Ухвала від 21.05.2025 по справі 397/387/25

Справа № 397/387/25

н/п : 2/397/351/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.05.2025 селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Мирошниченка Д.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко Л.О.,

представника позивача Барабашевої К.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Олександрівка в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Фермерське господарство «Сокіл» про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом в якому просить зняти арешт з належного їй на праві власності майна, накладеного постановами б/н від 04.11.2009 Ленінського ВДВС Кіровоградського міського управління юстиції, посилаючись на те, що у виконавчі провадження на даний час знищені, а тому скасувати такий арешт у відділі ДВС не можливо, згідно їх листа.

Ухвалою судді від 31.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу надано термін на подання письмового відзиву на позовну заяву, а також вирішено питання про відстрочення позивачці сплату судового збору до ухвалення судом рішення у даній справі. У подальшому позивачкою сплачено судовий збір (а.с. 38-39, 41).

Позивачка у підготовче судове засідання не з`явилася, надала заяву у якій просила розглянути справу без її участі, за участі її представника адвоката Барабашевої К.В., позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити (а.с. 42).

У підготовчому судовому засіданні представник позивачки - адвокат Барабашева К.В. позов підтримала та просила його задовольнити, не заперечувала щодо закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до відкритого судового розгляду. Заперечила щодо пояснень представника відповідача, зазначивши, що на теперішній час виконавче провадження знищено, а тому вони не мають іншого способу захисту.

24.04.2025 представником відповідача до суду надано пояснення на позовну заяву, в яких представник, посилаючись на висновки викладені у постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, просила провадження у справі закрити, оскільки позивачкою невірно обрано спосіб захисту і справа не підлягає розгляду у позовному провадженні. Розгляд справи просила здійснювати за відсутності відповідача (44-49).

Представники третіх осіб у підготовче судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, пояснень на позов не подали (а.с. 63, 65).

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи,судом встановлено наступне.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до ч. 1ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно достатті 19 ЦПК Українирозглядаються впорядку цивільногосудочинства упозовному провадженні,якщо однієюзі сторінвідповідного спорує фізичнаособа,крім випадків,коли розглядтаких справвідбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.05.2021 у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-472сво19).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконанні у Подільському відділі державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 2-н172 виданого Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Приватбанк» боргу у сумі 4601,24 грн., АСВП № 10345384. Постанова про звернення стягнення на майно боржника в межах даного виконавчого провадження виносилась 25.08.2010. Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта на майно боржника накладено арешти № 9313563, підстава обтяження: постанова б/н, 04.11.2009, Ленінський ВДВС Кіровоградського МУЮ, № 9423881, підстава обтяження: постанова б/н, 04.11.2009, Ленінський ВДВС Кіровоградського МУЮ. На даний час виконавче провадження знищено (а.с. 11).

Отже, судом встановлено, що позивачка була боржником у виконавчому провадженні, у рамках якого накладено арешт на належне їй нерухоме майно, тому вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Статтею 16ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів. Зокрема, пунктом 10 частини другої статті 16ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів судом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 447 розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Таким чином, розділом VII ЦПК України встановлено спеціальний порядок, за яким здійснюється судовий контроль за виконанням судових рішень.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21) зазначено, що «у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій не врахували того, що вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. А за таким позовом позивач має бути відповідачем у справі. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 234/18525/19 (провадження № 61-10369св20) та від 20 жовтня 2021 року у справі № 236/789/21 (провадження № 61-11689св21) вказано, що «в разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ця особа не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Отже, суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу по суті та не врахували того, що арешт накладено на майно позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, а отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України». Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21) та у постанові Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21).

Отже, суд вважає, що провадження у справі необхідно закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки законом передбачений інший спосіб судового захисту - оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не в позовному провадженні.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 1 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20 (провадження № 61-19066св20) та у постанові від 27 березня 2024 року у справі №303/6292/20 (провадження № 61-8454св21).

Посилання представника позивачки на те, що виконавче провадження знищене є неналежним, оскільки вирішальним при визначенні можливості розгляду справи про звільнення майна з-під арешту, накладеного у виконавчому провадженні, є встановлення статусу позивача, як учасника цього виконавчого провадження або особи, яка є власником (володільцем) майна і яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно доп.5ч.1ст.7Закону України«Про судовийзбір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Позивачкою сплачено судовий збір у сумі 1211, 20 грн., а тому його необхідно повернути останній.

Керуючись ст.ст. 197-198, 200, 255, 259-261, 259, 268, 353-355 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Фермерське господарство «Сокіл» про зняття арешту з майна.

Повернути ОСОБА_1 ,РНКОПП НОМЕР_1 , судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок сплаченого згідно квитанції від 10.04.2025, квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки 56.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 21.05.2025.

Суддя Д.В. МИРОШНИЧЕНКО