Рішення

від 21.05.2025 по справі 640/7359/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2025 року Київ справа №640/7359/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гостомельської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Гостомельської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Гостомельської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області в частині не прийняття в місячний строк жодного рішення щодо розгляду клопотання від 12 листопада 2019 року та клопотання від 06 лютого 2020 року ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,10000 га, яка розташована на території Гостомельської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області;

- зобов`язати Гостомельської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області на черговій (позачерговій) сесії прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,10000 га, яка розташована на території Гостомельської селищної ради Києво- Святошинського району Київської області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2020 позовну заяву відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 0.04.2021 справу прийнято до провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю бездіяльності відповідача про розгляду поданих позивачем клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Позивач зазначає, що ним були виконані всі передбачені чинним законодавством умови для отримання такого дозволу.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, який міститься в матеріалах справи, наголошує, що у межах спірних правовідносин він діяв у відповідності до визначених чинним законодавством повноважень, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 листопада 2019 року, ОСОБА_1 було направлено на адресу Гостомельської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,1000 га, яка розташована на території Гостомельської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.

26 грудня 2019 року представником позивача було направлено на адресу Гостомельської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області адвокатський запит №18/12-2019, з проханням надати належним чином завірену копію відповіді (рішення) щодо розгляду клопотання гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,1000 на, яка розташована на території Гостомельської селищної ради Київської області.

03 січня 2020 року Гостомельською селищною радою Києво-Святошинського району Київської області було надано відповідь 03-02/12 та в додатках долучено копію витягу з протоколу засідання постійної депутатської комісії з питань землекористування, будівництва та архітектури від 18 грудня 2019 року, в якому вказано: «...зняти дане питання на доопрацювання для комісійного обстеження зазначеної на графічних матеріалах земельної ділянки....».

22 січня 2020 року, Гостомельською селищною радою Києво-Святошинського району Київської області було надано витяг з протоколу засідання 59 сесії УП скликання від 16 січня 2020 року, в якому вказано: «...про поіменному голосуванні депутатів дане питання не набрало необхідної кількості голосів для прийняття відповідного рішення...».

28 січня 2020 року представником ОСОБА_2 було направлено на адресу Гостомельської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області адвокатський запит №17/01-2020.

04 лютого 2020 року Гостомельською селищною радою Києво-Святошинського району Київської області було надано відповідь 03-02/323, в якій вказано: «...16 січня 2020 року, заява гр. ОСОБА_1 була винесена на чергове засідання 59 сесії VII скликання Гостомельської селищної ради. При поіменному голосуванні депутатів дане питання не набрало необхідної кількості голосів для прийняття відповідного рішення...».

06 лютого 2020 року ОСОБА_1 було повторно направлено на адресу Гостомельської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,1000 га, яка розташована на території Гостомельської селищної ради Києво- Святошинського району Київської області.

Відповідно до протоколу засідання 60 сесії 7 скликання Гостомельської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 04 березня 2020 року, в п. 35 містить два питання:

1.(35/1 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 га),

2.(35/2 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_3 АДРЕСА_1 га).

Відповідно до результатів поіменного голосування по питанням, за питання №35/1 проти - 9, утримались - 13, відсутні - 3.

Отже, при розгляді клопотання від 06 лютого 2020 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,1000 га, яка розташована на території Гостомельської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області депутати Гостомельської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області не проголосували за прийняття рішення.

Відповідно до результатів поіменного голосування по питанням за питання №35/2, за - 22. Тобто, рішення Гостомельської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області прийнято.

Отже, Гостомельською селищною радою Києво-Святошинського району Київської області були вчиненні дії щодо надання дозволу третій особі ( ОСОБА_3 ) на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1000 га, в АДРЕСА_1 .

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, зазначене правове регулювання визначає порядок одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

При цьому положення ЗК України встановлюють місячний строк розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, упродовж якого відповідним органом має бути або прийняте рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надано мотивовану відмову у його наданні. Інших альтернатив у діях суб`єкта владних повноважень у межах спірних правовідносин чинне законодавство не визначає.

Натомість матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем визначених статтею ЗК України дій за наслідком розгляду клопотань позивача.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), не було доведено правомірності допущеної ним бездіяльності.

У контексті доводів відповідача про те, що відповідний дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд зазначає, що виходячи з приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду), що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа № 21-1391а16) та Верховним Судом у постанові від 27 березня 2018 року (справа № 463/3375/15-а).

Тобто, в даному випадку, як позивач, так будь-яка третя особа мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.

Тому у відповідача немає підстав визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та, відповідно, відмовляти у наданні дозволу тому з них, у кого такий пріоритет нижчий.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача надати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, суд зазначає таке.

Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, визначено поняття дискреційних повноважень, відповідно до якого під такими повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. А тому, враховуючи наведене вище обґрунтування протиправності відмови відповідача, оформленої оскаржуваним наказом, у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою, безперечно правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, який передбачає прийняття рішення про надання такого дозволу.

Наведена позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду, сформованою, зокрема, за наслідком розгляду справи № 816/591/15-а (постанова від 27.02.2018).

Таким чином, суд уповноважений, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведеного вище, суд вважає, що для прийняття рішення про надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою останнім виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Таким чином, в даному випадку задоволення позовної вимоги саме шляхом зобов`язання відповідача надати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки буде вважатись дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. А тому, саме вказаним шляхом підлягає задоволенню друга заявлена позовна вимога.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

У своєму позові позивач вказав, що розмір судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи включає в себе витрати на правову допомогу 9 500, 00 грн.

Згідно із частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи те, що станом на дату вирішення даної справи позивачем не надано суду належних та допустимих доказів понесення наведених вище витрат, відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовільнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Гостомельської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області в частині не прийняття в місячний строк рішення щодо розгляду клопотання від 12 листопада 2019 року та клопотання від 06 лютого 2020 року ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,10000 га, яка розташована на території Гостомельської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.

Зобов`язати Гостомельську селищну раду Києво-Святошинського району Київської області (08290, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, буд. 220; код ЄДРПОУ 04360617) на черговій (позачерговій) сесії прийняти рішення про надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,10000 га, яка розташована на території Гостомельської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, на підставі раніше поданих ОСОБА_1 клопотань від 12 листопада 2019 року та від 06 лютого 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.