Постанова від 20.05.2025 по справі 915/203/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 рокум. ОдесаСправа № 915/203/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 6 Слобідська 48А: Максименко С.В.,

від Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго: Іщенко Н.С.,

від Миколаївської міської ради: не з`явився

від Управління комунального майна Миколаївської міської ради: не з`явився

від Виконавчого комітету Миколаївської міської ради: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі

апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2024 року, суддя в І інстанції Семенчук Н.О., повний текст якого складено 28.11.2024, в м. Миколаєві

у справі №915/203/24

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 6 Слобідська 48А

до відповідачів:

1. Миколаївської міської ради;

2. Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління комунального майна Миколаївської міської ради та Виконавчого комітету Миколаївської міської ради

про витребування майна з чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2024 року Об`єднання співвласників багатоквартирного 6 Слобідська 48А звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради та Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго, в якій з урахуванням заяви про зміну предмету позову просив суд:

- витребувати на користь співвласників багатоквартирного будинку 6 Слобідська 48А в особі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "6 Слобідська 48А" з незаконного володіння територіальної громади м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради та Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго приміщення №99 (літ.№1, літ.№2) в складі приміщень за літ. А-16 на XVIII поверсі багатоквартирного будинку №48-А по вул. 6-й Слобідській у місті Миколаєві, яке складається з дахової газової котельні площею 25,6 кв.м. та тамбуру площею 2,5 кв.м., що разом складає 28,1 кв.м., та теплотехнічне обладнання, що в ній знаходиться, а саме: газопровід низького тиску (від 1 поверху по фасаду будинку до даху, по даху до котельні); вузол обліку підживлення системи опалення (лічильник води); вузол обліку газу (лічильник №121652, вентиля та трубопроводи) вузол обліку електричної енергії (лічильник електроенергії у тамбурі з автоматами та щитком); компенсатор об`єму; конвектор газовий (для обігріву приміщення, під вікном); модуль ГВП; модуль-регулятор опалення; розподільний щит; модуль нагріву АF 105-3 одиниці; система диспетчеризації; система підживлення (гідрофон, хімпідготовка); система ХВП (бак з сіллю, ECL); вузол обліку теплової енергії ф32 ГВС(тепловодосчетчик СВТУ -10М); вузол обліку теплової енергії ф50 опалення (тепловодосчетчик СВТУ -10М) модуль нагріву (новий) - 2 одиниці МН120еко "BERHARD модуль нагріву - не встановлений; дизель генератор SC 13000-1І І; щит УХЛ-МАШз системою зв 'язку kenwuud DMRREPEATER та антенами на даху; трубопроводи, вентиля, засувки, датчики, манометри, задіяні в роботі котельні.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що дахова газова котельня, зокрема її приміщення та обладнання є власністю позивача та відноситься до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку в силу положень чинного законодавства, натомість перебування зазначеної котельні з обладнанням у володінні територіальної громади м. Миколаєва, представником якої є Миколаївська міська рада та ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», порушує право власності ОСББ « 6 Слобідська 48А» на зазначене майно, внаслідок чого підлягає витребуванню та поверненню законному власнику.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2024 у справі №915/203/24 позов задоволено частково; витребувано з незаконного володіння Миколаївської міської ради та Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго приміщення №99 (літ.№1, літ.№2) в складі приміщень за літ. А-16 на XVIII поверсі багатоквартирного будинку №48-А по вул. 6-й Слобідській у місті Миколаєві, яке складається з дахової газової котельні площею 25,6 кв.м. та тамбуру площею 2,5 кв.м., що разом складає 28,1 кв.м., та теплотехнічне обладнання, що в ній знаходиться, а саме: газопровід низького тиску (від 1 поверху по фасаду будинку до даху, по даху до котельні); вузол обліку підживлення системи опалення (лічильник води); вузол обліку газу (лічильник №121652, вентиля та трубопроводи) вузол обліку електричної енергії (лічильник електроенергії у тамбурі з автоматами та щитком); компенсатор об`єму; конвектор газовий (для обігріву приміщення, під вікном); модуль ГВП; модуль-регулятор опалення; розподільний щит; модуль нагріву АF 105-3 одиниці; система диспетчеризації; система підживлення (гідрофон, хімпідготовка); система ХВП (бак з сіллю, ECL); вузол обліку теплової енергії ф32 ГВС(тепловодолічильник СВТУ -10М); вузол обліку теплової енергії ф50 опалення (тепловодолічильник СВТУ -10М) модуль нагріву (новий) - 2 одиниці МН120еко "BERHARD; трубопроводи, вентиля, засувки, датчики, манометри, задіяні в роботі котельні, на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "6 Слобідська 48А". Стягнуто з Миколаївської міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 6 Слобідська 48А судовий збір у розмірі 920,18 грн. Стягнуто з Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 6 Слобідська 48А судовий збір у розмірі 920,18 грн. В решті позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що котельна загальною площею 25,6 м2 за своєю правовою природою відноситься до допоміжних приміщень та призначена для обслуговування будинку та забезпечення побутових потреб мешканців вказаного будинку, а отже, в розумінні положень ст.382 Цивільного Кодексу України є об`єктом спільної сумісної власності всіх співвласників багатоквартирного по вул. 6 Слобідська 48А у місті Миколаїв.

Враховуючи те, що спірне приміщення та обладнання повинно перебувати у власності та спільному вільному доступі співвласників будинку, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про витребування з незаконного володіння Миколаївської міської ради та Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго спірного приміщення окрім модулю нагріву, дизель генератора та антен на даху, оскільки позивачем не доведено належними засобами доказування, що вказане обладнання було придбано саме позивачем.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго, в якій останнє просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2024 у справі №915/203/24 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що відчуження закріпленого за Підприємством комунального майна здійснюється за рішенням Засновника відповідно до вимог чинного законодавства України. Будь-яких розпорядчих документів від власника (Відповідача-1) та/або управління комунального майна Миколаївської міської ради щодо передачі майна, що знаходиться в котельні, на адресу Відповідача-2 не надходило. З урахуванням вищевикладеного належним балансоутримувачем спірного обладнання дахової котельні і на момент передачі будинку на баланс Позивача, і на сьогодні є ОКП «Миколаївоблтеплоенерго».

Стверджує, що за відсутності встановленого та підтвердженого рішенням суду факту незаконності набуття права власності територіальною громадою міста чи необґрунтованість перебування у її власності спірної котельні, саме по собі віднесення її до допоміжних чи нежитлових приміщень в структурі житлового будинку не може бути достатньою підставою для зобов`язання комунального підприємства самостійно вчиняти правочини щодо неї.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, призначено справу до розгляду на 01.04.2025 об 11:00, а в подальшому оголошено перерву до 20.05.2025 об 11:30.

В судовому засіданні 20.05.2025 брали участь представники Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 6 Слобідська 48А та Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго. Представники Миколаївської міської ради, Управління комунального майна Миколаївської міської ради та Виконавчого комітету Миколаївської міської ради: не з`явилися, про день, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, протоколом №1 зборів майбутніх мешканців по вул.Комсомольській 6Б від 13.04.2000, було прийнято рішення про дольову участь кожного мешканця у будівництві житлового будинку у розмірі 3500 грн. (зокрема і в частині купівлі котельної) (т.1 арк.65).

Згідно матеріалів справи, відповідальною особою мешканців було придбано обладнання для дахової газової котельні та сплачено роботи монтажу цього обладнання і пусконалагоджуваної роботи у даховій газовій котельні, що підтверджується накладною №759 від 28.04.2000, податковою накладною б/н від 28.04.2000, накладною №1045 від 21.07.2000, податковою накладною №531 від 28.04.2000, платіжним дорученням №1 від 26.04.2000, рахунком фактурою №0356 від 29.04.2000, Довідкою АТ Райффайзен Банк Аваль за №В41/27-151 від 17.11.2023 про здійснення платежу за виконання робіт по комплектації, поставці, монтажу і пусконалагоджувальниих роботах у модульній даховій котельні (т.1 арк.17, 66-74).

Відповідно до Витягу з інвентаризаційної справи №23150, розпочатої 26.07.2001 року, житловий будинок №48-Апо вулиці Комсомольській у місті Миколаїв збудований у 2001 році та мав у своєму складі котельню (т.1 арк.42-44).

За інформацією Управління комунального майна Миколаївської міської ради, яка міститься у листі №3012/10.01-08/24-2 від 18.01.2024, житловий будинок по вул.6 Слобідська 48 А та дахова газова котельна загальною площею 25,6 кв.м. були передані ДП НВКГ Зоря - Машпроект за актом приймання передачі від 01.03.2010 до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва. Реєстрація права власності на дахову газову котельню загальною площею 25,6 кв.м, що розташована в житловому будинку №48А по вул. 6 Слобідська, після запровадження Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не здійснювалось. Враховуючи лист ОКП Миколаївоблтеплоенерго від 03.01.2024 №360/30-01-06/27-2 на балансі підприємства перебуває об`єкт 443 котельня по вул. 6 Слобідська, 48А за яким обліковуються основні засоби (згідно переліку) (т.1 арк.112).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.07.2016 внесено запис про реєстрацію юридичної особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 6 Слобідська 48А (т.1 арк.15,16).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСББ 6-та Слобідська, 48-А, ідентифікаційний код юридичної особи 40638355, власником житлового будинку №48-А по вул.6-та Слобідська в м.Миколаєві є Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 6 Слобідська, 48-А, який діє на підставі Статуту.

Відповідно до п.1 Розділу 1 Статуту ОСББ 6 Слобідська 48А, затвердженого рішенням установчих зборів від 29 червня 2016 року (далі Статут) (т.1 арк.57-63), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 6 Слобідська 48А створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №48А, що розташований за місцезнаходженням: місто Миколаїв, вул. 6 Слобідська, буд.48А, відповідно до Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

У відповідності до п.1 Розділу 2 Статуту, метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Пунктом 2 Розділу 2 Статуту, визначено, що об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Згідно п.1 Розділу 3 Статуту, органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання.

У відповідності до п.2 Розділу 3 Статуту, вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік.

Відповідно до п.3 Розділу 4 Статуту, майно об`єднання утворюється з: майна, переданого йому співвласниками у власність; - одержаних доходів; - іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Майно, придбане об`єднанням за рахунок внесків та платежів співвласників, є їхньою спільною власністю.

Згідно п.4 Розділу 4 Статуту, порядок володіння, користування та розпорядження майном об`єднання визначається загальними зборами.

Розпорядженням №398-Р від 01.11.2016 Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, на підставі звернення ОСББ 6 Слобідська 48 А щодо передачі йому на баланс житлового комплексу за адресою: 6 Слобідська 48А, керуючись п.5 ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, Законом України Про об`єднання співвласників багатоквартирних будинків, Законом України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, рішенням міського виконавчого комітету від 24.03.2006 №535 Про затвердження Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу колишнього балансоутримувача на баланс об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та п.2.5 Положення про управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, затвердженого рішення міської ради від 21.04.2011 №5/3, КЖЕП ММР Зоря передати на баланс ОСББ 6 Слобідська 48А житловий будинок за адресою: вул.6 Слобідська 48А, рік введення до експлуатації 1998, балансова вартість 23153161,98 грн., сума зносу 11812993,89 грн., залишкова вартість (станом на 01.11.2016) 11340169,09 грн. КЖЕП Зоря і ОСББ 6 Слобідська 48А передачу вищевказаного житлового будинку виконати згідно з вищезазначеним порядком, оформити актом приймання-передачі (т.1 арк.82).

У подальшому, між КЖЕП Зоря та ОСББ 6 Слобідська 48А було складено та підписано акт приймання передачі житлового комплексу в управління (т.1 арк.83-85).

Проте, позивачем зазначено, що згідно акту приймання передачі не було передано ОСББ 6 Слобідська 48А дахову котельню з обладнанням, яка забезпечує мешканців багатоквартирного будинку тепловою енергією, та є власністю ОСББ 6Слобідьска 48А. Під час передачі в акті було зазначено, що в приміщення котельні не було надано доступу, оскільки був відсутній представник ОКП Миколаївоблтеплоенерго та зауважено, що стан котельні незадовільний.

Згідно Розпорядження №33Р від 16.05.2018 Управління комунального майна Миколаївської міської ради Про передачу комунального майна ОКП Миколаївоблтеплоенерго, у зв`язку з розірванням договору оренди цілісних майнових теплоенергетичних комплексів від 01.07.2004, з метою належного утримання та експлуатації комунального майна, керуючись п.3.1.1 Положення про управління комунального майна Миколаївської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 23.02.2017 №16/32 передано ОКП Миколаївоблтеплоенерго та закріплено на праві господарського відання комунальне майно, яке було передане останньому в оренду на підставі договору оренди цілісних майнових теплоенергетичних комплексів від 01.07.2004 (з урахуванням додаткових угод до договору), згідно з додатком до розпорядження (т.1 арк.87-89).

Як вбачається з Додатку до розпорядження від 16.05.2018 №33Р, ОКП Миколаївоблтеплоенерго було передано за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська 48А обладнання, що знаходиться в котельній, а саме: - вузол обліку електричної енергії; - вузол обліку газу; - модуль нагріву G105; - компенсатор об`єму; - система диспетчеризації; - газопровід низького тиску; - розподільчий щит; - модуль ГВП; - газовий конвектор; - модуль-регулятор опалення; система підживлення; - система ХВП (т.1 арк.221, 222).

Згідно інформації ОКП Миколаївоблтеплоенерго, яка була надана на звернення ОСББ 6 Слобідська 48А, яка міститься в листі №639/32 від 02.03.2020, дахова котельня, розташована за адресою м.Миколаїв, вул.6 Слобідська 48А є комунальною власністю територіальної громади та перебуває у господарському віданні ОКП Миколаївоблтеплоенерго. Також, зазначено, що ОКП Миколаївоблтеплоенерго не заперечує проти передачі дахової котельні після закінчення опалювального сезону за умови погашення існуючої заборгованості та відсутності виникнення заборгованості з оплати за послуги централізованого опалення (т.1 арк.90).

Рішенням загальних зборів ОСББ 6 Слобідська 48А від 05.07.2020 року, яке оформлено Протоколом №2 від 20.07.2020 мешканцями будинку вирішено взяти участь у програмі ДУ Фонд енергоефективності ЕНЕРГОДІМ з приводу модернізації модульної дахової газової котельні системи опалення та подачі гарячої води житлового будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська, 48-А (т.1 арк.28-31).

ОСББ 6 Слобідська 48А звернулось до Управління комунального майна Миколаївської міської ради з листом №16/4 від 16.04.2021 в якому повідомило, що з серпня 2020 року об`єднання є учасником програми Фонду енергоефективності Енергодім, але згідно програми реалізувати захід з модернізації обладнання для котельні та отримати часткову компенсацію в рамках участі в програмі можливо лише за умови, якщо котельня належить ОСББ та просило надати покрокову процедуру щодо передачі котельної у власність ОСББ (т.1 арк.93).

Управління комунального майна Миколаївської міської ради у відповідь на вказаний лист, повідомило, що оскільки ОСББ 6 Слобідська 48А є організацією недержавної форми власності, управління не має підстав для підготовки проекту рішення про безоплатну передачу дахової котельні, що розташована у житловому будинку №48А по вул.6 Слобідській ОСББ 6 Слобідська 48А (т.1 арк.92).

Рішенням загальних зборів ОСББ 6 Слобідська 48 А від 10.07.2021, яке оформлено Протоколом №1, мешканцями будинку вирішено відмовитись від послуг ОКП Облтеплоенерго по обслуговуванню існуючої дахової котельні (т.1 арк.98-100).

З метою встановлення володільця дахової котельні позивач звернувся через свого представника з адвокатським запитом до ОКП Миколаївоблтеплоенерго та Управління комунального майна Миколаївської міської ради (т.1 акр.102-104,106-107).

Управління комунального майна Миколаївської міської ради у відповідь на адвокатський запит, у листі №387/10/01/08/23 від 06.07.2023 повідомило, що власником дахової котельні житлового будинку по вул.6 Слобідська 48А та обладнання, що в ній розташовано, є Миколаївська міська рада, балансоутримувач ОКП Миколаївоблтеплоенерго. Зазначено, що на балансі ОКП Миколаївоблтеплоенерго перебуває об`єкт 443 котельня по вул.6 Слобідська 48а, за яким обліковуються наступні основні засоби: - газопровід низького тиску; - вузол обліку підживлення системи опалення; - вузол обліку газу; - вузол обліку електричної енергії; - компенсатор об`єму; - конвектор газу; - модуль ГВП; - модуль нагріву AF 105 5 одиниць; - модуль регулятор опалення; - розподільний щит; - система диспетчеризації; - система підживлення; - система ХВП; - вузол обліку теплової енергії ф32 ГВС; - вузол обліку теплової енергії ф50 опалення (т.1 арк.105).

ОКП Миколаївоблтеплоенерго у відповідь на адвокатський запит, листом №3113/32 від 01.06.2023 повідомило, що на балансі ОКП Миколаївоблтеплоенерго є об`єкт 443 котельня по вул. 6 Слобідська 48А, за яким обліковуються наступні засоби: - газопровід низького тиску; - вузол обліку підживлення системи опалення; - вузол обліку газу; - вузол обліку електричної енергії; - компенсатор об`єму; - конвектор газу; - модуль ГВП; - модуль нагріву AF 105 5 одиниць; - модуль регулятор опалення; - розподільний щит; - система диспетчеризації; - система підживлення; - система ХВП; - вузол обліку теплової енергії ф32 ГВС; - вузол обліку теплової енергії ф50 опалення (т.1 арк.101).

У подальшому, позивач звернувся до Миколаївської міської ради листом №05/12 від 05.12.2023 з проханням посприяти в передачі в управління ОСББ 6 Слобідська 48А дахової котельні від ОКП Миколаївоблтеплоенего (т.1 арк.108).

У відповідь на вказаний лист Виконавчий комітет Миколаївської міської ради у листі №336/02.02.01-40/10/14/24 від 16.01.2024, повідомив що Миколаївська міська рада не може розглядати питання щодо безоплатної передачі ОСББ 6 Слобідська 48А дахової котельні, яка розташована в житловому будинку по вул.6 Слобідська 48А (т.1 арк.109).

Позивач вважає, що дахова газова котельня, зокрема її приміщення та обладнання є власністю ОСББ 6 Слобідська 48А в силу положень чинного законодавства та перебування зазначеної котельні з обладнанням у володінні територіальної громади м.Миколаєва та ОКП Миколаївоблтеплоенерго, порушує право власності ОСББ 6 Слобідська 48А. Позивач вказує, що дана котельня є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська, 48-А, від моменту здачі в експлуатацію будинку та не призначалась для будь-яких інших цілей, ніж забезпечення мешканців даного будинку тепловою енергією гарячим водопостачанням.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Судова колегія погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Предметом апеляційного перегляду даної справи є наявність або відсутність підстав для витребування на користь співвласників багатоквартирного будинку 6 Слобідська 48А в особі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "6 Слобідська 48А" з незаконного володіння територіальної громади м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради та Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго приміщення котельні.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Статтею 331 Цивільного Кодексу України встановлено загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні положення щодо непорушності права власності та підставного набуття зафіксовано також у статтях 321, 328 ЦК України.

У відповідності до ч.1 статті 319 Цивільного Кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом

У відповідності до ч.1 ст.369 Цивільного Кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Положеннями ст.385 Цивільного Кодексу України встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління врегульовані Законом України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (надалі - Закон про ОСББ) співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартир та нежитлових приміщення у багатоквартирному будинку.

За змістом статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку":

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення) (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку).

Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна (пункт 3 частини першої статті 2 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку).

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

До загального та неподільного майна відносяться виключно допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку та його технічне обладнання, і не відносяться окремі нежилі приміщення.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема, способу і порядку їх використання (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №598/175/15-ц).

Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі №904/1040/18, від 15.05.2019 у справі №906/1169/17.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що істотне значення для правильного вирішення спору у даній справі має встановлення того, яке функціональне призначення спірного приміщення та чи належить спірне приміщення до допоміжних.

Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з інвентаризаційної справи №23150, розпочатої 26.07.2001 року, житловий будинок №48-Апо вулиці Комсомольській у місті Миколаїв збудований у 2001 році та мав у своєму складі котельню (т.1 арк.42-44).

Протоколом зборів майбутніх мешканців по вул.Комсомольській 6Б від 13.04.2000, було прийнято рішення про дольову участь кожного мешканця у будівництві житлового будинку у розмірі 3500 грн. (зокрема і в частині купівлі котельної) (т.1 арк.65).

Відповідальною особою мешканців було придбано обладнання для дахової газової котельні та сплачено роботи монтажу цього обладнання і пусконалагоджуваної роботи у даховій газовій котельні, що підтверджується накладною №759 від 28.04.2000, податковою накладною б/н від 28.04.2000, накладною №1045 від 21.07.2000, податковою накладною №531 від 28.04.2000, платіжним дорученням №1 від 26.04.2000, рахунком фактурою №0356 від 29.04.2000, Довідкою АТ Райффайзен Банк Аваль за №В41/27-151 від 17.11.2023 про здійснення платежу за виконання робіт по комплектації, поставці, монтажу і пусконалагоджувальниих роботах у модульній даховій котельні (т.1 арк.17, 66-74).

Судова колегія також враховує, що листом №16/4 від 16.04.2021 ОСББ 6 Слобідська 48А звернулось до Управління комунального майна Миколаївської міської ради в якому повідомило, що з серпня 2020 року об`єднання є учасником програми Фонду енергоефективності Енергодім, але згідно програми реалізувати захід з модернізації обладнання для котельні та отримати часткову компенсацію в рамках участі в програмі можливо лише за умови, якщо котельня належить ОСББ та просило надати покрокову процедуру щодо передачі котельної у власність ОСББ (т.1 арк.93).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

За змістом ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.

Такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №910/21067/17 та у постанові від 15.06.2021 у справі №916/2479/17.

Колегія суддів звертає увагу, що судова експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, поданого учасником справи, пов`язаного з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв`язку з чим суд має обговорити питання про призначення судової експертизи залежно від обставин справи (постанова Верховного Суду від 14.11.2024 у справі № 26/161-09).

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивачем було замовлено проведення будівельно-технічної експертизи, за результатами проведення якої складено висновок експерта №125-148 від 04.06.2024 судовим експертом Лесків Світланою Анатоліївною.

У висновку експерта №125-148 від 04.06.2024, зокрема, зазначено, що згідно даних Справи №23150 по технічній інвентаризації та оцінки домоволодіння МБТІ станом на 26.07.2001, житловий будинок 2001 року побудови, 18-ти поверховий монолітний з підвалом, технічними поверхами та котельнею, розташований на окремій земельній ділянці, в кутовій частині кварталу з окремим в`їздом з боку вул.6-та Слобідська в м. Миколаєві.

Згідно вимог ДБН В.2.2-15-2019 Житлові будівлі. Основні положення затв. Наказом Мінрегіону №87 від 26.03.2019 року (до якого було внесено зміни Наказом №178 від 08.08.2019 року): Технічне оснащення багатоквартирного житлового будинку інженерні комунікації та технічні пристрої, необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир (загальнобудинкові мережі тепло-, холодо-, водо-, газо-, електропостачання та обладнання, системи опалення, охолодження, вентиляції, кондиціонування, бойлерні, системи протипожежного захисту, вентиляційні канали/шахти та димоходи; сміттєпроводи, пристрої ліфтів, центральних розподільних щитів, індивідуальних і квартирних теплових пунктів, системи зв`язку та сигналізації, теле-, радіо-, Інтернет комунікації та обладнання, а також елементи благоустрою території.

На підставі вимог ДБН В.2.5-77:2014 Котельні. зі зміною №1 затв.Наказом від 15.09.2014 №252, введені в дію з 01.01.2015, дахова котельня автономне джерело опалення, призначене для обігрівання і забезпечення гарячим водопостачання житлових і виробничих приміщень. Свою назву дахова котельня отримала через місця розташування: її зводять на даху будівлі в спеціально обладнаному приміщенні.

Згідно висновку експерта №125-148 від 04.06.2024 за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи встановлено, що:

1)Приміщення №99 (літ.№1, літ.№2) в складі приміщень за Літ.А-16 (згідно справи №23150 по технічній інвентаризації), розташованих на 18-му поверсі монолітного житлового будинку за адресою: м.Миколаїв, вул.6 Слобідська, 48-А, є даховою газовою котельнею з наявним в них обладнанням (описова частина), яке є невід`ємним обладнанням дахової котельні для опалення житлового будинку №48-А по вул.6-та Слобідська в м.Миколаєві, відносяться до допоміжних приміщень з функціональним призначенням котельня.

2)В приміщенні дахової котельні, розташованої на 18-му поверсі монолітного житлового будинку за адресою: м.Миколаїв, вул.6 Слобідська, 48-А знаходиться змонтоване теплотехнічне обладнання, яке є невід`ємною частиною дахової котельні для її експлуатації по прямому призначенню забезпечення гарячою водою та тепловою енергією приміщень житлового будинку, згідно переліку (т.2 арк.89-97).

В силу частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського від 30 червня 2022 року в справі № 922/1406/21 зазначено, що:

« 20. Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку; а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволені побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень».

Отже, чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєї презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку правового режиму допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Виходячи з такої презумпції та з урахуванням принципу змагальності сторін, позивач не повинен доводити статус спірних приміщень як допоміжних, а навпаки, передусім відповідач, який є їх останнім набувачем, має довести винятковий статус спірних приміщень як ізольованих приміщень в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду та є самостійним об`єктом нерухомого майна, оскільки зі стадії проектування, тобто, з самого початку, вони будувалися з іншим цільовим призначенням - для потреб непромислового характеру (схожий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №598/175/15-ц).

Враховуючи фактичні обставини даної справи та наведені вище норми законодавства, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що спірна котельна загальною площею 25,6 м2 за своєю правовою природою відноситься до допоміжних приміщень та призначена для обслуговування будинку та забезпечення побутових потреб мешканців вказаного будинку.

Згідно ч.1, 2 ст.5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно ст. 382 Цивільного Кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, в розумінні положень ст.382 Цивільного Кодексу України котельна загальною площею 25,6 м2 та теплотехнічне обладнання є об`єктом спільної сумісної власності всіх співвласників багатоквартирного по АДРЕСА_1 , яке фактично є місцем загального користування, є допоміжним приміщенням, призначеним для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (власників квартир), підвищення їх життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням.

З матеріалів справи вбачається, що спірне приміщення первинно планувалося як допоміжне, воно не є ізольованими, належать до житлового фонду і не є самостійним об`єктом нерухомого майна. Протилежного відповідачами не доведено.

Враховуючи викладене, судова колегія зауважує, що спірне приміщення та обладнання повинно перебувати у власності та спільному вільному доступі співвласників будинку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 6 Слобідська 48А", ніхто не може бути власником допоміжних приміщень, які відповідно до вимог чинного законодавства відносяться до спільної сумісної власності власників квартир у багатоквартирному будинку.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Розпорядження №33Р від 16.05.2018 та доданого до нього Додатку, Управління комунального майна Миколаївської міської ради передало ОКП Миколаївоблтеплоенерго за адресою: АДРЕСА_1 обладнання, що знаходиться в котельній, а саме: - вузол обліку електричної енергії; - вузол обліку газу; - модуль нагріву G105; - компенсатор об`єму; - система диспетчеризації; - газопровід низького тиску; - розподільчий щит; - модуль ГВП; - газовий конвектор; - модуль-регулятор опалення; система підживлення; - система ХВП (т.1 арк.221, 222), що підтвердженого предстаником ОКП Миколаївоблтеплоенерго в судових засіданнях.

У листі №387/10/01/08/23 від 06.07.2023 Управління комунального майна Миколаївської міської ради повідомило, що власником дахової котельні житлового будинку по АДРЕСА_1 та обладнання, що в ній розташовано, є Миколаївська міська рада, балансоутримувач ОКП Миколаївоблтеплоенерго. (т.1 арк.105).

Звертаючись із позовними вимогами, позивач стверджує, що Відповідачі незаконно володіють спірним приміщенням, яке підлягає витребуванню на користь співвласників багатоквартирного будинку.

Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого, незаконного володіння. Тобто, позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна із володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо, (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом ( постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження№61-6415св19)).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 74).

Позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність рішень міської ради без заявлення вимог про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення, за умови їх невідповідності закону, не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані. Подібні висновки також викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 05.10.2022 у справі №922/1830/19.

Отже, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, судова колегія зазначає, що для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Враховуючи те, що спірне приміщення та обладнання повинно перебувати у власності та спільному вільному доступі співвласників будинку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 6 Слобідська 48А", судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для витребування з незаконного володіння Миколаївської міської ради та Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго приміщення №99 (літ.№1, літ.№2) в складі приміщень за літ. А-16 на XVIII поверсі багатоквартирного будинку №48-А по вул. 6-й Слобідській у місті Миколаєві, яке складається з дахової газової котельні площею 25,6 кв.м. та тамбуру площею 2,5 кв.м., що разом складає 28,1 кв.м., та теплотехнічне обладнання, що в ній знаходиться, а саме: газопровід низького тиску (від 1 поверху по фасаду будинку до даху, по даху до котельні); вузол обліку підживлення системи опалення (лічильник води); вузол обліку газу (лічильник №121652, вентиля та трубопроводи) вузол обліку електричної енергії (лічильник електроенергії у тамбурі з автоматами та щитком); компенсатор об`єму; конвектор газовий (для обігріву приміщення, під вікном); модуль ГВП; модуль-регулятор опалення; розподільний щит; модуль нагріву АF 105-3 одиниці; система диспетчеризації; система підживлення (гідрофон, хімпідготовка); система ХВП (бак з сіллю, ECL); вузол обліку теплової енергії ф32 ГВС(тепловодолічильник СВТУ -10М); вузол обліку теплової енергії ф50 опалення (тепловодолічильник СВТУ -10М) модуль нагріву (новий) - 2 одиниці МН120еко "BERHARD; трубопроводи, вентиля, засувки, датчики, манометри, задіяні в роботі котельні.

Судова колегія також вважає вірним висновок суду про те, що вимоги позивача щодо витребування обладнання, яке знаходиться в котельній, а саме: модуль нагріву не встановлений, - дизель генератор SC 13000-1I I; - щит УХЛ-МАШ з системою зв`язку kenwuud DMRREPEATER та антенами на даху, задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено належними засобами доказування, що вказане обладнання було придбано саме позивачем.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що належним балансоутримувачем спірного обладнання дахової котельні і на момент передачі будинку на баланс Позивача, і на сьогодні є ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», а за відсутності встановленого та підтвердженого рішенням суду факту незаконності набуття права власності територіальною громадою міста чи необґрунтованість перебування у її власності спірної котельні, саме по собі віднесення її до допоміжних чи нежитлових приміщень в структурі житлового будинку не може бути достатньою підставою для зобов`язання комунального підприємства самостійно вчиняти правочини щодо неї.

Судова колегія відхиляє такі аргументи скаржника, оскільки рішення міської ради, згідно якого спірне приміщення було передано на баланс відповідача, не змінює його правового статусу та не впливає на правовий режим цих приміщень, встановлений Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №914/379/21, від 15.06.2022 у справі № 914/379/21.

Як неодноразово зазначалося по тексту постанови вище, за наявності у приміщення статусу допоміжного, як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачами жодними доказами, воно перебуває у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку, а не у комунальній власності, як це вказано в рішенні, тому відповідачі не можуть бути власниками спірних допоміжних приміщень, які відповідно до вимог чинного законодавства відносяться до спільної сумісної власності власників квартир у багатоквартирному будинку, а отже рішення про передачу приміщення в комунальну власність є незаконним.

Варто наголосити, що діяльність органів державної та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує органів державної влади у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Отже, відсутність законодавчо визначеної заборони на вчинення певних дій не надає права органам державної та виконавчої влади, органам місцевого самоврядування вчиняти такі дії.

У цих висновках апеляційний суд звертається до постанови Верховного Суду від 03.09.2024 у справі № 907/358/20.

Тобто у даному випадку відбулась незаконна, всупереч приписами ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», передача у комунальну власність міста спірного обладнання дахової котельні.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2024 у справі №915/203/24.

За таких обставин, апеляційна скарга на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2024 у справі №915/203/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2024 у справі №915/203/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2024 у справі №915/203/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.05.2025.

Головуючий суддяА.І. Ярош

Судді:Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська