Постанова

від 22.05.2025 по справі 910/11868/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2025 р. Справа№ 910/11868/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Савченка Євгена Олексійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2025

у справі № 910/11868/24 (суддя Я.А. Карабань)

за позовом Приватного підприємства «Вестхім»

до Фізичної особи-підприємця Савченка Євгена Олексійовича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичної особи-підприємця Мартинюка Олексія Ігоровича

про розірвання договору та стягнення 15 685 414,70 грн,

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Савченка Євгена Олексійовича

до Приватного підприємства «Вестхім»

про стягнення 1 311 367, 62 грн,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року Приватне підприємство «Вестхім» (надалі - позивач, Підприємство, ПП «Вестхім») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Савченка Євгена Олексійовича (надалі - відповідач, ФОП Савченко Є.О., ФОП) у якій позивач просив суд зобов`язати відповідача повернути сплачену грошову суму по договору купівлі-продажу майна від 01.06.2022, у зв`язку з відмовою позивача від вказаного договору; розірвати укладений між сторонами договір купівлі-продажу майна від 01.06.2022; стягнути з відповідача кошти в розмірі 15 685 414,70 грн, з яких: основний борг - 10 000 000,00 грн, пеня - 3 180 273,97 грн, інфляційні втрати - 1 846 784,73 грн, 3% річних - 658 356,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору купівлі-продажу майна від 01.06.2022, Підприємством було перераховано ФОП Савченко Є.О. в якості попередньої оплати кошти у розмірі 10 000 000,00 грн. Однак, майно, яке є предметом договору, є морально і фізично застарілим, неремонтно-придатним і розукомплектованим, обладнання знято з виробництва і непридатне до експлуатації, у зв`язку з чим у позивача наявні підстави для односторонньої відмови від договору та повернення сплаченої ним суми попередньої оплати.

Враховуючи порушення відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу майна від 01.06.20022 щодо належного виконання зобов`язань по передачі товару, позивач просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Савченка Євгена Олексійовича нараховані на суму попередньої оплати за період з 12.08.2023 по 12.08.2024 пеню у розмірі 3 180 273,97 грн, за період з 03.06.2022 по 12.08.2024 3% річних у розмірі 658 356,00 грн та за період з червня 2022 року по липень 2024 року інфляційні втрати у розмірі 1 846 754,73 грн.

23.10.2024 Фізична особа-підприємець Савченко Євген Олексійович звернувся до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Приватного підприємства «Вестхім» про стягнення з останнього 1 311 367,62 грн 3 % річних за період 11.07.2022 - 01.10.2024.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємство не виконало у повному обсязі зобов`язання по Договору купівлі-продажу майна від 01.06.2022 щодо своєчасної оплати обладнання, чим допустило прострочення грошового зобов`язання в розмірі 20 000 000,00 грн, у зв`язку з чим Підприємство має сплатити суму боргу та проценти за користування чужими коштами в розмірі 1 311 367,61 грн, нарахованих за період з 11.07.2022 по 01.10.2024, відповідно частини 3 статті 692 Цивільного кодексу.

06.11.2024 до Господарського суду міста Києва від Підприємства надійшло клопотання про призначення експертизи.

07.11.2024 від ФОП Савченка Є.О. надійшли заперечення на клопотання про проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі №910/11868/24 клопотання Приватного підприємства «Вестхім» про призначення судової товарознавчої експертизи задоволено частково. Призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1) Чи відповідає майно, яке є предметом договору купівлі-продажу майна від 01.06.2022 - сировинна колона атмосферної переробки нафти Т-101 відповідно до ГОСТу, технічним умовам та вимогам, які не перешкоджають здійснювати подальшу експлуатацію даного обладнання згідно технічної документації;

2) Чи проведена передпродажна підготовка всіх вузлів та деталей сировинної колони атмосферної переробки нафти Т-101, яка є предметом договору купівлі-продажу майна від 01.06.2022. У задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.

Провадження в справі №910/11868/24 на час проведення судової експертизи та отримання висновку експерта зупинено.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Фізична особа-підприємець Савченко Євген Олексійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що питання, поставлені судом першої інстанції на вирішення судового експерта, не підлягають вирішенню товарознавчою експертизою. На переконання апелянта, питання, які поставлені судом в ухвалі, мають вирішуватися технічною або інженерною експертизою, адже експерт-товарознавець за своїм фахом може оцінити лише зовнішні параметри (характеристики) обладнання.

За твердженнями апелянта відсутня необхідність проведення товарознавчої експертизи, оскільки у матеріалах справи наявні Висновок за результатами експертного обстеження (технічного діагностування) №151.22.63-406 від 17.10.2024 та висновок експертів №99/24 від 23.12.2024 за результатами проведення технологічної експертизи за зверненням ФОП Савченка Є.О., які не враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2025 апеляційну скаргу у справі № 910/11868/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Враховуючи, що суддя Тищенко А.І. перебувала у відпустці з 21.04.2025 по 22.04.2025, вирішення питання щодо подальшого руху вищевказаної апеляційної скарги здійснюється колегією суддів після виходу судді Тищенко А.І. з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Савченка Євгена Олексійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/11868/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.05.2025. Учасникам апеляційного провадження встановити строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 09.05.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11868/24.

09.05.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника ФОП Мартинюка О.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 скасувати, а справу №910/11868/24 повернути до місцевого суду для продовження розгляду.

Третя особа зазначає, що експерт-товарознавець не зможе дослідити особливості зародження дефектів у всіх вузлах та деталях сировинної колони атмосферної переробки нафти Т-101, які є металевими.

Крім того, при постановленні оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції не враховано, що матеріалами справи підтверджується продаж відповідачем якісного обладнання, а тому відсутні підстави для призначення у даній справі експертизи.

16.05.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного підприємства «Вестхім» Хоптія М.В. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 задоволено зазначене клопотання.

20.05.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника ПП «Вестхім» надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, ПП «Вестхім» посилається на те, що висновок, отриманий за результатами проведення судової товарознавчої експертизи, призначеної оскаржуваною ухвалою, має значення для правильного вирішення спору у справі, оскільки буде містити відповіді на питання щодо стану майна, яке є предметом договору купівлі-продажу від 01.06.2022.

Одночасно, у відзиві на апеляційну скаргу ПП «Вестхім» просило про поновлення строку для подачі відзиву, посилаючись на те, що останній пропустив строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу через перебування у відпустці адвоката, який здійснює представництво інтересів позивача у даній справі.

Розглянувши заяву ПП «Вестхім» про поновлення строку на подачу відзиву, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви, з урахуванням наступного.

Приписами статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

При цьому, судом в контексті означеного враховано, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

За приписами ч.ч.1,6 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, з метою виконання завдань господарського судочинства та дотримання його основних засад, колегія суддів визнає причини пропуску строку, зазначені в заяві поважними, а тому вважає за можливе задовольнити заяву ПП «Вестхім» про поновлення процесуального строку для подання відзиву на апеляційну скаргу та долучити його до матеріалів справи.

У судове засідання 22.05.2025 відповідач, третя особа не з`явилися та явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляли, хоча про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом направлення копії ухвали суду апеляційної інстанції від 23.04.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, представнику відповідача - до електронного кабінету.

Згідно з частиною 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача та третьої особи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для її розгляду без заслуховування пояснень відповідача та третьої особи, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі вказаних осіб.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 залишити без змін.

22.05.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 255 ГПК України ухвала суду першої інстанції про призначення експертизи, може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 та частини 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Стаття 73 ГПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи 01.06.2022 між фізичною особою-підприємцем Савченком Євгеном Олексійовичем (Продавець) та Приватним підприємством «Вестхім» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу майна (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов`язується продати та передати у власність Покупцеві майно, Покупець зобов`язується сплатити обумовлену грошову суму в обумовлені строки та прийняти у власність майно, а саме: Сировинну колону атмосферної переробки нафти Т-101, в кількості 1 одиниця (далі - Майно). На момент укладення цього Договору майно знаходиться на складі Продавця на території Київської області, місто Бориспіль (п. 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.1.1 Договору Продавець зобов`язаний передати майно Покупцю у стані, що не перешкоджає його використанню за цільовим призначенням. Майно має відповідати технічним вимогам відповідно до ГОСТу, ТУ для подальшої експлуатації, згідно технічної документації. Має бути проведена передпродажна підготовка всіх вузлів та деталей.

Згідно з п. 3.3.2. Договору, Покупець зобов`язаний прийняти майно в стані, що відповідає п. 3.1.1 цього Договору.

Підприємство стверджує, що Майно, яке є предметом Договору, є морально і фізично застарілим, неремонтопридатним, розкомплектованим, а тому на підставі ст. 684 ЦК України, позивач має право відмовитися від договору та вимагати повернення сплаченої грошової суми.

Отже, предметом розгляду даної справи, зокрема, є встановлення наявності або відсутності порушення умов Договору купівлі-продажу майна від 01.06.2022, зокрема в частині відповідності майна, яке є предметом Договору - сировинна колона атмосферної переробки нафти Т-101, умовам зазначеного Договору.

Підприємством до суду першої інстанції подано клопотання про призначення товарознавчої експертизи у даній справі, проведення якої просило доручити експертам Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України, на вирішення експертів просило поставити такі питання:

- Яка вартість сировинної колони атмосферної переробки нафти Т-101 станом 01.06.2022;

- Чи відповідає майно - сировинна колона атмосферної переробки нафти Т-101 стану, що не перешкоджає його використання за цільовим призначенням;

- Чи відповідає майно - сировинна колона атмосферної переробки нафти Т-101 відповідно до ГОСТу, технічним умовам та вимогам, які не перешкоджають здійснювати подальшу експлуатацію даного обладнання згідно технічної документації;

- Чи проведена передпродажна підготовка всіх вузлів та деталей сировинної колони атмосферної переробки нафти Т-101;

- Чи наявний паспорт на обладнання сировинної колони атмосферної переробки нафти Т-101;

- Чи наявна Інструкція з експлуатації (настанова) на обладнання сировинної колони атмосферної переробки нафти Т-101;

- Чи проведена паспортизація внутрішніх вузлів обладнання сировинної колони атмосферної переробки нафти Т-101;

- Чи проведена сертифікація обладнання сировинної колони атмосферної переробки нафти Т-101 (експертним центром);

- Зазначити які внутрішні комплектуючі обладнання сировинної колони атмосферної переробки нафти Т-101 відсутні;

- Чи обладнання сировинної колони атмосферної переробки нафти Т-101 є ремонтопридатним, та чи не є моральнозастарілим;

- Чи наявний, станом на даний час, завод, який випускає аналогічне обладнання сировинної колони атмосферної переробки нафти Т-101, та весь комплекс обладнання до нафтопереробного заводу вказаного типу;

Клопотання обґрунтовано необхідністю встановлення обставин, які мають значення для повного та всебічного вирішення спору, а саме відповідність сировинної колони атмосферної переробки нафти Т-101 умовам договору купівлі-продажу майна від 01.06.2022.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції дійшов висновку призначити в справі судову товарознавчу експертизу, оскільки для повного та всебічного розгляду справи необхідні спеціальні знання в сфері іншій, ніж право, для з`ясування обставин справи, які входять до предмета доказування, а саме відповідності майна яке є предметом Договору купівлі-продажу майна від 01.06.2022 - сировинна колона атмосферної переробки нафти Т-101, умовам зазначеного договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність клопотання Підприємства.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Згідно зі ст. 100 Господарського процесуального кодексу України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Якщо суд доручає проведення експертизи кільком експертам чи експертним установам, суд в ухвалі призначає провідного експерта або експертну установу. В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Особливості проведення судових експертиз визначені Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Рекомендації), затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 року за №705/3145.

Згідно з п. 1.2. Розділу І Інструкції, основними видами (підвидами) експертизи є, зокрема, товарознавча: машин, обладнання, сировини та споживчих товарів; транспортно-товарознавча; військового майна, техніки та озброєння (п. 1.2.4.).

Відповідно до п. 1.2. Глави 1 Розділу ІV Рекомендацій, основними завданнями товарознавчої експертизи є: визначення вартості товарної продукції; визначення належності товарів до класифікаційних категорій, які прийняті у виробничо-торговельній сфері; визначення характеристик об`єктів дослідження відповідно до вимог Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності; визначення змін показників якості товарної продукції; установлення способу виробництва товарної продукції: промисловий чи саморобний, підприємства-виробника, країни-виробника; визначення відповідності упакування і транспортування, умов і термінів зберігання товарної продукції до вимог чинних правил.

Крім того, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.

Оскільки жодною стороною не наданий висновок експерта з вказаних питань, а у суду відсутні спеціальні знання в сфері іншій, ніж право, без яких неможливо встановити чи відповідає майно, яке є предметом договору купівлі-продажу майна від 01.06.2022 - сировинна колона атмосферної переробки нафти Т-101, умовам зазначеного договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність сукупності умов, необхідних для призначення судової товарознавчої експертизи, визначених ч. 1 ст. 99 ГПК України.

Проаналізувавши перелік питання учасників справи, враховуючи предмет доказування у даній справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення клопотання, та постановлення на вирішення експерта такі питання: 1) Чи відповідає майно, яке є предметом договору купівлі-продажу майна від 01.06.2022 - сировинна колона атмосферної переробки нафти Т-101 відповідно до ГОСТу, технічним умовам та вимогам, які не перешкоджають здійснювати подальшу експлуатацію даного обладнання згідно технічної документації? 2) Чи проведена передпродажна підготовка всіх вузлів та деталей сировинної колони атмосферної переробки нафти Т-101, яка є предметом договору купівлі-продажу майна від 01.06.2022?

Інші питання, запропоновані учасниками справи суд першої інстанції правильно відхилив, оскільки відповіді на них не відносяться до предмета доказування у даній справі.

Проведення судової експертизи, суд першої інстанції доручив державній спеціалізованій установі, що відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

За змістом ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» до державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Експертизи та дослідження проводяться експертними установами за зонами регіонального обслуговування згідно з Переліком регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, наведеним у додатку 1 до цієї Інструкції. (п.1.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5).

Враховуючи пояснення представника позивача та фактичне місцезнаходження майна, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про доцільність доручення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз проведення саме товарознавчої експертизи у даній справі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

З огляду на вищевикладені обставини справи та вимоги законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для призначення судової товарознавчої експертизи, а також необхідність зупинення провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи апелянта про те, що товарознавча експертиза оцінює лише зовнішні ознаки обладнання відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані, оскільки відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначенню судових експертиз та експертних досліджень, основними завданнями товарознавчої експертизи є, зокрема, визначення належності товарів до класифікаційних категорій, які прийняті у виробничо-торговельній сфері, визначення змін показників якості товарної продукції.

Колегія суддів зазначає, що в залежності від напрямків дослідження товарознавча експертиза класифікується на такі різновиди, зокрема, експертиза якості товару, експертиза комплектності товару, експертиза нормативної бази на товари (нормативної документації), експертиза рівня якості товару та ступеня його зниження.

Тобто під час проведення судової товарознавчої експертизи оцінюються споживчі властивості товарів за органолептичними, фізико-хімічними та іншими якісними показниками, а також їх кількісними характеристиками, що здійснюється експертами шляхом проведення випробувань (вимірювань), вивчення інформації за маркуванням і дослідження відповідних товаросупровідних документів.

Щодо неврахування судом першої інстанції наданих ФОП Савченком Є.О. висновку за результатами експертного обстеження (технічного діагностування) №151.22.63-406 та висновку експертів №99/24 за результатами проведення технологічної експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 99 Господарського процесуального кодексу України передбачає підстави призначення експертизи, коли зокрема, жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними.

Судом апеляційної інстанції враховано те, що в матеріалах справи є висновок за результатами експертного обстеження (технічного діагностування) №151.22.63-406 та висновок експертів №99/24 за результатами проведення технологічної експертизи, на вирішення яких були поставлені питання відмінні від питань, які мають вирішуватись при проведенні судової товарознавчої експертизи.

Отже, станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали, відсутні висновки експертів з питань 1) Чи відповідає майно, яке є предметом договору купівлі-продажу майна від 01.06.2022 - сировинна колона атмосферної переробки нафти Т-101 відповідно до ГОСТу, технічним умовам та вимогам, які не перешкоджають здійснювати подальшу експлуатацію даного обладнання згідно технічної документації? 2) Чи проведена передпродажна підготовка всіх вузлів та деталей сировинної колони атмосферної переробки нафти Т-101, яка є предметом договору купівлі-продажу майна від 01.06.2022?, а тому посилання апелянта на наявність інших висновків експертиз, як на підставу для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 про призначення експертизи у справі №910/11868/24, є безпідставними.

Колегія суддів, наголошує на тому, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 ГПК Кодексу.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не впливають на вирішення питання про призначення судової експертизи у даній справі та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 про призначення судової товарознавчої експертизи у справі №910/11868/24, прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Розподіл сум судового збору має бути здійсненний судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Савченка Євгена Олексійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі №910/11868/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі №910/11868/24 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11868/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська