Ухвала від 20.06.2025 по справі 754/7202/25

Номер провадження 2-з/754/76/25

Справа № 754/7202/25

У Х В А Л А

Іменем України

20 червня 2025 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Гринчак О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ» про скасування наказу та догани, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ», в якій позивач просить суд:

1. Скасувати наказ №103/03/03/001 ТОВ «ТЕЛЕСВІТ» від 03.03.2025 як юридично недійсний через переведення без письмової згоди, порушення умов Індивідуальної програми адаптації особи з інвалідністю та встановлення невизначених умов роботи;

2. Визнати незаконним та скасувати дисциплінарне стягнення (догану) від 31.03.2025, оскільки воно є безпідставним, суперечить фактичним обставинам (що підтверджуються табелями робочого часу, запереченнями позивача та порушує принципи добросовісності;

3. Визнати дії відповідача ТОВ «ТЕЛЕСВІТ» щодо усунення від виконання службових обов`язків, скорочення та ігнорування звернень дискримінаційними, з ознаками мобінгу;

4. Зобов`язати відповідача відновити умови праці, передбачені Індивідуальною програмою реабілітації та кадровими документами;

5. Стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди у розмірі 70 000,00 грн.

20 червня 2025 року від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить суд:

1. Заборонити ТОВ «ТЕЛЕСВІТ» вчиняти будь-які, дії пов`язані з реалізацією наказу №103/04/09/001 від 09.04.2025 щодо звільнення позивача - ОСОБА_1 за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення чисельності), до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі №754/7202/25;

2. Зупинити дію наказу про звільнення позивача (у разі його видання) до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі №754/7202/25.

Вимоги заяви мотивовані тим, що 16 червня 2025 року завником було отримано офіційне повідомлення від ТОВ «ТЕЛЕСВІТ» про заплановане звільнення 18 червня 2025 року за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення чисельності), згідно з наказом №103/04/09/001 від 09.04.2025. 18 червня 2025 року через стан здоров`я заявнику було відкрито листок тимчасової непрацездатності, чинний на момент подання цієї заяви. 19 червня 2025 року з 00:00 позивачу було заблоковано доступ до корпоративної електронної пошти (ІНФОРМАЦІЯ_1) та облікових записів ТОВ «ТЕЛЕСВІТ» (включно з доменом @volia.com), попри те, що лікарняний ще триває.

На момент судового засідання (24.06.2025) листок тимчасової непрацездатності буде вже завершено (22.06.2025), що створює ризик формального звільнення 23 червня 2025 року - за день до розгляду справи. За таких умов виконання рішення суду (у разі задоволення позову) може бути істотно ускладнене або фактично унеможливлене. З урахуванням зазначеного, позивач наголошує, що забезпечення позову спрямоване виключно на збереження статусу-кво до моменту вирішення спору по суті, без втручання у повноваження суду чи попереднього оцінювання дій сторін.

Дослідивши матеріали заяви, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 4 Постанови Пленуму від 22 грудня 2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17, позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Крім того, Верховний Суд у справі № 727/8167/19 (ухвала від 13.01.2020) вказав, що у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов`язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов`язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Наказ №103/04/09/001 від 09.04.2025 щодо звільнення позивача пов`язаний із скороченням штату працівників, а не з винесенням догани та мобінгом, що оскаржуються позивачем, тобто виходить за межі предмету розгляду даної справи.

Таким чином вимоги позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які, дії пов`язані з реалізацією наказу №103/04/09/001 від 09.04.2025 щодо звільнення позивача, та шляхом зупинення дії наказу про звільнення позивача (у разі його видання) до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі №754/7202/25 виходять за межі предмету розгляду даної справи у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. 149-154, 157 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИЛА:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ» про скасування наказу та догани, стягнення моральної шкоди відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Деснянського

районного суду міста Києва Оксана Гринчак