Рішення

від 20.05.2025 по справі 696/1603/24

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.05.2025

Справа № 696/1603/24

Провадження № 2/696/83/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2025 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області у складі :

головуючого судді Шкреби В.В.,

при секретарі Степановій Н.В.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1 ,

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Черкаської області (знаходиться по вул. Г. Майдану, б. 27 в с. Михайлівка Черкаської області) в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до ОСОБА_6 (проживає по АДРЕСА_1 ), третя особа ОСОБА_2 (прож. по АДРЕСА_1 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей,

встановив:

Виконавчий комітет Михайлівської сільської ради як орган опіки та піклування (далі - Позивач) в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6 (далі - Відповідач), третя особа ОСОБА_2 (далі - Третя особа) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що Відповідач та Третя особа являються батьками вказаних неповнолітніх дітей. Спільне життя між ними не склалося, ОСОБА_2 з дітьми почав проживати окремо від ОСОБА_6 , а остання життям дітей не цікавиться та грошової допомоги не надає.

Причинами розриву стосунків ОСОБА_2 та ОСОБА_6 стали протиправні дії останньої, що мали місце 20 березня 2024 року по відношенню до неповнолітньої доньки ОСОБА_7 . Після цього, ОСОБА_2 та троє дітей проживають у найманому житлі по АДРЕСА_2 , тоді як ОСОБА_6 залишилась проживати в будинку по АДРЕСА_1 в цьому ж населеному пункті.

11 червня 2024 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини та виконавчого комітету Михайлівської сільської ради було визначено проживання дітей разом з батьком. 05 грудня 2024 року останній звернувся до цієї ж комісії із завою про вирішення питання про позбавлення Відповідача батьківських прав по відношенню до дітей. Згідно акту обстеження умов проживання дітей було виявлено, що діти перебувають на повному утриманні батька, їм забезпечені умови для розвитку та навчання.

В свою чергу Відповідач характеризується як непрацююча, проживаюча в антисанітарних умовах, байдужа до виховання дітей та праці для особистого господарства.

Позивач вказував, що діти самі клопотали про позбавлення батьківських прав Відповідача. Відповідач на засідання органу опіки та піклування не з`явилась, турботи до дітей та зацікавленості у вирішенні питань не проявляла, а тому 18 грудня 2024 року було вирішено рекомендувати позбавити її батьківських прав стосовно її неповнолітніх дітей.

З огляду на те, що Відповідач не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, не забезпечує їх необхідним харчуванням та медичним доглядом, не проявляє інтересу до дітей, нехтує своїми батьківськими обов`язками просили позбавити її батьківських прав стосовно її неповнолітніх дітей та стягувати з неї аліменти на користь ОСОБА_2 на їх утримання.

Ухвалою суду від 27 січня 2025 року по справі відкрито провадження по справі, надано строк для подання сторонами заяв по суті.

Ухвалою суду від 25 лютого 2025 року по справі закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник Позивача просила позовні вимоги задовольнити. Вказувала, що Відповідач має Інтернет залежність та зловживає курінням, на даний час проживає у належному житлі.

Відповідач в судове засідання неодноразово не з`являлась, однак суд вживав заходи до забезпечення її явки в судове засідання, які результатів не дали, але приймаючи до уваги, що остання належним чином була сповіщена про слухання по справі, її неявка не перешкоджала слуханню справи у її відсутність.

Третя особа ОСОБА_2 просив позовні вимоги задовольнити.

Опитані в судовому засіданні неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 просили позбавити мати батьківських прав. Вказували, що останнім часом Відповідач не готувала їм харчі, багато в денний час спала, тоді як вночі розважалась з телефоном. Матір бачать разів три на тиждень, остання поводиться агресивно по відношенню до них . Зараз проживають від неї окремо в будинку діда, який проходить службу у Збройних Силах України.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що ОСОБА_2 являється його родичем. Відповідач не бере участі у вихованні власних дітей починаючи з 2020-2021 років. Частко траплялись сварки в сім`ї. Діти знаходяться на повному утриманні ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_9 розповіла, що Відповідач останні п`ять років не виконує свої батьківські обов`язки. Сидить вдома, нікуди не виходить і ні з ким не спілкується. Поведінка у неї неадекватна та агресивна, не допускає навіть косити траву на її подвір`ї. Були часті сімейні сварки. Батько з дітьми проживають від неї окремо, навідуються до неї з харчами, оплачують витрати за електроенергію. З донькою ОСОБА_7 у неї був конфлікт, вона бігала за нею з ножем.

Дослідивши та проаналізувавши докази по справі, суд приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Відповідач та Третя особа являються батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Остання дитина на час слухання по справі досягла повноліття, але на судовий розгляд не з`являлась.

Згідно висновку виконавчого комітету Михайлівської сільської ради, затвердженого рішенням № 157 від 11 червня 2024 року місцем проживання цих дітей визначено разом із батьком ОСОБА_2 , тобто по АДРЕСА_2 .

Водночас, мати дітей ОСОБА_6 проживає від дітей та ОСОБА_2 окремо по АДРЕСА_1 .

Згідно характеристик діти гарно вчаться, їх розвитком та успішністю цікавиться батько ОСОБА_2 , тоді як мати ОСОБА_6 таку турботу не проявляє.

ОСОБА_2 має стабільних дохід, працює слюсарем ТОВ «АПК-Сервіс».

Відділенням поліції проводилась перевірка за зверненням неповнолітньої ОСОБА_5 щодо протиправних дій Відповідача.

Як показав судовий розгляд, Відповідачу 02 квітня 2024 року було оголошено усне зауваження за правопорушення, передбачене статтею 173-2 КУпАП, а тому остання була звільнена від адміністративної відповідальності і не вважалась такою, що має адміністративне стягнення.

Згідно акту обстеження № 21/01-14 від 05.12.2024 року умови проживання ОСОБА_2 для дітей визнано задовільними, тоді як актом обстеження № 22/01-14 від 05.12.2024 року умови проживання у ОСОБА_6 визнано через антисанітарію незадовільними.

Між тим, судовий розгляд також показав, що ОСОБА_2 сам неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства по відношенню до ОСОБА_6 , за що постановами суду від 23 листопада 2022 року та 02 квітня 2024 року було накладено штраф. Також, за останньою постановою ОСОБА_2 тільки 17 квітня 2025 року сплатив штраф та судовий збір, а тому в силу положень статті 39 КУпАП з цього часу вважається ще рік як такий, що був підданий адміністративному стягненню за домашнє насильство по відношенню до Відповідача.

Разом з тим, не дивлячись на той факт, що ОСОБА_6 в силу положень КУпАП не вважається такою, що піддавалась адміністративному стягненню, а ОСОБА_2 вважається ще рік з 17 квітня 2025 року таким, що був підданий адміністративному стягненню за вчинення домашнього насильства по відношенню до ОСОБА_6 , згідно висновку виконавчого комітету Михайлівської сільської ради, затвердженого рішенням № 299 від 18 грудня 2024 року рекомендовано позбавити останню батьківських прав відносно неповнолітніх дітей.

Згідно ст. 164 СК України, один з батьків може бути позбавлений батьківських прав, якщо буде встановлено, що він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованні дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України .

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищенаведеного суд вказує на те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Як було встановлено в судовому засіданні, Відповідач неодноразово зазнавала домашнього насильства зі сторони ОСОБА_2 , і останній вважається таким, що ще як рік піддавався стягненню за вказане правопорушення.

Також в судовому засіданні встановлено, і це підтверджено стороною Позивача, показами свідків, опитуванням дітей, що саме ОСОБА_2 і діти покинули Відповідача, при цьому рішення ОСОБА_2 приймав в цьому самостійно.

Таким чином, суд вважає, що таке відношення Відповідача до виконання батьківських обов`язків могло бути також наслідком дій самого ОСОБА_2 та викликано домашнім насильством з його сторони. Позивач не довів, що поведінка Відповідача відносно дітей є саме свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збігом життєвих обставин, які склалися навколо неї: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб, тощо.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

При цьому суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а позивачем належних та допустимих доказів ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, не надано.

Орган опіки та піклування, який надав висновок щодо доцільності позбавлення Відповідача батьківських прав, не довів та не надали суду доказів, в чому полягає захист інтересів неповнолітніх шляхом позбавлення їх матері по відношенню до них батьківських прав.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав Відповідача відносно дітей не забезпечуватиме інтересів самих дітей, оскільки Позивач не довів, та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення Відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Окремо слід зазначити, що суд приймає до уваги, що на час подання позову, ОСОБА_2 мав троє неповнолітніх дітей, тоді як в ході судового розгляду одна з дітей досягла повноліття, а тому розгляд такого спору може мати пряме відношення тільки з метою вирішення питання відстрочки від військової служби ОСОБА_2 , і саме тому останній ініціював питання позбавлення батьківських прав Відповідача перед органом опіки та піклування.

У подібних справах обов`язково мають досліджуватись інші обставини, а саме Верховний Суд неодноразово підкреслював, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який йдуть лише у виняткових випадках. А головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку (постанова КЦС від 20.12.2023 у справі №522/20260/21).

Саме ці докази і вважатимуться законними підставами для задоволення позову (постанова КЦС від 29.11.2023 у справі №607/15704/22).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 259, 264-265, 354, 355 ЦПК України, ст.164 СК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні цивільного позову виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Черкаської області (знаходиться по вул. Г. Майдану, б. 27 в с. Михайлівка Черкаської області) в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до ОСОБА_6 (проживає по АДРЕСА_1 ), третя особа ОСОБА_2 (прож. по АДРЕСА_1 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей - відмовити.

Попередити ОСОБА_6 (проживає по АДРЕСА_1 ) про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню і утриманню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя : В.В.Шкреба