Постанова від 15.05.2025 по справі 922/3952/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2025 року м. Харків Справа №922/3952/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

учасники провадження у справі не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (вх.№412Х від 24.02.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2025 у справі №922/3952/24 (м. Харків, суддя Байбак О.І., повне рішення складено 10.02.2025)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті інвест 87», м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Харківський фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну, м. Харків,

про стягнення 134211,01 грн та розірвання договору, -

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті інвест 87» (далі відповідач) в якій просило суд:

1) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті інвест 87» 134211,01 грн, з яких:

66294,53 грн - заборгованості;

1621,95 грн - пені;

66294,53 грн - штрафу;

2) розірвати договір оренди №6170-Н від 02.09.2016, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті інвест 87».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що всупереч умов укладеного між сторонами договору №6170-Н від 02.09.2016 відповідач в повному обсязі не вносив орендні платежі, внаслідок чого має за зазначеним договором заборгованість. Також позивач зазначав, що наведений договір має бути розірваний внаслідок істотного порушення відповідачем його умов, зокрема щодо систематичного невнесення орендної плати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.02.2025 в задоволенні позову відмовлено.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2025 у справі №922/3952/24 скасувати повністю; прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ ІНВЕСТ 87» задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області зазначає наступне:

- застосована судом норма абзацу 9 пункту 127 «Порядку передачі в оренду державного та комунального майна», який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 стосується внесення змін до договорів оренди, тому не стосується спірних відносин, які розглядаються у справі №922/3952/24;

- у рішенні суду не надано аналізу нормам Порядку №257. Регіональне відділення ФДМ України не є власником орендованого майна та не є балансоутримувачем державного майна;

- окрім актів обстеження №1 від 15.09.2022, №2 від 06.01.2024, №3 від 06.05.2024, №2/1 від 14.02.2024 та листів, якими ці акти супроводжувались відповідач нічого не надав. Таким чином, суд першої інстанції переклав обов`язок доводити відсутність вини орендаря щодо неможливості використовувати орендоване майно, неможливості сплачувати орендну плату, на позивача (регіональне відділення ФДМ України);

- відповідач не був позбавлений права надати докази, які б свідчили про наявність висновків фахівців, які мали право обстеження пошкодженого майна та доведення неможливості використання такого майна;

- суд першої інстанції не міг звільнити відповідача від обов`язку виконувати зобов`язання сплачувати орендну плату за договором оренди №6170-Н від 02.09.2016 лише на підставі актів, підписаних представниками орендаря та балансоутримувача.

Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025 для розгляду справи №922/3952/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Сгара Е.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (вх.№412Х від 24.02.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2025 у справі №922/3952/24. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3952/24.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025 у зв`язку з відпусткою судді Сгари Е.В. для розгляду справи №922/3952/24 визначено наступний склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

За змістом ч.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України означена зміна складу суду зумовлює новий відлік визначеного ст.273 цього Кодексу процесуального строку розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 призначено апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (вх.№412Х від 24.02.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2025 у справі №922/3952/24 до розгляду на « 24» квітня 2025 р. о 10:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

13.03.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3952/24 (вх.№3210).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 задоволено клопотання представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області Зучека Є.Н. про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/3952/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №922/3952/24, яке призначено на 24.04.2025 о 10:30 год та подальші судові засідання у даній справі постановлено провести за участю представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області Зучека Є.Н. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 розгляд справи №922/3952/24 відкладено на 15 травня 2025 року о 10:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

Від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника (вх.№6115 від 15.05.2025).

До судового засідання Східного апеляційного господарського суду 15.05.2025 учасники провадження у справі не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення копії ухвали від 24.04.2025 до електронних кабінетів учасників справи в системі «Електронний суд».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав. Відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи шляхом надіслання копій ухвал про призначення справи до розгляду учасникам справи, з огляду на клопотання апелянта про розгляд справи за його відсутності, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, а також положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди №6170-Н від 02.09.2016, відповідно до умов якого (п. 1.1) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення - кім. №№ 14, 16, 18 на 2-му поверсі; кім. 6, 23, 25, 31, 35, 41,45, 46, 49, 50. 51, 52, 53 на 3-му поверсі; кім. №№ 7, 34, 37, 41,55 на 4-му поверсі; кім. № № 8, 10, 34, 46, 52, 55, 56 на 5-му поверсі, п`яти поверхового громадського будинку з навчальними майстернями та кабінетами (літ. А-5, інв. № 72450, реєстровий № 6566), загальною площею 492.2 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 11. Балансоутримувачем зазначеного майна є «Харківський фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну».

Строк договору оренди №6170-Н від 02.09.2016 визначений пунктом 10.1. договору в такій редакції: «Цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 02 вересня 2016 року до 02 вересня 2019 року».

Додатковою угодою №2 від 01 липня 2019 року договір оренди №6170-Н від 02.09.2016 продовжено до 02.07.2022.

Відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету' Міністрів України від 27 травня 2022 р. №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», договори оренди державного та комунального манна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

Таким чином, договір оренди №6170-Н від 02.09.2016 є чинним.

Згідно з п. 3.1 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою Постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - липень 2016 р. 19929,17 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2016 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за серпень, вересень 2016 р.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору).

Пунктом 3.6 Договору оренди №6170-Н від 02.09.2016 (в редакції додаткової угоди №1 від 22.05.2018) встановлено, що орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої методики, у співвідношенні:

- безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами у розмірі 70%;

- на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 30%.

Пунктом 5.3 Договору оренди №6170-Н від 28.09.2017 встановлений обов`язок орендаря своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктом 3.7. договору оренди №6170-Н від 02.09.2016, передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.8 договору оренди №6170-Н від 02.09.2016 унормовано, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж на три місяці орендар також сплачує штраф у розмірі 100% від суми заборгованості.

На виконання умов договору орендодавець передав орендареві нежитлові приміщення за Актом приймання-передачі від 02.09.2016.

Як зазначає позивач, на момент виникнення спірних правовідносин, свої зобов`язання по сплаті орендної плати відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з орендної плати перед Державним бюджетом України за період з листопада 2022 року по червень 2024 року в розмірі 66294,53 грн.

Однак, відповідачем факт існування заборгованості за договором оренди №6170-Н від 02.09.2016 не визнається, виходячи з наступного.

Як стверджує відповідач, не внесення ним орендної плати мало місце у зв`язку з тим, що протягом 2022-2024 років внаслідок порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил та інших відомств рф через обстріли пошкоджено об`єкти нерухомого майна, зокрема і орендовані за договором приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 11. За результатами огляду встановлено, що приміщення непридатні для подальшої експлуатації, потребують проведення оцінки технічного стану будівлі та її конструктивних елементів з метою дефектування та складання переліку необхідних робіт з відновлення функціональних властивостей будівлі.

Зокрема, після обстрілів що мали місце 09.09.2022, орендовані за договором приміщення за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 11 зазнали пошкоджень, про що представниками позивача та третьої особи, як балансоутримувача, складено акт №1 від 15.09.2022 в якому зафіксовано, що у всіх приміщенням з 1 по 5 поверх пошкоджені вікна (більш ніж 55 одиниць), пробито дах на 5 поверсі, зруйнована стеля на інших поверхах, пошкоджена система водопостачання, водовідведення та опалення. В акті зроблено висновок що для подальшого використання приміщень за цільовим призначенням необхідно провести ремонтні роботи по відновленню вікон, даху, стелі, систем водопостачання, водовідведення та опалення. До акту додані фотографії на яких також зафіксовано пошкодження.

Відповідач направив на адресу позивача лист №5 від 26.09.2022 в якому просив, з огляду на вказані обставини, не нараховувати орендну плату. До вказаного листа позивачем було додано акт №1 від 15.09.2022.

Після обстрілів що мали в 02.01.2024, орендовані за договором приміщення за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 11 зазнали чергових пошкоджень, про що представниками позивача та третьої особи, як балансоутримувача, складено акт №2 від 06.01.2024 в якому зафіксували що у всіх приміщенням з 1 по 5 поверх пошкоджені вікна (вже більш ніж 155 одиниць), відсутні двері (більш ніж 30 одиниць), пробито дах на 5 поверсі, зруйнована стеля на інших поверхах, на стінах з`явились тріщини, пошкоджена система водопостачання, водовідведення та опалення. В акті зроблено висновок, що для подальшого використання приміщень за цільовим призначенням необхідно провести ремонтні роботи по відновленню вікон, дверей, даху, стелі, стін, систем водопостачання, водовідведення та опалення. До акту додані фотографії на яких також зафіксовано пошкодження.

Відповідач направив на адресу позивача лист №4 від 26.02.2024 в якому просив, з огляду на вказані обставини, не нараховувати орендну плату. До вказаного листа позивачем було додано акт №2 від 06.01.2024.

В складеному представниками позивача та третьої особи, як балансоутримувача, акті №2/1 від 14.02.2024 встановлено, що в приміщенні №52 на 5 поверсі обвалився дах та пошкодив майно суборендаря. В акті зроблено висновок, що для подальшого використання приміщення за цільовим призначенням необхідно провести ремонтні роботи по відновленню вікон, дверей, даху, стелі, стін, систем водопостачання, водовідведення та опалення. До акту додані фотографії на яких також зафіксовано пошкодження.

Після обстрілів що мали в 05.05.2024 орендовані за договором приміщення за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 11 зазнали чергових пошкоджень, про що представниками позивача та третьої особи, як балансоутримувача складено акт №3 від 06.05.2024. В даному акті встановлено, що у всіх приміщенням з 1 по 5 поверх пошкоджені вікна відсутнє скло у рамах, деформовані рами, вибито буд. матеріали якими частково були закриті віконні отвори (вже більш ніж 105 одиниць), відсутні або зруйновані двері у приміщеннях, пробито дах в декількох місцях на 5 поверсі, зруйнована стеля на інших поверхах, на стінах з`явились тріщини, пошкоджена система водопостачання, водовідведення та опалення. В акті зроблено висновок, що для подальшого використання приміщень за цільовим призначенням необхідно провести ремонтні роботи по відновленню вікон, дверей, даху, стелі, стін, систем водопостачання, водовідведення та опалення. До акту додані фотографії на яких також зафіксовано пошкодження.

Листом №8 від 28.05.2024 позивач повідомив відповідача про істотне пошкодження орендованих приміщень, та про те, що без проведення ремонтних робіт їх подальше використання за цільовим призначенням є неможливе. З огляду на викладене, позивач просив не нараховувати орендну плату. До вказаного листа позивачем було додано акт №3 від 06.05.2024.

Руйнування будівлі за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 11 в результаті обстрілів зафіксовані слідчими органами Головного управління поліції Харківської області, по фактам руйнування зареєстровані відповідні кримінальні провадження, триває досудове розслідування, про що свідчать додані відповідачем до матеріалів справи витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Листом №12 від 24.06.2024 відповідач звертався до Міністерства освіти і науки України в якому з метою врегулювання питання сплати орендної плати просив провести огляд орендованих приміщень, скласти відповідний акт з висновком про технічний стан приміщень та надати рекомендації щодо подальшого використання цих приміщень.

Листом до позивача від 04.01.2023 відповідач просив зменшити площу орендованих приміщень, зокрема за договором оренди №6170-Н від 28.09.2017 до 14 кв. м. з огляду на істотне пошкодження інших орендованих приміщень.

Листом №01-17/70 від 22.04.2024 року третя особа повідомила відповідача, що шукає фінансову можливість для проведення обстежень будівель і коли обстеження будуть проведені будуть здійснені коригування в нарахуваннях.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що відсутні правові підстави вимагати оплати орендної плати за договором оренди №6170-Н від 02.09.2016 в повному обсязі.

Однак, позивач наполягає на тому, що відповідач зобов`язаний вносити орендну плату за договором оренди №6170-Н від 28.09.2017 в повному обсязі, оскільки факт пошкодження орендованих нежитлових приміщень ним доводиться неналежними доказами, зокрема актами про пошкодження які не відповідають вимогам Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 р. № 257.

15.03.2024 позивачем на адресу відповідача було направлено листа №17-05-01-00935 від 15.03.2024 щодо наявної у відповідача станом на 11.03.2024 заборгованості з орендної плати у сумі 72048.69 грн та нарахування пені у розмірі 6105,07 грн. Також орендаря було повідомлено про те, що орендоване майно не застраховане всупереч пункту 5.8. договору оренди №6170-Н від 02.09.2016. До листа 17-05-01-00935 від 15.03.2024 додано акт звіряння розрахунків до договору оренди від 02.09.2016 №6170-Н станом на 11.03.2024 в двох примірниках.

10.06.2024 позивачем на адресу відповідача направлено листа №17-03-01-01980 від 06.06.2024 щодо наявної у відповідача станом на 30.05.2024 заборгованості з орендної плати у сумі 48524,40 грн.; нарахування пені у розмірі 7026,08 грн. У зазначеному листі орендаря повідомлено про те, що орендоване майно не застраховане всупереч пункту 5.8. договору оренди № 6170-Н від 02.09.2016. До листа №17-03-01-01980 від 06.06.2024 додано акт звіряння розрахунків до договору оренди від 02.09.2016 №6170-Н станом на 30.05.2024 в двох примірниках.

19.07.2024 позивачем на адресу відповідача направлено листа №17-03-01-02654 від 18.07.2024 щодо наявної у відповідача станом на 16.07.2024 заборгованості з орендної плати у сумі 66294,63 грн.; нарахування за період з 31.05.2024 по 16.07.2024 пені у розмірі 1621,95 грн. та штрафу у розмірі 66294,63 (100% від суми заборгованості) грн. До листа №17-03-01-02654 від 18.07.2024 додано акт звіряння розрахунків до договору оренди від 02.09.2016 № 6170-Н станом на 16.07.2024 в двох примірниках.

Відповідач нарахованої позивачем заборгованість з орендної плати за договором оренди №6170-Н від 02.09.2016 не сплатив.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі в якому позивач просить суд стягнути з відповідача до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати за період з листопада 2022 року по червень 2024 року в розмірі 66294,53 грн.

Крім того, з огляду на прострочення відповідачем виконання зобов`язання позивач на підставі п. 3.7-3.8. договору додатково нарахував до стягнення з відповідача 1621,95 грн пені та 66294,53 грн штрафу.

Також позивач просить суд розірвати договір оренди №6170-Н від 28.09.2017 з огляду на істотне порушення відповідачем його умов.

В оскаржуваному судовому рішенні, суд встановив підтвердження матеріалами справи значного пошкодження будівлі Харківського фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну за адресою м. Харків, вул. Бакуліна, 11, в т.ч. орендованих відповідачем нежитлових приміщень в результаті обстрілів, що мали місце 09.09.2022, 02.01.2024, 05.05.2024. Суд вказав, що матеріалами справи також підтверджується факт неодноразового звернення відповідача до позивача, в т.ч. після кожного з обстрілів та складання відповідних актів, з відповідними листами (№5 від 26.09.2022, від 04.01.2023, №4 від 26.02.2024, №8 від 28.05.2024 до яких були додані копії актів) з приводу проведення оцінки пошкоджень в передбаченому Законом порядку, необхідності проведення ремонтних робіт та зменшення розміру орендної плати з огляду на виниклі обставини. Також судом встановлено направлення відповідачем листів до балансоутримувача (третя особа по справі) з вимогою здійснити дії необхідні для балансоутримувача для внесення інформації про пошкоджене майно у відповідний реєстр для зменшення ставки земельного податку та призупинення нарахування орендної плати до відновлення приміщень до стану придатного до використання. На думку суду першої інстанції, не проведення обстеження відповідно до Порядку мало місце не з вини відповідача. Разом з тим, оскільки відомості щодо істотного пошкодження орендованого майна про які йдеться в актах №1 від 15.09.2022, № 2 від 06.01.2024, №2/1 від 14.02.2024, №3 від 06.05.2024 позивачем жодним чином не спростовуються, доказів можливості використання відповідачем орендованого майна за цільовим призначенням протягом строку, за який позивачем нараховується до стягнення орендна плата суду також не надано, суд на підставі ст. ст . 73, 74, 76-79 ГПК України дійшов висновку про доведеність відповідачем факту істотного пошкодження орендованих приміщень. Зазначене ж, на думку суду, свідчить про наявність у відповідача права на зменшення йому розміру орендної плати за договором №6170-Н від 02.09.2016 на підставі ч. 4 ст. 762 ЦК України. Суд зазначив, що з огляду на пошкодження орендованих приміщень та наявність у відповідача права на зменшення розміру орендної плати, вимоги про стягнення орендної плати за договором №6170-Н від 02.09.2016 в заявленому до стягненні розмірі не можуть вважатися обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам Закону. На переконання суду, не підлягають стягненню судом суми, які неможливо перевірити до обстеження пошкоджених приміщень в передбаченому Законом порядку, складання уповноваженими особами Акту обстеження за результатами такого обстеження, та прийняття уповноваженим органом відповідного рішення щодо можливості подальшого використання певних приміщень та розміру орендної плати за договором №6170-Н від 02.09.2016 з огляду на встановлені обставини. Суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів вжиття відповідних заходів, а отже саме лише посилання позивача на необхідність сплати орендної плати у встановленому договором розмірі вказує на необґрунтованість здійснених ним розрахунків орендної плати, та відповідно про недоведеність позовних вимог в цій частині. При цьому, суд встановив, що недоведеність позовних вимог в частині стягнення орендної плати також свідчить і про безпідставність заявленого позову в частині стягнення пені та штрафу, нарахованих в зв`язку з простроченням внесення орендної плати, та розірвання договору №6170-Н від 02.09.2016 з підстав нібито істотного порушення відповідачем його умов зокрема щодо не внесення орендної плати в заявленому позивачем до стягнення розмірі. При цьому, суд зазначив, що доводи відповідача про наявність у нього форс-мажорних обставин при виконанні умов договору №6170-Н від 02.09.2016 свого підтвердження матеріалами справи не знайшли.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормами частини першої статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди нежитлових приміщень.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторони (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Частинами 1,2 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення визначені також і в статтях 173, 193 Господарського кодексу України.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості з орендної плати за період з листопада 2022 року по червень 2024 року. Водночас, відповідач стверджує про неможливість користування майном з огляду на його істотне пошкодження внаслідок збройної агресії рф.

Суд вказує, що відповідно до частин 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці обставин, які унеможливлюють використання майна та за які наймач не відповідає, презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Якщо у погіршенні цього майна або у створенні гірших умов користування ним винні обидві сторони за договором, розмір орендної плати також може бути зменшений, але лише у частині, яка відповідає вині орендодавця у зменшенні можливості користуватися майном.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. Такими обставинами можуть бути, зокрема, здійснення капітального ремонту (якщо його повинен робити орендодавець), прострочення орендодавцем надання майна орендареві, наявність у майні недоліків, які виключали його використання за призначенням, тощо. У разі коли за відповідний період часу, протягом якого орендоване майно не використовувалось, орендну плату було внесено, орендар вправі вимагати її повернення.

Обов`язок підтвердити належними та допустимими доказами неможливість використання об`єкту оренди за його цільовим призначенням через обставини, за які він не відповідає, лежить на орендареві.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №905/1510/17.

Отже, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/14244/20, від 07.06.2022 у справі №922/1010/21, від 07.12.2022 у справі №911/1064/21.

Таким чином, підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, безпосередню об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підтвердження неможливості користування орендованим майном відповідно до визначеної Договором оренди мети відповідачем надано до суду, зокрема, Акти обстеження №1 від 15.09.2022, №2 від 06.01.2024, №2/1 від 14.02.2024, №3 від 06.05.2024.

Відповідно до п.1.2 Договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють проектні, проектно-вишукувальні, проектно-конструкторські роботи; комп`ютерного клубу, інтернет-кафе.

Наявні у матеріалах справи Акти обстеження орендованого майна складені комісією у складі з представників позивача та третьої особи, як балансоутримувача, та за участю свідків, в яких зафіксовані суттєві пошкодження будівлі, в якій розташовані орендовані відповідачем приміщення, внаслідок обстрілів з боку військових формувань рф, свідчать про неможливість використання приміщень відповідно до мети договору оренди.

Так, згідно з Актом №1 обстеження пошкоджень нежитлової будівлі за адресою м. Харків, вул. Бакуліна, 11 від 15.09.2022 внаслідок обстрілів рф, які мали місце 09.09.2022, орендовані приміщення відповідача зазнали пошкоджень, а саме у всіх приміщеннях з 1 по 5 поверх пошкоджені вікна (більш ніж 55 одиниць), деформована обшивка фасаду, пробито дах будівлі, зруйнована стеля, пошкоджена система водопостачання, водовідведення та опалення. Причинами пошкоджень стали обстріли із невстановленого виду озброєння та снарядами невстановленого калібру внаслідок військової агресії рф проти України.

В акті зроблено висновок що для подальшого використання нежитлових приміщень відповідно до їх цільового призначення, необхідно провести ремонтні роботи по відновленню віконних рам та їх склінню, провести ремонт стелі, даху, систем водопостачання, водовідведення та опалення. До акту додані фотографії на яких зафіксовано описані пошкодження.

У подальшому, після обстрілів, що мали місце 02.01.2024, орендовані за договором приміщення за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 11 зазнали чергових пошкоджень, про що представниками позивача та третьої особи, як балансоутримувача, та за участю свідків складено акт №2 від 06.01.2024, в якому зафіксовано, що у всіх приміщеннях з 1 по 5 поверх пошкоджені вікна (більш ніж 155 одиниць), відсутні двері (більш ніж 30 одиниць), деформована обшивка фасаду, пробито дах будівлі, зруйнована стеля та з`явились тріщини на стінах в приміщенням 5-го та 4-го поверхів, пошкоджена система водопостачання, водовідведення та опалення.

В акті зроблено висновок, що для подальшого використання нежитлових приміщень відповідно до їх цільового призначення, необхідно провести ремонтні роботи по відновленню вікон, дверей, даху, стелі, стін, систем водопостачання, водовідведення та опалення. До акту додані фотографії, на яких також зафіксовано відповідні пошкодження.

У складеному представниками позивача, суборендаря та третьої особи, як балансоутримувача, та за участю свідків Акті №2/1 від 14.02.2024 встановлено, що приміщення №52 на 5 поверсі зазнало значного руйнування та пошкоджено майно суборендаря (приміщення, яке передано в суборенду, є об`єктом Договору оренди №6170-Н від 02.09.2019).

В акті зроблено висновок, що для подальшого використання приміщення відповідно до його цільового призначення, необхідно провести ремонтні роботи по відновленню вікон, стелі, стін, даху, опалення. До акту додані фотоматеріали, на яких зафіксовано описані пошкодження.

У подальшому, після обстрілів, що мали місце 05.05.2024, орендовані за договором приміщення за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 11 зазнали чергових пошкоджень, про що представниками позивача та третьої особи, як балансоутримувача, та за участю свідків складено акт №3 від 06.05.2024. В даному акті встановлено, що у всіх приміщенням з 1 по 5 поверх пошкоджені вікна відсутнє скло у рамах, деформовані рами, вибито буд. матеріали якими частково були закриті віконні отвори (вже більш ніж 105 одиниць), відсутні або зруйновані двері у приміщеннях, пробито дах в декількох місцях, зруйнована стеля та ще з`явились великі тріщини на стінах в приміщеннях на всіх поверхах, пошкоджена система водопостачання, водовідведення та опалення.

В акті зроблено висновок, що для подальшого використання нежитлових приміщень відповідно до їх цільового призначення, необхідно провести ремонтні роботи по відновленню вікон, дверей, даху, стелі, стін, систем водопостачання, водовідведення та опалення. До акту додані фотоматеріали, на яких зафіксовано описані пошкодження.

Також кожний із фактів обстрілу та руйнування будівлі за адресою м. Харків, вул. Бакуліна, 11 зафіксовано слідчими органами Головного управління Національної поліції в Харківській області, що підтверджується доданими до матеріалів справи Витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань та фотоматеріалами.

Таким чином, вказаними доказами зафіксовано істотні пошкодження орендованих приміщень в результаті обстрілів, та їх фактичну неможливість використання в повному обсязі за їх цільовим призначенням без проведення ремонтних робіт.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово звертався до позивача, в тому числі після кожного з обстрілів та складання відповідних актів, з відповідними листами (№5 від 26.09.2022, від 04.01.2023, №4 від 26.02.2024, №8 від 28.05.2024, до яких були додані копії наведених вище актів) з приводу проведення оцінки пошкоджень в передбаченому законом порядку, необхідності проведення ремонтних робіт та зменшення розміру орендної плати з огляду на виниклі обставини.

Обставини, наведені у листах, залишені позивачем без належного реагування, оцінки пошкоджень не проведено, ремонтні роботи приміщень також не проводилися, будь-які дії щодо зменшення або пропорційного звільнення відповідача від сплати орендної плати не здійснювалися.

Також відповідач неодноразово направляв листи до балансоутримувача (третьої особи) з вимогою здійснити дії необхідні для внесення інформації про пошкоджене майно у відповідний реєстр для зменшення ставки земельного податку та призупинення нарахування орендної плати до відновлення приміщень до стану придатного до використання. У відповідь третя особа своїм листом №01-17/70 від 22.04.2024 повідомила відповідача про те, що шукає фінансову можливість для проведення обстежень будівель і коли обстеження будуть проведені будуть здійснені коригування в нарахуваннях. Проте доказів здійснення відповідних дій балансоутримувачем не надано.

Крім того, відповідач звертався до Міністерства освіти і науки, як власника орендованого державного майна, з приводу проведення оцінки пошкоджень та вирішення питання про орендну плату. Водночас, зазначене у листі питання залишилося невирішеним.

Судом встановлено, що обставини пошкодження орендованого майна учасниками справи не заперечуються. Водночас, апелянт вважає, що надані відповідачем Акти не є належними та допустимими доказами, оскільки не відповідають вимогам Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва, затвердженого Постановою КМУ від 12 квітня 2017 №257. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

З огляду на доводи сторін суд першої інстанції правомірно посилався на положення пункту 127 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна», відповідно до якого не допускається внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування тощо) протягом строку його дії, крім:

3) випадку, коли можливість користування майном істотно зменшилася через обставини, за які орендар не відповідає, зокрема у разі:

а) істотного пошкодження об`єкта оренди внаслідок дії обставин непереборної сили, які настали після підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта, за умови, що відновлення об`єкта до того стану, в якому він перебував до настання таких обставин, потребуватиме капітального ремонту об`єкта оренди;

б) припинення забезпечення об`єкта оренди комунальними послугами, якими об`єкт оренди був забезпечений або повинен бути забезпечений відповідно до умов договору та/або оголошення про передачу майна в оренду, якщо внаслідок такого припинення об`єкт оренди не може бути використаний орендарем;

в) здійснення капітального ремонту, реставрації або реконструкції об`єкта оренди з ініціативи балансоутримувача або його органу управління, якщо під час виконання будівельних робіт використання об`єкта оренди може завдати шкоди життю або здоров`ю людей, що перебувають або можуть перебувати всередині об`єкта оренди;

У такому разі зменшення орендної плати або тимчасове (на період існування обставин, зазначених у підпунктах «а» «г» підпункту 3 цього пункту) звільнення орендаря від сплати орендної плати здійснюється за рішенням орендодавця на підставі заяви орендаря, до якої додані документи, що підтверджують існування відповідних обставин, або на підставі рішення суду.

При цьому, механізм оперативного реагування виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій, центральних органів виконавчої влади, органів управління та сил цивільного захисту, спрямований на ліквідацію наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд, на територіях, на яких відсутні або завершено активні фази бойових дій визначений Порядком виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії російської федерації, пов`язаних з пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 №473 (далі - Порядок невідкладних робіт).

Відповідно до пункту 9 Порядку невідкладних робіт роботи з обстеження пошкоджених об`єктів виконуються відповідно до Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №257 (далі - Порядок обстеження).

Відповідно до п. 1 Порядку обстеження цей Порядок застосовується під час проведення обстеження пошкоджених внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів об`єктів (далі - пошкоджені об`єкти) з метою прийняття рішення про можливість подальшої експлуатації та розроблення заходів із відновлення.

Обстеження об`єктів проводиться за рішенням власника або управителя об`єкта, а обстеження пошкоджених об`єктів може проводитися за рішенням уповноважених органів виконавчих органів відповідних сільських, селищних, міських рад або у випадках, передбачених законодавством, військовими адміністраціями.

Проведення обстеження об`єкта або пошкодженого об`єкта забезпечується відповідним власником або управителем, уповноваженим органом шляхом залучення фахівців, що мають відповідну кваліфікацію, а саме: відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію та мають кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт з обстеження у будівництві об`єктів класу наслідків (відповідальності), що визначені кваліфікаційними вимогами (далі виконавці), або шляхом залучення підприємств, установ та організацій, у складі яких є такі виконавці. Інформація про виконавців, що можуть залучатися до проведення обстеження об`єктів із відповідним класом наслідків (відповідальності), міститься в Реєстрі будівельної діяльності, що є компонентом Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (пункт 2 Порядку обстеження).

Пунктом 8-1 Порядку обстеження встановлено, що за результатами обстеження пошкоджених об`єктів виконавцем складається звіт, який має містити висновок про технічний стан, рекомендації щодо подальшої експлуатації (у тому числі щодо можливості виконання робіт із відновлення) або демонтажу (ліквідації), а також в разі потреби відомості про пошкоджені (зруйновані) несучі та огороджувальні конструкції, інженерні системи (із зазначенням ступеня та обсягів пошкоджень), принципові рішення (рекомендації) щодо їх відновлення (підсилення).

Зазначений звіт є підставою для прийняття рішення про виконання робіт із відновлення пошкоджених об`єктів або їх демонтаж (ліквідацію).

Отже, як обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд, відповідно до п. 2 Порядку обстеження вбачається, що обстеження об`єктів проводиться за рішенням власника або управителя об`єкта, а обстеження пошкоджених об`єктів може проводитися за рішенням уповноважених органів виконавчих органів відповідних сільських, селищних, міських рад або у випадках, передбачених законодавством, військовими адміністраціями.

Таким чином, підставою для проведення обстеження об`єктів за вказаним порядком є рішення власника або управителя об`єкта, в той час як відповідач не є власником або управителем спірного об`єкта, а тому не міг ініціювати відповідне обстеження. Водночас третя особа як балансоутримувач орендованого приміщення у своєму листі №01-17/70 від 22.04.2024 зазначила, що шукає фінансової можливості для проведення обстеження будівель, пошкоджених внаслідок надзвичайних ситуацій, бойових дій та терористичних актів.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи станом на момент звернення із даним позовом минуло більше двох років із моменту першого обстрілу орендованих нежитлових приміщень, проте жодних обстежень, як того вимагає вказаний порядок, так і не було здійснено власником або управителем спірного об`єкта.

Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на те, що останній не є власником та балансоутримувачем орендованого приміщення, не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про те, що не проведення обстеження мало місце не з вини відповідача.

При цьому, як вбачається із вищевстановлених фактичних обставин справи, відповідачем вжито належних заходів щодо ініціювання проведення відповідного обстеження, встановленого Порядком №257.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналіз змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

У наданих відповідачем Актах обстеження зафіксовано безпосереднє пошкодження протягом спірного періоду орендованих приміщень у вигляді пошкоджень вікон, стель, стін, дверей, даху, системи водопостачання та водовідведення, теплопостачання, а також зазначено, що без відновлення зазначені приміщення неможливо використовувати.

Зазначені акти обстеження складено комісією у складі представників відповідача, який є стороною орендаря за спірним договором та третьою особою, яка є балансоутримувачем, на якого відповідно до ч. 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» покладено обов`язок із здійснення контролю за використанням нерухомого та рухомого майна.

Обставини, які стали причинами таких пошкоджень, а саме неодноразові обстріли військовими формуваннями рф території міста Харкова, не є такими, за які відповідає орендар.

Позивачем не заперечуються наведені в актах пошкодження приміщення, які визнано балансоутримувачем. Натомість, заперечення апелянта ґрунтуються лише на тому, що неможливість використання орендованого майна має встановлюватися фахівцями, відповідно до Порядку №257, оцінку чому надано судом вище.

З урахуванням вищенаведених обставин та доказів, з урахуванням стандарту доказування «баланс вірогідностей», колегія суддів дійшла висновку про неможливість використання відповідачем орендованого майна за цільовим призначенням відповідно до умов договору у заявлений період внаслідок істотного пошкодження орендованого майна. Вказане, як правомірно зазначив суд першої інстанції, свідчить про наявність підстав для застосування положень статті 762 ЦК України до спірних правовідносин.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що суд першої інстанції переклав обов`язок доводити відсутність вини орендаря щодо неможливості використовувати орендоване майно, неможливості сплачувати орендну плату, на позивача, оскільки вказані мотиви суд навів саме в контексті спростування заперечень позивача щодо неналежності та недопустимості вже наданих відповідачем (орендарем) доказів на підтвердження відповідних обставин.

В силу положень ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем заявлена до стягнення заборгованість з орендної плати за період з листопада 2022 року по червень 2024 року в розмірі 66294,53 грн. Водночас, доданий розрахунок заборгованості свідчить, що відповідач незважаючи на істотне пошкодження орендованих приміщень починаючи з вересня 2022 року продовжив частково вносити орендну плату за договором №6170-Н від 02.09.2016, та фактично має борг перед бюджетом в сумі 66294,53 грн за період з лютого 2024 року (частково) по червень 2024 року. Разом з цим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з огляду на пошкодження орендованих приміщень та наявність у відповідача права на зменшення розміру орендної плати, вимоги про стягнення орендної плати за договором №6170-Н від 02.09.2016 в заявленому до стягненні розмірі не можуть вважатися обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам Закону. Покладення судом на відповідача обов`язку з оплати за оренду приміщення за встановлених фактичних обставин справи суперечитиме засадам справедливості, розумності та добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України). З огляду на що позовні вимоги в частині основної заборгованості є недоведеними та не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення спірної заборгованості по орендній платі за вказаний період, відсутні підстави для стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків оплат за Договором.

З аналогічних підстав колегія суддів зазначає про необґрунтованість позовних вимог про розірвання договору №6170-Н від 02.09.2016 з підстав нібито істотного порушення відповідачем його умов, а саме щодо невнесення орендної плати в заявленому позивачем до стягнення розмірі.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо дослідження фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області 03.02.2025 у справі №922/3952/24 слід залишити без змін.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2025 у справі №922/3952/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 20.05.2025.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян