Ухвала від 19.05.2025 по справі 754/7202/25

Номер провадження 2-з/754/55/25

Справа № 754/7202/25

У Х В А Л А

Іменем України

19 травня 2025 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Гринчак О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ» про скасування наказу та догани, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ», в якій позивач просить суд:

1. Скасувати наказ №103/03/03/001 ТОВ «ТЕЛЕСВІТ» від 03.03.2025 як юридично недійсний через переведення без письмової згоди, порушення умов Індивідуальної програми адаптації особи з інвалідністю та встановлення невизначених умов роботи;

2. Визнати незаконним та скасувати дисциплінарне стягнення (догану) від 31.03.2025, оскільки воно є безпідставним, суперечить фактичним обставинам (що підтверджуються табелями робочого часу, запереченнями позивача та порушує принципи добросовісності;

3. Визнати дії відповідача ТОВ «ТЕЛЕСВІТ» щодо усунення від виконання службових обов`язків, скорочення та ігнорування звернень дискримінаційними, з ознаками мобінгу;

4. Зобов`язати відповідача відновити умови праці, передбачені Індивідуальною програмою реабілітації та кадровими документами;

5. Стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди у розмірі 70 000,00 грн.

16 травня 2025 року від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить суд:

1. Зупинити дію наказу №103/03/03/001 від 03.03.2025 до рішення суду;

2. Заборонити відповідачу припиняти трудові відносини з позивачем до завершення розгляду справи по суті;

3. Зобов`язати відповідача утриматися від:

Блокування доступу до корпоративної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Видалення електронних листів, що містять докази;

Вилучення, блокування доступу чи видалення даних із робочого ноутбука HP ProBook 440 G7 (інв. №04053628);

4. Заборонити відповідачу до завершення розгляду:

Звільняти позивача, включаючи скорочення посади;

Переводити або змінювати істотні умови праці;

Змінювати розмір заробітної плати, включаючи премії та надбавки;

Застосовувати дисциплінарні стягнення;

5. Зобов`язати відповідача зберегти виплати та умови праці, передбачені трудовим договором і законодавством, до завершення розгляду справи.

Вимоги заяви мотивовані тим, що відповідачем видано попередження про скорочення посади «Керівник департаменту управління центрами продажу та обслуговування» з 19.06.2025, що може призвести до звільнення до рішення суду, унеможливлюючи виконання вимог про відновлення умов праці. Без застосування заходів забезпечення позову існує реальний ризик, що у майбутньому буде неможливо поновити трудові права позивача. Це призведе до істотної шкоди, оскільки втрата роботи та доходу суттєво погіршить його стан як особи з інвалідністю та створить значні труднощі у подальшому працевлаштуванні.

Дослідивши матеріали заяви, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 2, 3 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 4 Постанови Пленуму від 22 грудня 2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд не має встановлювати протиправність спірного наказу на цій стадії.

Аналогічний правовий підхід застосований Верховним Судом у постановах від 13.03.2020 у справі №1740/2484/18, від 30.09.2020 у справі № 640/1305/20, від 31.03.2021 у справі № 560/6068/20 та від 18.05.2021 у справі №140/13152/20.

У позовній заяві позивачем заявлені, зокрема, вимоги про скасування наказу №103/03/03/001 від 03.03.2025 та про визнання дії відповідача ТОВ «ТЕЛЕСВІТ» щодо усунення від виконання службових обов`язків, скорочення та ігнорування звернень дискримінаційними, з ознаками мобінгу.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17, позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Крім того, Верховний Суд у справі № 727/8167/19 (ухвала від 13.01.2020) вказав, що у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов`язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов`язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Разом з тим, суд зауважує, що вказані вимоги є предметом розгляду справи по суті, а тому, встановлення обставин законності спірного рішення та наказу у відповідній частині, їх оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення та пояснень інших учасників справи, при розгляді справи по суті.

Отже, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу та заборони відповідачу до завершення розгляду змінювати розмір заробітної плати, включаючи премії та надбавки; застосовувати дисциплінарні стягнення у даній справі може вважатися вирішенням спору.

Таким чином, у разі вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення у даній справі, судом буде фактично ухвалене рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Посилання на ту обставину, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, суд вважає необґрунтованим, оскільки зазначені обставини не можуть вважатись підставою для вжиття заходів для забезпечення позову, вони є обґрунтуванням предмету позову та підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог.

Водночас, вимоги позивача про забезпечення позову забороною відповідачу припиняти трудові відносини з позивачем до завершення розгляду справи по суті, включаючи скорочення посади; зберегти виплати та умови праці, передбачені трудовим договором і законодавством, до завершення розгляду справи виходять за межі предмету розгляду даної справи у зав`язку з чим не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Забезпечення доказів - процесуальна дія суду, яка вчиняється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо вони вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів.

Під особами, які мають право клопотати про забезпечення доказів, маються на увазі суб`єкти доказування. Вони повинні довести обґрунтованість своїх побоювань, що подача відповідних доказів у подальшому буде неможливою. Тобто суд не може здійснити заходи із забезпечення доказів лише на підставі нічим не обґрунтованих побоювань суб`єкта доказування.

За своєю суттю вимога позивача, в якій він просить зобов`язати відповідача утриматися від блокування доступу до корпоративної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 ; видалення електронних листів, що містять докази; вилучення, блокування доступу чи видалення даних із робочого ноутбука HP ProBook 440 G7 (інв. №04053628) є забезпеченням доказів, а не забезпеченням позову.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити за її безпідставністю.

Керуючись ст. 149-154, 157 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИЛА:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ» про скасування наказу та догани, стягнення моральної шкоди відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Деснянського

районного суду міста Києва Оксана Гринчак