Ухвала від 15.05.2025 по справі 699/619/25

справа № 699/619/25

провадження № 1-кп/691/273/25

У Х В А Л А

15 травня 2025 рокум.Городище

Колегія суддів Городищенського районного суду Черкаської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції), представників ювенальної превенції ОСОБА_11 , служби у справах дітей Стеблівської селищної ради ОСОБА_12 , законних представників обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , обвинувачених ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_22 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_17 по матеріалах кримінального провадження № 12024250000000421, внесеного до ЄРДР 27.10.2024 року відносно ОСОБА_17 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 4, 10, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні суду перебуває вказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні 15.05.2025 року, прокурор підтримав, подане на електронну пошту суду (ЕП-1366/25-Вхвід 12.05.2025року) клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_19 . В обґрунтування якого зазначає, що у провадженні Городищенського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження за № 12024250000000421 від 27.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. п. 4, 10, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Установлено, що ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 26.10.2024 близько 22 години, будучи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті та з мотивів неприязних відносин - до ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , знаходячись навпроти будинку АДРЕСА_1 , діючи умисно, цілеспрямовано, реалізовуючи свій спільний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті (вбивства) ОСОБА_23 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи свою чисельну перевагу та перевагу в силі, вчинили умисне вбивство з особливою жорстокістю, за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_23 за наступних обставин.

Так, в період часу з 18 години 00 хвилин по 22 години 00 хвилин ОСОБА_17 , разом із ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 перебував у бар-магазині «Затишок», розташованому за адресою: с. Шендерівка Звенигородського району Черкаської області по вулиці Шевченка № 7, де протягом тривалого часу розпивали спиртні напої. Крім того, у вказаному магазин-барі перебував раніше знайомий йому ОСОБА_23 , з яким в останнього раніше виникали конфлікти.

У вказаний період часу, перебуваючи на подвір`ї бар-магазину «Затишок» між ОСОБА_18 та ОСОБА_23 , на ґрунті особистих неприязних відносин, виник конфлікт, який виразився у штовханині, внаслідок якої, останні впали на землю та їх розборонили присутні відвідувачі закладу.

Після чого, перебуваючи вже на задньому подвір`ї вказаного закладу та продовжуючи вживати алкогольні напої, між ОСОБА_21 та ОСОБА_23 виникла сутичка, в результаті якої ОСОБА_21 наніс останньому два удари кулаком лівої руки в область щелепи від яких ОСОБА_23 впав на бетонне покриття обличчям догори. Після чого, їх розборонила продавчиня закладу ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , покинув вказаний заклад та направився у невідомому напрямку.

Водночас, ОСОБА_17 , маючи неприязні відносини із ОСОБА_23 та знаючи про неприязні відносини, що склались у його товаришів ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , із ОСОБА_23 запропонував наздогнати останнього, на що всі інші учасники погодились тим самим виразили свою готовність, ще до почату вчинення злочину здійснити вбивство ОСОБА_23 та прискорившись наздогнали потерпілого неподалік будинку № 1 по вулиці Шевченка в с. Шендерівка Звенигородського району Черкаської області на дорозі, що прямо вела від бар-магазину «Затишок» та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи свою чисельну перевагу та перевагу в силі, діючи спільно, з метою завдати болю та страждань потерпілому, розуміючи, що ОСОБА_23 перебуває у стані алкогольного сп`яніння та не зможе чинити опір, користуючись раптовістю нападу на нього, ОСОБА_17 першим наніс удар ногою в черевну порожнину останнього від чого останній впав на землю.

В подальшому, з метою уникнути очевидців даної події та не привертати увагу, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 взявши ОСОБА_23 за праву та ліву руку, відтягнули останнього до кущів навпроти будинку АДРЕСА_1 , де з метою спільного вчинення умисного вбивства з особливою жорстокістю, що полягало в спричиненні потерпілому страждань від наруги, принижень, побоїв, завдання фізичного болю, заподіяння тілесних ушкоджень, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі, людським життям, ОСОБА_17 , разом із співучасниками нанесли близько тридцяти чотирьох ударів, в тому числі в життєво важливі органи, зокрема ногами і руками в область голови, грудної клітини, верхніх та нижніх кінцівок ОСОБА_23 . При цьому, ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на вбивство потерпілого нанесли удари ОСОБА_23 в область голови та рук, зокрема пальців та зап`ястя, гайковим ключем, який мав при собі ОСОБА_19 розуміючи, при цьому, що фізичні властивості даного ключа, при спричинені ним ударів по тілу людини, особливо голові, можуть завдати тяжких тілесних ушкоджень, від яких настане смерть.

Вказаними діями, ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , спричинили ОСОБА_23 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді: крововиливів під м`які мозкові оболонки головного мозку, крововиливи в м`які покрови голови з внутрішнього боку, крововиливи в лівій скроневий м`яз, крововиливи в глибокі м`язи обличчя, багатоуламковий перелом хрящів носу, численні синці, садна на голові, крововиливи на внутрішних поверхнях губ із забійними ранами, забійна рана в лівій скроневій ділянці та підборіддя, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя; переломи 8, 9 ребер з ліва на тілі, носять ознаки середньої тяжкості тілесних ушкоджень, крововиливи в глибокі м`язи спини, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, вказані тілесні ушкодження, виникли при житті.

Після вказаних протиправних та нелюдських дій, ОСОБА_17 спільно з іншими учасниками, з метою продемонструвати свою зневагу та зверхність над потерпілим, здійснили випорожнення (сечовипускання) на ОСОБА_23 .

Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_23 , перебуваючи на землі не міг підвестися та ОСОБА_17 продовжуючи злочинні дії отримуючи задоволення від завдання болю потерпілому, діючи агресивно, вчинив насильницькі дії сексуального характеру відносно потерпілого, а саме взяв із рук ОСОБА_20 скляну пляшку, яку останній знайшов поряд та здійснив дії, спрямовані на проникнення до анального отвору ОСОБА_23 чим завдав тілесні ушкодження у вигляді рвано-забійної рани в ділянці анального отвору, що носить ознаки легких тілесних ушкоджень, при цьому інші співучасники жодним чином не зупинили дії ОСОБА_17 , чим виразили свою згоду на вчинення вказаних дій.

Таким чином, ОСОБА_17 разом із ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , вчинили умисні дії, які охоплюються їх спільними зусиллями, спрямованими на досягнення єдиного загального для них результату під час яких, кожен із співучасників мав змогу бачити та усвідомлювати дії інших нападників, погоджувався із ними і продовжував активну протиправну поведінку, свідчить що між їх діяннями та загальним злочинним наслідком наявний причинний зв`язок у вигляді смерті ОСОБА_23 .

Після завершення вказаних умисних, протиправних та жорстоких дій, ОСОБА_18 разом із ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , залишили ОСОБА_23 на вулиці біля будинку № 1 в с. Шендерівка Звенигородського району Черкаської області та пішли з місця події.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 05-9-02/241 від 28.10.2024 смерть ОСОБА_23 настала від закритої черепно-мозкової травми у вигляді крововиливу під м`яку мозкову оболонку головного мозку.

Таким чином, ОСОБА_17 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю, за попередньою змовою групою осіб.

Причетність ОСОБА_17 до вчиненого кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:

даними протоколу огляду місця події від 27.10.2024 на відкритій ділянці місцевості неподалік буд. АДРЕСА_1 , під час якого виявлено труп ОСОБА_23 з ознаками насильницької смерті;

даними протоколу огляду подвір`я бару «Затишок» по вул. Шевченка буд. № 7 в с. Шендерівка Звенигородського району Черкаської області, під час якого на бетонному покритті виявлено сліди речовини бурого кольору;

даними протоколу затримання особи ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_21 у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину від 27.10.2024;

протоколами допитів свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 ;

даними проведення слідчих експериментів від 31.11.2024-01.12.2024;

висновком судово-медичної експертизи № 05-9-02/241;

висновком судово-медичної (імунологічної) експертизи № 05-1-08/12;

висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19-24/78188-БД;

висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19-24/70360-БД;

висновком додаткової судової-медичної експертизи № 05-9-02/241-б;

іншими матеріалами кримінального провадження.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.03.2025, стосовно ОСОБА_17 , продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування з утриманням останнього у Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» до 21.06.2025.

Проте судовий розгляд кримінального провадження, ще не розпочато, тому є необхідність у продовженні строку тримання під вартою.

Метою продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а також відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

1) п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, ризик можливого переховування від органів досудового розслідування та/або суду з підстав тяжкості покарання, що загрожує, що також узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування, обґрунтовується тим, що ОСОБА_17 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, передбаченого п. п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, санкцією якої передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років позбавлення волі, у зв`язку з чим, усвідомлення тягара кримінальної відповідальності, зважаючи на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та невідворотність покарання, можуть спонукати ОСОБА_17 до зміни місця проживання. На підтвердження цього ризику свідчить поведінка останнього після скоєння злочину, а саме втеча з місця події й затримання у подальшому після того, як був відшуканий працівниками поліції;

2) п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, обґрунтовується, тим, що їх показання мають суттєве значення для повного, всебічного з`ясування обставин скоєного ОСОБА_17 злочину, у зв`язку з чим, він є особою зацікавленою у зміні показань потерпілої, свідків та матиме реальну можливість шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу вимагати дачу від останніх неправдивих показань або зміну уже наданих під час досудового розслідування показань на його користь, з метою уникнення або пом`якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що перешкоджатиме об`єктивному з`ясуванню обставин кримінального провадження.

З частиною свідків та інших обвинувачених ОСОБА_17 раніше знайомий як з особами, з якими проживає в сусідньому населеному пункті, що підвищує ризик впливу на зміну ними показань в рамках кримінального провадження.

3) п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик перешкоджання обвинуваченим ОСОБА_17 кримінальному провадженню іншим чином, шляхом зловживання процесуальними правами, що може виражатись у неявці за викликами до слідчого та прокурора з метою затягування досудового розслідування, що виражається і невиконанні покладених кримінальним процесуальним кодексом, обов`язками під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Зважаючи на характер та обставини особливо тяжкого злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_17 , а також об`єкт посягання - а саме - життя та здоров`я людини, зухвалість, холоднокровність, жорстокість та цинізм при його скоєнні, кількість нанесених тілесних ушкоджень, а також поведінка обвинуваченого після вчинення злочину, а саме зникнення з місця події, обґрунтовано свідчать про те, що жоден інший більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_17 .

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. У справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість призначеного покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». («Баришевський проти України», «Волосюк проти України», «Пелісьє і Саса проти Франції»)

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване.

У відповідності до положень ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ, з урахуванням наявних ризиків, а отже й законних підстав в розрізі вимог Глави 18 КПК України, з метою запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків у вказаному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, обрання щодо ОСОБА_17 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є надмірним чи таким, що принижує його гідність в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи, що ОСОБА_17 обвинувачується у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства, який спричинив загибель людини, вважаю за необхідне застосувати положення ч. 4 ст. 183 КПК України та не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Посилаючись на вищенаведене, просив задоволити клопотання та продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з подальшим його утриманням в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор», строком на 60 діб. Не визначити розмір застави щодо ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні згідно п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, у зв`язку з вчиненням ним злочину із застосуванням насильства, що спричинив загибель людини.

Захисник ОСОБА_9 , вважає, що клопотання прокурора до задоволення не підлягає, оскільки воно є не обгрутованим, а зазначені ризики не доведені. ОСОБА_17 має тісні соціальні зв`язки, батько, матір, він є неповнолітнім, а тому достатньо застосувати до нього цілодобовий домашній арешт, що і не унеможливить настання ризиків.

Обвинувачений ОСОБА_17 погодився зі своїм захисником.

Законний представник обвинуваченого ОСОБА_17 ОСОБА_32 підтримала думку захисника, додала, що виховує сина разом з чоловіком, сама працює два через діва, а чоловік працює неофіційно, тому більшу частину часу він вдома, зобов`язувалася зробити все для забезпечення належної поведінки сина. Просила застосувати до нього цілодобовий домашній арешт.

Потерпіла ОСОБА_6 підтримали клопотання прокурора, при цьому зазначила, що обвинувачені, зокрема ОСОБА_17 , несуть небезпеку суспільству.

Представники ювенальної превенції ОСОБА_11 , служби у справах дітей Стеблівської селищної ради ОСОБА_12 при вирішення даного клопотання покладалися на розсуд суду.

Вислухавши учасників процесу, розглянувши заявлене клопотання прокурора, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього додатки, суд дійшов до наступного.

Частиною 3 ст. 331 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.03.2025 року, стосовно ОСОБА_17 , продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування з утриманням останнього у Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» до 21.06.2025.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення та незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно приписів ст.492 КПК України, за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним устатті 177цього Кодексу.

Стаття 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачає, що при розгляді справ, суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, враховує вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто, з викладеного вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і, за наявності підстав, вичерпний перелік яких встановлений ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Суд, перевіряючи достатність доказів для такого висновку, разом з положенням КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, п. 48 рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007 року), згідно якого, слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли б переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, суд позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими, шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов`язаний, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій, у відповідності до закону про кримінальну відповідальність, підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Враховуючи, що обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а ризики передбачені ст.177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого заходу забезпечення кримінального провадження, аналізуючи дані про особу обвинуваченого, який є неповнолітнім, вагомість наявнихдоказів пропричетність обвинуваченогодо вчиненняінкримінованого кримінальногоправопорушення,дає судупідстави вважати,що існуютьризики передбаченіст. ч.1ст.177КПК України:а саме:п. 1, ризик можливогопереховування відорганів судуз підставтяжкості покарання,що загрожує,що такожузгоджується ізпозицією Європейськогосуду зправ людини,відповідно доякої суворістьпокарання,яке можебути призначено,є належнимелементом приоцінці ризикупереховування,обґрунтовується тим,що ОСОБА_17 обвинувачується ускоєнні особливотяжкого злочину,передбаченого п.п.4,12ч.2ст.115КК України,санкцією якоїпередбачено покаранняу видітривало позбавленняволі,у зв`язкуз чим,усвідомлення тягаракримінальної відповідальності,зважаючи натяжкість інкримінованогокримінального правопорушеннята невідворотністьпокарання,в разідоведення вини,можуть спонукати ОСОБА_17 до змінимісця проживання; п. 3 ризик незаконного впливу на свідків та потерпілої у цьому ж кримінальному провадженні шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу вимагання дачі від останніх неправдивих показань або зміну уже наданих під час досудового розслідування показань на його користь, з метою уникнення або пом`якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, в разі доведення його вини, що перешкоджатиме об`єктивному з`ясуванню обставин кримінального провадження; п. 4 ризик перешкоджання обвинуваченим ОСОБА_17 кримінальному провадженню іншим чином, шляхом зловживання процесуальними правами, що може полягати у неявці за викликами до суду з метою затягування судового розгляду.

В зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що відсутні належні гарантії, які б переважали наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому доцільно вирішити питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_17 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважаючи його таким, що відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, відповідності особі обвинуваченого та запобіганню можливості перешкодити інтересам правосуддя, в зв`язку з чим, приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для обрання обвинуваченому іншого більш м`якого запобіжного заходу, крім тримання під вартою.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства та загибеллю людини. Враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, та те, що ОСОБА_17 обвинувачується у скоєнні злочину, вчиненому із застосуванням насильства та який спричинив загибель людини, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 34, 177, 178, 182, 183, 194, 331, 369-372, 394, 395 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора задоволити. Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Корсунь - Шевченківського Черкаського району Черкаської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів - по 13.07.2025 року, включно.

Ознайомити обвинуваченого ОСОБА_17 під розпис з ухвалою суду.

Копію ухвали суду вручити обвинуваченому ОСОБА_17 , його захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Ухвала, може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для ОСОБА_17 з моменту вручення її копії.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3