Постанова від 20.05.2025 по справі 160/25196/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/25196/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Личкатої Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року (суддя Златін С.В.) в адміністративній справі

за позовом Приватного акціонерного товариства «Агро-Союз»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство «Агро-Союз» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.05.2024: форми «р» № 0265640712 на суму 66 854 061,25 грн; форми «пн» № 0265670712 на суму 14 368,50 грн; форми «д» № 0267992410 на суму 36 239 грн; форми «д» № 0268002410 на суму 3 552,75 грн; форми «д» № 0267972410 на суму 10 851,60 грн; форми «пс» № 0267962410 на суму 1 020,00 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.07.2021 № 2806-П було призначено та проведено планову документальну виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Агро-Союз», за результатом якої складено Акт від 08.03.2024 № 565/04-36-07-12/24437204 та прийняті податкові повідомлення-рішення, які є предметом оскарження в цій справі.

Звертаючись до суду з позовом, ПрАТ «Агро-Союз» обрав дві основні підстави позову порушення законодавчо встановленої процедури призначення та проведення перевірки, а також необґрунтованість та недоведеність висновків, викладених в Акті перевірки. При цьому позивач наполягає на необхідності надання судом оцінки обом підставам позову, адже практика Верховного Суду в частині наслідків процедурних порушень проведення перевірки є суперечливою і не завжди визнається судом касаційної інстанції самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.

Апелянт зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб, крім іншого, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними. Ця постанова є чинною та підлягає застосуванню, а тому перевірка була призначена та проведена правомірно. Також зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки, є цілком обґрунтованими та доводять виявлені порушення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції Закону від 17 березня 2020 року № 533-IX було встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

Законом України від 13 травня 2020 року № 591-IX, який набрав чинності 29.05.2020, абзац 3 пункту 52-2 Підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України викладено в такій редакції: «Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом».

Системний аналіз цих правових норм дає можливість дійти беззаперечного висновку, що з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок, окрім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Не є спірним в цій справі та обставина, що перевірка ПрАТ «Агро-Союз» була призначена у 2021 році, дія карантину у вказаний період не завершилась, а тому вірним є висновок суду першої інстанції про неправомірне призначення та проведення перевірки в період дії законодавчо встановленого мораторію.

Суд підтверджує правильність висновку суду першої інстанції, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», адже названий акт має нижчу юридичну силу, ніж Закон.

Крім того, Кабінет Міністрів України не має законних повноважень на зміну правового регулювання відповідних правовідносин, визначених законом, а тому норми урядового акту не можуть застосовуватися в частині, які суперечать закону.

Не є слушним й посилання апелянта на справу № 640/18314/21, в якій, відповідно до пояснень відповідача, суди підтвердили правомірність постанови КМУ № 89, адже постановою Верховного Суду від 01.05.2024 рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2022 року у справі № 640/18134/21 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Таким чином доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції в цій частині не спростовують.

Також суд апеляційної інстанції констатує, що податковим органом було порушено й процедуру проведення перевірки.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 13.07.2021 відповідачем складено Акт про неможливість проведення документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «Агро-Союз», у зв`язку з чим прийнято наказ від 19.07.2021 № 3223-п «Про перенесення термінів проведення документальної планової виїзної перевірки на строк, визначений п. 44.5 ст. 44 ПК України.

Згідно з п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв`язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.

У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Аналіз наведеної норми права дає можливість дійти висновку, що строк перевірки міг бути перенесений не більше ніж на 120 днів, після спливу яких податковий орган мав за будь-яких обставин продовжити проведення перевірки, використовуючи наявні первинні документи.

Натомість наказ № 175-п «Про поновлення документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «Агро-Союз» був виданий відповідачем 19.01.2024, що є грубим порушенням вимог податкового законодавства.

За висновком суду апеляційної інстанції, не реалізувавши право на продовження проведення перевірки протягом 120 днів після її зупинення на підставі пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, контролюючий орган втратив право на проведення перевірки.

Щодо підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає, що під час перевірки податковим органом зафіксовано такі порушення:

-позивачем укладено ряд договорів відступлення права вимоги, за умовами яких нові боржники зобов`язувались виконати зобов`язання первісних боржників перед позивачем. Первісний боржник (постачальник) на дату перерахування кредитором (покупцем) коштів на його банківський рахунок (у касу) як передоплату (аванс) за послуги з виготовлення виробу повинен був визначити ПДВ зобов`язання, скласти на кредитора податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН. Операція з переведення боргу від первісного боржника до нового боржника не передбачає постачання товарів/послуг, тому не є об`єктом обкладення ПДВ, отже за такою операцією в первісного боржника податкові зобов`язання з ПДВ не виникають. Після переведення боргу перераховану кредитором передоплата (аванс) перераховують на рахунок нового боржника, а не кредитора, у такому разі відсутні законодавчі підстави для складання розрахунку коригування на зменшення податкових зобов`язань із ПДВ у первісного боржника, адже не виникає жодної з обставин, зазначених у п. 192.1 ПКУ. Зважаючи на те, що після переведення боргу кредитор отримуватиме послуги з виготовлення виробу від нового боржника, такий кредитор втрачає право на раніше сформований податковий кредит із ПДВ на підставі податкової накладної, складеної та зареєстрованої в ЄРПН первісним боржником, адже фактичного постачання первісним боржником послуг із виготовлення виробу кредитору, за які була перерахована попередня оплата (аванс), не відбувалося. У цьому випадку кредитор зобов`язаний зменшити суму ПДВ, включену до складу податкового кредиту, шляхом нарахування податкових зобов`язань із ПДВ, складання та реєстрації в ЄРПН зведеної податкової накладної за правилами, визначеними у п. 198.5 ПКУ;

-позивач допустив списання товарно-матеріальних цінностей на працівників підприємства позивача, які перебували у відпустці або були найняті на роботу пізніше ніж списано товарно-матеріальні цінності, а тому ПДВ по даним операціям не пов`язано з ведення господарської діяльністю позивача;

-відповідачем встановлено нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами, оскільки первинні документи мають дефекти оформлення. Стосовно посадових осіб контрагентів позивача порушено кримінальні провадження та/або посадові особи контрагентів позивача є фігурантами у кримінальних провадженнях. Контрагенти позивача не мають трудових ресурсів та матеріально-технічної бази для поставки товару та/або надання послуг. Товарно-транспортні накладні заповненні з порушенням вимог чинного законодавства України.

Щодо порушень в результаті укладення договорів про відступлення права вимоги, суд апеляційної інстанції зазначає, що в ході перевірки податковим органом вірно встановлено, позивачем не спростовується, що між ПрАТ «Агро-Союз» та первісними боржниками (первісними постачальниками) - ТОВ «Агропростір Дніпро», ТОВ «Гамма Зерно», ТОВ «ВКФ «Інфокар», ТОВ «Маестро Груп» та новим боржником - ТОВ «Стандарт Комплект» (новим постачальником) було укладено договори відступлення права вимоги, за умовами яких Первісні Боржники відступають, а Новий Боржник приймає на себе права та обов`язки Первісних Боржників (за кожний окремо укладеним договором).

Названі договори були укладені внаслідок не виконання перед ПрАТ «Агро-Союз» зобов`язань з поставки Товару, в той час як ПрАТ «Агро-Союз» оплатив такий товар в повному обсязі. Податковий орган вважає, що позивачу необхідно було здійснити нарахування податкових зобов`язань з ПДВ відповідно п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки в такому випадку відбулося переведення дебіторської заборгованості (передплати за товар).

Суд не вважає вірними такі висновки відповідача та зазначає, що відповідно до п. 198.5 ст. 195 ПКУ платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Ані акт перевірки, ані доводи апеляційної скарги не доводять, що внаслідок укладання договорів про відступлення права вимоги настала хоч одна обставина, з якою пункт 198.5 статті 195 Податкового кодексу України пов`язує обов`язок платника податків зареєструвати податкові накладні.

Також є помилковим висновок відповідача, що внаслідок укладення таких договорів відбулося переведення дебіторської заборгованості.

Наказ Міністерства фінансів України № 237 від 08.10.1999, яким затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку, розкриває зміст дебіторської заборгованості сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Аналіз наведених норм дає можливість дійти висновку, що дебіторська заборгованість має місце, коли суми оплати від клієнтів, покупців, замовників підприємства, які на дату формування балансу чи надання робіт, поставки товарів, ще від них не отримані. Такі контрагенти набувають статусу дебіторів.

У спірних правовідносинах ПрАТ «Агро-Союз» виступав покупцем товарів, оплатив їх в повному обсязі, проте продавцями - ТОВ «Агропростір Дніпро», ТОВ «Гамма Зерно», ТОВ «ВКФ «Інфокар», ТОВ «Маестро Груп» товар не був поставлений.

Тобто в даному випадку має місце невиконання продавцями товарів взятих на себе зобов`язань, а тому відповідні контрагенти виступають боржниками за договірними правовідносинами, а не дебіторами.

Укладання відповідних договорів відбулося за правилами, визначеними статтею 520 Цивільного кодексу України, а не статтями 512-516 Цивільного кодексу України, як помилково вважає апелянт, адже відбулася зміна не кредитору, а боржників за зобов`язаннями.

Відтак, у позивача не виникло обов`язку по реєстрації податкових накладних внаслідок укладання вищенаведених договорів.

При цьому не має вплив на оцінку правовідносин між позивачем та ТОВ «Феррогруп», ТОВ «Маестро Груп», ТОВ «Гамма Зерно», ТОВ ВКФ «Інфокар», ТОВ «Агропостір Дніпро» доводи апелянта, що ці контрагенти є фігурантами у кримінальних провадженнях, адже податковим органом на вимогу суду надано інформацію, згідно з якою жодного вироку щодо цих контрагентів не ухвалено, окремі кримінальні справи закриті. Таким чином сам факт порушення кримінальних справ, в яких фігурують перелічені контрагенти, не спростовує реальність господарських операцій, укладених цими юридичними особами з позивачем.

Також не є доведеними висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з контрагентами ТОВ «Завод Біодобрив Тривко», ТОВ «Ампер-Груп», ТОВ «Дівайн Індастрі», ТОВ «Фермдопомога», ТОВ «Деметра Індастрі», ТОВ «Ферогруп», ТОВ «Танкреді», ТОВ «Оман Груп», ТОВ «Євро-Бонус Груп», ТОВ «Кастонс Пром», ПП «Лібор Трейд», ПП «Млин 2012», ПП «Торговий будинок Меридіан», ПП «Агро Мрія Постач», ТОВ «Еверласт Опт», ТОВ «Венстерн Універс», ТОВ «Гранд Корп».

З акту перевірки вбачається, що під час перевірки податковим органом були досліджені договори, укладені позивачем з наведеними контрагентами, первинні документи, складені в межах договірних правовідносин. Позивачем надавались пояснення щодо самих господарських операцій та їх подальше використання у власній господарській діяльності.

При цьому акт перевірки не містить висновків про безтоварність господарських операцій.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, первинні документи, складені у господарських взаємовідносинах між ПрАТ «Агро-Союз» та ТОВ «Індастріал Сервіс», ТОВ НВП «Спецінструмент», ТОВ «Ексімтрейд», ТОВ «Тонмент Холдінг», ТОВ «Укрінспецмаш 2004», ПРАТ «Укрпромобладнання», ТОВ «Інтер Трейд Капітал», ТОВ «БК «Метком Інвест», ТОВ «Альфа Преміум Груп», ТОВ «Біо Транс Сервіс», ТОВ «Кайман», копії яких містяться в матеріалах справи, відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують.

Більш того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в межах господарських операцій з названими контрагентами були складені податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Сукупність встановлених обставин, з урахуванням вищенаведених приписів Податкового кодексу України, є достатньою підставою для нарахування позивачем сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Доводи апелянта щодо недостатності трудових ресурсів у контрагентів для здійснення господарських операцій, визнання ризикових операцій за ланцюгом постачання, порушення кримінальних справ, в яких фігурують окремі контрагенти, не беруться судом як належні та обґрунтовані.

По-перше, податковим органом не надано належних доказів щодо неможливості здійснення контрагентами господарських операцій, укладених з позивачем. Такими доказами можуть слугувати Акти зустрічних звірок, в межах яких контролюючий орган перевіряє первинні документи, складені у взаємовідносинах з ПрАТ «Агро-Союз», відображення цих операцій у бухгалтерському та фінансовому обліку, тощо. Без проведення відповідних контрольних заходів такі висновки податкового органу мають ознаки припущення, а не встановленого факту. Суд зазначає, що наявна в базах даних податкового органу інформація щодо кількості штатних працівників у певного контрагента не враховує, що в межах окремої господарської операції контрагент мав можливість укласти цивільно-правові угоди з метою забезпечення її виконання, що не було перевірено відповідачем.

По-друге, порушення окремими контрагентами податкової дисципліни не може нести негативні наслідки для позивача, який в повній мірі довів добросовісність своїх дій та реальність господарських операцій з названим контрагентом.

По-третє, наявність кримінальних справи, без ухвалення обвинувальних вироків, в яких встановлено податкові порушення юридичної особи, які мають вплив на оцінку господарських операцій з позивачем, не є достатнім для твердження щодо нереальності господарських операцій з такими контрагентами.

По-четверте, відповідачем не доведено, що визнання окремих операцій контрагентів за ланцюгом постачання ризиковими має вплив на господарські операції, які мали місце між цими контрагентами та позивачем. Більш того, віднесення податковим органом окремих операцій до ризикових не є беззаперечним доказом їх нереальності або безтоварності. Ці ж висновки застосовуються й до доводів апелянта щодо віднесення окремих контрагентів до ризикових.

Відтак колегія суддів доходить висновку, що реальність господарських операцій з ТОВ «Індастріал Сервіс», ТОВ НВП «Спецінструмент», ТОВ «Ексімтрейд», ТОВ «Тонмент Холдінг», ТОВ «Укрінспецмаш 2004», ПРАТ «Укрпромобладнання», ТОВ «Інтер Трейд Капітал», ТОВ «БК «Метком Інвест», ТОВ «Альфа Преміум Груп», ТОВ «Біо Транс Сервіс», ТОВ «Кайман`відповідачем не спростована відповідачем належними та допустимими доказами.

Також не знайшли документального підтвердження висновки, викладені в акті перевірки, що позивачем подано до податкового органу податкові розрахунки про суми нарахованого та виплаченого доходу за формою 1-ДФ за I квартал 2017 року, II квартал 2017 року, III квартал 2017 року, IV квартал 2017 року, I квартал 2018 року, II квартал 2018 року, III квартал 2018 року, IV квартал 2018 року, I квартал 2019 року, II квартал 2019 року, III квартал 2019 року, IV квартал 2019 року з недостовірними даними, а саме: до податкових розрахунків при відображенні сум нарахованого та виплаченого доходу фізичним особам внесені помилкові дані, які свідчать про факт виплати доходу чи перерахування нарахованого та утриманого податку на доходи фізичних осіб.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач у 2014 та 2016 роках подав звітність 1-ДФ, у якій помилково нарахував та відобразив орендну плату за ряд земельних ділянок, якими позивачем вже не користувався та за якими були розірвані договори оренди з фізичними особами. Внаслідок виявлених помилок позивач подав уточнюючи розрахунки 1-ДФ за 2017-2018 роки, зменшивши нарахований розмір орендної плати.

Вказана обставина також відображена у додатку до акту перевірки № 2/24-10.

Під час апеляційного розгляду справи відповідач не надав належного правового обґрунтування щодо правомірності притягнення позивача до податкової відповідальності за описане порушення за встановлених судом обставин.

Водночас суд апеляційної інстанції підтверджує обґрунтованість та доведеність виявленого під час перевірки порушення щодо безпідставного списання позивачем паливно-мастильних матеріалів. Більш того, наявність такого порушення підтверджена позивачем під час апеляційного розгляду справи. Відтак, податкові повідомлення-рішення, до яких увійшли нарахування основного зобов`язання та штрафних санкцій за це порушення, носять правомірний характер.

При цьому суд звертає увагу, що податкове повідомлення-рішення «пс» № 0267962410 на суму 1 020,00 грн прийнято як за це порушення та і за порушення, яке не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи, натомість застосована штрафна санкція є фіксованою відповідно до вимог Податкового кодексу України та не може бути поділена. З огляду на це суд доходить висновку, що назване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню, адже містить в собі відповідальність за порушення, яке визнано позивачем.

Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року в адміністративній справі № 160/25196/24 в частині повного скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.05.2024: форми Р № 0265640712, форми ПН № 0265670712, форми Д № 0267972410, форми ПС № 0267962410, форми Д № 0268002410.

Позов Приватного акціонерного товариства «Агро-Союз» в цій частині задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.05.2024: форми Р № 0265640712 на суму 66 846 930,00 грн, форми ПН № 0265670712 на суму 13 600,00 грн.

В іншій частині податкові повідомлення-рішення від 16.05.2024: форми Р № 0265640712, форми ПН № 0265670712 залишити без змін.

У задоволенні позову в чистині скасування податкових повідомлень-рішень від 16.08.2024: форми Д № 0267972410, форми ПС № 0267962410, форми Д № 0268002410 відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 20 травня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 20 травня 2025 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров