Господарський суд дніпропетровської області
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
УХВАЛА
19.05.2025м. ДніпроСправа № 904/1556/24
Суддя Бажанова Ю.А., розглянувши заяву: Дніпропетровського обласного центру зайнятості
про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу
у справі
За позовом Дніпропетровського обласного центру зайнятості, м. Дніпро
до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", м. Запоріжжя
про стягнення 42 585,43 грн, -
Представники:
від позивача: Платоненко О.О., довіреність №12/07.02-4167 від 18.11.2024, представник
від відповідача: не з`явився
СУТЬ СПОРУ:
Дніпропетровський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" кошти у сумі 42 585,43 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2024 позов Дніпропетровського обласного центру зайнятості до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" про стягнення 42 585,43 грн задоволено: стягнуто з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості 42 585,43 грн виплачених як допомога по безробіттю, 3 028,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2024 у справі №904/1556/24 залишено без змін.
17.09.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2024, яке набрало законної сили 09.09.2024, видано наказ.
Поштове відправлення яке було направлено господарським судом до Дніпропетровського обласного центру зайнятості (49000, м. Дніпро, вул. Юрія Савченко, буд.12), в якому містився наказ суду 17.09.2024, повернулось до суду з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
08.05.2025 від Дніпропетровського обласного центру зайнятості надійшла заява про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу в якому просить суд поновити попущений строк для пред`явлення виконавчого документа, а саме судового наказу по справі №904/1556/24 виданого 09.09.2024 про стягнення з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості у сумі 42 585,43 грн та судового збору 3 028,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 прийнято до розгляду заяву про виправлення описки у судовому рішенні та у виконавчому документі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.05.2025.
У судове засідання, яке відбулось 19.05.2025, з`явився представник позивача, підтримав заяву, пояснив, що пропуск строку пред`явлення наказу до виконання відбувся у зв`язку із його фізичним неотриманням, що зумовило неможливість його подачі на виконання; представник відповідача не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 12.05.2025) до електронного кабінету Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" 12.05.2025 о 16:34 год.
Розглянувши заяву Дніпропетровського обласного центру зайнятості господарський суд дійшов до висновку про її задоволення.
17.09.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2024, яке набрало законної сили 09.09.2024, видано наказ.
Вказаний наказ було направлено на юридичну адресу Дніпропетровського обласного центру зайнятості (49000, м. Дніпро, вул. Юрія Савченко, буд.12).
Однак, поштове відправлення, в якому містився наказ суду від 17.09.2024, повернулось до суду з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
За заявою позивача оригінал судового наказу від 17.09.2024 у справі 904/1556/24 було отримано нарочно 07.05.2025.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:
1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;
2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск такого строку.
Поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання є правом суду, яким він користується виходячи з поважності причин пропуску цього строку.
Поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними, а також докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп, абзац сьомий пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11 рп/2012).
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції (далі Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто, Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Під час вирішення справи "Golder проти Сполученого Королівства" (№ 4451/70, рішення від 21.02.1975) ЄСПЛ вперше дійшов висновку, що сама конструкція статті 6 Конвенції була б безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні за наслідками розгляду цієї справи ЄСПЛ закріпив правило про те, що частина перша статті 6 Конвенції містить у собі невід`ємне право особи на доступ до суду.
Водночас, право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У зазначеній вище справі Golder проти Сполученого Королівства ЄСПЛ зазначив, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Разом з тим, таке врегулювання не повинно завдавати шкоди змісту цього права та конкурувати з іншими правами, встановленими Конвенцією.
Так, у справі "Ashingdane проти Сполученого Королівства" (№ 8225/78, рішення від 28.05.1985) ЄСПЛ зазначив, що якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд повинен з`ясувати, чи не порушує встановлене обмеження саму суть цього права, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою.
У справі "Зубак проти Хорватії" ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду та доступ до нього. (пункт 25 рішення у справі "Делькур проти Бельгії" від 17.01.1970 та пункт 65 рішення у справі "Гофман проти Німеччини" від 11.10.2001).
Як відзначив Європейський суд з прав людини, з огляду на "визначне місце", яке посідає право на справедливий судовий розгляд у демократичних суспільствах, його обмежене тлумачення не відповідатиме об`єктові та цілям статті 6. Щодо сфери дії статті, то вона не обмежується лише судовими слуханнями, адже відповідно до Конвенції, весь процес взагалі повинен відповідати критеріям справедливості.
Стаття 6 розповсюджує свою дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі" проти Італії", 22774/93, 28.07.1999, § 63; рішення Горнсбі проти Греції від 19.03.1997, § 40.)
Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають сенс (Рішення Горнсбі проти Греції від 19.03.1997.)
У справі "Войтенко проти України" (рішення від 29.06.2004) Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
Європейський суд з прав людини у рішенні "Рисовський проти України" від 02.10.2011 (заява № 29979/04) зазначає, що держава зобов`язана організувати роботу державного апарату таким чином, щоб забезпечувалась юридична визначеність у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Понад це "на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок". Водночас згідно з концепцією принципу належного урядування Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
У даному випадку Відділення виступає як рівноправний учасник правовідносин та не має владних управлінських функцій по відношенню до державного виконавця, що надає Відділенню право розраховувати на дотримання державним виконавцем принципу "належного урядування".
У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява № 3236/03) суд зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти чи є підстави для поновлення строків.
Окрім того, у пункті 40 рішення Європейський суд з прав людини по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 (заява № 18357/91) зазначається, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.
Враховуючи фактичне неотримання виконавчого документу позивачем після закінчення строку пред`явлення наказу до виконання, що зумовило неможливість його пред`явлення до виконання у встановлений строк, обов`язковість виконання рішення суду, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання, поновивши пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 у справі №904/1556/24.
Керуючись ст.ст., 234, 235, 329 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд. -
УХВАЛИВ:
Заяву Дніпропетровського обласного центру зайнятості про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання задовольнити.
Поновити Дніпропетровському обласному центру зайнятості пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 у справі №904/1556/24.
Ухвала набирає законної сили 19.05.2025 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складений 20.05.2025.
Суддя Ю.А. Бажанова
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 19.05.2025 |
Оприлюднено | 21.05.2025 |
Номер документу | 127457643 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Бажанова Юлія Андріївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Бажанова Юлія Андріївна
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Чус Оксана Володимирівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Бажанова Юлія Андріївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні