Постанова

від 22.05.2025 по справі 910/921/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2025 р. Справа№ 910/921/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Сітайло Л.Г.

Шапрана В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024

у справі № 910/921/24 (Сташків Р.Б.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Надії Алексєєнко 100"

до Дніпропетровської обласної ради

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції

про стягнення 96 428,25 грн.

УСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Надії Алексєєнко 100" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дніпропетровської обласної ради про стягнення 96 428,25 грн по внескам співвласників будинку АДРЕСА_1 .

Вимоги позову мотивовані тим, що до спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області відноситься нежитлове приміщення площею 378,15 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 , утримання цього будинку здійснюється позивачем та відповідно до його рішення, яке оформлене протоколом №1 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку від 17.08.2018, було затверджено розмір щомісячного внеску на утримання будинку. Однак, як стверджує позивач, відповідачем не було сплачено внески на утримання будинку та за період з квітня 2019 року по червень 2023 року у останнього утворилась заборгованість у сумі 96 428,25 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі № 910/921/24 позов задоволено: стягнуто з Дніпропетровської обласної ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Надії Алексєєнко 100" заборгованість з оплати внесків на утримання будинку у сумі 96 428,25 грн, 3 028 грн судового збору, а також 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з винесеним рішенням, 08.01.2025 Дніпропетровська обласна ради через електронний суд подала апеляційну скаргу, у якій просила суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі № 910/921/24 повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог стосовно стягнення з Дніпропетровської обласної ради внесків на утримання будинку до належного останньому нежилого приміщення загальною площею 378,15 кв. м, за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко (Чичеріна), 100, блок 1 вартістю 96 428,25 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги.

Зокрема апелянт вказує, що положення Закону України ,,Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", які за своїм предметом регулювання є спеціальними, передбачають заміну боржника у відносинах утримання спільного майна у разі здачі в найм приміщень державної або комунальної власності, та до цих відносин підлягає застосуванню саме цей Закон. Враховуючи зазначене, особою, відповідальною за зобов`язаннями із здійснення відшкодування вартості понесених витрат по сплаті внесків на утримання будинку, а саме нежилого приміщення загальною площею 378,15 кв. м, за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко (Чичеріна), 100, блок 1, слід вважати користувача та балансоутримувача - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/921/24 за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи.

28.01.2025 через систему «Електронний суд» від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Надії Алексєєнко 100" надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому позивач просив суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 28.09.2018 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надії Алексєєнко 100» (далі - ОСББ).

ОСББ було створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до Статуту ОСББ метою створення об`єднання є забезпечення і захист співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об`єднання здійснює власними силами (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Відповідно до Протоколу (рішення) №1 від 17.08.2018 загальних зборів ОСББ був затверджений щомісячний розмір внесків на утримання будинку в розмірі 5 грн за м2 загальної площі квартири або нежитлового приміщення.

Встановлено, що вищевказане рішення ОСББ ніким не оскаржено, не скасовано і є чинним. Протилежного матеріали справи не містять.

Згідно з рішенням Дніпропетровської обласної ради від 20.10.2000 №290-13/ХХІП «Про надання згоди щодо прийняття житлового фонду та об`єктів соціальної інфраструктури підприємств м. Дніпропетровська до спільної власності територіальних громад області» прийнято житловий будинок, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко (Чичеріна), буд. 100.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 05.09.2002 №58-4/ХХІУ «Про використання майна, що належить до спільної власності територіальних громад області» нежитлове приміщення площею 378,15 кв.м. за згаданою адресою передано з балансу обласного житлово-комунального господарства «Південне» на баланс обласного управління юстиції Дніпропетровській області. На даний час правонаступником Обласного управління юстиції у Дніпропетровській області є Південне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Одеса).

Наведені вище обставини визнаються усіма сторонами.

Як зазначає позивач, у період з квітня 2019 року по червень 2023 року у відповідача як власника майна утворилась заборгованість перед ОСББ по внескам за утримання майна у сумі 96428,25 грн (розрахунок боргу долучено до позову).

Оскільки відповідач не сплатив вказану заборгованість, позивач звернувся із відповідним позовом до суду. Предметом розгляду у даній справі є встановлення судом наявності або відсутності наявність підстав для стягнення з Дніпропетровської обласної ради заборгованості по внескам за утримання майна у сумі 96 428,25 грн.

Відповідач не погоджуючись із заявленими до нього вимогами позову, каже, що саме третя особа як користувач нежитлового приміщення, що розташоване у будинку АДРЕСА_1 має сплачувати внески ОСББ за утримання будинку.

Натомість, третя особа стверджує, що саме відповідач як власник нерухомого майна є особою на яку покладено обов`язок утримання належного йому майна та зобов`язаний виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою ст. 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з ч. 1 ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом.

За змістом статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори до виключної компетенції

яких, між іншим, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту, визначення розмірів внесків та платежів об`єднання. Рішення Загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

За змістом частин першої-третьої статті 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та статуту об`єднання.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Як зазначено у п. 11 Статуту ОСББ рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюються шляхом розміщення його тексту в місцях загального користування будинку.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та частини першої статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

Отже, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів позивача є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати відповідно до прямої норми статті 322 ЦК України та частини другої статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Матеріалами справи підтверджується, що власником нежитлового приміщення площею 378,15 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 є відповідач, відповідно, рішення загальних зборів ОСББ, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, є обов`язковими для Дніпропетровської обласної ради, як власника вказаного нежитлового приміщення, який в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов`язаний виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ.

Що ж стосується посилань відповідача на ч. 4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» де сказано, що зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень, а тому як вважає відповідач, витрати на утримання будинку має нести третя особа, якій передано в користування нежитлове приміщення, то суд зазначає наступне.

Визначаючи зобов`язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов`язання, у тому числі механізму захисту прав об`єднання співвласників, зокрема не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна.

З урахуванням приписів статті 511 ЦК України, прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна.

Виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (стаття 11 ЦК України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та ОСББ, або шляхом встановлення обов`язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто обов`язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням ОСББ, виникає тільки у разі передбачення такого обов`язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку.

Натомість, у даному випадку нежитлове приміщення у будинку АДРЕСА_1 було передано третій особі в користування за рішенням Дніпропетровської обласної ради від 05.09.2022, а не за договором оренди, а тому третя особа хоч і є користувачем спірного майна, проте без статуту орендаря. Крім того, як вже було наведено вище, обов`язок сплачувати внески на утримання орендованого приміщення можливе тільки за умови, якщо такий обов`язок встановлений відповідним правочином (договором).

Матеріалами справи не підтверджується, що між позивачем та третьою особою було укладено договір який би зобов`язував останнього оплачувати внески за утримання майна. Відповідно, третя особа не є власником нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_1 , а тому позивачем правомірно було заявлено вимоги позову саме до відповідача.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що він має право звернутися до третьої особи з вимогою відшкодувати понесені відповідачем витрати на утримання нежитлового приміщенням, яким користується третя особа.

Отже, на відповідача, як особу у праві володіння якої перебуває спірне нерухоме майно у будинку АДРЕСА_1 , покладено обов`язок з утримання цього майна, зокрема, виконувати чинні рішення статутних органів ОСББ, якими зокрема є загальні збори учасників та правління ОСББ, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право:

- вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів;

- звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені ним Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Спірні внески за утримання будинку разом у сумі 96 428,25 грн, нараховані на підставі вищеописаного чинного рішення ОСББ, відповідачем сплачено не було, матеріали справи не містять доказів протилежного.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог в сумі 261653,10 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі № 910/921/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі № 910/921/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі № 910/921/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Дніпропетровську обласну раду.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Л.Г. Сітайло

В.В. Шапран