Рішення від 19.05.2025 по справі 465/9528/24

Справа № 465/9528/24

Провадження 2/465/1007/25

РІШЕННЯ

Іменем України

19.05.2025 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Баран О.І.,

за участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,

представника позивача Костишеної В.Л.,

представника відповідача Паславського В.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хоум Серв» (код ЄДРПОУ: 42932633, місцезнаходження: вул. Липинського, буд. 36, кв. 33),

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ),

предмет позову: стягнення заборгованості за надання послуг,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2024 року позивач звернувся до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 70193,00 грн. заборгованості за послуги по утриманню будинку, яка складається з:

47443,94 грн. основного боргу,

18229,36 грн. інфляційного збільшення,

4519,70 грн. штрафних санкцій у вигляді 3% річних.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18), позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності, оскільки предметом позову є зобов`язання, які випливають з надання послуг, які надаються за місцем знаходження нерухомого майна.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 09.01.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с.70-71).

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 07.02.2025 відмовлено у задоволенні заяви про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (а.с. 114-115).

4 лютого 2025 року (вх.№3281/25) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.95-113).

4 лютого 2025 року (вх.№3250/25) від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.86-94).

13 лютого 2025 року позивач ознайомився із матеріалами справи (а.с. 128).

21 лютого 2025 року від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с. 129-136).

Судові засідання у справі призначалися неодноразово.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення своїх прав відповідачем, як власником однієї із квартир, яким не виконано зобов`язання щодо сплати за житлово-комунальні послуги позивачу, як управителю будинку, прийнятого в управління на основі акта приймання-передачі від 01.11.2019.

Управляюча компанія забезпечувала обслуговування житлового фонду, його технічного обладнання, дотримання санітарного стану прибудинкових територій для створення споживачу належних умов для проживання в житловому будинку. Отже, відповідач зобов`язаний нести витрати з утримання його квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , у тому числі оплачувати комунальні послуги, незалежно від того, користується він цим приміщенням чи ні. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. У зв`язку із чим позивач просить стягнути із відповідача заборгованість у загальному розмірі 70193,00 грн.

Крім цього, просить зазначити у рішенні суду про нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 47443,94 грн., починаючи з 28.11.2024 до моменту виконання рішення суду за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, та стягнути з відповідача вказану суму нарахованих відсотків (а.с. 10, 55-56).

Відповідач з вимогами позовної заяви не погодився, виклавши мотиви незгоди у відзиві на позовну заяву. У відзиві відповідачем зазначено про те, що акт приймання-передачі від 01.11.2019 з балансу ТОВ «Укр-Євро-Сервіс» на позабалансовий рахунок ТОВ «Хоум Серв», не може трактуватись договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, оскільки у ньому відсутні істотні умови договору, та у зв`язку із його невідповідністю формі, зважаючи на втрату чинність Правил управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 02.02.2009 №13. Крім цього, відповідач у зазначеній квартирі не проживає і комунальними послугами не користується.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити. У вступному слові зазначив про відсутність правового значення встановлення факту споживання відповідачем відповідними комунальними послугами, оскільки він зобов`язаний нести витрати з утримання його квартири, у тому числі оплачувати комунальні послуги, незалежно від того, користується він цим приміщенням чи ні. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Оскільки відповідач тривалий час не сплачує за житлово-комунальні послуги, то позивач змушений звернутися до суду.

Представник відповідача у вступному слові наполягав на безпідставності позовних вимог та невідповідності акта приймання-передачі від 01.11.2019, з мотивів, наведених у заявах по суті справи. Окрім цього, у судовому засіданні, яке відбулось 19.05.2025, зазначив про те, що відповідач з телефонної розмови із бухгалтером позивача, дізнався про те, що не здійснював оплати, яка зарахована на його рахунок, та відображена у довідці помилково.

У судовому засіданні, яке відбулось 19.05.2025 сторони клопотань не подавали і вважали за можливе закінчити з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами.

Суд, з`ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до акта приймання-передачі з балансу ТОВ «Укр-Євро-Сервіс» на позабалансовий рахунок ТОВ «Хоум Серв», позивач 01.11.2019 отримав в управління багатоквартирний житловий будинок з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом, надземним паркінгом, дошкільним навчальним закладом, трансформаторною підстанцією та даховою котельнею по АДРЕСА_3 . При цьому, зазначено про те, що будинок АДРЕСА_3 на генплані (присвоєна нова поштова адреса: АДРЕСА_3 ), прийнятий у експлуатацію, що підтверджується Сертифікатом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, серії ЛВ №162191820895 від 01.07.2019 (а.с. 14-15).

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 74,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2156999946101, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 3595000319 (а.с. 36-39).

Право власності за відповідачем на указаний об`єкт нерухомого майна зареєстровано 26.08.2020. Для державної реєстрації права власності відповідачем надано: договори купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості, видані 10.08.2018 ТОВ «Укр-Євро-Сервіс»; акт приймання-передачі об`єкта нерухомості, виданого 26.08.2020 ТОВ «Укр-Євро-Сервіс», довідку ТОВ «Укр-Євро-Сервіс» від 26.08.2020 про повну сплату вартості майнових прав на об`єкт нерухомості (а.с. 36-39).

Позивач здійснював нарахування відповідачу за житлово-комунальні послуги за період з січня 2021 до серпня 2022 року (а.с. 40).

Позивач як управитель будинку АДРЕСА_3 уклав низку договорів з різними виконавцями для надання указаному будинку різноманітних житлово-комунальних послуг, у тому числі щодо надання послуг з технічного обслуговування системи відео спостереження, засобів пожежної сигналізації та оповіщення людей про пожежу, пожежогасіння, димовидалення, протипожежного водопроводу, сервісного обслуговування дахової котельні, централізованого водопостачання та водовідведення, послуг поводження з побутовими відходами, з метою їх подальшої утилізації, видалення, знешкодження та захоронення, тощо (а.с. 16-35).

Відповідач з позивачем не укладав договір про надання послуг з управління та утримання будинків і споруд, прибудинкових територій, але частково проводив оплати позивачу за житлово-комунальні послуги, що підтверджується тією ж довідкою про нарахування та сплату послуг за утримання житла та комунальних послуг. При цьому, основна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 47443,94 грн. (а.с. 40).

Як вбачається із указаної довідки відповідач здійснив на користь позивача останній платіж у серпні 2022 року. При цьому, із змісту позовної заяви випливає, що у серпні 2022 року відбулось дострокове розірвання договору про надання послуг з управління та утримання будинків та споруд. Внаслідок чого з вересня 2022 року позивач не здійснює нарахування відповідачу за житлово-комунальні послуги. При цьому, відповідачем доказів здійснення оплати за надані послуги суду не надано.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача становить:

47443,94 грн. основного боргу,

18229,36 грн. інфляційного збільшення,

4519,70 грн. 3% річних (а.с. 41-47).

На підтвердження заперечень на позовну заяву, представником відповідача надано копії лічильників, у яких не зазначено дати зняття показань з відповідних технічних приладів, зв`язок цих приладів саме із квартирою відповідача у будинку АДРЕСА_3 , а також наявність указаних приладів у той період, за який позивачем здійснено нарахування (а.с.106-109).

Оцінка судом

За змістом статей 322, 360 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом; співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Цим законом, зокрема, передбачено, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (частина третя пункт 1 та 5 статті 20).

Такі положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчать про обов`язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та не можливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом).

Судом встановлено, що позивач ТОВ «ХОУМ СЕРВ» у встановленому законом порядку визнаний виконавцем послуг по управлінню житловим будинком і прибудинковою територією, зокрема, забезпечує кваліфіковане, якісне, гарантоване обслуговування житлового фонду, його технічного обладнання, дотримання санітарного стану прибудинкових територій для створення споживачу належних умов проживання в житловому будинку АДРЕСА_3 .

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що відповідач не користується послугами позивача по управлінню житловим будинком і прибудинковою територією або уклав договір з іншим виконавцем послуг.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18).

Тож, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Разом із тим відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Відтак, судом встановлено, що у даному конкретному випадку між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини, за якими відповідач отримував надані ТОВ «ХОУМ СЕРВ» житлово-комунальні послуги, а на нього в свою чергу покладено обов`язок щодо оплати житлово-комунальних послуг. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особі, яка є їх споживачем.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на викладене правовідносини, які виникли між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.

Одними з основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Розумністьхарактерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 року в справі №520/1185/16-ц).

З огляду на передбачений законодавством принцип обов`язкової оплати спожитих житлово-комунальних послуг та презумпцію правомірності договору, та враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань щодо сплати за надані послуги, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі, який, за відсутності будь-яких інших доказів у справі, встановлюється виходячи з розрахунку позивача.

Отже, із відповідача на користь позивача ТОВ «ХОУМ СЕРВ» підлягає стягненню заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з січня 2021 року по серпень 2022 року у розмірі 47443,94 грн. основного боргу, відповідно до розрахунку позивача, та на виконання умов фактичних договірних відносин, які склалися між сторонами.

Інші наведені представником відповідача доводи, у тому числі щодо невідповідності форми акта приймання-передачі, зважаючи на предмет і підстави позову, не впливають на висновки суду.

Крім цього, згідно з наданих розрахунків за надані послуги інфляційні втрати склали 18229,36 грн., 3% річних - 4519,70 грн. (а.с. 41-47).

Частиною другоюстатті 625 ЦК Українипередбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Так, 18.03.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 210/5796/16-ц (провадження № 61-1647св17) дійшов висновку, що закріплена у пункті 10 частини третьоїстатті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другійстатті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другоюстатті 625 ЦК України.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 18 травня 2020 року у справі №176/456/17 (провадження № 61-63св18).

Отже, відсутність між сторонами договірних відносин, за умови існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати житлово-комунальних послуг не є підставою для відмови у стягненні коштів за надані житлово-комунальні послуги з покладенням відповідальності, передбаченої частиноюстатті 625 ЦК України, оскільки укладення договору на надання житлово-комунальних послуг визначено як обов`язок, а не право сторін.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримував надані послуги, проте своїх обов`язків щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг не виконував та рахунків не сплачував.

Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Аналіз положень статті 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року по справі №717/1323/16-ц (провадження №61-22244св18).

Проте, відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання з оплати вартості послуги, наданих позивачем.

Разом з тим, заперечень чи спростувань (у формі відповідних розрахунків) заборгованості відповідач не подав, іншого розрахунку суду не представлено, як і не доведено те, що невиконання зобов`язань по сплаті вартості отриманих послуг сталося не з його вини.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню і в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Щодо клопотання позивача про застосування положення ч. 10 ст. 265 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд має право відповідно до частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.

Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що вказівка в судовому рішенні про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, про їх одночасне нарахування за весь період до виконання відповідного судового рішення є недопустимою, оскільки це прямо суперечить імперативним приписам зазначених норм ГПК України та ЦПК України, принципу верховенства права в частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення.

З огляду на викладене, на переконання Великої Палати ВС, зазначення судом першої інстанції в рішенні про одночасне нарахування пені та відсотків до моменту виконання рішення суду є помилковим і таким, що не відповідає приписам ч. 10 ст. 238 ГПК України (частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, оскільки ухвалення рішення в цій частині є правом суду, а позивачем не обґрунтовано доцільності застосування цієї норми, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено 3028,00 грн. судового збору (а.с.13), який потрібно покласти на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоум Серв» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоум Серв» 47443,94 грн. основного боргу, 18229,36 грн. інфляційного збільшення, 4519,70 грн. штрафних санкцій у вигляді 3% річних, на загальну суму 70193 (сімдесят тисяч сто дев`яносто три) гривні 00 копійок заборгованості за послуги по утриманню будинку.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоум Серв» 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок судового збору.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.05.2025.

Суддя: Баран О.І.