Постанова

від 15.05.2025 по справі 910/1767/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/1767/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

за участю представників учасників справи:

представник ТОВ "Техномода" - Півовар М. В.,

представник ТОВ "Креативний Штат Гулівер" - Жигіль Г. В.,

представник ТОВ "Креативна країна" - Костромін Д. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномода" (вх. № 9285/2024)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024

у складі колегії суддів: Пономаренко Є. Ю. - головуючого, Кропивної Л. В., Руденко М. А.

та рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2024

у складі судді Лиськова М.О.

у справі № 910/1767/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномода"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Гулівер",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативна країна"

про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ

На розгляд суду постало питання щодо права учасника товариства з обмеженою відповідальністю на оспорення договорів, укладених товариством з контрагентом.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 01.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Креативна країна" (далі - ТОВ "Креативна країна", правоволоділець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Гулівер" (далі - ТОВ "Креативний штат Гулівер", користувач) було укладено договір комерційної концесії №CSG-CC-01-2020.

2. Крім цього, 01.01.2021 ТОВ "Креативна країна" (правоволоділець) та ТОВ "Креативний Штат Гулівер" (користувач) було укладено договір комерційної концесії №2Р/2021.

3. Відповідно до предметів вказаних договорів правоволоділець зобов`язується надати користувачеві для здійснення підприємницької діяльності на території на визначений у цих договорах строк невиключне право на використання об`єктів інтелектуальної власності, а користувач зобов`язується сплачувати винагороду за наданий комплекс прав.

4. Від ТОВ "Креативний Штат Гулівер" вказані договори підписані директором Кенінгштейн І.

Короткий зміст позовних вимог

5. У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техномода" (далі - ТОВ "Техномода") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Креативний Штат Гулівер" та ТОВ "Креативна країна", в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних, прийнятої судом) просило суд:

- визнати недійсним договір комерційної концесії №CSG-CC-01-2020 від 01.01.2020, укладений між ТОВ "Креативний Штат Гулівер" та ТОВ "Креативна країна";

- визнати недійсним договір комерційної концесії №2Р/2021 від 01.01.2021, укладений між ТОВ "Креативний Штат Гулівер" та ТОВ "Креативна країна".

6. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вказані договори від імені ТОВ "Креативний Штат Гулівер" були укладені директором Кенінгштейн І. без необхідного обсягу повноважень (за відсутності згоди загальних зборів учасників вказаного Товариства на вчинення правочинів) та внаслідок зловмисної домовленості директора ТОВ "Креативна Країна" як підпорядкованою йому особою.

7. Позивач вказує, що ТОВ "Техномода", якому належить 60% статутного капіталу ТОВ "Креативний Штат Гулівер", є бенефіціарним власником вказаного товариства, та має беззаперечне право на участь в управлінні товариством шляхом прийняття участі у загальних зборах учасників товариства, а отже, має право на оспорювання контракту, укладеного товариством, враховуючи те, що укладення такого контракту є похідним від прийняття рішення учасниками товариства щодо надання згоди директору на укладення контракту.

8. За твердженням позивача, укладені контракти порушують корпоративні права ТОВ "Техномода" на управління товариством ТОВ "Креативний Штат Гулівер", оскільки сума контрактів перевищує суму, на яку директор товариства має повноваження укладати правочини, а рішення загальних зборів товариства про погодження умов та укладення контракту та надання повноважень і згоди керівнику товариства на вчинення вказаних договорів не надавалось та в подальшому вказані правочини не схвалювались.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. 15.05.2024 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/1767/24 у задоволенні позову відмовлено.

10. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що , встановивши, що спірний правочин не суперечить положенням ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), іншим вимогам чинного законодавства, містить всі істотні умови встановленні законодавством для даного виду правочину, зважаючи на підтвердженість фактів прийняття до виконання та вчинення дій щодо схвалення сторонами спірних правочинів, виходячи з положень законодавства України, матеріалів та обставин справи, господарський суд відмовив в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору комерційної концесії №CSG-CC-01-2020 від 01.01.2020 та договору комерційної концесії №2Р/2021 від 01.01.2021.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

11. 04.11.2024 постановою Північного апеляційного господарського суду (повний текст складено 15.11.2024) апеляційні скарги ТОВ "Техномода" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 у справі №910/1767/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 у справі № 910/1767/24 змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. У решті рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 у справі № 910/1767/24 залишено без змін.

12. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову з огляду на не доведення позивачем порушення його прав укладенням оскаржуваних договорів.

13. При цьому суд керувався висновками Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц та дійшов висновку, що укладення директором ТОВ "Креативний Штат Гулівер" оспорюваних договорів без попереднього погодження загальними зборами учасників цього Товариства може порушувати права та інтереси цього Товариства, а не корпоративні права ТОВ "Техномода". Суд апеляційної інстанції також виснував, що в цій справі немає виняткових обставин, визначених у практиці ЄСПЛ, які надають можливість учаснику товариства звернутися з позовом на захист інтересів товариства від його імені.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. 05.12.2024 (через підсистему "Електронний суд") ТОВ "Техномода" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 у справі № 910/1767/24; прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ "Техномода" до ТОВ "Креативний Штат Гулівер" та ТОВ "Креативна країна" про визнання договорів комерційної концесії недійсними.

15. Касаційна скарга подана з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

16. Скаржник вважає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з порушенням ст. 98,116, 203, 232, 237 ЦК України, незастосуванням до спірних правовідносин ст. 215 ЦК України, порушенням ст.ст. 2, 73, 76, 86 ГПК та не відповідає вимогам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що призвело до ухвалення незаконного рішення.

17. На думку скаржника, апеляційний суд необґрунтовано та помилково дійшов висновку, що спірні договори комерційної концесії не суперечать положенням ст. 203, 215 ЦК України, іншим вимогам чинного законодавства, містять всі істотні умови встановленні законодавством для даного виду правочину, зважаючи на підтвердженість фактів прийняття до виконання та вчинення дій щодо схвалення сторонами спірних правочинів.

18. При цьому скаржник посилається на висновки Верховного Суду:

- у постановах від 20.02.2018 у справі № 906/100/17 та від 12.06.2018 у справі №927/976/17, від 05.07.2022 у справі №910/2958/20, де, зокрема, зазначено, що суду слід виходити з того, що контрагент знає (або повинен знати) про обмеження повноважень представника юридичної особи, якщо: такі обмеження передбачені законом, про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, або якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи,

- у постанові від 20.07.2021 у справі № 911/1605/20, де, зокрема, зазначено, що вчинення дій директором позивача на схвалення договору не можна вважати схваленням без відповідного рішення загальних зборів,

- у постановах від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц, від 23.11.2021 у справі №911/604/19, від 07.06.2022 у справі №916/3351/20 про те, що обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу юридичної особи необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність,

- у постановах від 13.09.2017 у справі №910/28080/14 та постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/20790/17, від 21.12.2021 у справі №910/10699/21, від 05.07.2022 у справі №910/2958/20, де суди зазначили, що не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка і підписала спірну угоду за відсутності належних повноважень,

- постанові від 24.02.2021 у справі № 926/2308/19, де вказано, що визнання договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 ЦК України у зв`язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, можливе лише у тому випадку, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину,

- постанові від 02.05.2018 у справі № 923/20/17, відповідно до яких укладення директором товариства договорів, сума яких перевищує визначену в статуті суму без передбаченої статутом згоди загальних зборів товариства, порушує корпоративні права позивача на управління справами такого товариства, які полягають у наданні згоди учасниками товариства, оформленої рішенням загальних зборів учасників, на укладання таких договорів.

19. Також скаржник вважає необґрунтованими та помилковими висновки апеляційного суду про відсутність порушення спірними договорами прав та інтересів позивача та доводить, що укладені контракти порушують корпоративні права ТОВ "Техномода" на управління ТОВ "Креативний Штат Гулівер", оскільки сума контрактів перевищує суму, на яку директор товариства має повноваження укладати правочини, а рішення загальних зборів товариства про погодження умов та укладення контракту та надання повноважень і згоди керівнику товариства на вчинення вказаних договорів не надавалось та в подальшому вказані правочини не схвалювались.

20. Власний інтерес позивача, на думку скаржника, також полягає в тому, щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, яку позивач вбачає в тому, що це, призведе до поновлення та можливості, зокрема, брати участь у прийнятті рішень щодо розпорядження коштами ТОВ "Креативний Штат Гулівер", використовувати кошти у господарській діяльності ТОВ "Креативний Штат Гулівер", погодити істотні умови правочинів у разі прийняття рішення про укладення договору.

21. 12.03.2025 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення скаржника, в яких вказує, що директор ТОВ "Креативний штат Гулівер" під час під час укладення спірних договорів діяв без необхідного обсягу повноважень, у власних інтересах та всупереч інтересам позивача; договори комерційної концесії були укладені внаслідок зловмисної домовленості директора ТОВ "Креативна Країна", як підпорядкованою йому особою, а тому, існують всі підстави для задоволення касаційної скарги, оскільки укладення вказаних правочинів порушує права позивача, як учасника ТОВ "Креативний Штат Гулівер". Вважає, що за відсутності таких порушень відносно позивача, не настали б негативні наслідки для ТОВ "Креативний Штат Гулівер" внаслідок укладених договорів та не було б відкрито провадження у справі про банкрутство відносно ТОВ "Креативний Штат Гулівер" та не поставило б під загрозу здійснення господарської діяльності підприємства.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

22. 26.02.2025 від ТОВ "Креативний Штат Гулівер" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить закрити касаційне провадження у цій справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

23. ТОВ "Креативний Штат Гулівер" наголошує на відсутності правових підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними, оскільки вони відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а також наявне наступне схвалення правочинів; вказує, що позивач не наводить аргументів на користь свого твердження про зловмисну домовленість при укладенні договору та не спростовує висновки суду першої інстанції.

24. 27.02.2025 від ТОВ "Креативна країна" надійшов відзив, в якому наведено прохання залишити рішення та постанову судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. ТОВ "Креативна країна" вважає доводи скаржника безпідставними та зазначає, що скаржник посилається на нерелевантну та неактуальну судову практику.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

26. У цій справі ТОВ "Техномода" звернулося до суду із позовом про визнання недійсними договорів комерційної концесії, укладених між ТОВ "Креативна країна" та ТОВ "Креативний Штат Гулівер", 60% статутного капіталу якого належать позивачу - ТОВ "Техномода".

27. Підставою позову ТОВ "Техномода" зазначало відсутність необхідного обсягу повноважень директора ТОВ "Креативний Штат Гулівер" та зловмисну домовленість сторін. Своє право на подання цього позову, позивач обґрунтовує тим, що укладені контракти порушують корпоративні права ТОВ "Техномода" на управління товариством ТОВ "Креативний Штат Гулівер".

28. Отже предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання щодо права учасника товариства з обмеженою відповідальністю на оспорення договорів, укладених товариством з контрагентом.

29. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, у чому полягає його порушення, і в залежності від цього у який ефективний спосіб порушене право може бути захищено.

30. Отже оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину і хоча й не була титульним володільцем відчуженого майна, однак вважає своє право власності на це майно порушеним або вважає порушеним інше речове право на відчужене майно. Крім того, у розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).

31. Щодо можливості учасника товариства від свого імені звертатися до суду з позовами з підстави вчинення товариством правочинів або інших дій чи бездіяльності колегія суддів Верховного Суду звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц.

32. Так, Велика Палата дійшла наступних висновків:

За змістом статей 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Відповідно до частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

За змістом частин першої, третьої та четвертої статті 92 Цивільного кодексу України, частини першої статті 89 Господарського кодексу України, пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" орган юридичної особи має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 Цивільного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17 (провадження № 12-45гс19, пункт 6.18).

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи. Отже, підписання від імені товариства договору чи іншого правочину без передбаченого статутом попереднього погодження загальними зборами цього товариства або з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на вчинення правочину може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки виконавчий орган діє саме від імені товариства, а не його учасників.

Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які за загальним правилом діяти від імені товариства не мають права.

Укладення виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

Велика Палата Верховного Суду також бере до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення від 20 травня 1998 року у справі "Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки" (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95, пункти 46-52; рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28 - 30; рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", заява № 42758/05, пункт 30). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, ЄСПЛ розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участі у справі в особі своїх органів (рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", заява № 42758/05).

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19), від 15 жовтня 2019 року у справі № 905/2559/17 (провадження № 12-264гс18), від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 (провадження № 12-90гс19), від 07 квітня 2020 року у справі № 904/3657/18 (провадження № 12-159гс19), від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19).

Таким чином, належним заявником є той, хто звертається за захистом саме свого права.

Національне законодавство України також наголошує на наявності в особи права на звернення за захистом свого особистого права. Зокрема, стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так само і частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України містить положення, відповідно до яких юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, належним позивачем у подібних справах є юридична особа, права якої порушено, а не її учасник.

Сучасний підхід до використання теорії "проникнення за корпоративну завісу" сформувався в ЄСПЛ починаючи з рішення 1995 року у справі Agrotexim and Others v. Greece.

Застосовуючи зазначений підхід, ЄСПЛ відтворив правову позицію Міжнародного суду ООН, що була висловлена ним у рішенні у справі Barcelona Traction, Light and Power Company Limited від 05.02.1970.

У пункті 56 вказаного вище рішення відзначено, що незалежність юридичної особи не можна вважати абсолютною. У цьому контексті "проникнення за корпоративну завісу" або "ігнорування статусу юридичної особи" визнається адекватним та справедливим у певних обставинах або для досягнення певної мети.

Ця теза була відображена, розвинена та конкретизована на рівні практики ЄСПЛ.

ЄСПЛ проводить різницю між скаргами, поданими акціонерами про заходи, що зачіпають їх права як акціонерів, та про дії, що зачіпають права компанії, у яких вони володіють акціями (Agrotexim and Others v. Greece, пункти 65-66; Albert and Others v. Hungary [GC], пункт 122).

В одній групі справ самі акціонери можуть вважатися потерпілими в розумінні статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) (Olczak v. Poland, пункти 57-62; Albert and Others v. Hungary [GC], пункти 126-134, та цитовані в них посилання; Project-Trade d.o.o. v. Croatia, пункти 44-47).

В іншій групі справ загальний принцип такий, що акціонери компаній не можуть розглядатися як потерпілі у розумінні Конвенції, щодо дій та заходів, що стосуються їхньої компанії. Однак при цьому ЄСПЛ у низці справ передбачає можливість для відступу від указаного в цьому пункті загального принципу.

Так, у пункті 66 рішення від 24 жовтня 1995 року у справі Agrotexim and Others v. Greece, № 14807/89) ЄСПЛ зазначив, що підходи "проникнення за корпоративну завісу" або "ігнорування статусу юридичної особи" можуть застосуватись тільки у виняткових випадках, наприклад коли чітко встановлено, що компанія не мала можливості безпосередньо звернутись до інституцій Конвенції через органи управління юридичної особи або через ліквідаторів.

У рішенні від 26 жовтня 2000 року у справі G. J. v. Luxembourg (№ 21156/93) суд встановив, що підприємство було ліквідовано, а подана до суду скарга стосувалася діяльності ліквідаторів. За цих обставин ЄСПЛ вважав, що компанія як юридична особа на той час не могла подати скаргу до Комісії.

У справі "Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки" (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic) (№ 29010/95, рішення від 21 жовтня 2003 року) заявником був банк (через свого колишнього голову-акціонера, який володів контрольним пакетом акцій), у якому Чеським Національним Банком було запроваджено тимчасову (примусову) адміністрацію через незадовільний фінансовий стан банку та його ліквідацію. Суть скарги заявника до ЄСПЛ полягала в тому, що банк був позбавлений доступу до суду, де банк хотів виступити з протестом проти запровадження тимчасової адміністрації.

У рішенні від 07 липня 2020 року у справі Camberrow MM5 AD v. Bulgaria (№ 50357/99) ЄСПЛ вважав, що через конфлікт інтересів між компанією (банком) та її спеціальною адміністрацією і довіреними особами сам банк не міг подати справу до ЄСПЛ.

У пункті 26 рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України" ЄСПЛ зазначив, що проникнення за "корпоративну завісу" або нехтування правосуб`єктністю компанії може буде виправданим лише за виключних обставин, зокрема якщо точно встановлено, що компанія не може звернутися до конвенційних установ через органи, утворені згідно з її статутом, або у випадку ліквідації - через її ліквідаторів.

У рішенні від 07 липня 2020 року Alberts and Others v. Hungary (пункти 133 та 134) ЄСПЛ зазначив, що у справах Agrotexim and Others v. Greece та Olczak v. Poland встановлені загальні принципи того, що заходи, які направлені або націлені на права акціонерів, необхідно відрізняти від втручання в право компанії на мирне володіння майном. Дії, що зачіпають права акціонерів, відрізняються від заходів та процедур, що стосуються компанії, тим, що їх характер та імовірний ефект прямо та особисто зачіпає права акціонерів і виходить за межі простого втручання в інтереси компанії, порушуючи положення акціонерів у структурі управління компанії.

ЄСПЛ у вказаному рішенні також звертає увагу, що, для того аби акціонери компанії могли довести, що їх звернення з питань, які стосуються компанії, були виправдані винятковими обставинами (exceptional circumstances), такі акціонери повинні навести вагомі та переконливі причини, що доводять відсутність у самої компанії практичної та ефективної можливості звернутися до суду через органи, створені відповідно до її статуту.

За змістом рішенням ЄСПЛ у справі Alberts and Others v. Hungary, такими винятковими обставинами можуть бути, зокрема, запровадження відносно компанії зовнішнього нагляду або контролю у зв`язку з її фінансовими або іншими труднощами, або якщо особа, до завдання якої відносився захист інтересів компанії, не була здатна або не хотіла звертатися до суду, або якщо виникли розбіжності між акціонерами та тимчасовим керуючим (наприклад, відсторонення від посади керуючого та призначення тимчасового керуючого).

Якщо екстраполювати наведені висновки ЄСПЛ на національне законодавство, то Велика Палата Верховного Суду вважає, що такими винятковими обставинами можуть бути, наприклад, відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника банкрутом, наслідком чого є припинення повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припинення повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута, або запровадження тимчасової адміністрації чи оголошення про ліквідацію банку, в результаті чого припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту).

33. Колегія суддів також зауважує, що ухвалою Верховного Суду від 20.02.2025 справу № 910/19274/23 було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотиву необхідності

- відступити від правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 905/2559/17, від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16, від 07 квітня 2020 року у справі № 904/3657/18, від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 про відсутність в учасника господарського товариства права на оскарження в судовому порядку правочину, вчиненого господарським товариством;

- відступити (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 01 березня 2023 у справі № 522/22473/15-ц, щодо наявності виняткових обставин, визначених у практиці ЄСПЛ, які надають можливість учаснику товариства звернутися з позовом на захист інтересів товариства від його імені чи від власного імені;

- відступити (шляхом уточнення) висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 01 березня 2023 у справі № 522/22473/15-ц щодо застосування приписів статті 241 ЦК України.

34. Ухвалою від 16.04.2025 Велика Палата Верховного Суду повернула справу № 910/19274/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду вказавши, зокрема, про сталість правових висновків Великої Палати Верховного Суду в цьому питанні.

35. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 16.04.2025 у справі № 910/19274/23 також зазначила, що з часу ухвалення постанов від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19), від 15 жовтня 2019 року у справі № 905/2559/17 (провадження № 12-264гс18), від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 (провадження № 12-90гс19), від 07 квітня 2020 року у справі № 904/3657/18 (провадження № 12-159гс19), від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19), від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (провадження №12-13гс22) суспільний контекст не змінився, а такі вади правозастосування, які б зумовлювали потребу відступити від сформульованого у цих постановах висновку, - відсутні. Крім того, не вбачається наявності глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці щодо врахування правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у вказаних вище справах.

36. У цій справі, надавши оцінку доводам позивача в обґрунтування його позовних вимог, судом апеляційної інстанції правильно враховано наведені вище правові позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/22473/15-ц та зроблено обґрунтований висновок, що укладення директором ТОВ "Креативний Штат Гулівер" оспорюваних договорів без попереднього погодження загальними зборами учасників цього Товариства може порушувати права та інтереси цього Товариства, а не корпоративні права ТОВ "Техномода".

37. При цьому судом апеляційної інстанції також не встановлено, що відносно ТОВ "Креативний Штат Гулівер" була відкрита ліквідаційна процедура та його було визнано банкрутом, а ліквідатор неналежним чином вчиняє дії на захист прав банкрута, як і не встановлено наявності виняткових обставин, визначених у практиці ЄСПЛ, які надають можливість учаснику товариства звернутися з позовом на захист інтересів товариства від його імені.

38. Відтак, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги у цій справі не підлягають задоволенню враховуючи відсутність порушення спірними договорами прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови в позові.

39. Наведене також узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (п. 94), від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17 (п. 8.9), від 17.08.2022 у справі № 910/10006/19 (п. 61), де виснувано, що відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

40. Твердження скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду у постановах від 20.02.2018 у справі № 906/100/17 та від 12.06.2018 у справі №927/976/17, від 05.07.2022 у справі №910/2958/20, від 20.07.2021 у справі № 911/1605/20, від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц, від 23.11.2021 у справі №911/604/19, від 07.06.2022 у справі №916/3351/20, від 13.09.2017 у справі №910/28080/14, від 16.10.2018 у справі №910/20790/17, від 21.12.2021 у справі №910/10699/21, від 05.07.2022 у справі №910/2958/20, від 24.02.2021 у справі № 926/2308/19 колегія суддів відхиляє, оскільки висновки, на які посилається позивач стосуються питання обмежень повноважень керівника та щодо наступного схвалення як підстав для визнання правочинів недійсними, однак не спростовують вірних висновків суду апеляційної інстанції про відсутність порушеного права позивача, що виключає необхідність надання оцінки дійсності спірних договорів.

41. Скаржник також посилається на постанову Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/20/17, де Суд вказав, що укладення директором товариства договорів, сума яких перевищує визначену в статуті суму без передбаченої статутом згоди загальних зборів товариства, порушує корпоративні права позивача на управління справами такого товариства, які полягають у наданні згоди учасниками товариства, оформленої рішенням загальних зборів учасників, на укладання таких договорів.

42. Проте, у постанові від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19) Велика Палата Верховного Суду відступила від цього висновку, оскільки згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства. Відтак, скаржник посилається на неактуальну правову позицію.

43. Отже Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не підтвердилися.

44. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).

45. Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог у цій справі.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

47. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

48. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ТОВ "Техномода" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

49. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномода" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 у справі №910/1767/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік