Постанова від 20.05.2025 по справі 260/5680/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 рокуСправа № 260/5680/24 пров. № А/857/33138/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року (суддя Луцович М.М., м.Ужгород), -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі ГУПФ), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУПФ-1), в якому просила:

визнати протиправними дії та рішення ГУПФ-1 від 27.06.2024 №963270857721 (далі Рішення) про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, згідно заяви від 21.06.2024 та довідки Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2021 №03 (далі Довідка);

зобов`язати ГУПФ провести позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, згідно із Довідкою, починаючи з 19.02.2020.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржило ГУПФ, яке із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В доводах апеляційної скарги вказує, що на час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, врегульовано положеннями статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII). Таким чином, оскільки чинним Законом № 1402-VІІІ передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, відсутні правові підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами. Позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання суддям, оскільки змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді після 18.02.2020 не проводилось. За заявою від 25.02.2020 позивачу проведено перерахунок довічного грошового утримання з 01.01.2020. Іншого чинним законодавством не передбачено. Зазначає, що ОСОБА_1 фактично спонукає суд перебрати на себе дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду законними та обґрунтованими, просить залишити його без змін, а апеляційну скарги - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Довідка для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання позивача.

Такі висновки суду першої інстанції, по суті спору, відповідають встановленим обставинам справи, однак вказане рішення не може бути залишено без змін, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 є суддею у відставці Харківського апеляційного господарського суду, з 15.12.2016 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону № 1402-VIII

15.12.2016 позивача взято на облік у Київське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, а з червня 2024 року позивач перебуває на обліку в ГУПФ.

У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди для судді, який працює на відповідній посаді, позивач 21.06.2024 звернулася до ГУПФ із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додала Довідку.

З Довідки видно, що станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці складає 210200 грн, у тому числі: посадовий оклад - 131375 грн, надбавка за вислугу років - 78825 грн.

ГУПФ-1 Рішенням відмовило у перерахунку довічного грошового утримання судді на підставі Довідки. Вказане Рішення обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 , за заявою від 25.02.2020 проведено перерахунок довічного грошового утримання виходячи із 15 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб з 01.01.2020.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон №1402-VIІІ (в редакції на час виникнення спірних відносин).

Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон №2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно зі статтею 142 Закону №1402-VIII встановлено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

- 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

- 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

«Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI (пункт 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII).

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі Закон №193-IX), який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.

Згідно з пунктом 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII зі змінами.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Частиною третьою статті 135 Закону №1402-VІІІ (у редакції закону до 16.10.2019) було обумовлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Законом №193-ІХ внесено зміни до Закону №1402-VІІІ у пункт 3 частини третьої статті 135 цифри « 75» замінити цифрами « 55».

Відтак, редакція частини третьої статті 135 Закону №1402-VІІІ (у редакції Закону від 16.10.2019) обумовлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2020 №4-р/2020 визнано неконституційним положення пункту 3 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII, в редакції Закону №193-ІХ.

Наведене в сукупності свідчить, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішень від 18.02.2020 №2-р/2020 та від 11.03.2020 №11-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Відтак, з 19.02.2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII.

Стосовно доводів ГУПФ щодо відсутності підстав для здійснення перерахунку довічного грошового утримання на підставі Довідки, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ «Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (далі Порядок №3-1) встановлено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

При цьому, додатком 1 до Порядку №3-1 затверджено форму довідки для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

У матеріалах справи наявна копія Довідка, яку видано у відповідності до Додатку 2 до Порядку №3-1.

При цьому, вказану Довідку видано на підставі Закону №1402-VIII та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов правильного висновку, що Довідка, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання позивача.

Водночас, у відповідача відсутні повноваження перевіряти розмір суддівської винагороди, зазначений у Довідці.

У свою чергу, дії зобов`язального характеру щодо проведення, як судді у відставці, перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із Довідкою, починаючи з 19.02.2020, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУПФ-1.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 8 лютого 2024 року по справі №500/1216/23.

Відтак, до задоволення підлягають вимоги позивача про визнання протиправним та скасування Рішення і зобов`язання ГУПФ-1 здійснити переведення та виплату довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із Довідкою, починаючи з 19.02.2020.

Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення слід змінити, зважаючи на обставини, що викладені вище.

Згідно частини четвертої статті 317 КАС зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції фактично правильно вирішив спір, однак допустив помилку у резолютивній частині рішення, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Керуючись статтями 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини цього рішення суду у такій редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 згідно довідки Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2021 №03, з урахуванням фактично виплачених сум.».

В рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич