Рішення

від 06.05.2025 по справі 903/211/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 травня 2025 року Справа № 903/211/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА - 315"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ - ЗЕРНО - ПРОДУКТ"

про стягнення 2 633 951,89 грн.

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Тимощук М.В.

Представники сторін:

від позивача: Василюк Є.В., адвокат

від відповідача: Алєнін Д.В., адвокат

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА - 315"в позовній заяві від 23.02.2025 просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ - ЗЕРНО - ПРОДУКТ" 2 633 951,89 грн. штрафу , а також понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору та витрати пов`язані з правничою допомогою.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо умов договору поставки №ІМ 44/19В від 28.05.2019.

Ухвалою суду від 27.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.04.2025 на 11:30 год.

11.03.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

17.03.2025 від позивача у справі надійшла відповідь на відзив.

Суд протокольною ухвалою від 01.04.2025 приймає та долучає до матеріалів справи відзив відповідача на позовну заяву та відповідь на відзив на позовну заяву.

Господарський суд протокольною ухвалою від 01.04.2025 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 06.05.2025 на 10:45 год.

Ухвалою суду від 17.04.2025 постановлено розгляд справи здійснювати в режимі відеоконференції.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.05.2025 просив суд зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу до 26 339,52 грн .

Представник позивача в судовому засіданні 06.05.2025 з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, докази, долучені до справи, пред`явлені позовні вимоги підтримав та просили суд позов задоволити повністю.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

28.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ - ЗЕРНО - ПРОДУКТ" (Покупець, Відповідач) укладено договір потравки №ІМ44/19К , згідно з яким в терміни, визначені договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Відповідно до п. 3.1. договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного договору.

У п. 3.5. договору встановлено, що товар, що був переданий Покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

Згідно з п. 6.1. договору поставка продукції здійснюється на умовах визначених у Додатках до цього договору.

У п. 6.4. договору вказано, що підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікату, інструкції щодо використання та застосування даного Товару.

Відповідно до пп. 7.1.1. договору крім відповідальності, встановленої п. 7.1. даного договору Покупець: за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Пунктом 7.7. договору сторони встановили, що в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього Договору Покупець, відповідно до ст.625 ЦК України, сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, 48% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

У п. 7.10. договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжуються до 3 років.

Крім того, між сторонами було укладено додаткові угоди до Договору, а саме: №1 від 28.05.2019 щодо поставки товару на загальну суму 3 954 000 грн, строк оплати до 15.10.2019; №2 від 13.06.2019 щодо поставку товару на загальну суму 686 880 грн, строк оплати до 15.08.2019; №3 від 21.06.2019 щодо поставки товару на загальну суму 664 776,04 грн, строк оплати до 15.08.2019;№4 від 02.08.2019 щодо поставку товару на загальну суму 1 792 833,60 грн, строк оплати до 15.10.2019; №5 від 07.08.2019 щодо поставки товару на загальну суму 260 610 грн, строк оплати до 15.10.2019;№6 від 08.08.2019 щодо поставки товару на загальну суму 413 385,60 грн, строк оплати до 15.10.2019;№7 від 06.09.2019 щодо поставки товару на загальну суму 287 172 грн, строк оплати до 15.10.2019;№8 від 06.09.2019 щодо поставки товару на загальну суму 1 133 568 грн, строк оплати до 15.10.2019 .

На виконання умов договору ТОВ «Агрозахист Донбас» поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму, що підтверджується видатковими накладними:

-№4536 від 30.05.2019 на суму 3 954 000 грн ;

-№5198 від 14.06.2019 на суму 686 880 грн;

-№5372 від 21.06.2019 на суму 664 776,04 грн;

-№6366 від 05.08.2019 на суму 1 792 833,60 грн;

-№6479 від 07.08.2019 на суму 260 610 грн ;

-№6633 від 12.08.2019 на суму 413 385,60 грн;

-№7340 від 10.09.2019 на суму 287 172 грн;

-№7327 від 09.09.2019 на суму 1 133 568,00 грн.

18.09.2019 відповідачем здійснено повернення товару на суму 413 385,60 грн, що підтверджується зворотною накладною №147 від 18.09.2019 .

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем здійснено повну оплату отриманого товару, проте з порушенням встановлених в додатках строків :

- 11.09.2019 500 000 грн;

- 12.09.2019 300 000 грн;

- 18.09.2019 413 385,60 грн (повернення товарів);

- 15.10.2019 20 160,74 грн;

- 20.11.2019 3 700 178,90 грн;

- 20.11.2019 4 259 500 грн.

Заперечення відповідача щодо порядку зарахування вказаних коштів відсутні.

25.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Оптіма-315 (Новий кредитор) укладено договір №15 про відступлення прав вимоги за договором поставки №ІМ 44/19 К від 28.05.2019, згідно з яким Кредитор передає (відступає), а Новий кредитор набуває Право вимоги та сплачує Кредитору за відступлення Права вимоги ціну договору у розмірі та строки, визначені між Новим кредитором та Кредитором в окремій угоді, укладеній між ними. Право вимоги - усі права вимоги, що належать ТОВ Агрозахист Донбас, як Постачальнику, по Договору поставки №ІМ 44/19 К від 28.05.2019, в т.ч. права на стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня, 48% річних, інфляційні втрати) (п. 1.1.3). Оформлення відступлення Права вимога відбувається в наступному порядку: Право вимога переходить до Нового кредитора з моменту підписання Кредитором та Новим кредитором Акту приймання-передачі Прав вимоги. Після підписання даного акту Новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно відступленого Права вимоги. В день підписання цього Договору між Кредитором та Новим кредитором Складається, Акт приймання-передачі Права вимоги. Разом з Правом вимоги Новому кредитору переходять всі інші, пов`язані з ним права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п. 3.1) (а.с. 35-36).

25.04.2022 сторонами підписано Акт приймання-передачі права вимоги, згідно з яким ТОВ Агрозахист Донбас передав, а ТОВ Оптіма-315 прийняв усі вимоги права вимоги, що належать Агрозахист Донбас, як Продавцю, по Договору поставки №ІМ 44/19 К від 28.05.2019 .

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України установлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 2 633 951,89 грн. штрафу.

За змістом ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч.4 ст.231 ГК України).

Відповідно до п. 7.8 Договору за порушення передбачених Договором зобовязань встановлено, що в разі прострочення Покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше як на 5 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Згідно із п. 7.10 Договору сторони узгодили, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжуються до 3 років.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку, що нараховані ним 2 633 951,89 грн. 30% штрафу є арифметично правильними та підставними, а тому підлягають до задоволення повністю.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми штрафу на 99% до 26 339,52 грн суд зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості, водночас зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов`язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов`язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов`язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.

Суд звертає увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінює надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18).

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18).

При стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.

При вирішенні питання про зменшення нарахованих штрафних санкцій суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У свою чергу, наведені позивачем у відповіді на відзив доводи зводяться до того, що відповідач не навів у відзиві на позовну заяву обґрунтованих підстав та не надав жодного доказу для зменшення нарахувань.

Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Оцінюючи наведені сторонами доводи, суд зазначає, що питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії та поданих боржником доказів. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі №903/827/17, від 30.08.2018 у справі №925/1587/17.

У будь якому випадку, наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій повинна документально підтверджуватися, зокрема якщо заявником відповідне клопотання обґрунтовується тими чи іншими обставинами.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.169 статті 13 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Відповідно до п.1 ч.6 ст.165 ГПК України до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

На підтвердження викладених у відзиві доводів щодо зменшення на 99 % заявлених до стягнення суми штрафу відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження викладених у відзиві міркувань.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яківона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог на підставі ст. 129 ГПК України на відповідача слід покласти судові витрати у справі, пов`язані з оплатою судового збору.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт (вул. Промислова, буд. 5А, с. Рованці, Луцький р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 31496816) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-315 (вул. Грушевського, буд. 3, кв.31, м. Вишгород, Київська обл., код ЄДРПОУ 43082778) 2 633 951,89 грн. 30% штрафу та 31 608,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено

20.05.2025

СуддяМикола ШУМ