Окрема думка

від 25.02.2025 по справі 9901/191/21

ПІВДЕННИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25 лютого 2025 року

м. Київ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Банаська О. О.

справа № 9901/191/21

провадження № 11-312заі24

ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

1. Під час розгляду цієї справи постало питання щодо застосування до позивача санкцій, передбачених Законом України від 14 серпня 2014 року № 1644-VІІ "Про санкції" (далі - Закон № 1644-VІІ).

2. Погоджуюся з висновками більшості суддів Великої Палати Верховного Суду щодо правомірності застосовування оскаржуваним Указом Президента України від 25 березня 2021 року № 123/2021 санкцій до позивача, за винятком безстрокового блокування його активів.

3. Вважаю, що застосування такого виду санкцій, як блокування активів безстроково, не відповідає вимогам закону щодо строковості характеру цієї санкції та є непропорційним легітимній меті втручання у право позивача на мирне володіння належним йому майном (активами).

4. З урахуванням наведеного щодо висновків у цій частині на підставі частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висловлю окрему думку виходячи з таких міркувань.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

5. У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕО КОННЕКТ" (далі - ТОВ "ГЕО КОННЕКТ")звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 25 березня 2021 року № 123/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2021 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (далі - Указ № 123/2021) у частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо ТОВ "ГЕО КОННЕКТ" (пункт 1 додатка до рішення).

6. Позов ТОВ "ГЕО КОННЕКТ" мотивований безпідставним застосуванням до нього санкцій, передбачених Законом № 1644-VІІ. Зокрема, позивач наголошував, що до юридичних та фізичних осіб, які є резидентами України, санкції можуть бути застосовані виключно, якщо такі суб`єкти здійснюють терористичну діяльність. ТОВ "ГЕО КОННЕКТ" є юридичною особою, зареєстрованою на території України, не вчиняло дій, які б мали ознаки терористичної діяльності, а тому воно не є суб`єктом, до якого можуть бути застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи згідно із Законом № 1644-VІІ.

7. Окрім того, позивач стверджував, що не вчиняв будь-яких протиправних дій, а тому Президент України як гарант додержання Конституції України, видаючи укази про введення в дію рішень РНБО про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), має в будь-якому випадку дотримуватися та не порушувати основоположних прав та свобод людини і громадянина, в тому числі тих, що гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Обставини справи

8. РНБО на підставі пропозиції Служби безпеки України (далі - СБУ) щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до статті 5 Закону № 1644-VІІ19 березня 2021 року прийняла відповідне рішення "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

9. Згідно з пунктом 1 додатка до цього рішення РНБО до позивача відповідно до Закону № 1644-VІІ застосовано такі обмежувальні заходи (санкції): 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України; 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом; 9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України; 10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом; 11) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 12) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 13) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; 14) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю; 15) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; 16) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 17) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом. Строк застосування обмежувальних заходів - безстроково.

10. 25 березня 2021 року Президент України видав Указ № 123/2021, яким відповідно до статті 107 Конституції України ввів у дію рішення РНБО від 19 березня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". Указ набрав чинності з дня його опублікування - 26 березня 2021 року ("Офіційний вісник Президента України", № 8).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. Рішенням від 18 листопада 2024 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у задоволенні позову ТОВ "ГЕО КОННЕКТ".

12. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду на підставі системного аналізу норм Закону № 1644-VІІ дійшов висновку, що суб`єктом застосування санкцій може бути суб`єкт, який створює реальні та/або потенційні загрози національним інтересам. При цьому суд першої інстанції зазначив, що Президент України, видавши оспорюваний у частині Указ, реалізував владні управлінські функції в межах конституційних повноважень, оскаржуваний Указ є способом реалізації цих функцій. Водночас позивач не спростував установлених і викладених у поданні СБУ обставин, які стали підставою для прийняття рішення РНБО.

13. Окрім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зауважив, що Указ № 123/2021, яким введено в дію рішення РНБО про застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), за своєю правовою природою є адміністративним (економічним) запобіжним заходом, має превентивний характер. Метою застосування цього заходу є невідкладне та ефективне реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам України.

14. Також суд першої інстанції визнав, що обмеження права позивача користуватися спеціальним дозволом на користування надрами є втручанням держави у його право на мирне володіння майном, але таке втручання держави у право є пропорційним легітимній меті, ґрунтується на вимогах Закону

№ 1644-VІІ.

15. З огляду на викладене суд першої інстанції зазначив, що, видаючи Указ № 123/2021 в оскаржуваній частині, Президент України реалізував свої конституційні повноваження у порядку та на підставі законодавства України, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тобто пропорційно.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи скаржника

16. ТОВ "ГЕО КОННЕКТ" у поданій до суду апеляційній скарзі просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2024 року та ухвалити нове - про задоволення позову.

17. На обґрунтування апеляційної скарги позивач, зокрема, зазначає, що ТОВ "ГЕО КОННЕКТ" не належить до кола суб`єктів, до яких можуть застосовуватися персональні санкції відповідно до частини другої статті 1 Закону № 1644-VII. Окрім того, позивач наголошує на відсутності підстав для застосування до нього обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1644-VII та відсутності в Указі № 123/2021 в оспорюваній частині та в рішенні РНБО, як і цілому у матеріалах справи, будь-яких відомостей, які б дозволили зрозуміти: мету застосування до позивача обмежувальних заходів (санкцій); яка конкретно діяльність позивача (а не будь-яких третіх осіб) створювала на момент запровадження санкцій загрозу національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності чи іншим інтересам, необхідність захисту яких виправдовує застосування до нього санкцій; яким чином саме відповідний набір обмежувальних заходів (санкцій) дозволить досягнути мети застосування санкцій; які обставини свідчать, що відповідної мети не можна було досягти шляхом застосування інших санкцій, у тому числі менш суворих.

18. Також скаржник стверджує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не оцінив доцільності і навіть можливості застосування певних видів санкцій до позивача. Зокрема, перелік санкцій не був проаналізований судом на принцип пропорційності, що призводить до необґрунтованого, безпідставного та надмірного обмеження основоположного права позивача на мирне володіння своїм майном.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи Президента України

19. Президент України у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2024 року - без змін, зазначаючи, що оскаржуваний Указ прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України.

Доводи СБУ

20. СБУ у поясненнях на апеляційну скаргу, зокрема, зазначає, що зміст та обсяг зібраних нею даних давав достатні та переконливі підстави для застосування до позивача санкцій, які мають легітимну мету. При цьому втручання в права позивача з боку держави у такий спосіб зумовлено передусім обов`язком захистити національні інтереси і було необхідним та цілком адекватним актом реагування на виявлені неправомірні дії з боку позивача.

Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду

21. Постановою від 25 лютого 2025 року Велика Палата Верховного Суду залишила без задоволення апеляційну скаргу ТОВ "ГЕО КОННЕКТ", а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2024 року - без змін.

22. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зібрані компетентними органами матеріали давали підстави РНБО ухвалити рішення про застосування санкцій по відношенню до ТОВ "ГЕО КОННЕКТ", а Президентові України - ввести це рішення в дію.

23. При цьому Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи ТОВ "ГЕО КОННЕКТ" щодо недотримання принципу пропорційності під час уведення в дію Указом № 123/2021 санкцій до позивача, зауваживши, зокрема, що санкції як економічні обмежувальні заходи є лише тимчасовими обмеженнями, які стосуються здебільшого втручання у право власності особи та мають превентивний характер. Тимчасове обмеження права позивача користуватися та розпоряджатися належним йому майном, запобігання виведенню капіталів за межі України, зупинення торговельних та фінансових операцій безумовно є втручанням держави у його право на мирне володіння майном. Водночас таке втручання ґрунтується на вимогах чинного законодавства, зокрема Закону № 1644-VII, та має легітимну мету забезпечити контроль за власністю особи, діяльність якої може нести загрозу національним інтересам України. Зазначена мета відповідає пункту 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Велика Палата Верховного Суду вважає згадане втручання у право позивача на мирне володіння майном пропорційним легітимній меті й таким що не становитиме надмірного тягаря для позивача. Втручання у право останнього на мирне володіння майном не позбавляє його права власності на таке майно, а лише на певний час обмежує можливість реалізації цього права в Україні. За встановлених обставин несприятливі для позивача наслідки запроваджених до нього санкцій дозволяють досягнути цілі, на які спрямовані рішення РНБО та Указ № 123/2021.

24. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Президент України, РНБО і СБУ, ураховуючи потребу невідкладного та ефективного реагування на наявні та потенційні загрози, використали свої повноваження з належною метою, а саме захисту національних інтересів, національної безпеки, прав власності, сталого економічного розвитку України.

СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

Щодо можливості безстрокового застосування санкцій у вигляді блокування активів особи

25. Перелік видів санкцій, що можуть застосовуватися до особи, урегульований статтею 4 Закону № 1644-VII, у пункті 1 частини першої якої (в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваного Указу) одним із видів санкцій визначено блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном.

26. Законом України від 12 травня 2022 року № 2257-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов`язаних з активами окремих осіб" до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 1644-VII були внесені зміни та викладено санкцію у вигляді блокування активів у такій редакції: "блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними".

27. Згідно із частиною восьмою статті 5 Закону № 1644-VII забезпечення реалізації санкції у виді блокування активів здійснюється відповідними органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами у межах наданих їм повноважень. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, вживає заходів щодо виявлення та розшуку активів фізичних та юридичних осіб, зазначених у відповідних рішеннях РНБО. У разі виявлення незаблокованих активів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, звертається до відповідних органів та/або посадових осіб з вимогою вчинити дії, спрямовані на тимчасове позбавлення відповідних осіб права користуватися та розпоряджатися цими активами. Така вимога центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, є обов`язковою та підлягає негайному виконанню.

28. За визначенням, що дає Словник української мови [в 11 томах], слово "тимчасовий" має таке значення: який триває, існує або діє протягом деякого часу; протилежне до "постійний" // непостійний, минущий, скороминущий (Том 10, 1979. - С. 113, URL: https://sum.in.ua/s/tymchasovyj).

29. Частиною п`ятою статті 5 Закону № 1644-VII визначено, що рішення щодо застосування санкцій повинне містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово. Санкція, передбачена пунктом 24 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується безстроково.

30. Отже, положеннями Закону № 1644-VII закріплено темпоральне правило щодо строковості (на певний строк, відрізок часу) застосування усіх санкцій, за винятком:

- санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово;

- санкції, передбаченої пунктом 24 частини першої статті 4 цього Закону (позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення), яка застосовується безстроково.

31. З огляду на широкий перелік видів санкцій, передбачених законодавством, та враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені в постанові у цій справі, з якими я частково не погоджуюсь, вважаю за необхідне в межах цієї окремої думки насамперед зосередити увагу виключно на правовому аналізі строковості застосування санкції у вигляді блокування активів, яку законодавець чітко визначив як строковий обмежувальний захід.

32. На мою думку, санкція, визначена пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 1644-VII, у вигляді блокування активів не належить до безстрокових санкцій, що наведені у частині п`ятій статі 5 цього Закону.

33. На моє переконання, структурна будова та текстуальне викладення пункту 1 частини першої, статті 4, частини восьмої статті 5 Закону № 1644-VII дозволяє безумовно стверджувати, що цією нормою законодавець урегулював можливість лише тимчасового (на чітко визначений строк) обмеження реалізації права особи на користування та розпорядження належними їй активами.

34. Ураховуючи наведене, вважаю, що положеннями пункту 1 частини першої статті 4, частини восьмої статті 5 Закону № 1644-VII передбачено можливість застосування щодо особи санкцій у вигляді блокування активів лише тимчасово - на чітко визначений строк (тимчасовий характер санкцій).

Щодо пропорційності втручання у право на мирне володіння майном

35. Відповідно до практики ЄСПЛ [зокрема, у справах, таких як "Аль-Дулімі та Монтана Менеджмент Інк. Проти Швейцірії" (Al-Dulimi and Montana Management Inc. v. Switzerland) чи "Центро Європа 7 С. р. л. та ді Стефано проти Італії" (Centro Europa 7 S.r.l. and Di Stefano v. Italy)] будь-який обмежувальний захід має бути чітко визначеним, передбачуваним та пропорційним, щоб відповідати принципу законності та мінімізувати втручання у права, гарантовані Конвенцією.

36. Вважаю, що Закон № 1644-VII досить чітко і передбачувано визначає блокування активів як строковий захід, що, на мою думку, відповідає вимогам передбачуваності.

37. Однак укотре звертаю увагу, що санкції у вигляді блокування активів як економічні обмежувальні заходи за своєю природою є лише тимчасовими обмеженнями, виправдані саме їх тимчасовим характером, а тому вони не можуть продовжувати діяти постійно, без необхідності, на шкоду правам і свободам особи, щодо якої вжиті ці заходи, обмежуючи тим самим на безстроковій основі (на невизначений термін) можливість їй реалізувати право на користування та розпорядження належними їй активами.

38. Знову ж таки ЄСПЛ звертав увагу, що обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (див. рішення ЄСПЛ від 05 січня 2000 року у справі "Беєлер проти Італії", заява № 33202/96). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечувати "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (див. рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", заява № 8793/79).

39. Принцип пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законом і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка його зазнала. "Справедлива рівновага" - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між передбачуваною метою та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

40. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, 1) чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, 2) чи переслідувало воно легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також 3) чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

41. Іншими словами, заходи втручання у право на мирне володіння майном мають відповідати таким умовам:

- втручання держави у право власності повинне мати нормативну основу в національному законодавстві, яке повинне бути доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання - або для контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

42. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для цього.

43. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримано всіх трьох критеріїв.

44. Застосування санкцій безумовно є необхідним для ефективного реагування держави на загрози її безпеці, і цей факт не можна ставити під сумнів.

45. Проте важливо враховувати, що застосування до особи будь-якого з видів санкцій на безстроковій основі повинне здійснюватися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами держави та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

46. У протилежному разі, зокрема у випадку застосування санкцій безстроково без урахування принципу пропорційності, такі обмежувальні заходи можна розцінити як непропорційне втручання у право на мирне володіння майном.

47. Тож, на моє переконання, безстрокове застосування буд-якого з видів санкцій безумовно потребує обов`язкової оцінки судом за критерієм пропорційності вжитих обмежувальних заходів щодо особи.

48. У цьому контексті слід наголосити, що прийняття відповідачем відносно особи рішення про введення санкцій зумовлює втручання держави у її право мирного володіння майном, у такому випадку необхідно проаналізувати співвідношення державного суверенітету і права власності, тобто співвідношення публічних інтересів держави і приватних інтересів конкретного власника, та встановити пропорційність втручання у право власності. Це може і має бути предметом судового контролю (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 9901/405/19, від 27 серпня 2024 року у справі № 800/162/16).

49. У справі, яка була предметом розгляду, обмеження прав позивача у вигляді блокування активів очевидно є втручанням держави у його право на мирне володіння майном.

50. Таке втручання у право позивача на мирне володіння майном ґрунтується на вимогах чинного законодавства, зокрема Закону № 1644-VII, положення статей 4, 5 якого передбачають можливість застосування до фізичних або юридичних осіб санкцій у вигляді блокування активів особи.

51. Також наведене втручання має легітимну мету - забезпечити контроль за власністю особи, діяльність якої може нести загрозу національним інтересам України. Зазначена мета відповідає пункту 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

52. Однак, на моє переконання, згадане втручання у право позивача на мирне володіння майном не може бути визнане пропорційним легітимній меті й таким, що не становитиме надмірного тягаря для позивача, оскільки обмежує на безстроковій основі (на невизначений термін) можливість реалізувати його право на користування та розпорядження належними йому активами, тоді як відповідно до Закону № 1644-VII блокування активів має застосовуватися лише тимчасово (на чітко визначений строк).

53. Тож з огляду на важливість мети, яку переслідують застосовані до позивача обмежувальні заходи у вигляді блокування активів, несприятливі наслідки, спричинені їх застосуванням до позивача на невизначений строк (безстроково), є очевидно неспівмірними.

54. Тому вважаю, що санкції у вигляді блокування активів застосовано до позивача без урахування строковості характеру цих санкцій (можливості їх застосування лише тимчасово, тобто протягом чітко визначеного періоду), що є непропорційним легітимній меті втручання у право позивача на мирне володіння належним йому майном (активами).

55. Для прикладу в порядку оbiter dictum (не як до джерела права, а для ілюстрації того, яке значення під час застосування обмеження права власності особи має дотримання принципу пропорційності) звертаю увагу на практику Суду справедливості Європейського Союзу, який, з-поміж іншого, зазначає, що основоположні права, зокрема свобода ведення бізнесу та право власності, не є абсолютними і їх здійснення може підлягати обмеженням, виправданим цілями суспільного інтересу, які переслідує Європейський Союз, за умови, що такі обмеження фактично відповідають цілям загального інтересу і не становлять по відношенню до переслідуваної мети непропорційного і неприйнятного втручання, що порушує саму суть гарантованих прав (див. рішення від 28 березня 2017 року у справі (Rosneft Oil Company v Her Majesty's Treasury and Others), C-72/15, EU: C:2017:236, п. 148).

ВИСНОВКИ

56. У цілому погоджуюся з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо наявності підстав для застосовування оскаржуваним Указом Президента України від 25 березня 2021 року № 123/2021 санкцій до позивача, за виняткомбезстрокового блокування його активів.

57. Вважаю, що Велика Палата Верховного Суду принаймні мала частково задовольнити апеляційну скаргу позивача, скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2024 року в частині відмови в задоволенні вимог позову про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 25 березня 2021 року № 123/2021 щодо безстрокового блокування активівТОВ "ГЕО КОННЕКТ" та прийняти нове рішення, яким задовольнити в цій частині вимоги позову цього товариства.

Суддя О. О. Банасько