Ухвала

від 19.05.2025 по справі 216/6937/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 травня 2025 року

м. Київ

справа № 216/6937/23

провадження № 61-5984ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі» рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі» про визнання незаконними дій, зобов`язання здійснити перерахунок та встановити індивідуальний лічильник,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (далі - АТ «ОГС «Криворіжгаз»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - ТОВ «Газорозподільні мережі України») про визнання незаконним дій, зобов`язання здійснити перерахунок та встановити індивідуальний лічильник.

Позов обґрунтований тим, що 15 серпня 2018 року AT «Криворіжгаз» встановило на будинок АДРЕСА_1 , в якому проживає позивач, загальнобудинковий вузол обліку газу КВУ-1.02 G40 № 20235, що, на переконання позивачки, є незаконним. Після встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу AT «Криворіжгаз» в односторонньому порядку почало нараховувати об`єми використаного природного газу згідно показань загальнобудинкового вузлу обліку газу. 01 травня 2020 року зазначений прилад обліку знятий на державну повірку та згідно з довідкою про непридатність визнано непридатним для подальшої експлуатації. До теперішнього часу загальнобудинковий прилад обліку газу на будинку АДРЕСА_1 відсутній. Після 01 травня 2020 року відповідач на підставі пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 620 від 16 травня 2002 року визначає обсяг спожитого позивачем газу згідно з середнім обсягом споживання газу за три попередні місяці до моменту виходу з ладу будинкового вузла обліку. 23 вересня 2023 року позивач звернулася до відповідача AT «Криворіжгаз» із заявою про здійснення перерахунку за послуги газопостачання, але отримала відмову в здійсненні перерахунку. Позивачка вважала, що забезпечити їй комерційний облік природного газу, як споживачу будинку АДРЕСА_1 , зобов`язане газорозподільне підприємство AT «Криворіжгаз». Згідно зі структурою тарифу для споживачів на послуги розподілу природного газу AT «Криворіжгаз» у період з 2011 року до теперішнього часу закладається встановлення квартирних лічильників газу, що передбачено статтею 3 Закону України від 16 червня 2011 року № 3533-VI «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», де визначено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території. Також 23 вересня 2023 року позивач звернулася до відповідача АТ «Криворіжгаз» із заявою щодо встановлення індивідуального приладу обліку природного газу за рахунок коштів відповідачів за адресою: АДРЕСА_2 , але відповідачем відмовлено у встановленні індивідуального приладу обліку природного газу.

Посилаючись на вищевказані обставини, уточнивши 15 січня 2024 року позовні вимоги, позивачка просила суд: визнати незаконними дії АТ «ОГС «Криворіжгаз» щодо встановлення 15 серпня 2018 року загальнобудинкового вузла обліку газу за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати незаконним, встановлений АТ «ОГС «Криворіжгаз» на підставі пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року №620, режим нарахування об`ємів спожитого природного газу після зняття загальнобудинкового вузлу обліку газу для побутового споживача природного газу ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , зобов`язати ТОВ «Газорозподільні мережі України» з 01 травня 2020 року поновити ОСОБА_1 режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року № 143 «Питання споживання природного газу» та здійснити ОСОБА_1 перерахунок плати за спожитий газ, починаючи з 01 травня 2020 року відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року № 143 «Питання споживання природного газу», зобов`язати відповідачів за свій рахунок здійснити встановлення індивідуального газового лічильника в квартирі позивача.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконними дії АТ «ОГС «Криворіжгаз» щодо встановлення 15 серпня 2018 року загальнобудинкового вузла обліку газу у будинку АДРЕСА_1 ; визнано незаконним встановлений АТ «ОГС «Криворіжгаз» на підставі пункту 8 постанови Кабінету Міністерства України від 16 травня 2002 року № 620, режим нарахування об`ємів спожитого природного газу після зняття загальнобудинкового вузлу обліку газу для побутового споживача природного газу ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Зобов`язано ТОВ «Газорозподільні мережі України» з 01 травня 2020 року поновити для ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , режим нарахування природного газу відповідно до встановлених Кабінетом Міністрів України норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників і здійснити перерахунок плати за споживчий газ, починаючи з 01 травня 2020 року, і до встановлення індивідуального лічильника обліку газу, виходячи із діючих норм споживання газу для громадян в квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники; зобов`язано ТОВ «Газорозподільні мережі України» відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» за свій рахунок здійснити встановлення індивідуального газового лічильника у квартирі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнуто з АТ «ОГС Криворіжгаз» на користь держави судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. Стягнуто з ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь держави судовий збір у розмірі 2 147,20 гривень.

У травні 2025 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Верховним Судом враховано, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру, зокрема, про визнання незаконними дій, зобов`язання здійснити перерахунок та встановити індивідуальний лічильник.

Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Касаційна скарга містить посилання заявника на підстави, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи.

Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення в справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України, є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи наведене, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі» рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі» про визнання незаконними дій, зобов`язання здійснити перерахунок та встановити індивідуальний лічильник відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник