Ухвала

від 21.05.2025 по справі 320/29225/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/29225/23

УХВАЛА

21 травня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Громадської організації «На шляху до безбар`єрності» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації «Нове Майбутнє» до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-Будівельна компанія «Альянс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Картіс Білдінг», Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд», про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Громадська організація «Нове Майбутнє» звернулась до Київського окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-Будівельна компанія «Альянс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Картіс Білдінг», Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд», в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013210903560 від 07 вересня 2021 року об?єкта будівництва «Нове будівництво адміністративної будівлі з об?єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б», виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Товариству з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд» тa Товариству з обмеженою відповідальністю «Картіс Білдінг»;

- визнати протиправними та скасувати Містобудівні умови та обмеження для проектування об?єкта будівництва «Нове будівництво адміністративної будівлі з містобудування об?єктами рекреаційного призначення, видані Департаментом архітектури та будівництва Одесаінвестбуд», затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-06/295 від 18.11.2019.

Позовна заява обґрунтована тим, що містобудівні умови та обмеження для проектування об?єкта будівництва «Нове будівництво адміністративної будівлі з об?єктами рекреаційного призначення», затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-06/295 від 18.11.2019 видано на забудову одразу двох ділянок, а наміри забудовника не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні, тому спірні містобудівні умови і дозвіл на виконання будівельних робіт протирічать містобудівному законодавству, будівельним нормам, стандартам і правилам.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013210903560 від 07 вересня 2021 об?єкта будівництва «Нове будівництво адміністративної будівлі з об?єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б», виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Товариству з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Картіс Білдінг» та Містобудівні умови та обмеження для проектування об?єкта будівництва «Нове будівництво адміністративної будівлі з об?єктами рекреаційного призначення», видані Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради замовнику будівництва Товариству з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд», затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-06/295 від 18.11.2019 є правомірними.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року апеляційну скаргу Громадської організації «Нове Майбутнє» - залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року - залишено без змін.

Разом з тим, 24 січня 2025 року Громадська організація «На шляху до безбар`єрності» як особа, яка не приймала участь у справі, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції від 16.04.2024, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що будівництво на спірних земельних ділянках обмежує права та інтереси територіальної громади, яка втратить право на використання частини рекреаційної зони, що одночасно являється і пляжною зоною міста та несе ризик зсувів ти знищення паркової території м. Одеса.

На думку апелянта, оскільки будівництво на вказаних земельних ділянках за адресою: м.Одеса, пров. Кренкеля 2-А, пров. Кренкеля 2-Б відбувається з рядом серйозних порушень Водного кодексу, Земельного кодексу, Генерального плану м.Одеси, плану Зонування території м.Одеса, тому інтерес громадськості та звернення небайдужих громадян спонукало подання до суду даної апеляційної скарги.

У додаткових поясненнях Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд» зауважило, що обґрунтування скаржника фактично зводяться лише до незгоди із встановленими судом фактичними обставинами справи, але при цьому жодним чином не свідчать про вирішення судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Громадської організації «На шляху до безбар`єрності».

Як вказує ТОВ «Одесаінвестбуд», ні мотивувальна, ні резолютивна частина рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі №320/29225/23 не містять висновку про права та обов`язки Громадської організації «На шляху до безбар`єрності».

У запереченнях на додаткові пояснення апелянт звернув увагу на те, що підставою для звернення до суду з даною апеляційною скаргою є інтерес громадськості міста Одеса та значний суспільний інтерес щодо будівництва Об`єкта на земельних ділянках за адресою: м. Одеса, пров. Кренкеля 2-А, пров. Кренкеля 2-Б, яке відбувається з численними, серйозними порушеннями Водного кодексу, Земельного кодексу, Генерального плану м. Одеси, плану Зонування території м. Одеса.

У поясненнях третя особа ТОВ «Одесаінвестбуд» зазначає, що позови в інтересах неконкретизованих осіб (в інтересах суспільства, народу) можуть розглядатися як виняток у випадках, прямо передбачених законодавством. Зокрема, на захист екологічних інтересів суспільства відповідно до Орхуської конвенції та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Втім, Громадська організація «На шляху до безбар`єрності» створена громадянами які є особою з інвалідністю ІІ групи та який є особою з інвалідністю І групи, та оскаржувані акти індивідуальної дії були видані до початку реєстрації Громадської організації «На шляху до безбар`єрності» а також до затвердження її Статуту на загальних зборах її членів, що свідчить про відсутність порушення прав саме Громадської організації «На шляху до безбар`єрності».

У відзиві на апеляційну скаргу Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради зазначено, що оскаржувані акти індивідуальної дії були видані до початку реєстрації Громадської організації «На шляху до безбар`єрності» а також до затвердження її Статуту на загальних зборах її членів, що свідчить про відсутність порушення прав саме Громадської організації «На шляху до безбар`єрності».

Оскільки позивач не довів обставин, які б свідчили про безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову; безпосередній зв`язок з предметом позову, а обґрунтування права на звернення до суду є абстрактним та не розкриває справжніх приводів, причин і підстав звернення до суду з позовом, тому наявні підстави для залишення без розгляду такої позовної заяви.

У запереченнях щодо пояснень третьої особи на апеляційну скаргу Громадською організацією «На шляху до безбар`єрності» вказано, що необхідність звернення до суду з даною апеляційною скаргою здійснено з метою захисту своїх законних прав та інтересів, прав та інтересів членів громадської організації та третіх осіб, які звернулися до громадської організації, що в повній мірі відповідає положенням Статуту та вимогам законодавства.

Згідно частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відтак, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі, суд апеляційної інстанції насамперед повинен перевірити доводи апеляційної скарги про те, що судом прийнято рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи і в разі непідтвердження таких підстав апеляційного оскарження, відмовити у відкритті апеляційного провадження саме з таких підстав.

Для здійснення вказаних процесуальних дій, ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Громадської організації «На шляху до безбар`єрності» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року та призначено у порядку письмового провадження з 13 травня 2025 року.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, та доводи апеляційної скарги Громадської організації «На шляху до безбар`єрності», колегія суддів дійшла наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Одеської міської ради №4455-VII від 20.03.2019 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,2880 га, за адресою: м.Одеса, пров.Кренкеля, 2-А, та надання її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд», вирішено:

1) затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, (кадастровий номер 5110137500:37:004:0002), площею 0,2880 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення), за адресою: м.Одеса, пров.Кренкеля, 2-А;

2) надати ТОВ «Одесаінвестбуд» земельну ділянку, вказану у пункті 1 цього рішення, в оренду на 10 років, цільове призначення - Е.07.01 для будівництва та обслуговування обґєктів рекреаційного призначення, вид використання - для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі, допоміжних споруд, підприємства громадського харчування та інфраструктури для відпочинку.

Як наслідок, 18.04.2019 між Одеською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд» (Орендар) укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за №685 згідно якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,2880 га, кадастровий номер 5110137500:37:004:0002, що знаходиться за адресою: м.Одеса, пров.Кренкеля, 2-А для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі, допоміжних споруд, підприємства громадського харчування та інфраструктури для відпочинку.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд» звернулось до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень із доданням необхідних документів.

Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради видано замовнику будівництва «Одесаінвестбуд» містобудівні умови та обмеження для проектування обґєкта будівництва «Нове будівництво адміністративної будівлі з об`єктами рекреаційного призначення» (далі - містобудівні умови та обмеження), затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-06/295 від 18.11.2019.

У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд» звернулось до Державної архітектурно-будівельної інспекції України із заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт із додаванням відповідних документів.

Як наслідок, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 07 вересня 2021 року видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013210903560 об`єкта будівництва «Нове будівництво адміністративної будівлі з об`єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б» Товариству з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд» як замовнику та Товариству з обмеженою відповідальністю «Картіс Білдінг», як генеральному підряднику.

Втім, Громадська організація «Нове Майбутнє» вважаючи що, зазначене будівництво є незаконним та здійснюється на підставі незаконних документів, так як містобудівні умови та обмеження та дозвіл на виконання будівельних робіт видано в порушення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Водного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, звернулось з позовом до суду.

Таким чином, даний спір виник у зв`язку з видачею містобудівних умов та обмеження та дозволу на виконання будівельних робіт за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б».

У свою чергу, у поданій апеляційній скарзі Громадська організація «На шляху до безбар`єрності» вважає, що вказані містобудівні умови і обмеження та дозвіл на виконання будівельних робіт є такими, що видані не відповідно до норм чинного законодавства України.

У силу вимог частини другої ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Таким чином, реалізуючи передбачене статтею 55 Основного Закону право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється в його володільця у момент порушення чи оспорення останнього.

Згідно частини першої ст. 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, передумовою апеляційного оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі, є встановлення обставин, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Положеннями статті 293 КАС України також визначено, що оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку мають право учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Отже, стаття 293 КАС України визначає дві окремі групи суб`єктів, які мають право на звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції: 1) учасники справи; 2) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

З положень вказаної норми слідує, що остання розширює коло осіб, які мають право оскаржити судове рішення в апеляційному порядку. Водночас, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкований іншими правовідносинами, а також перевірений судом в контексті наявності підстав для здійснення судового захисту порушених прав та (або) інтересів цієї особи.

Так, за правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17, судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків цієї особи (тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник) або міститься судження про права та/чи обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов`язки цієї особи або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов`язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Подібний підхід є сталим та неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17, від 19 жовтня 2018 року у справі № 826/13182/17, від 14 серпня 2020 року у справі № 1.380.2019.005487, від 20 вересня 2021 року у справі № 160/11823/20 та від 26 січня 2022 року у справі № 640/8328/19, від 22 грудня 2022 року у справі № 580/3147/19.

Також, Верховним Судом у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 465/79/18 зауважено, що для вирішення питання про порушення прав чи інтересів особи, яка не брала участі у справі, суд має з`ясувати, чи виникли у зв`язку з прийняттям судового рішення у цієї особи нові права чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, особи, які не брали участі у справі, повинні довести реальне (не ймовірне або опосередковане іншими правовідносинами) порушення судом її права, інтересу та(або) обов`язку (зміст матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір).

Відповідно, суд апеляційної інстанції може розглянути по суті апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, за умови, якщо суд у оскаржуваному нею рішенні дійсно вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки і такі обставини доведені апелянтом і, відповідно, перевірені цим апеляційним судом в контексті наявності підстав для здійснення захисту її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків у судовому порядку.

При цьому, слід зауважити, що звернення, зокрема, до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, є виключно способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

У відповідності до п. п. 2, 3, 4 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною першою ст. 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відтак, особа, набуваючи статусу апелянта у справі, до участі у якій не була залучена, повинна мати не просто певний обсяг прав, свобод та інтересів, що зачіпаються тим чи іншим способом при прийняті судового рішення, а питання про захист чи відмову у захисті прав, свобод чи інтересів саме цієї особи має бути вирішено судом безпосередньо.

Така вимога Кодексу адміністративного судочинства України є імперативною, та положення частини першої ст. 13 КАС України не підлягають довільному тлумаченню.

На переконання колегії суду, рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Право, або законний інтерес може бути захищено судом лише у разі його порушення. З цього слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення права, свободи або інтересу.

Як свідчить мотивувальна та резолютивна частини оскаржуваного рішення, судом першої інстанції питання про права, свободи чи інтереси Громадської організації «На шляху до безбар`єрності» жодним чином не вирішувались.

При цьому, в системному аналізі норм процесуального законодавства статус особи, що не брала участі у справі, в апеляційному провадженні подібний зі статусом третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У той же час, частина друга стаття 49 КАС України допускає до участі у справі третіх осіб (без самостійних вимог на предмет спору) лише у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки.

Натомість, на стадії апеляційного розгляду такий вплив має бути очевидним та питання про права, свободи, інтереси, обов`язки суд першої інстанції вже повинен «вирішити».

Проаналізувавши взаємозв`язок вказаних правових приписів, з метою уникнення порушення принципу доступу до правосуддя колегія суддів вважає за можливе звернутися до положень частини першої ст. 50 КАС України, які визначають зміст правового ланцюгу між особою, відмінною від позивача/відповідача, та особою зі статусом позивача/відповідача протилежною до інтересів вказаної особи, застосувавши аналогію закону.

Так, вказана норма містить дві ознаки можливості набуття особою статусу третьої особи: 1) сторона може набути право стосовно третьої особи; 2) третя особа може пред`явити вимоги до сторони.

Таким чином, між Громадською організацією «На шляху до безбар`єрності», Товариством з обмеженою відповідальністю «Картіс Білдінг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-Будівельна компанія «Альянс», Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради, Державною інспекцією архітектури та містобудування України, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України в результаті ухвалення оскаржуваного рішення в межах даного спору мають існувати певні взаємовідносини, які, як свідчать матеріали справи - відсутні.

У той же час, подаючи апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2024, Громадська організація «На шляху до безбар`єрності» обґрунтовує своє право на звернення тим, що зазначена справа має надважливе значення для територіальної громади м. Одеса та становить значний суспільний інтерес, а представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні.

Відповідно до частин першої та третьої ст. 1 Закону України «Про громадські об`єднання», громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

З матеріалів справи вбачається, що Статут Громадської організації «На шляху до безбар`єрності» затверджений рішенням установчих зборів засновників ГО «На шляху до безбар`єрності», оформленим протоколом №1 від 27.10.2021.

Пункт 3.1 Статуту Громадської організація «На шляху до безбар`єрності» (Організація) передбачає, що головною метою Організації є реалізація та захист прав і свобод, задоволення суспільних інтересів своїх членів та інших громадян.

Пункт 3.3.1 Статуту Громадської організація «На шляху до безбар`єрності» встановлює, що основним напрямком діяльності Організації є задоволення та захист екологічних інтересів, що спрямовані на поліпшення якості життя людей, її членів, членів територіальної громади міста Одеси, осіб з інвалідністю.

У свою чергу, стаття 50 Конституції України закріплює, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

При цьому, Законом України № 832-ХІV від 06 липня 1999 року було ратифіковано Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська Конвенція).

Стаття 9 Орхуської конвенції передбачає право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

Відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік), далі - Керівництво). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

З огляду на вказане, наявність права у громадської організації для звернення до суду з адміністративним позовом до суб`єкта владних повноважень передбачає існування публічно-правового спору (який виник щодо права (громадської організації), яке ґрунтується за законі) щодо захисту прав у сфері довкілля. Такий спір має бути реальним, а наслідки оспорених рішень, дій/бездіяльності, так само як і результат вирішення судом спору, повинні мати безпосередній вплив на відповідне право (порушення якого зумовило звернення до суду). Посилання на опосередковані наслідки від неправомірних рішень, дій/бездіяльності чи на абстрактні права, за захистом яких подано цей позов, чи правомірну мету, яку в такий спосіб (подання адміністративного позову) переслідує заявник, не можуть слугувати свідченням як виникнення спору, так і підставою для захисту порушених прав (в тому сенсі, як їх трактує позивач).

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №804/577/18 (провадження №К/9901/58376/18).

У свою чергу, право на звернення до суду з даним позовом з метою захисту порушеного конституційного права на безпечне довкілля відповідно до Орхуської конвенції було реалізовано через об`єднання громадян - Громадську організацію «Нове майбутнє», за наслідками розгляду якого було прийнято рішення Київського окружного адміністративного суду 16 квітня 2024 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року про відмову у задоволенні позовних вимог.

Тобто, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог за своєю суттю не може свідчити про порушення охоронюваних законом прав та інтересів іншої громадської організації, у даному випадку - Громадської організації «На шляху до безбар`єрності».

У той же час, Громадська організація «На шляху до безбар`єрності» була створена 27.10.2021, тобто вже після спливу двох років з дня видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об?єкта будівництва «Нове будівництво адміністративної будівлі з містобудування об?єктами рекреаційного призначення, видані Департаментом архітектури та будівництва Одесаінвестбуд», затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-06/295 від 18.11.2019, та дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ013210903560 від 07 вересня 2021 року, що свідчить про відсутність порушення прав саме Громадської організації «На шляху до безбар`єрності».

До того ж, судом апеляційної інстанції за наслідками перегляду апеляційної скарги Громадської організації «Нове майбутнє» вже надавалась оцінка як спірним містобудівним умовам та обмеженням і дозволу на виконання будівельних робіт, так і оскаржуваному рішенню Київського окружного адміністративного суду 16 квітня 2024 року, втім касаційне оскарження такої постанови у порядку визначеному КАС України не було реалізовано.

При цьому, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі №420/35223/24 у задоволенні адміністративного позову Громадської організації «На шляху до безбар`єрності» до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд» про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва №229, затверджені Наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 18.11.2019 року №01-06/295 щодо об`єкта «Нове будівництво адміністративної будівлі з об`єктами рекреаційного призначення за адресою: місто Одеса, Приморський район, провулок Дур`янівський (кол. Кренкеля), 2-А, 2-Б»; та визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт реєстраційний номер ІУ013210903560 щодо об`єкта «Нове будівництво адміністративної будівлі з об`єктами рекреаційного призначення за адресою: місто Одеса, Приморський район, провулок Дур`янівський (кол. Кренкеля), 2-А, 2-Б», виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Товариству з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд» 07 вересня 2021 року - відмовлено повністю.

Слід зазначити, що право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі вправі ініціювати їх вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу та самі по собі не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих ст. 6, 13 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод.

Так, за правилами частини першої статті 323 КАС України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає її за правилами цієї глави.

Згідно частин другої та четвертої статті 323 КАС України у випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, зазначену в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що при вирішенні питання наявності підстав для відкриття провадження за апеляційною скаргою, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, необхідно з`ясувати чи були вже розглянуті судом наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Апеляційний суд акцентує увагу і на тому, що статтею 323 КАС України передбачено не право на апеляційне оскарження, а лише порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відтак, оцінка доводів апеляційної скарги Громадської організації «На шляху до безбар`єрності» здійснюється судом виключно у межах доводів, які не розглядались під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою Громадської організації «Нове майбутнє».

У даному випадку, обгрунтування апеляційної скарги Громадської організації «На шляху до безбар`єрності» фактично зводяться лише до незгоди із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами справи, але при цьому жодним чином ці твердження не свідчать про вирішення судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Громадської організації «На шляху до безбар`єрності».

Зазначеним в апеляційній скарзі Громадської організації «На шляху до безбар`єрності» доводам вже було надано правову оцінку під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою Громадської організації «Нове майбутнє».

Таким чином, з огляду на вищевикладене, у апеляційного суду не виникає правових підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених правовими нормами статті 323 КАС України.

У відповідності до п. 3 частини першої ст. 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації «На шляху до безбар`єрності» підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 248, 305, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаргою Громадської організації «На шляху до безбар`єрності» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації «Нове Майбутнє» до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-Будівельна компанія «Альянс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Картіс Білдінг», Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд», про визнання протиправними та скасування рішень - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

В.В. Кузьменко