Ухвала

від 20.05.2025 по справі 910/3343/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/3343/22 (910/11577/24)

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2024

у справі №910/3343/22(910/11577/24)

за заявою ОСОБА_1

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Бенефіт Юніон" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича

2.Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД"

про визнання недійсним договору поруки

у межах справи №910/3343/22

за заявою АТ "Банк Кредит Дніпро"

до ТОВ "Бенефіт Юніон"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі №910/3343/22(910/11577/24) заяву ТОВ "Інтертайм Плюс" про заміну позивача правонаступником задоволено; замінено позивача у справі №910/3343/22(910/11577/24) - ОСОБА_1 його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТАЙМ ПЛЮС"; відкладено розгляд справи у підготовчому судовому засідання.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, 20.12.2024 Акціонерне товариство (далі - АТ) "Банк Кредит Дніпро" подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду міста Києва від 02.12.2024, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині п.п.1, 2 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТАЙМ ПЛЮС» у задоволенні заяви про заміну позивача.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 апеляційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі №910/3343/22(910/11577/24) - без змін

14.04.2025 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Банк Кредит Дніпро", у якій заявлено вимогу скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 в частині пунктів 1 та 2 резолютивної частини у справі №910/3343/22(910/11577/24), ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТАЙМ ПЛЮС» у задоволенні заяви про заміну позивача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/3343/22(910/11577/24) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.05.2025.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України «Про судовий збір».

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, ? у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року встановлений у розмірі 3 028,00 грн.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду становить один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При цьому Верховний Суд виходить з того, що тлумачення змісту підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" приводить до висновку, що законодавцем визначено необхідність сплати судового збору за подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено вказаним Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали. Близький за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 29.05.2018 у справі № 915/955/15.

Так, оскаржуючи до Верховного Суду постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025, якою переглянуто ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі № 910/3343/22(910/11577/24), скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. (3 028 х 0,8%).

Проте матеріали касаційної скарги не містять доказів сплати судового збору у встановлених нормами Закону України "Про судовий збір" порядку і розмірі.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Отже, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається відповідна підстава касаційного оскарження судового рішення, передбачена частиною другою статті 287 ГПК України, а також обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування/порушення цих норм, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену відповідним абзацом частини другою статті 287 ГПК України.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У касаційній скарзі не наведено будь-якого обґрунтування, передбаченого законом для касаційного оскарження судових рішень, натомість викладено суть спірних правовідносин, обставини справи .

Зміст касаційної скарги зводиться лише до незгоди із встановленими судом обставинами справи та винесеним рішенням.

Самої по собі незгоди скаржника із висновками судів, без викладення аргументів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, та без зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України, недостатньо для виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу.

Отже, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам ГПК України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Вимогами частини другої статті 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме ? сплатити судовий збір в розмірі визначеному цією ухвалою, зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали, з огляду на предмет касаційного оскарження, із зазначенням про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень

Суд звертає увагу скаржника на те, що неусунення або неповне (неналежне) усунення зазначених недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290 ГПК України, Верховний Суд ?

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 в частині пунктів 1 та 2 резолютивної частини у справі №910/3343/22(910/11577/24) залишити без руху.

2. Надати строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме - надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн., зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали, з огляду на предмет касаційного оскарження, із зазначенням про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Васьковський