Рішення від 20.05.2025 по справі 500/2139/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2139/25

20 травня 2025 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Управління соціальної політики Тернопільської міської ради щодо припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним малолітнім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 01 січня 2025 року та нарахування переплати у розмірі 9000 гривень кожному;

- зобов`язати Управління соціальної політики Тернопільської міської ради поновити виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним малолітнім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 01 січня 2025 року.

Вимоги позивачка, яка діє в інтересах своїх малолітніх дітей, мотивує тим, що є внутрішньо переміщеними особами, які внаслідок військової агресії російської федерації проти України були вимушені покинути місце свого постійного проживання у м. Миколаїв та переміститися до м. Тернопіль.

Перемістившись до м. Тернопіль, позивачка та її малолітні діти були взяті на облік внутрішньо переміщених осіб Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради.

З січня по грудень 2024 року позивачка разом з дітьми отримували допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 8000 гривень щомісячно та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332.

Листом №2107 відповідач повідомив, що 01.01.2025 припинено позивачці та її малолітнім дітям виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб за результатами проведення верифікації Міністерством фінансів України та у зв`язку із тим, що остання має у власності житлове приміщення, що розташоване на території, не включеній до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Вважаючи дії відповідача з приводу припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з січня 2025 року такими, що не відповідають положенням чинного законодавства, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 17.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що при перевірці Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з`ясувалося, що ОСОБА_1 03.09.2024 набула у власність житловий будинок, який розташований на території, не включеній до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Виходячи з вищевикладеного, з 01 жовтня 2024 року позивачка втратила право на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до п. 7-1 п.5 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам" (зі змінами), згідно якого допомога не призначається/не виплачується на сім`ю, яка вперше звертається за її призначенням, якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання особа з числа членів сім`ї на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій або територіях, включених - до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування, або інформації (за технічної можливості), внесеної до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї), або житлового приміщення (частини житлового приміщення, придбаного за кошти, отриманого на підставі договору кредиту, якщо перший внесок, сплачений уповноваженою особою або отримувачем, становив менш як 100 тис. гривень). Таким чином, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що з 30.01.2024 ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні соціальної політики Тернопільської міської ради, як отримувач допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, про що отримала довідку від 30.01.2024. Фактичне місце проживання АДРЕСА_1 .

Крім того, малолітні діти позивачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки № 6117-5003107462 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до довідки № 6117-5003107456 також взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, фактичне місце проживання - АДРЕСА_1 .

З 01.01.2025 позивачці та її дітям припинено виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Вважаючи таку відмову протиправною, позивачка звернулася до з позовною заявою до відповідача з вимогами про відновлення виплати допомоги на проживання малолітнім дітям.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Право на отримання допомоги на проживання мають внутрішньо переміщені особи відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 (далі - Порядок № 332).

Пунктами 2, 3 Порядку № 332, в редакції на час отримання позивачем спірної допомоги, було передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території російською федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204.

Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".

Допомога надається щомісячно з місяця звернення на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Преамбулою Закону України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат" від 03.12.2019 № 324-IX (далі - Закон № 324-IX) визначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади здійснення верифікації та моніторингу державних виплат в Україні. Метою цього Закону є підвищення адресності державних виплат, сприяння розбудові системи соціального забезпечення, а також забезпечення ефективного використання бюджетних коштів.

Відповідно до статті 1 Закону № 324-IX, в контексті цього закону:

- верифікація - комплекс заходів щодо збору та перевірки достовірності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних;

- державні виплати - пенсії, допомоги, пільги, субсидії, соціальні стипендії, інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування;

- моніторинг - систематична діяльність з проведення аналізу інформації, отриманої під час верифікації, та аналізу результатів верифікації;

- органи, що здійснюють державні виплати, - розпорядники бюджетних коштів, інші органи, установи та організації, що призначають, нараховують та/або здійснюють державні виплати;

- реципієнти - фізичні особи, яким призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, а також фізичні особи, які звернулися за призначенням державних виплат;

- рекомендація - повідомлення про результат верифікації державних виплат щодо невідповідності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання і розмір таких виплат.

Статтею 4 Закону № 324-IX визначено, що одним із завдань органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, є здійснення верифікації достовірності інформації, поданої реципієнтами під час призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат, що впливає на визначення права на отримання та розмір державних виплат.

За правилами статті 16 Закону № 324-ІХ за результатами верифікації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, надає органам, що здійснюють державні виплати, підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, під час здійснення превентивної верифікації або рекомендації щодо: 1) проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності; 2) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.

Орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання.

За результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо: 1) призначення (перерахунку) державної виплати; 2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати; 3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати; 4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.

За приписами статті 9 Закону № 324-IX верифікація державних виплат здійснюється в інформаційно-аналітичній платформі шляхом застосування комплексу заходів із збору, проведення аналізу та порівняння параметрів інформації, отриманої від суб`єктів надання інформації, за кожним реципієнтом з подальшим визначенням відповідності інформації визначеним законодавством вимогам, що впливають на визначення права на отримання та розмір державних виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних. Порядок здійснення верифікації та моніторингу державних виплат встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 136 "Про затвердження Порядку здійснення верифікації та моніторингу державних виплат" затверджений Порядок здійснення верифікації та моніторингу державних виплат (далі - Порядок № 136).

Відповідно до Порядку № 136, за результатами поточної та ретроспективної верифікації Мінфін щомісяця до 25 числа надає органам, що здійснюють державні виплати, рекомендації щодо:

1) проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності;

2) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.

Рекомендація щодо кожного реципієнта формується на підставі однієї або декількох виявлених невідповідностей.

Про надані рекомендації Мінфін інформує щокварталу Кабінет Міністрів України.

Орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання.

За результатами опрацювання наданих Мінфіном рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо:

1) призначення (перерахунку) державної виплати;

2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;

3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати;

4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.

Орган, що здійснює державні виплати, за результатами опрацювання рекомендацій надає Мінфіну інформацію про прийняті рішення протягом п`яти робочих днів з дня їх прийняття.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" (далі - Постанова № 709).

Положеннями пункту 2 Постанови № 709 визначено підстави припинення виплат допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Так, підпунктом 5 пункту 2 Постанови № 709, встановлено, що з 1 вересня 2023 року виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджено органами місцевого самоврядування або за технічної можливості інформацією щодо житлових приміщень, внесених до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації проти України, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є внутрішньо переміщеною особою, яка була вимушена покинути своє постійне місце проживання у м. Миколаїв Миколаївської області та переїхати до м. Тернопіль. З 30.01.2024 позивачка та її малолітні діти взяті на облік як внутрішньо переміщені особи та отримували державну допомогу на проживання.

Відповідно до листа відповідача позивачці та її дітям з 01.01.2025 виплату допомоги на проживання припинено з підстав виявлення у її власності житла, що розташоване на територіях, де не ведуться активні (можливі) бойові дії або які не є окупованими, та таке житло має площу понад 13,65 кв.м.

Відповідач повідомив, що з 01.01.2025 припинено позивачу та її малолітнім дітям виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб за результатами проведення верифікації Міністерством фінансів України та у зв`язку з тим, що остання має у власності житлове приміщення, що розташовано на території, не включеній до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

З відзиву відповідача слідує, що 03.09.2024 позивачка набула право власності на житловий будинок загальною площею 119 кв.м. на території АДРЕСА_2 .

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03.09.2024 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору дарування набула у приватну власність житловий будинок на території АДРЕСА_3 , загальною площею 119 кв.м., житловою площею 61,5 кв.м.

Відповідно до статті 47 ЖК України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу.

Тобто, за приписами підпункту 5 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №709 від 11.07.2023 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" держава визначила підстави припинення виплат допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Разом з тим, підстава, за якої допомога на проживання продовжує виплачуватися, відповідно до Постанови № 709, зокрема, якщо внутрішньо переміщена особа має житлове приміщення або частину житлового приміщення площею менш як 13,65 кв.м. на одного члена сім`ї.

Як слідує з матеріалів справи позивачці на праві приватної власності належить, житловий будинок загальною площею 119 кв.м., із яких житлова площа становить 61,5 кв.м.

З наведеного вбачається, що саме житлова площа будинку (61,5 кв.м), набутого позивачкою, враховується на кількість членів її сім`ї, що має бути більша ніж 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї для припинення виплат допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Із заяви ОСОБА_1 на надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 05.03.2024 слідує, що до складу її сім`ї (особи, які разом перемістилися як внутрішньо переміщені особи) належать донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомостей про належність інших осіб до складу сім`ї позивачки матеріали адміністративної справи не містять і судом не здобуто.

Отже, враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України № 709, позивач втратила право на отримання допомоги на проживання як внутрішньо переміщена особа, оскільки має у власності будинок житловою площею більше як 13,65 кв.м. на одного члена сім`ї.

Таким чином, суд з досліджених матеріалів справи не встановив протиправності дій відповідача щодо припинення виплати допомоги малолітнім дітям позивачки як внутрішньо переміщеним особам з огляду на набуття позивачкою у власність житлового будинку, житловою площею на кожного члена сім`ї, що перевищує 13,65 кв.м. Відтак, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги вище наведене, відповідачем доведено належними і допустимими доказами правомірність оспорюваних дій, натомість позивачкою доказів на спростування таких висновків відповідача не представлено. Відтак, позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 20 травня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 );

- ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 );

- ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Управління соціальної політики Тернопільської міської ради (місцезнаходження: вул. Лисенка, 8, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46002, код ЄДРПОУ 03195636).

Головуючий суддяГрицюк Р.П.