Ухвала від 15.05.2025 по справі 923/623/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 923/623/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників:

від прокуратури: Пластун Т.А.,

від позивача: Лопатін С.В.,

від третьої особи: не з`явився,

від відповідача: Карасьов І.О.,

розглянувши заяву Приватного підприємства «Багатогалузева фірма «Таврія» (вх. № 2-657/25 від 29.04.2025) про відстрочення виконання судового рішення по справі № 923/623/21

за позовом: Керівника Каховської окружної прокуратури (пр-т Дніпровський, 34а, м. Нова Каховка, Херсонської обл., 74900) в інтересах держави в особі Хрестівської сільської ради (вул. Центральна, буд. 34, с. Хрестівка, Каховський р-н, Херсонська обл., 50038)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Хрестівська сільська військова адміністрація Каховського району Херсонської області (вул. Центральна, буд. 34, с. Хрестівка, Каховський р-н, Херсонська обл., 50038)

до відповідача: Приватного підприємства «Багатопрофільна фірма «Таврія» (провул. Будівельний, буд.27, м. Херсон, 73000)

про стягнення 322154, 86 грн та повернення комунального майна,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Каховської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах Держави в особі Хрестівської сільської ради, в якій просив суд стягнути з Приватного підприємства «Багатопрофільна фірма «Таврія» на користь позивача заборгованість з орендної плати, що виникла за період з лютого 2018 по грудень 2020, яка становить 319 096, 92 грн і пеню у розмірі 3057,94 грн, та зобов`язати повернути позивачу артезіанські свердловини, у кількості 4 (чотири) шт. та напірний трубопровід (водомережу), що розташовані в с. Шевченка Чаплинського р-ну Херсонської обл., а також земельні ділянки загальною площею 0,83 га, що знаходяться під артезіанськими свердловинами вартістю 1 763 840, 82 грн, які перебувають у комунальній власності Хрестівської сільради.

26.09.2024 рішенням Господарського суду Одеської області позов задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства «Багатопрофільна фірма «Таврія» на користь Хрестівської сільської ради заборгованість з орендної плати в розмірі 15 919 грн 22 коп, зобов`язано Приватне підприємство «Багатопрофільна фірма «Таврія» повернути Хрестівській сільській раді артезіанські свердловини, у кількості чотири штуки, що розташовані в с. Шевченка Чаплинського району Херсонської області та напірний трубопровід (водомережа) с. Шевченка Чаплинського району Херсонської області, що перебувають у комунальній власності Хрестівської сільської ради. Окрім того, стягнуто з відповідача на користь Херсонської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 2 508 грн 79 коп, а в решті позовних вимог відмовлено.

05.11.2024 Господарським судом Одеської області на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.09.2024 по справі № 923/623/21, яке набрало законної сили 29.10.2024, видані відповідні накази.

29.04.2025 до Господарського суду Одеської області від Приватного підприємства «Багатопрофільна фірма «Таврія» надійшла заява (вх. № 2-657/25) про відстрочення виконання судового рішення, в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.09.2024 по справі № 923/623/2 строком до моменту повної деокупації с. Шевченко Чаплинського району Херсонської області в частині зобов`язання заявника повернути Хрестівській сільській раді артезіанські свердловини, у кількості чотири штуки та напірний труборовод (водомережа), що розташовані в с. Шевченко Чаплинського району Херсонської області, які перебувають у комунальній власності Хрестівської сільської ради.

В обґрунтування поданої заяви заявник вказує, що дізнавшись про наявність судового рішення директор підприємства самостійно звернувся до представника прокуратури та сільської ради, у зв`язку з чим рішення суду в частині стягнення орендної плати в розмірі 15919,22 грн та судового збору в розмірі 2508,79 грн були виконані добровільно без процедури залучення виконавчої служби.

Разом із тим, як зазначає заявник, при спілкуванні із сторонами було зазначено, що повернути Хрестівській сільській раді артезіанські свердловини, у кількості 4 штуки, та напірний трубопровід (водомережа), що розташовані в с. Шевченко Чаплинського району Херсонської області наразі неможливо виконати з причини окупації військами російської федерації зазначених територій з моменту початку повномасштабного вторгнення ворожих військ 24.02.2024.

Відтак, за ствердженням заявника, виконання рішення суду в зазначеній вище частині є неможливим не з причин протидії чи пасивної поведінки з боку підприємства відповідача, а з цілком об`єктивних причин, що відомі усім сторонам. При цьому, незважаючи на вказані обставини, в квітні 2025 року Хрестівська сільська рада звернулась до виконавчої служби із заявою щодо примусового зобов`язання підприємства відповідача виконати судове рішення про повернення комунального майна.

Заявник зауважує, що 25.04.2025 Каховським ВДВС у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77859987, у якій, окрім іншого, зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32000 грн.

Між тим, заявник відзначає, що в даному випадку залучення цього потужного державного інструменту, як система виконання судових рішень, не вплине на реальне виконання судового рішення у справі в частині повернення майна стягувачу, оскільки ворожі війська російської федерації нажаль захопили не лише орендоване (спірне) майно, а й майно і виробничі площі підприємства відповідача, яке на 100% знаходилось на території села Шевченко Каховського району Херсонської області, та багато інших територій України, населених пунктів і в тому числі центр територіальної громади село Хрестівка.

Заявник підкреслює, що рішення в частині стягнення грошових коштів було виконано добровільно без залучення заходів примусового стягнення, підприємство самостійно відновило спілкування і з представником прокуратури і сільської ради, які також евакуйовані з окупованих територій, та мають оновлені склади та статуси у зв`язку із введенням воєнного стану, а отже проявило свідоме бажання не ухилятись від виконання судового рішення в частині доступній для виконання.

Проте, в частині повернення Хрестівській сільській раді артезіанських свердловин, у кількості чотири штуки та напірного трубопроводу (водомережі), що розташовані в с. Шевченка Каховського району Херсонської області, підприємство не може вчинити дій щодо виконання судового рішення по перше з причин того, що територія де знаходиться майно є окупованою; по друге - саме майно є нерухомим, а отже не могло бути евакуйоване чи переміщене, і по третє жодній із сторін достеменно не відомо про наявність та стан спірного майна.

За висновком заявника, наявні обставини окупації території с. Шевченко є надзвичайною подією, що одночасно впливає на відповідача та інших учасників справи, зокрема і на власника майна, які явно створюють неможливість виконання обов`язку повернення (передачі) спірного майна з боку відповідача і створюють неможливість отримання (прийняття) спірного майна з боку позивача і власника Хрестівської сільської ради.

30.04.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області заяву Приватного підприємства «Багатопрофільна фірма «Таврія» (вх. № 2-657/25 від 29.04.2025) про надання відстрочення виконання судового рішення по справі № 923/623/21 прийнято до розгляду та призначено її розгляд на "15" травня 2025 року о 12:20 год.

Під час розгляду заяви у судовому засіданні 15.05.2025 представник заявника (боржника) подану заяву підтримав, просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Представники Каховської окружної прокуратури та Хрестівської сільської ради в судовому засіданні 15.05.2025 надали відповідні пояснення, не заперечували проти задоволення заяви відповідача.

Суд, дослідивши заяву Приватного підприємства «Багатопрофільна фірма «Таврія» про відстрочення виконання рішення суду, дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Принцип обов`язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У рішенні по справі «Деркач та Палек проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»).

У рішенні по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Статтею 239 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити виконання рішення. Положеннями частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Відповідно до частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події; тощо. Відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка вчиняється останнім за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

При цьому судом враховується, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, вказана норма процесуального закону не вимагає.

Законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення (розстрочення) виконання, визначено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки (розстрочення) та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов`язковості виконання судового рішення.

Аналогічну правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено в постанові від 16.10.2020 у справі № 905/2912/15.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності як застосування самого механізму відстрочення виконання рішення суду, так і строків відстрочення його виконання, в цілому. Наявність підстав для відстрочення має бути доведена боржником. Оцінюючи доводи заяви про відстрочення виконання судового рішення судом повинно враховуватись, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилення від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, а й його намір, що свідчить про бажання виконати рішення.

Аналіз вищенаведеного свідчить, що відстрочка виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Таким чином, законодавець пов`язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, які повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки з урахуванням доводів боржника, а й з огляду на заперечення кредитора. Зокрема, необхідно врахувати наслідки невиконання рішення у встановлений строк для стягувача при затримці виконання рішення.

Безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Конституційний суд України у рішенні від 26.06.2013 у справі №5-рп/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень п.2 ч.2 ст.17, п.8 ч.1 ст.26, ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» наголошує, що за судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відтак, за висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 у справі №1-7/2013, підставою для застосування розстрочки виконання судового рішення є наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Як зазначено в згаданому рішенні Конституційного Суду України, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Правовий аналіз статей 239 та 331 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість відстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Водночас чинним законодавством України не передбачено вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки (розстрочення), натомість встановлено лише критерії для визначення таких обставин.

Зокрема, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан; стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Крім того, обставини, за яких виконання рішення неможливе, повинні існувати насправді, в реальності, та безпосередньо перешкоджати його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні, а тому не є підставами для надання відстрочки або розстрочення виконання рішення обставини, які зумовлені суб`єктивним фактором і неправомірною поведінкою самого боржника.

З огляду на вищезазначене, господарський суд зауважує на тому, що відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президентом України підписаний Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року. Воєнний стан в Україні введено з 5:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалася.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ведення воєнного стану, неодмінно впливає на спроможність своєчасного виконання судових рішень, проте не лише для бюджетних установ, підприємств та організацій, а також і в значній мірі для фізичних осіб-підприємців та підприємств, товариств тощо, які в певній мірі втратили можливості повноцінно проводити свою господарську діяльність.

Очевидно, що в умовах воєнного стану господарюючі суб`єкти на всій території країни зазнали та зазнають на собі вплив від військової агресії, що викликане порушенням господарських ланцюгів з суміжними підприємствами, порушенням стабільності критично важливих питань діяльності у сфері електропостачання, водопостачання та теплопостачання.

Суд зазначає, що загальновідомим та нормативно врегульованим є питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне здійснення господарської діяльності. Однак, суд зауважує, що ступінь цього впливу є різним.

Так, суд констатує, що як орендоване майно, яке відповідач зобов`язаний повернути позивачу за рішенням суду, має фактичне місце розташування у с. Шевченко Чаплинської селищної територіальної громади Каховського району Херсонської обл., де відповідач, в свою чергу, здійснював ведення господарської діяльності, так і Хрестівська сільська територіальна громада, з початку повномасштабного військового вторгнення опинилися в окупації.

Ці факти є загальновідомими та підтверджуються Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженими Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, чиним на дату ухвалення рішення, та Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.05.2025.

Обставини, що склалися для Приватного підприємства «Багатопрофільна фірма «Таврія» є надзвичайними, зокрема, введенням воєнного стану, веденням воєнних (бойових) дій, тимчасово окупацією с. Шевченко тощо, викликані причинами, які перебувають поза контролем відповідача , та яких він не може усунути самостійно, при всій турботливості та обачності та є непередбачуваними, тому що ПП «Багатопрофільна фірма «Таврія» не могло передбачити їх настання та наслідки на момент укладання сіпрного договору, а також є об`єктивними та такими, що істотно впливають на можливість відповідача належним чином виконати як свої зобов`язання, так і безпосередньо рішення суду в частині належного повернення майна позивача.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний принцип закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків.

Справедливість як один із фундаментальних принципів права, який закладено безпосередньо в змісті права, в тих правовідносинах формою яких є право, передбачає готовність враховувати інтереси інших сторін, не зловживати своїми правами на шкоду їм, дотримуватися рівності в положенні учасників правовідносин.

Отже за своєю юридичною силою принцип справедливості є фактично імперативною нормою права (нормою відхилення від якої недопустиме), яка поряд з нормами цивільного права належить до механізму регулювання цивільних правовідносин.

Застосування принципу справедливості передбачено і нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, частиною першою статті 6 якої гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд (статті 2, 7 цього Закону).

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення від 23.10.1985 у справі «Бентем проти Нідерландів»).

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 9 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Матеріали справи свідчать та судом враховано, що відповідач не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість повернення спірного орендованого майна за судовим рішенням позивачу саме негайно з причин окупації території, на якій знаходиться вказане майно. По-друге, дії відповідача свідчать не про ухилення останнього від виконання рішення суду, яке набрало законної чинності, а навпаки спрямовані на виконання рішення суду, проте пізніше, оскільки інтерес стягувача полягає в тому, щоб рішення суду було виконано в повному обсязі.

Зібрані у справі докази вказують на те, що боржник має намір виконати рішення суду в повному обсязі і в добровільному порядку та відповідач не має на меті звільнення від обов`язку з повернення належного позивачу майна, а навпаки здійснює пошук шляхів їх виконання та вживає всі залежні від нього заходи щодо належного виконання рішення суду.

Перелік «обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення» у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку відстрочки (розстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє.

Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання відстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

Суд, давши оцінку дотримання принципу пропорційності, тобто встановлення справедливого балансу між інтересами суспільства в цілому та вимогою захисту основних прав позивача і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати належне йому майно, дійшов висновку, що наведені боржником обставини є такими, що істотно ускладнюють, та навіть унеможливлюють, негайне виконання рішення про зобов`язання відповідача повернути Хрестівській сільській раді артезіанські свердловини, у кількості чотири штуки, що розташовані в с. Шевченко Чаплинського району Херсонської області та напірний трубопровід (водомережа), що перебувають у комунальній власності Хрестівської сільської ради.

За таких обставини, на які посилається відповідач, з урахуванням положень ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приходить до висновку, що негайне та фактичне виконання рішення господарського суду на теперішній час унеможливлюється знаходженням нерухомого майна на окупованій території, а відстрочення виконання рішення суду надасть можливість боржнику повноцінно здійснити повернення спірного майна власнику.

Разом з тим, суд звертає увагу боржника на те, що відповідно норм чинного законодавства рішення суду є обов`язковим до виконання, факт надання боржнику відстрочки виконання рішення, не звільняє боржника від обов`язку виконання рішення суду, а отже й від вжиття останнім максимально можливих заходів, спрямованих на виконання прийнятого у даній справі судового рішення.

В контексті зазначеного, суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення не є інструментом ухилення від виконання судового рішення та жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання вимог стягувача. Тобто, у даному разі, питання відстрочення виконання судового рішення ніяким чином не нівелює обов`язок відповідача повернути орендоване майно власнику Хрестівській сільській раді та не звільняє від вказаного обов`язку, а навпаки полягає у створенні умов для подальшого виконання рішення суду. Отже, відстрочення виконання судового рішення можливо в подальшому призведе до його реального виконання.

Враховуючи викладене вище та те, що і Хрестівська сільська рада, зі свого боку, також позбавлена фактичної можливості виконати рішення суду в цій частині та отримати (прийняти) спірне майно від відповідача, зважаючи на те, що відстрочення виконання рішення узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а також не призведе до порушення балансу інтересів сторін, суд вважає, що наявні правові підстави для відстрочення виконання рішення у даній справі.

Проте, визначення періоду відстрочення виконання рішення суду належить до дискреційних повноважень суду. Дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким (постанова Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 926/4693/23).

Водночас необхідно враховувати, що з огляду на норми ст. 331 ГПК України, господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Отже, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, але розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Оцінивши матеріали справи, аргументи сторін та подані ними докази, виходячи з принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, необхідність дотримання балансу і рівноваги інтересів сторін, суспільне значення їх діяльності, беручи до уваги зумовлені об`єктивними і надзвичайними обставинами (широкомасштабною військовою агресією проти України та окупацією значної території України в цілому і Херсонської області зокрема) перешкоди у поверненні відповідачем орендованого комунального майна позивачу, а також те, що і боржник, і стягувач позбавлені можливості негайно виконати судове рішення у зв`язку з наведеними обставинами, а судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконано, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення строком на один рік з дати ухвалення рішення на підставі статті 331 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Приватного підприємства «Багатогалузева фірма «Таврія» (вх. № 2-657/25 від 29.04.2025) про відстрочення виконання судового рішення по справі № 923/623/21 задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.09.2024 у справі № 923/623/21 в частині зобов`язання Приватного підприємство «Багатопрофільна фірма «Таврія» повернути Хрестівській сільській раді артезіанські свердловини, у кількості чотири штуки, що розташовані в с. Шевченка Чаплинського району Херсонської області та напірний трубопровід (водомережа) с. Шевченка Чаплинського району Херсонської області, що перебувають у комунальній власності Хрестівської сільської ради, терміном до 26 вересня 2025 року.

3. В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили 15.05.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення (підписання).

Повна ухвала складена 20.05.2025.

Суддя Цісельський Олег Володимирович