділянкою, оскільки сторони договору за відсутності рішення суду про визнання договору недійсним, можуть знову ставити вимогу про реєстрацію права власності та права оренди на землю та іншим чином оспорювати законний статус земельної ділянки, що належить до природно-заповідного фонду.

Додатково, прокурором вказується, що орендарем всупереч вимог природоохоронного законодавства, а також законодавства у сфері захисту водних об`єктів не оформлено паспорт на водний об`єкт та спеціальний дозвіл на водокористування, а також наявний податковий борг зі сплати орендної плати в сумі 133203,72 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 січня 2025 року, справу №926/85/25 передано на розгляд судді Тинок О.С.

Ухвалою суду від 16 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12 лютого 2025 року. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління екології та природних ресурсів Чернівецької обласної військової адміністрації (58003, Україна, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Маяковського, буд. 35, код 40618131).

29 січня 2025 року представник відповідача-1 подала до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи (вх. №434), яку суд задовольнив.

30 січня 2025 року представник позивача подав до суду письмові пояснення (вх. №451), у яких Державна екологічна інспекція Карпатського округу повністю підтримує позовну заяву подану органом прокуратури.

Підтримуючи усі доводи органу прокуратури позивач також зазначав, що спірна земельна ділянка незаконно вибула із земель природно-заповідного фонду та незаконно зареєстрована в Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням та в такій площі під цим кадастровим номером. Вона не може бути об`єктом цивільних прав у зв`язку із її належністю до території природно-заповідного фонду. Незважаючи на те, що згідно з даними державних реєстрів цільовим призначенням земельної ділянки вказано сільськогосподарське та для рибогосподарських потреб, ця обставина не має правового значення, оскільки статус згаданої ділянки першочергово визначається тим, що вона розташовуються в межах об`єкта природно-заповідного фонду, і спеціальним режимом такої території, а тому спірна земельна ділянка належить до земель природно-заповідного призначення за фактом розташування на ній об`єкта природно-заповідного фонду-орнітологічного заказника місцевого значення «Чорторийський».

11 лютого 2025 року представник третьої особи через підсистему Електронний суд подав до суду письмові пояснення (вх. №619), у яких просив суд розгляд справи здійснювати без участі уповноваженого представника.

Управління екології та природних ресурсів Чернівецької обласної військової адміністрації зазначило, що оскільки на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням, то позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню в повній мірі.

Ухвалою суду від 12 лютого 2026 року відкладено підготовче засідання на 26 лютого 2025 року.

25 лютого 2025 року Брусницька сільська рада подала до суду письмові пояснення (вх. №851), у яких відповідач-1 підтверджуючи правильність викладених органом прокуратури обставин справи та дійсну належність і входження спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7322581500:02:001:0054 до об`єкта природно-заповідного фонду-орнітологічного заказника місцевого значення «Чорторийський», вважає за правильне усунути перешкоди законному власнику, Брусницькій сільській раді, у користуванні земельною ділянкою загальною площею 57,9 га.

Крім того, відповідач-1 просив суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника.

Ухвалою суду від 26 лютого 2025 року постановлено: відкласти підготовче засідання на 17 березня 2025 року та зобов`язати Брусницьку сільську раду надати суду докази надіслання письмових пояснень усім учасникам справи до початку наступного судового засідання.

11 березня 2025 року Брусницька сільська рада подала до суду заяву про долучення доказів (вх. №1059), які подавались учасником справи на виконання вимог ухвали суду від 26 лютого 2025 року.

Ухвалою суду від 17 березня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02 квітня 2025 року. Постановлено повідомити Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Либідь" про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

Ухвалою суду від 02 квітня 2025 року відкладено розгляд справи по суті на 16 квітня 2025 року. Постановлено повідомити Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Либідь" про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

Ухвалою суду від 16 квітня 2025 року відкладено розгляд справи по суті на 30 квітня 2025 року. Постановлено повідомити Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Либідь" про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні 30 квітня 2025 року позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 30 квітня 2025 року повідомлено учасників справи про відкладення ухвалення та проголошення судового рішення по справі №926/85/25 на 07 травня 2025 року.

07 травня 2025 року суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення, повідомив строк виготовлення повного судового рішення, роз`яснив порядок і строки оскарження рішення та набрання ним законної сили.

Відповідач-2 явку належного представника у всі проведені судові засідання та на проголошення рішення 07 травня 2025 року не забезпечив.

Про розгляд справи відповідача-2 було повідомлено ухвалами суду, які направлялись поштовим перебігом на юридичну адресу відповідача-2, оскільки у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь" відсутній зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Так, до суду повернулись рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з якого вбачається, що відповідач-2 отримав копію ухвали суду від 16 січня 2025 року 04 лютого 2025 року.

Водночас, направлені судом на юридичну адресу відповідача-2 копії ухвал суду від 12 лютого 2025 року, 26 лютого 2025 року, 17 березня 2025 року, 02 квітня 2025 року, 16 квітня 2025 року та 30 квітня 2025 року повернулись до суду із довідками АТ «Укрпошта» про причини повернення: адресат відсутній за вказаною адресою.

Задля забезпечення судом належного повідомлення відповідача-2 про хід справи і призначені судові засідання, копію ухвали суду від 17 березня 2025 року було направлено засновникам Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Так, до суду повернулись рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з якого вбачається, що ОСОБА_2 отримав копію ухвали суду від 17 березня 2025 року особисто 22 березня 2025 року. А поштове відправлення направлене ОСОБА_1 повернулось до суду із довідкою АТ «Укрпошта» про причини повернення: адресат відсутній за вказаною адресою.

Додатково, судом здійснювались повідомлення відповідача-2 про призначені судові засідання у справі №926/85/25 шляхом розміщення оголошень про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

Відповідно до статті 232 Господарського процесуального кодексу України видами судових рішень є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.

Пунктом 1 частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 725/7357/21 зазначено, що за змістом пункту 4 частини 6 статті 272 Цивільного процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученим судове рішення вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

У постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 752/5046/22 вказано, що: «Аргументи заявника про те, що суд не повідомив його про розгляд справи, є необґрунтованими, оскільки кореспонденція, а саме судова повістка-повідомлення про розгляд справи 15 лютого 2023 року о 15:30 год, повернена до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». З огляду на те що кореспонденція, яка була адресована учаснику справи, повернена до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України він є таким, що її отримав».

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №918/1478/14 та від 03 серпня 2022 року у справі №909/595/21).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Як нагадує Суд у справі Осіпов проти України, стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача.

Також, з огляду на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався своїми процесуальними правами, суд вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10 березня 1999 року рішенням 6 сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від №14-6/99 утворено орнітологічний заказник, який являє собою каскад з шести-семи невеликих водойм (ставків) антропогенного походження, розташованих поруч.

Згідно з додатком №1 до рішення 6 сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 10 березня 1999 року №14-6/99 визначено нововиявлену заповідну територію місцевого значення - орнітологічний заказник «Чорторийський», площею 57,9 га, місцезнаходженням у Кіцманському р-н, с. Чортория, з характеристикою: місце постійного гніздуванням лебедя-шипуна перелітного птаха, який зустрічається на території лише під час міграції.

Відповідно до пункту 6 рішення 6 сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 10 березня 1999 року №14-6/99 вирішено районним, селищним та сільським радам, підприємствам, відповідальним за збереження заповідних об`єктів та територій забезпечити належний заповідний режим на їх території.

19 травня 2005 року Кіцманським районним відділом земельних ресурсів сформовано витяг з технічної документації по розрахунку нормативної грошової оцінки земельнної ділянки що передається в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Либідь» на території Брусницької сільської ради Кіцманського районну. Місце розташування земельної ділянки: Чернівецька область, Кіцманський район, Брусницька сільська рада. Цільове призначення земельної ділянки: для риборозведення та сінокосіння. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить: 70168,21 грн.

Розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 19 липня 2005 року № 389 «Про затвердження технічної документації та надання в оренду земельної ділянки водного фонду ТзОВ «Либідь» затверджено технічну документацію по інвентаризації земельної ділянки водного фонду що надається в оренду ТзОВ «Либідь» для риборозведення та сінокосіння на території Брусницької сільської ради. Надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Либідь» земельну ділянку водного фонду загальною площею 50,2800 га з них під водою - 37,64 га, сінокоси - 4,6900 га, заболочені землі 1,04 га, чагарники -3,80 га, під дорогами та дамбами 3,11 га для риборозведення та сінокосіння на території Брусницької сільської ради за межами населеного пункту терміном до 31 грудня 2030 року за умови додержання вимог законодавства щодо порядку використання земель водного фонду.

20 липня 2005 року Кіцманська районна державна адміністрація Чернівецької області та Товариство з обмеженою відповідальністю «Либідь» склали Акт прийому передачі земельної ділянки у якому зафіксували, що орендодавець на підставі розпорядження голови Кіцманської райдержадміністрації від 19 липня 2005 року № 389 передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку водного фонду загальною площею 50,2800 га, що в адміністративних межах Брусницької сільської ради (за межами населеного пункту) в межах та розмірах зазначених у кадастровому плані.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-995464672024 від 12 листопада 2024 року земельна ділянка площею 50,2789 га, з кадастровим номером 7322581500:02:001:0054 за місцем розташування Чернівецька область, Кіцманський район, Брусницька сільська рада, з категорією земель землі сільськогосподарського призначення і цільовим призначенням для рибогосподарських потреб зареєстрована 20 липня 2005 року. Будь яких обмежень у використанні зареєстрованої спірної земельної ділянки не вказано.

18 лютого 2013 року розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області №42 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТзОВ «Либідь» на території Брусницької сільської ради» вирішено внести зміни до укладеного з ТзОВ «Либідь» договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Брусницької сільської ради (за межами населеного пункту) Кіцманського району, зареєстрованого в Чернівецькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 20 липня 2008 року № 040581500002, виклавши його в новій редакції з урахуванням наступних умов: замінити назву орендаря «товариство з обмеженою відповідальністю «Либідь» на «сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Либідь»; пункт 37 викласти в такій редакції: « 37. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у випадку: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням згідно з договором оренди; недотримання екологічної безпеки землекористування, додержання державних стандартів, норм і правил; несвоєчасного внесення орендної плати у випадку самовільного будівництва; у випадку надання земельної ділянки в суборенду без письмової згоди орендодавця; незабезпечення регулювання стоку води в період інтенсивних опадів, паводку та рибовилову».

14 червня 2013 року розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області №175 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТзОВ «Либідь» на території Брусницької сільської ради» вирішено внести зміни до укладеного з ТзОВ «Либідь» договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Брусницької сільської ради (за межами населеного пункту) Кіцманського району, зареєстрованого в Чернівецькій регіональній філії ДГІ «Центр ДЗК» 20 липня 2008 року № 040581500002, такі зміни: виклавши пункт 2 у новій редакції: « 2. В оренду передається земельна ділянка водного фонду загальною площею 50,2789 га, в тому числі сінокіс площею 4,6905 га, чагарник площею 3,8169 га, під водою площею 37,6309 га. болото площею 1,0444 га, під дорогами площею 0,2207 га, гідротехнічні споруди площею 2,8755 га»; в договорі оренди замінити слова «для риборозведення та сінокосіння» на «для рибогосподарських потреб»; у пункті 14 договору замінити слова «для іншого сільськогосподарського призначення» на «для рибогосподарських потреб».

01 липня 2013 року між Кіцманською районною державною адміністрацією Чернівецької області (далі - орендодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Либідь" (далі - орендар) укладено Договір оренди землі (далі - договір), згідно з пунктом 1 якого орендодавець на виконання розпоряджень голови Кіцманської районної державної адміністрації від 19 липня 2005 року № 389, від 18 лютого 2013 року № 42, від 14 червня 2013 року № 175 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для рибогосподарських потреб, яка розташована в адмінмежах Брусницької сільської ради (за межами населеного пункту) Кіцманського району Чернівецької області. Кадастровий номер 7322581500:02:001:0054.

Відповідно до пунктів 2-6 Договору в оренду передається земельна ділянка водного фонду загальною площею 50,2789 га, в тому числі сінокіс площею 4,6905 га, чагарник площею 3,8169 га, під водою площею 37,6309 га, болото площею 1,0444 га, під дорогами площею 0,2207 га, гідротехнічні споруди площею 2,8755 га. На земельній ділянці відсутні споруди. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 20 липня 2005 року становить 70168,21 (сімдесять тисяч сто шістдесяти вісім) гривень 21 коп. Земельна ділянка, яка передається в оренду, немає недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини: немає.

Договір укладено терміном до 31 грудня 2030 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 7 Договору).

Згідно з пунктами 13-14, 16 Договору земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб. Цільове призначення земельних ділянок рибогосподарських потреб. Умови збереження стану об`єкта оренди: використання згідно цільового призначення.

На орендованій земельній ділянці встановлено обмеження (обтяження): суворо дотримуватись встановлених законодавством правил землекористування, екологічних, санітарних та ветеринарних вимог; не дозволяється будівництво капітальних будівель та споруд (пункти 25-25.2 Договору).

Договір оренди земельної ділянки від 01 липня 2013 року та Акт прийому передачі земельної ділянки від 20 липня 2005 року підписано сторонами та скріплено печатками без будь-яких їх зауважень.

Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 16 вересня 2013 року за індексним номером 6434169 зареєстровано право оренди земельної ділянки Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Либідь» строком дії до 31 грудня 2030 року з правом пролонгації на підставі розпорядження "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТзОВ "Либідь", серія та номер:175, виданий 14 червня 2013 року, видавник: Кіцманська районна державна адміністрація Чернівецької області; договір оренди, серія та номер: б/н, виданий 01 липня 2013 року, видавник: Кіцманська районна державна адміністрація Чернівецької області. В оренду передалась земельна ділянка водного фонду загальною площею 50,2789 га, в тому числі сінокіс площею 4,6905 га, чагарник площею 3,8169 га, під водою площею 37,6309 га, болото площею 1,0444 га, під дорогами площею 0,2207 га, гідротехнічні споруди площею 2,8755 га.

10 червня 2022 року Управління Екології та природних ресурсів Чернівецької обласної державної адміністрації оформило Охоронне зобов`язання №ЗМорн 26/5-60 згідно якому Брусницькій сільській раді передалося під охорону та дотримання встановленого режиму територія (частина території, об`єкт) - орнітологічний заказник місцевого значення «Чорторийський» загальною площею 57,9 га у межах с. Чортория Вижницького району.

Голова Брусницької сільської ради 10 червня 2022 року підписав зобов`язання землекористувача у якому надав згоду взяти під охорону орнітологічний заказник місцевого значення «Чорторийський» загальною площею 57,9 га, що знаходиться у межах с. Чортория Вижницького району.

Положенням про орнітологічний заказник місцевого значення «Чорторийський» (далі - Положення) від 10 червня 2022 року передбачено, що заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання. Заказник загальною площею 57,9 га розташований на північній околиці села Чортория Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області. Територія заказника перебуває в користуванні Брусницької сільської ради. Територія заказника не вилучається із землекористування постійного землекористувача, який в своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про природно-заповідний фонд України», іншими законодавчими і нормативними актами та цим Положенням і несе відповідальність за належне утримання і охорону території (пункти 1.2. - 1.5.).

Згідно з пунктом 2.2. Положення основним завданням заказника є: збереження в природному стані унікальних озер, гнізд лебедів- шипунів та інших «червонокнижних», що мешкають на даній території; підтримка загального екологічного балансу в регіоні.

Відповідно до пункту 3.1. Положення на території заказника забороняється будь-яка діяльність, що суперечить цьому Положенню, цільовому призначенню і загрожує збереженню цінного природного комплексу, а також порушує режим охорони території, а також така, що не погоджена управлінням екології та природних ресурсів Чернівецької обласної державної адміністрації (далі - орган виконавчої влади) в межах компетенції.

Як вбачається із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 27 грудня 2022 року за індексним номером 65936104 зареєстровано право комунальної власності за Брусницькою сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7322581500:02:001:0054, площею 50,2789 га з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб за адресою Чернівецька обл., Кіцманський р., с/рада Брусницька на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-IX від 28 квітня 2021 року.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України та статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

У матеріалах справи міститься Положення про орнітологічний заказник місцевого значення «Чорторийський» у якому вказується, що орнітологічний заказник місцевого значення «Чорторийський» створено відповідно до рішення 6-ї сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 10 березня 1999 року № 14-6/99 і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання

Спірні розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації та договір оренди землі підписувались з метою використання спірної земельної ділянки для рибогосподарських потреб.

Водночас, у матеріалах справи міститься лист-відповідь Басейного управління водних ресурсів річок Прут та Сірет вих.№1217/06/2024 від 29 жовтня 2024 року у якому повідомляється, що паспорти та спеціальні дозволи на водокористування на водні об`єкти, які знаходяться на земельній ділянці за кадастровим номером 7322581500:02:001:0054, не оформлені.

Відповідно до пункту г частини 1 статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі природно-заповідного фонду.

У статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.

Частиною 1 статті 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об`єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і економічну цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об`єктом природно-заповідного фонду України.

До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища (частина 2 статті 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, заказники.

Заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, мікологічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні (пункт 1 частини 3 статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Відповідно до статті 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

Згідно з частиною 5 статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Як вбачається із матеріалів справи, територія утвореного рішенням 6 сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 10 березня 1999 року №14-6/99 орнітологічного заказника «Чорторийський» не вилучався у власника земельних ділянок/ постійного землекористувача, а його межі встановлювалися в натурі.

Відсутність розробленої документації із землеустрою зі встановленням у натурі меж земельної ділянки природно-заповідного фонду згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» не може бути підставою для висновку про відсутність об`єкта природно-заповідного фонду, межі якого були визначені рішенням органу місцевого самоврядування.

У постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №910/2828/18, від 13 серпня 2019 року у справі № 910/11164/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 911/3315/17, від 16 вересня 2022 року у справі №752/3090/19 Верховний Суд звертав увагу, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що узгоджується із положеннями частини четвертої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а неналежне оформлення земельної ділянки не змінює її цільового призначення як віднесеної до земель природно-заповідного фонду і не звільняє органи державної влади від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки.

Незавершення технічної процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду, не змінює цільового призначення вищезазначеної земельної ділянки як земель природно-заповідного фонду і не може мати наслідком втрату статусу території такого об`єкта, її знищення та/або можливість передачі третім особам його складових (земельної ділянки).

Незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

Незавершення всіх процедур щодо встановлення меж спірного об`єкта природно-заповідного фонду, наявні в матеріалах справи докази створення об`єкту заповідного фонду, дані, розміщені на публічній кадастровій карті України та карт природно-заповідного фонду України, де містяться данні про утворений у 1999 році орнітологічний заказник місцевого значення «Чорторийський» відповідно до яких, спірна земельна ділянка площею 50,2789 га розташована на території та в межах земель, що відносяться до природно - заповідного фонду, є достатніми, враховуючи приписи статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд», для визначення факту чи включає спірна земельна ділянка землі орнітологічного заказника місцевого значення «Чорторийський».

У матеріалах справи міститься Зобов`язання Брусницької сільської ради, як землекористувача на взяття під охорону орнітологічного заказника місцевого значення «Чорторийський» загальною площею 57,9 га.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 906/743/21, від 31 травня 2023 року у справі № 916/2064/20, від 21 березня 2023 року у справі № 920/456/19, від 14 червня 2022 року у справі № 903/1173/15, від 09 листопад 2021 року у справі № 906/1388/20, від 26 серпня 2021 року у справі № 924/949/20, від 23 жовтня 2018 року у справі № 903/857/18, від 20 серпня 2019 року у справі № 911/714/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 911/1413/19.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі № 914/73/18.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України право володіння, користування та розпорядження майном належать власнику.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з приписами статті 373 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до вимог статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 17 Земельного кодексу України унормовано, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, системний аналіз положень вказаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Крім того, позивачем за цим позовом може бути і неволодіючий власник, а особа, законний інтерес або право якої порушено.

Означена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17.

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджується передання в оренду відповідачу-2 земельну ділянку водного фонду загальною площею площею 50,2789 га.

Згідно з наявними у матеріалах справи листами-відповідями Басейного управління водних ресурсів річок Прут та Сірет вих.№1217/06/2024 від 29 жовтня 2024 року та вих. №884/06/2024 від 26 липня 2024 року в адміністративних межах с. Чортория Брусницької ОТГ, крім земельної ділянки за кадастровим номером 7322581500:02:001:0054, інших водойм з площею як у орнітологічного заказника місцевого значення «Чорторийський» немає. Водночас, відповідно до даних Публічної кадастрової карти поруч із земельною ділянкою 7322581500:02:001:0054 га знаходяться ставки орієнтовними площами 3,8424 га (48.378522 И, 25.563137 Е) та 2,4231 га (48.378887 К, 25.558358 Е). Таким чином, 5 ставків в межах земельної ділянки 7322581500:02:001:0054 площею 50,27 та 2 ставків розташованих поруч з ділянкою, орієнтовною площею 6,2655 га, інших в межах с. Чортория Брусницької ОТГ немає, разом вони утворюють орнітологічний заказник місцевого значення «Чорторийський».

Згідно із статтями 3, 4 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами , а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до частини 1 статті 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Тобто, водні об`єкти та землі водного фонду є національним багатством держави і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно- гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні та інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в водних ресурсах.

Усі водні об`єкти та землі водного фонду на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони протікають, та незалежно від права власності на них, становлять водний фонд та землі водного фонду України і перебувають під охороною держави.

З аналізу матеріалів справи вбачається протиправне формування земельної ділянки з кадастровим номером 7322581500:02:001:0054, площею 50,2789 га з частини території орнітологічного заказника місцевого значення «Чорторийський» загальною площею 57,9 га.

Встановлення цільового призначення спірної земельної ділянки для риборозведення та сінокосіння з подальшою зміною на рибогосподарські потреби свідчить про не проявлення розумної обачності, насідком чого стало винесення протиправних розпоряджень Кіцманською районною державною адміністрацією, оскільки остання могла і повинна була знати, що рішенням 6 сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 10 березня 1999 року №14-6/99 на спірній території утворено орнітологічний заказник «Чорторийський».

В силу закону орнітологічний заказник входить до природньо-заповідного фонду України. Мета оголошення заказника є збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів, а мета створення орнітологічного заказника місцевого значення «Чорторийський» - створення сприятливих умов для збереження та охорони лебедя-шипуна.

Оскільки заказник являє собою декілька невеликих водойм антропогенного погодження, які завдяки відчутному розвантаженню алювіальних вод взимку не замерзають чим приваблюють водоплаваючих птахів і стають їх джерелом годівлі/перебування, то встановлення цільового призначення земельної ділянки як для рибогосподарських потреб і надання вказаних водойм в оренду юридичній особі з правом останнього отримувати продукцію і доходи від використання водного фонду є порушенням вимог законодавства України.

Окрім того, у матеріалах справи міститься лист-відповідь Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області вих. №24.02/03-555-24 від 30 січня 2024 року у якому вказується, що згідно результатів досліджень Вінницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби у двох пробах патологічного (біологічного) матеріалу від дикої перелітної птиці (лебедів), знайдених на озері поблизу с. Чортория Брусницької ТГ Вижницького району Чернівецької області виявлено РНК вірусу грипу птиці типу А субтипу Н5 (звіт про результат дослідження патологічного (біологічного) матеріалу № 000411 п.м./24 від 30 січня 2024 року).

Означене вище свідчить про те, що лебеді-шипуни перебували на спірній земельній ділянці як під час утворення орнітологічного заказника «Чорторийський» у 1999 році так і використовували спірні водні об`єкти як місце годування навіть у 2024 році, що вказує на перманентний/безперервний стан використання птахами спірних водних об`єктів.

Таким чином, відповідач-2 та Кіцманська районна державна адміністрація проявили необачність або недбалість у з`ясуванні чи створить негативні наслідки формування спірної земельної ділянки з цільовим призначенням для риборозведення/рибогосподарських потреб з правом орендаря отримувати продукцію і доходи.

Сукупний аналіз матеріалів справи та законодавства України свідчить про незаконність винесених розпоряджень Кіцманської районної державної адміністрації від 19 липня 2005 року № 389, від 18 лютого 2013 року № 42 та від 14 червня 2013 року № 175.

Однак, за усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц). Вимога ж про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (постанови 24 липня 2024 року у справі №902/118/21, від 05 липня 2023 у справі № 912/2797/21, від 28 вересня 2022 року у справі №483/448/20, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 та від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21).

У пунктах 78- 81 постанови від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням». Визнання рішення недійсним не поновить порушене право або законний інтерес позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 зазначено, що - розглядаючи справу суд має з`ясувати чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором, чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах; - якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18).

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а - так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі Doran v. Ireland). Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26 жовтня 2000 року у справі Kudla v. Poland).

З урахуванням вкладеного вище, враховуючи те, що розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації від 19 липня 2005 року № 389, від 18 лютого 2013 року № 42 та від 14 червня 2013 року № 175 є актами індивідуальної дії які вже були реалізовані і вичерпали свою дію фактом їх виконання на час звернення органу прокуратури з відповідним позовом шляхом підписання спірного Договору оренди земельної ділянки водного фонду від 01 липня 2013 року, позовні вимоги в цих частинах є неналежним способом захисту наслідком чого є відмова у їх задоволенні.

Відповідно до статті 51 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що: розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта.

Надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру".

У матеріалах справи відсутні будь які належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували, що водний об`єкт розташований на спірній земельній ділянці надавався відповідачу-2 за результатами земельних торгах, а також за наявності паспорту водного об`єкту.

Водночас, Басейне управління водних ресурсів річок Прут та Сірет у листах вих.№1217/06/2024 від 29 жовтня 2024 року та вих. №884/06/2024 від 26 липня 2024 року підтвердив, що паспорти та спеціальні дозволи на водокористування на водні об`єкти, які знаходяться на земельній ділянці за кадастровим номером 7322581500:02:001:0054, не оформлені.

Як вказано вище, спірна земельна ділянка згідно Договору оренди земельної ділянки передана відповідачу-2 для рибогосподарських потреб.

При цьому, у частині 1 статті 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на території заказника обмежується або забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

Частиною 1 статті 85 Водного кодексу України передбачено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі- продажу права оренди земельної ділянки (частина 1 статті 124 Земельного Кодексу України).

У статті 25 Закону України «Про оренду землі», серед іншого, визначено обов`язок орендаря дотримуватися режиму використання земель природно- заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, водного фонду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про аквакультуру» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг; використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; рибництво - штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; рибогосподарський водний об`єкт - водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про аквакультуру» (у редакції чинній на момент виникнення описаних правовідносин) рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

Пунктом 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України визначено, що водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування (стаття 48 Закону України «Про аквакультуру» в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Статтею 49 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об`єктів місцевого значення. Спеціальне водокористування є платним.

В силу положень статей 151 та 153 Господарського кодексу України використання природних ресурсів без отримання спеціальних дозволів державних органів не допускається.

Таким чином, користування водним об`єктом на умовах оренди, зокрема, для рибогосподарських потреб може здійснюватися тільки у межах спеціального виду водокористування, так як здійснюється конкретним суб`єктом та для задоволення саме господарської потреби.

Таким чином, цільове призначення, за яким спірний водний об`єкт переданий відповідачеві-2, включає діяльність з риборозведення, яка, відповідно до частини 2 статті 48 Водного кодексу України є спеціальним водокористуванням.

Збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають збір за спеціальне використання води та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об`єкти, які встановлюються Податковим кодексом України (стаття 30 Водного кодексу України).

Водночас, як встановлено судом вище, за інформацією як Управлінням екології та природних ресурсів Чернівецької обласної державної (військової) адміністрації, так і Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет відповідач-2 не отримував дозвіл на спеціальне водокористування.

Окрім того, у матеріалах справи міститься лист-відповідь Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області вих. №24.02/01-5623-24 від 31 жовтня 2024 року у якому зазначено, що вирощування риби на водних об`єктах, їх ділянках дозволяється суб`єктом господарювання за наявності позитивної ветеринарно-санітарної оцінки стану водних об`єктів. Суб`єкт господарювання Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Либідь" не звертався до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області для отримання відповідного документа.

Поряд з цим, додатково управління підтверджує, що згідно відкритих даних «кадастрлайф» указані озера в с. Чортория, на яких зимують дикі лебеді, співпадають з земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 7322581500:02:001:0054, що являє собою декілька 5-6 водних об`єктів, розташованих поруч; інших аналогічних водних об`єктів в с. Чортория немає. Державні ветеринарні інспектори Вижницького районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області періодично здійснюють моніторингові обстеження водних об`єктів у с.Чортория Вижницького району, як єдиного загальновідомого (основного) водного об`єкта в Чернівецькій області, де перебувають (зимують) лебеді.

Таким чином, в порушення вимог Земельного та Водного кодексів України, Законів України «Про природно-заповідний фонд України» та «Про охорону навколишнього природного середовища, Законів України «Про аквакультуру» та «Про оренду землі» договір оренди земельної ділянки водного фонду укладено без земельних торгів в межах орнітологічного заказника місцевого значення «Чорторийський» для здійснення рибогосподарської діяльності, без отримання спеціального дозволу на водокористування та оформлення водного паспорта на водні об`єкти, а також з можливістю передавати ставки в суборенду.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 202, частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, зміст якого не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтями 203, 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини не можуть суперечити цивільно-правовому законодавству, не повинні бути спрямовані на порушення інтересів і пошкодження майна держави, територіальної громади, незаконним заволодінням ним, а тому, при таких обставинах, договір визнається недійсним.

Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України також визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, в порушення норм законодавства умовами договору оренди водного об`єкту не обмежено право орендаря використовувати об`єкт оренди для рибогосподарських потреб, чим порушується статус заказника.

Поряд з цим, при виготовленні та затвердженні технічної документації по інвентаризації земельної ділянки водного фонду не було враховано/не вказано обмеження у використанні спірної земельної ділянки, які повинні бути визначеними для збереження цілей утвореного орнітологічного заказника місцевого значення «Чорторийський».

На спірній земельній ділянці не було і досі немає сформованого паспорту водного об`єкту.

Спірна земельна ділянка надана в оренду відповідачу -2 знаходиться в межах території об`єкту природно-заповідного фонду- орнітологічного заказника місцевого значення «Чорторийський» і переданий за розробленим проектом землеустрою для цілей, що суперечать вимогам законодавства про охорону природно-заповідних територій та відповідних положень про його надання в користування.

Передача в оренду спірної земельної ділянки здійснена із порушенням вимог Закону України «Про аквакультуру», Водного кодексу України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки земельна ділянка та водний об`єкт природно-заповідного фонду (заказники) фактично надана для цілей, які негативно вплинуть на стан природоохоронних комплексів, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Додатково, у матеріалах справи міститься лист-відповідь Головного управління ДПС у Чернівецькій області вих. №7280/5/24-13-13-02-01 від 01 листопада 2024 року у якому вказується, що у відповідача-2 обліковується заборгованість станом на 01 листопада 2024 року в сумі 133203,72 грн по орендній платі за період з 2020 року по 2024 рік.

Враховуючи наведене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки водного фонду від 01 липня 2013 року суперечить вимогам законодавства, тому вимога прокурора про визнання його недійсним відповідно до статей 203 та 215 Цивільного кодексу України є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (подібний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

Таким чином, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (подібний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц та від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Повернення земельної ділянки, яка належить до природно-заповідного фонду місцевого призначення, переслідує легітимну мету контролю дотримання режиму використання та розпорядження об`єктами природно-заповідного призначення, що мають особливий статус з метою збереження цілісності екомережі України та гарантування безпечності довкілля.

Позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані із позбавленням його володіння майном. Повернення територіальній громаді земельної ділянки природно-заповідного фонду призначення необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У межах адміністративної реформи Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ХІ в Чернівецькій області ліквідовано, серед інших, Кіцманський район та утворено Вижницький район (з адміністративним центром у місті Вижниця) у складі територій Банилівської сільської, Берегометської селищної, Брусницької сільської, Вашківецької міської, Вижницької міської, Конятинської сільської, Путильської селищної, Селятинської сільської, Усть-Путильської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, враховуючи визнання судом недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду, укладеного 01 липня 2013 року між Кіцманською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Либідь», з урахуванням ліквідації Кіцманської районної державної адміністрації така земельна ділянка підлягають поверненню Брусницькій територіальній громаді Вижницького району Чернівецької області.

Статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Відповідно до частини 8 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Частиною 1 статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини 7 статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Враховуючи те, що право оренди Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Либідь» з реєстраційним номером 2749852 від 16 вересня 2013 року зареєстровано на підставі договору оренди земельної ділянки від 01 липня 2013 року, який визнано недійсним, право оренди на вказаний об`єкт нерухомості має бути припинено шляхом скасування державної реєстрації права оренди, у зв`язку з чим позов в частині скасування рішення державного реєстратора Березезуцького Євгена Юрійовича (індексний номер рішення 6434169 від 04 жовтня 2013 року) про державну реєстрацію права оренди Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Либідь» на спірну земельну ділянку підлягає задоволенню.

Водночас, вимога про одночасне припинення права оренди відповідача-2 на спірну земельну ділянку не підлягає задоволенню з огляду на те, що скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються автоматично на підставі приписів Закону.

Відповідно до частин 2,4 статті 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.

У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов`язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов`язання.

Як вбачається із листа-відповіді Апарату Верховної Ради України вих. №07/8-2024/267512 від 29 листопада 2024 року за результатами розгляду листа органу прокуратури щодо прийняття Верховною Радою України рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки або її вилучення з природно-заповідного фонду, зміну меж орнітологічного заказника місцевого значення "Чорторийський" та формування земельної ділянки площею 50,2789 га з кадастровим номером 7322581500:02:001:0054, в с. Чортория Брусницької ОТГ Вижницького району (на момент реєстрації - Кіцманського району) Чернівецької області, керівник апарату повідомляє, що відповідно до частини 2 статті 150 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини 1 цієї статгі, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України станом на 29 листопада 2024 року матеріалів щодо зазначеної вище земельної ділянки до Верховної Ради України на погодження не надходило, а отже, рішення з цього питання парламентом України не приймалося.

Поряд з цим, як вказує відповідач-1, рішенням 14 сесії 8 скликання від 24 лютого 2022 року Брусницька сільська рада замінила сторону у спірному договорі оренди у зв`язку із зміною власника земельної ділянки з державної (Кіцманська районна державна адміністрація) на комунальну (в особі Брусницької районної адміністрації). Однак, відповідач-2 відмовився від підписання копії додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7322581500:02:001:0054.

Означене свідчить, що Брусницька сільська рада мала намір отримувати орендну плату за використання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Либідь" для рибогосподарських потреб спірної земельної ділянки, яка протиправно була сформована в межах природньо-заповідного фонду орнітологічного заказника місцевого значення «Чорторийський».

З урахуванням встановлених вище обставин справи, враховуючи: що спірна земельна ділянка сформована в межах орнітологічного заказника місцевого значення "Чорторийський" з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, що суперечить меті утворення заказника та порушує охорону і збереження в природному стані унікальних озер, гнізд лебедів-шипунів та інших «червонокнижних», що мешкають на даній території, а також порушує підтримку загального екологічного балансу України; що сформована земельна ділянка з таким цільовим призначенням суперечить взятому на себе Брусницькою сільською радою зобов`язанню тримати під охороною орнітологічний заказник місцевого значення "Чорторийський"; державна реєстрація права власності за Брусницькою сільською радою на спірну земельну ділянку кадастровим номером 7322581500:02:001:0054 площею 50,2789 га з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб позбавляє дійсному власнику Брусницькій територіальній громаді вжити заходів для встановлення в натурі (на місцевості) меж орнітологічного заказника місцевого значення "Чорторийський" загальною площею 57,9 га; а також, з урахуванням мети поданого позову, норм законодавства та встановлених судом обставин, у зв`язку з реєстрацією права комунальної власності на спірну земельну ділянку за Брусницькою сільською радою, відповідне рішення державного реєстратора Скрепчу Марини Миколаївни (індексний номер рішення 65936104 від 27 грудня 2022 року) про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку підлягає задоволенню.

Вимога про одночасне припинення права комунальної власності Брусницької сільської ради не підлягає задоволенню з тих же підстав, що і вимога про одночасне припинення права оренди відповідача-2 на спірну земельну ділянку (з урахуванням приписів частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації.

Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер (частина 1 статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера (частина 6 статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. (стаття 391 Цивільного кодексу України)

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. (частина 2 статті 152 Земельного кодексу України)

У постанові від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3306/17 Верховний Суд вказав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок.

Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. (частина 4 статті 25 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та частини 13 статті 79-1 ЗК України, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Вказане кореспондується із положеннями абзацу 2 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Для відновлення становища, що існувало до порушення, необхідним є скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, що, у свою чергу, відповідно до наведених норм допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З огляду на задоволення в межах даної справи вимог прокурора про скасування державної реєстрації речових прав Брусницької сілської ради та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь" на спірну земельну ділянку, що має наслідком припинення відповідних речових прав на цю земельну ділянку, одночасне скасування і державної реєстрації спірної земельної ділянки поновить права законного розпорядника спірної землі.

Подібний за змістом висновок наведений у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі №916/1517/22.

Згідно частин 1, 3, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

У відповідності до статті 13 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру поряд із іншими включаються такі відомості про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць: площа земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці; інформація про акти, на підставі яких встановлені та змінені межі адміністративно-територіальних одиниць; відомості про категорії земель у межах адміністративно-територіальної одиниці: назва, код (номер), межі категорії земель; опис меж; площа; інформація про документи, на підставі яких встановлено категорію земель; відомості про угіддя адміністративно-територіальної одиниці: назва, код (номер); контури угідь; площа; інформація про документи, на підставі яких визначено угіддя; інформація про якісні характеристики угідь.

Таким чином, відомості з Державного земельного кадастру є інформативними для визначення категорії земельної ділянки, її меж, складу угідь, тощо.

Внесення до Державного земельного кадастру відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7322581500:02:001:0054 площею 50,2789 га, а саме: віднесення її до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб не відповідає вимогам законодавства, оскільки дана земельна ділянка розташована в межах орнітологічного заказника місцевого значення «Чорторийський», що в силу статей 43, 44 Земельного кодексу України свідчить про те, що дана земельна ділянка є землею природно - заповідного фонду.

Скасування державної реєстрації земельної ділянки є належним способом захисту речового права щодо спірної земельної ділянки, оскільки без вжиття таких заходів в Державному земельному кадастрі буде зареєстрована ділянка з визначеними межами та поворотними точками, що позбавить можливість зареєструвати нову земельну ділянку з визначеною площею та кадастровим номером, оскільки буде накладення земельних ділянок, що є підставою для відмови в проведенні державної реєстрації з боку кадастрового реєстратора.

За наведеного, суд дійшов висновку задовольнити вимогу про скасування державної реєстрації земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 7322581500:02:001:0054 площею 50,2789 га, яка розташована на території Брусницької сільської ради Вижницького (Кіцманського) району Чернівецької області, с. Чортория, шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо даної земельної ділянки інших речових прав та їх обтяжень та закриттям Поземельної книги відносно цієї ділянки.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі позивача - Державної екологічної інспекції Карпатського округу, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За правилами статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про прокуратуру").

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року зі справи № 806/1000/17).

За приписами статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Поряд з цим, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №910/3486/18.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Частиною 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Правомочності власника землі в адміністративних межах території с. Чортория Брусницької ОТГ від імені територіальної громади здійснює Брусницька сільська рада.

Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Таким чином, на Брусницьку сільську раду, як власника, покладено обов`язок самостійно та через свій виконавчий орган контролювати збереження земельних ділянок територіальної громади, відстежувати стан їх використання та перевіряти за допомогою доступних джерел, чи має місце порушення прав та інтересів територіальної громади на це майно.

Брусницька сільска рада, як власник земельної ділянки, зобов`язана вживати заходи щодо сумлінного та добросовісного управління довіреним їй комунальним майном, забезпечувати його ефективне використання, контролювати стан збереження, а у випадку порушення іншими особами права власності територіальної громади - невідкладно реагувати.

Проте, Брусницька сільска рада не здійснювала жодних дій задля дотримання охорони переданій їй території орнітологічного заказника місцевого значення «Чорторийський», а обставини справи свідчить про намір останньої продовжити використання спірної земельної ділянки з категорією землі сільськогосподарського призначення і за цільовим призначенням для рибогосподарських потреб і отримувати оренду плату за її використання.

Означене виключає можливість здійснення Брусницькою сільською радою захисту законних інтересів держави у спірних правовідносинах у спосіб, який обрав прокурор. Більш того, сільська рада в даному позові виступає одним з співвідповідачів, що унеможливлює його визначення в якості позивача у справі.

Відповідно до статей 13, 16 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

За приписами статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною (преамбула Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» зазначено, що процеси глобалізації та суспільних трансформацій підвищили пріоритетність збереження довкілля, а отже, потребують від України вжиття термінових заходів. Протягом тривалого часу економічний розвиток держави супроводжувався незбалансованою експлуатацією природних ресурсів, низькою пріоритетністю питань захисту довкілля, що унеможливлювало досягнення збалансованого (сталого) розвитку.

Неправомірне використання водних об`єктів та земельних ділянок в межах територій об`єкту природно-заповідного фонду призводить до порушення вимог заповідного режиму, що перешкоджає збереженню його унікальності та охороні відповідного об`єкту, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення водних об`єктів та земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання з метою збереження їх унікальності.

Охорона та збереження об`єктів та територій природно- заповідного фонду, особливо у період запровадженого воєнного стану в Україні, є пріоритетом та незмінно складає державний і суспільний інтерес.

Відповідно до частини 1 статті 62 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» державний контроль за додержанням режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, посадовими особами служби державної охорони природно-заповідного фонду України та іншими уповноваженими законом державними органами.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275 зі змінами Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з пунктом 7 Положенням Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року №230 територіальний (міжрегіональний територіальний) орган Держекоінспекції здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог закону про охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема щодо охорони, раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів (пп.6 п.2 Розділ II); раціонального використання, відтворення і охорону об`єктів тваринного світу (пп.6 п.2 Розділ II); охорони, використання і відтворення водних біоресурсів (пп.7 п.2 Розділ II); додержання режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду, наявності лімітів і дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду та дотримання їх обсягів, відтворення природних ресурсів на території природно-заповідного фонду (пп.15 п.2 Розділ II); проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування) (п.3 Розділу II Положення); вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (п.11. Розділ II Положення).

Наказом Державної екологічної інспекції України від 20 лютого 2023 року №38 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію у Карпатського округу, що розташоване на офіційному сайті Державної екологічної інспекції Карпатського округу, яким закріплено аналогічні повноваження Державної екологічної інспекції Карпатського округу.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи здійснюються органами державного нагляду (контролю) виключно відповідно до правил визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до листа Державної екологічної інспекції Карпатського округу від 04 листопада 2024 року за № 01-03/4762 встановлено, що інспекцією не здійснювались заходи державного нагляду (контролю), не здійснювались заходи про визнання в судовому порядку протиправної бездіяльності органу місцевого самоврядування.

При цьому, інспекція зазначила, що проводилась планова перевірка Брусницької сільської ради з дотримання природоохоронного законодавства, у тому числі у сфері захисту природно-заповідного фонду, у ході якої підтверджено факт не оформлення сільською радою меж заказника «Чорторийський» і з цього приводу винесено припис та зобов`язано винести межі об`єкту в натурі.

Тобто при проведенні контрольного заходу інспекцією проігноровано факт накладення меж земельної ділянки на заповідну територію та винесено припис, виконання якого до усунення перешкод та скасування державної реєстрації ділянки може призвести фактично до незаконного зменшення площі орнітологічного заказника місцевого значення «Чорторийський».

Окрім того, інспекція не заперечила проти здійснення прокуратурою заходів представницького характеру в інтересах держави в особі Інспекції.

Європейським судом з прав людини вказав, що допускається участь прокурора у цивільному (адміністративному, господарському) провадженні, якщо відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії»).

У справі «Мукій проти України» (рішення від 21 жовтня 2021 року), яка стосувалася скарги на втручання прокурора у справу з огляду на подання ним позову в інтересах держави, зокрема для захисту економічних і соціальних інтересів держави, пов`язаних з охороною території заповідної зони, Європейський суд з прав людини зазначив, що втручання прокурора, на яке скаржиться заявник, не поставило його у «суттєво невигідне становище» стосовно сторін розгляду; немає нічого, що вказувало б на будь-яке привілейоване ставлення національних судів до заяв прокурора чи будь-які процесуальні переваги, надані йому в цій справі.

Мета пред`явлення позову була зумовлена потребою захисту державного, суспільного інтересу в забезпеченні законності при користуванні та розпорядженні землями природно-заповідного фонду орнітологічного заказника «Чорторийський» державної форми власності, недопущення неправомірного вибуття такої землі у комунальну власність з категорією землі сільськогосподарського призначення для рибогосподарських потреб, що суперечить меті утвореного заказника та підриває збереження екосистеми України.

Отже, звернення прокурора із цим позовом здійснюється в межах реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді з метою захисту порушених інтересів держави у сфері охорони земель природно-заповідного фонду.

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі №904/3953/17 зазначено, що підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є неналежний захист інтересів держави уповноваженим органом, який, в тому числі, полягає в тривалому невжитті останнім заходів позовного характеру.

У даному випадку прокурор не виступає в якості альтернативного суб`єкта звернення до суду, оскільки є суб`єкт владних повноважень - Державна екологічна інспекція Карпатського округу, яка маючи достатні повноваження на захист інтересів держави у сфері дотримання режиму заповідних територій, їх не захищає.

Звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності порушених інтересів держави, які полягають у дотриманні режиму охорони та використання об`єкта природно-заповідного фонду, запобігання використання земель природно-заповідного фонду у господарських цілях на шкоду екосистемі заповідної території.

Прокурор, вважаючи, що діями (бездіяльністю) порушуються державні інтереси, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених процесуальним Законом.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 липня 2018 року у справі №926/1111/15.

Враховуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу із позовом до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів Брусницької територіальної громади.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Згідно із статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до пункту 1 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до норм статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.

Як вбачається із матеріалів справи, Чернівецькою обласною прокуратурою при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 24224,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1933 від 15 листопада 2024 року.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на відповідачів пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу до до Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області (відповідач 1) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь" (відповідач 2) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління екології та природних ресурсів Чернівецької обласної військової адміністрації про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення органів місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди та скасування рішення про державну реєстрацію задовольнити частково.

2. Усунути власнику Брусницькій територіальній громаді перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою під орнітологічним заказником місцевого значення Чорторийський площею 57,9 га шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду від 01 липня 2013 року, який укладений між Кіцманською районною державною адміністрацією (надалі Брусницькою сільською радою) та СгТОВ Либідь (код 31716191) на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 7322581500:02:001:0054 на загальну площу 50,2789 га, що розташована в адмінмежах Брусницької сільської ради.

3. Зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Либідь» (код 31716191) повернути Брусницькій територіальній громаді Вижницького району Чернівецької області в особі Брусницької сільської ради (ЄДРПОУ 04062127) водний об`єкт та земельну ділянку водного фонду за кадастровим номером 7322581500:02:001:0054 площею 50,2789 га, що знаходиться на території с. Чортория Брусницької сільської ради, яка відноситься до земель природно-заповідного фонду - орнітологічного заказника місцевого значення Чорторийський.

4. Усунути власнику Брусницькій територіальній громаді перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою під орнітологічним заказником місцевого значення Чорторийський площею 57,9 га, скасувавши державну реєстрацію земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 7322581500:02:001:0054 площею 50,2789 га, яка розташована на території Брусницької сільської ради Вижницького (Кіцманського) району Чернівецької області, с. Чортория, шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо даної земельної ділянки інших речових прав та їх обтяжень та закриттям Поземельної книги відносно цієї ділянки.

5. Усунути власнику Брусницькій територіальній громаді перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою під орнітологічним заказником місцевого значення Чорторийський площею 57,9 га шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (рішення державного реєстратора Безруцького Євгена Юрійовича, індексний номер 6434169 від 04 жовтня 2013 року, номер запису про інше речове право 2749852 від 16 вересня 2013 року).

6. Усунути власнику Брусницькій територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою під орнітологічним заказником місцевого значення Чорторийський площею 57,9 га шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності (рішення державного реєстратора Скрепчук Марина Миколаївна, індексний номером 65936104 від 27 грудня 2022 року, номер відомостей про речове право 48840340 від 23 грудня 2022 року).

7. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Либідь» (59352, Україна, Чернівецька обл., Вижницький р-н, с. Чортория, код 31716191) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. М.Кордуби, 21, код 02910120) витрати зі сплати судового збору 6056,00 грн на р/р UA378201720343110001000004946, банк платника ДКСУ м Київ, код банку 820172, класифікація видатків бюджету-2800.

8. Стягнути з Брусницької сільської ради (59350, Україна, Чернівецька обл., Вижницький р-н, с. Брусниця, буд. 30, код 04417441) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. М.Кордуби, 21, код 02910120) витрати зі сплати судового збору 6056,00 грн на р/р UA378201720343110001000004946, банк платника ДКСУ м Київ, код банку 820172, класифікація видатків бюджету-2800.

9. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 07 травня 2025 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 19 травня 2025 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя Олександр ТИНОК