Постанова від 07.05.2025 по справі 757/6149/20-ц

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 травня 2025 року місто Київ

справа № 757/6149/20-ц

провадження № 22-ц/824/1912/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Височанської Н.В.

сторони:

позивач ОСОБА_1

позивач ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Лев Романом Васильовичем,

на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 4 липня 2024 року про забезпечення позову, постановлену у складі судді Григоренко І.В.,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ТОВ "Фактор Інвест Плюс", ТОВ "Гаргона", ТОВ "Фінансова компанія "Джерело Фінанс", ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , приватного нотаріуса КМНО Левінець В.Ю., приватного нотаріуса КМНО Рогач В.В., державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей А.А., треті особи: ТОВ "Компанія з управління активами "Інтер Кепітал Груп", приватний нотаріус КМНО Дерев`янко В.В., приватний нотаріус КМНО Ковальчук С.П. про визнання незаконними дій та визнання недійсним акту щодо приймання-передачі до статутного капіталу товариства нерухомого майна, про визнання наступних договорів недійсними, про визнання поділу квартири незаконним та скасування реєстраційних дій.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про припинення права власності, витребування частини майна з чужого незаконного володіння і відновлення становища, яке існувало до порушення.

У липні 2024 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Князьської Н.А. про забезпечення позову, яка мотивована тим, що існує ризик, що відповідач ОСОБА_3 може здійснити будь-яким чином відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка в даний час складається з квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , загальною площею 261,9 кв.м., що здійснювалось неодноразово при наявності судових ухвал, на які ОСОБА_1 посилається у зустрічному позові.

Крім того, зазначила, що правовий статус добросовісних набувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та правомірність державної реєстрації квартири АДРЕСА_3 з зареєстрованим номером 1347410680000 встановлено судовим рішенням касаційної інстанції, а саме постановою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі №757/8549/21.

Враховуючи ч. 4 ст. 82 ЦПК України, правовий статус добросовісних набувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є приюдиційним фактом та не підлягає доказуванню.

За даними державного реєстру прав власності на об`єкти нерухомого майна власником квартири АДРЕСА_1 , яка в даний час складається з квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , є ОСОБА_3

27 червня 2024 року ухвалою Печерського районного суду м.Києва у справі №757/53887/17-ц задоволено заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Лева Р.В. та скасовано заходи забезпечення позову і знято арешт зі спірної квартири.

Зміна номінального власника та переоформлення квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 на інших осіб в подальшому унеможливить виконання рішення суду у даній справі, якщо судом будуть задоволені вимоги зустрічного позову.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 4 липня 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - Князьської Н.А. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Фактор Інвест Плюс», ТОВ «Гаргона», ТОВ «Фінансова компанія «Джерело Фінансів», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В., Державного реєстратора Покровської державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошеї А. А., ТОВ «Інтер Кепітал Груп», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В., Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С. П. про припинення права власності, витребування частини майна із чужого володіння та відновлення становища, яке існувало до порушення - задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 .

Заборонено будь яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_3 .

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник ОСОБА_3 - адвокат Лев Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та відмовити у задоволенні заяви представник позивача за зустрічним позовом про вжиття заходів забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а висновки суду викладені в оскаржуваній ухвалі не відповідають обставинам справи.

Зауважив, що обставини, які встановлені судом першої інстанції з посиланням на постанову Верховного Суду, встановлені передчасно, до того ж не відповідають дійсним обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Так, у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 757/8549/21-ц немає жодного правового висновку про правомірність державної реєстрації квартири АДРЕСА_3 .

З аналізу зазначеної постанови вбачається, що підставою для відмови ОСОБА_3 в задоволенні вимоги про визнання договору купівлі-продажу квартири від 24 листопада 2016 року, укладеного між гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , недійсним стало те, що ОСОБА_3 не довела порушення її прав оспорюваним договором на час його укладання, оскільки остання набула права власності на квартиру лише у 2018 році. При цьому, Верховний Суд погодився з позицією апеляційної інстанції, що у відповідачів (продавців за договорами), не було права на продаж квартири АДРЕСА_3 , а тому у покупців не виникало право власності на цю квартиру. Судом також встановлено, що документи та дозволи на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об`єкта будівництва квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 не видавалися та не реєструвалися.

Крім цього, 29 січня 2024 року Господарським судом м.Києва розглянута справа №910/10898/23 за позовом ТОВ «Ріо Фін» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ПрАТ «АК «Укртранс», ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання права іпотекодержателя, вчинення запису у реєстрі та закриття розділу. Рішенням суду частково задоволені позовні вимоги, визнано за ТОВ «Ріо Фін» права іпотекодержателя за договором іпотеки від 27.06.2008, що укладений між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Голубничою О.В. та зареєстровано у реєстрі за №1980, стосовно іпотечного майна: квартири АДРЕСА_5 , про що зробити відповідний запис у Державному реєстрі прав. В іншій частині у задоволення позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15 травня 2024 року рішення Господарського суду м. Києва від 29 січня 2024 року в частині відмови в закритті розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасовано, та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову. Закрито розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 1347410680000): квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 136,9 кв.м, житлова площа 71,6 кв.м.

При цьому, апеляційним судом встановлено що, незважаючи на скасування Міністерством юстиції України рішення про поділ об`єкту нерухомості та скасування об`єкту нерухомого майна за реєстраційним №972544680000 (квартира АДРЕСА_1 ), 9 вересня 2017 року у реєстрі з`являється новий запис про державну реєстрацію права власності (з відкриття розділу) на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (реєстраційний №1347410680000).

Тобто після скасування незаконного запису, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без правових на те підстав, здійснили реєстрацію нового розділу та право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1347410680000).

У заяві про забезпечення позову представник ОСОБА_1 зазначає, що по іншій справі №757/53887/17-ц було задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_3 та скасовано заходи забезпечення позову і знято арешт. Зазначені обставини стали підставою для накладання арешту у цій справі. Однак, скасування арешту у справі №757/53887/17-ц було вчинене по причині залишення позову гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_1 без розгляду, що зумовлює в порядку виконання вимог ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову. Уразі не згоди із прийнятою ухвалою, гр. ОСОБА_2 не позбавлені були права подати апеляційну скаргу, однак цього не зробили.

Крім цього, заява представника гр. ОСОБА_1 жодним чином доказово не обґрунтовується необхідністю вжиття заходів забезпечення позову на квартиру ОСОБА_3 .

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про потенційний ризик неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, всупереч приписам ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивачем за зустрічним позовом до заяви не додано.

При цьому, що у справі наявні численні докази того, що квартири за АДРЕСА_3 ніколи фактично не існувало та не існує, власниками якої себе позиціонують ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ..

Твердження позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 щодо наявності

ризиків, що може начебто бути підставою для вжиття заходів забезпечення, не відповідають дійсності та є абсолютно безпідставними та необґрунтованими, оскільки ОСОБА_3 є набувачем зазначеної квартири з 28 лютого 2018 року, вона зазначеною квартирою володіє, зробила в ній ремонт, проживає в квартирі разом зі своєю сім`ю, сплачує всі необхідні комунальні послуги та платежі. З 28 лютого 2018 року зі сторони позивача не було та не має жодних натяків та дій на продаж цієї квартири та/або іншим чином змінити її власника. Натомість саме ОСОБА_3 , як зацікавлена особа вступає у всі справи, які порушили ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в тому числі із самостійним предметом спору, в тому числі щодо визнання договорів купівлі-продажу квартири гр. ОСОБА_2 від 24 листопада 2016 року недійсними (справа №757/8549/21-ц).

Таким чином, саме ОСОБА_3 намагається захистити та гарантувати своє право власності від недобросовісних дії гр. ОСОБА_2 на неіснуючу (начебто поділену) квартиру АДРЕСА_2 .

З дня купівлі зазначеної квартири ОСОБА_3 , не вчиняла будь-яких дій, які б давали підстави ОСОБА_1 заявляти заходи забезпечення позову, та в третій раз просити накладати арешт на квартиру.

Забезпечення позову в частині заборони реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії по квартирі АДРЕСА_1 також не відповідають співмірності заявлених позовних вимог та вжитих судом заходів забезпечення.

Вважає, що подання заяви про забезпечення позову та прийняття судом оскаржуваної ухвали спрямоване на протидію виконання рішення та постанови в господарській справі №910/10898/23.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Князька Н.А. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - адвокат Лев Р.В. доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника позивача за зустрічним позовом Князької Н.А. про вжиття заходів забезпечення позову.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Князька Н.А. 2 квітня 2025 року подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності як представника позивача.

В подальшому викликалась в судове засідання, призначене на 7 травня 2025 року шляхом направлення судової повістки повідомлення до електронного кабінету через підсистему "Елекронний суд", що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи у встановленому законом порядку повідомленими про день, час та місце розгляду справи, а тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності у відповідності до вимог ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення представника ОСОБА_3 - адвоката Лева Р.В., вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами існує спір щодо набуття, а також переходу права власності та законності рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_6 , її поділ на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_7 , та їх подальше відчуження.

Постановою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року встановлено правовий статус набувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також правомірність державної реєстрації квартири АДРЕСА_3 з реєстраційним номером 1347410680000. При цьому, за даними державного реєстру прав власності на об`єкти нерухомого майна власником квартири АДРЕСА_1 , яка в даний час складається з квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , є відповідач ОСОБА_3 .

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки існує ризик відчуження майна, поділ якого є предметом спору у цій справі.

Вказаний вид забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 ст. 150 ЦПК України).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Виходячи з сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства, вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2019 року у справі №521/8746/18).

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлення обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом, в якому просять витребувати у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 у розмірі та за площею у відповідності до даних технічного паспорту квартири ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Припинити право власності ОСОБА_3 на частину квартири АДРЕСА_3 , яка відповідає параметрам квартири АДРЕСА_3 .

Відновити становище позивачів щодо майнового права на квартиру АДРЕСА_3 , яке існувало до його порушення.

Таким чином, предметом спору у цій справі є витребування особою, яка вважає себе власником майнового права на квартиру АДРЕСА_3 , у володіючого власника ОСОБА_3 спірної квартири, як об'єкта нерухомого майна.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 належним чином не обґрунтувала необхідності накладення арешту на квартиру, так як і не надала доказів, які б підтверджували реальний намір ОСОБА_3 здійснити відчуження спірної квартири.

Крім того, позивачем ОСОБА_1 не зазначено будь-яких обставин, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. Також не доведено наявності наміру ОСОБА_3 будь яким чином вчинити дії з метою уникнення виконання рішення суду.

Саме по собі посилання у заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди до виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви, і підстав вважати, що незабезпечення позову в обраний спосіб, ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду немає.

Приймаючи рішення про забезпечення позову шляхом накладення арешту на всю квартиру, суд першої інстанції не врахував, що позивачі заявили вимогу про припинення право власності ОСОБА_3 на частину квартири АДРЕСА_3 , яка відповідає параметрам квартири АДРЕСА_3 , а тому колегія суддів дійшла висновку про те, що застосовані заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позивачами вимогами.

Таким чином, суд першої інстанції не звернув уваги на вищезазначене, а тому, з порушенням вимог процесуального права, дійшов помилкового висновку про задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала підлягає скасування і з ухваленням нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Лев Романом Васильовичем, задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 4 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Князької Наталії Анатоліївни про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції .

Постанова складена 19 травня 2025 року.

Суддя- доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус