Рішення

від 21.05.2025 по справі 904/523/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2025м. ДніпроСправа № 904/523/25

за позовом Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", м. Дніпро

про стягнення 579 589,50 грн, -

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", м. Дніпро

до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", м. Київ

про визнання недійсним пункту 7.3 договору №287-К-24 від 06.09.2024, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Секретар судового засідання Григорчук М.І.

Представники:

від позивача (за первісним позовом): Калінський С.В., виписка з ЄДР, представник

від відповідача (за первісним позовом): Плугатирьов В.В., ордер АХ №1211091 від 25.09.2024

СУТЬ СПОРУ:

Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" штрафних санкцій у сумі 579 589,50 грн відповідно до умов договору купівлі-продажу № 287-К-24 від 06.09.2025.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за спірним договором в частині недопоставки товару.

12.02.2025 позивачем подано клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, ухвалено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

28.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом, у якому просить суд визнати недійсним пункт 7.3 договору №287-К-24 від 06.09.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" та Державною установою "Генеральна дирекція державної кримінально-виконавчої служби України". Судовий збір просить покласти на відповідача за зустрічним позовом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що п.7.3 договору суперечить положенням статті 61 Конституції України та частині 1 статті 203 Цивільного кодексу України, що на підставі частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання такого пункту договору недійсним.

28.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у разі визнання позовних вимог обґрунтованими, просить зменшити розмір штрафних санкцій, що заявлено до стягнення, на 80%. Перейти до розгляду справи у загальному провадженні з викликом сторін для з`ясування позиції позивача щодо підстав відмови у продовженні строку договору на 10 календарних днів.

У відзиві звертає увагу суду, що у договорі відсутнє застереження про неможливість посилатися на форс-мажорні обставини у разі порушення строків повідомлення про настання таких обставин.

Таким чином, відповідач мав право посилатися на форс-мажорні обставини та підтвердити їх наявність відповідним сертифікатом, що й було зроблено.

Відповідач вважає, що застосування штрафних санкцій за п.7.3 договору є неможливим та несправедливим, оскільки останні 14 днів строку дії договору для товариства існували форс-мажорні обставини, які підтверджені отриманим у встановленому законом порядку сертифікатом Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати № 3500-24-2375 від 24.12.2024р. в наслідок яких протягом періоду з 18.11.2024р. і до останнього дня строку дії договору товариство не мало можливості постачати товар, тому недопоставка товару стала наслідком дії форс-мажорних обставин. Таким чином, в даному випадку штрафні санкції мають нараховуватися не за п.7.3 договору, а за п.7.2 договору за порушення строків поставки за період з моменту прострочення поставки по 17.11.2024р. (по день, що передував настанню форс-мажорних обставин).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2025 зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2025 розгляд справи № 904/523/25 постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, розгляд зустрічного позову призначити разом з первісним позовом у підготовчому засіданні на 26.03.2025.

11.03.2025 від Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Зазначає, що відповідач визнає факт наявності заборгованості та не заперечує проти розміру штрафних санкцій, а відтак ці обставини є доведеними та не підлягають подальшому доказуванню. Крім того, договір 29 серпня 2024 року № 287-К-24 укладено між Генеральною дирекцією ДКВС України та ТОВ "Ісполін Плюс" за результатами проведеної процедури закупівлі (UA-2024-08-29-004372-a) відбір постачальника шляхом запиту пропозицій постачальників (цінових пропозицій), відповідно до Порядку формування та використання електронного каталогу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 № 822 та вимог Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 (далі Особливості №1178). Згідно абз. 3 п. 66 Порядку формування та використання електронного каталогу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 № 822 умови договору не можуть відрізнятися від умов, визначених замовником у запиті пропозицій постачальників, зокрема у проекті договору, що є складовою частиною запиту пропозицій постачальників. Водночас п. 19 Особливостей № 1178 передбачено виключний перелік підстав які дають право сторонам на внесення змін до істотних умов договору, а саме, передбачено що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, у тому числі: покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пп 3 Особливостей); продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пп 4 Особливостей). Однак, пропозиції ТОВ "Ісполін Плюс" не передбачали покращення якості товару та ТОВ "Ісполін Плюс" не надано документальних підтверджень виникнення об`єктивних обставин, що спричинили необхідність продовження строку постачання.

Щодо зменшення штрафних санкцій зазначає, що розмір пені, встановлений договором не є надмірним і не перевищує подвійний розмір подвійної ставки НБУ; загальний розмір штрафних санкцій не перевищує ціну договору (сума штрафних санкцій - 579 589,50 гривень, ціна договору - 4 181 541,00 гривень); штрафні санкції нараховані відповідачу за реальне порушення договірних зобов`язань; майновий стан відповідача дозволяє йому сплатити штрафні санкції. Таким чином, підстави для зменшення розміру штрафних санкцій судом відсутні.

13.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

21.03.2025 від Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

21.03.2025 від Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" за зустрічною позовною заявою відмовити.

Звертає увагу суду, що відповідно до п. 7.2. штраф у розмірі 10% застосовується у випадках коли продавцем здійснено порушення строків поставки товару більше ніж на 7 днів, але товар було поставлено в межах дії договору. А штраф у розмірі 25 %, який передбачений п. 7.3. застосовується коли продавцем взагалі не було поставлено товар за договором, тобто була здійснена недопоставка.

26.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява, в якій просить суд відкласти слухання справи 26.03.2025 на іншу дату та встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" строк на подання відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче провадження у справі на 23.04.2025.

23.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли додаткові пояснення.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.04.2025, господарським судом оголошено перерву до 08.05.2025.

У судове засідання 08.05.2025 з`явився представник позивача та представник відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в засіданні на 21.05.2025.

Під час розгляду справи по суті представник позивача за первісним позовом підтримав свої позовні вимоги та просив відмовити у задоволенні зустрічного позову, представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) підтримав заперечення на первісний позов, просив задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом.

У судовому засіданні 21.05.2025 оголошені вступна та резолютивна частини.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

06.09.2024 між Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №287-К-24, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується продати і відвантажити ДК 021-2015: 15220000-6 Риба, рибне філе та інше м`ясо риби морожені (хек заморожений обезголовлений) (далі товар) в обсязі, за адресами Територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у Рознарядці (додаток 1 до цього договору), а покупець забезпечити приймання та оплату товару за цінами, згідно з умовами цього договору на суму 4 181 541,00 гривень.

Ціна цього договору становить 4 181 541,00 гривень, у тому числі обов`язкові податки та збори. Ціна договору включає в себе вартість самого товару, його упаковки, маркування, доставки на умовах договору, передачі, усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені щодо поставки товару (пункт 3.1 договору).

Розрахунок за цим договором проводиться шляхом оплати товару покупцем за фактом поставки товару протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати отримання товару на склад Територіального уповноваженого представника покупця у міру надходження бюджетних коштів на підставі рахунків-фактур продавця, належним чином оформлених накладних, актів приймання.

У разі затримки бюджетного фінансування покупця та/або затримки з боку органів Державної казначейської служби України у здійсненні розрахунково-касового обслуговування, розрахунки за фактом поставки товару здійснюються протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати надходження асигнувань на реєстраційні рахунки покупця, та/або з моменту можливості органів Державної казначейської служби України здійснювати розрахунково-касове обслуговування. Сторони домовились, що будь-які штрафні санкції до покупця в такому випадку не застосовуються (пункт 4.1 договору).

Продавець має надати покупцю документи, зазначені в пункті 4.1. договору, протягом 5 (п`яти) банківських днів. В разі затримки продавцем у наданні зазначених в пункті 4.1. договору документів покупець не несе відповідальність за невчасну оплату товару (пункт 4.2 договору).

Датою отримання товару є дата, зазначена в накладній, з урахуванням вимог пункту 2.5. договору (пункт 4.3 договору).

Поставка товару здійснюється окремими партіями в обсязі, за адресами Територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у Рознарядці (додаток 1 до цього договору), продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі до 31 жовтня 2024 року включно (пункт 5.1 договору).

Після закінчення строку дії договору, який визначений пунктом 10.1. договору, покупець не приймає товар. Оплата за такий товар не здійснюється.

Продавець здійснює поставку товару на умовах DDP (згідно Інкотермс 2010) за адресами, що вказані у Рознарядці (додаток 1 до цього договору) (пункт 5.2 договору).

За погодженням між сторонами обсяги та адреси поставки можуть бути змінені (пункт 5.3 договору).

Територіальні уповноважені представники покупця здійснюють прийом товару після надання усього комплекту документів, зазначених в пунктах 2.1 та 4.1. цього договору, з урахуванням положень пункту 2.4. цього договору (пункт 5.4 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01 грудня 2024 року включно (пункт 10.1 договору).

Під час укладання договору продавець надає покупцю забезпечення його виконання у розмірі 5 % ціни цього договору у сумі 209 077,05 грн шляхом перерахування коштів на рахунок покупця або у вигляді страхової або банківської гарантії (далі гарантія) (пункт 11.2 договору).

У разі внесення продавцем забезпечення виконання договору шляхом перерахування коштів, покупець повертає продавцю забезпечення виконання договору протягом 5 (п`яти) банківських днів після повного та належного виконання продавцем своїх зобов`язань згідно з договором (пункт 11.3 договору).

Відповідно до Рознарядки на поставку хека замороженого обезголовленого продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі у період з 01.10.2024 до 31.10.2024 року включно.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" здійснило часткову поставку товару за договором, що підтверджується видатковими накладними № 2776 від 01.11.2024, № 2777 від 01.11.2024, № 2778 від 01.11.2024 у загальній кількості 8 460 кг.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" було нарахований штраф згідно з п. 7.3 договору на загальну суму 788 666,55 грн., та було направлено відповідачу відповідну претензію від 16.12.2024 вих. № ГД ДКВС_4760/3 ГД/2024.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" штраф, вказаний у претензії не сплачений.

Відповідно до п. 11.4 договору Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" було подано до Акціонерного товариства "АЛЬТБАНК" вимогу від 23.01.2025 вих. № ГД ДКВС-265/3 ГД/2025 про сплату суми гарантії відповідно до банківської гарантії № 119896/V-2595 від 06.09.2024 на суму 209 077,5 гривень.

Акціонерне товариство "АЛЬТБАНК" здійснило виплату суми гарантії відповідно до умов договору у повному розмірі (209 077,05грн), що підтверджується випискою з рахунку за 31.01.2025 Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України".

Листом №27.11-24 від 27.11.24 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" повідомило Державну установу "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" про настання форс-мажорних обставин при виконанні договору №287-К-24 від06.09.2024.

З метою підтвердження факту настання форс-мажорних обставин надано копію сертифікатів №3500-24-2375, №3500-24-2377, №3500-24-2376, №3500-24-2378 від 24.12.2024, в яких вказано період дії форс-мажорних обставин (обставин не переробної сили), а саме: дата настання 18.11.2024; дата закінчення 01.12.2024.

Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" посилається на неналежне виконанням ТОВ "Ісполін Плюс" зобов`язань за спірним договором в частині недопоставки товару, у зв`язку з чим було нарахований штраф згідно з п. 7.3 договору на загальну суму 788 666 грн 55 коп з якої 209 077,50 грн здійснено виплату суми гарантії Акціонерним товариством "АЛЬФАБАНК", таким чином сума штрафу у розмірі 579 589,50 грн не сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" що і є причиною виникнення спору за первісним позовом.

Предметом спору за первісним позовом є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" на користь Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" штрафу у розмірі 579 589,50 грн за договором від 06.09.2024 №287-К-24.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" посилається на те, що п.7.3 договору суперечить положенням статті 61 Конституції України та частині 1 статті 203 Цивільного кодексу України, що на підставі частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання такого пункту договору недійсним, проти чого заперечує відповідач за зустрічним позовом, що є причиною виникнення спору за зустрічним позовом.

Предметом спору за зустрічним позовом є визнання недійсним пункт 7.3 договору №287-К-24 від 06.09.2024р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" та Державною установою "Генеральна дирекція державної кримінально-виконавчої служби України".

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору №287-К-24 від 06.09.2024р., строк дії договору, порядок та строки поставки товару, наявність / відсутність прострочення у здійсненні поставки за договором, наявність / відсутність підстав для стягнення штрафу за недопоставку, наявність / відсутність підстав для визнання недійсним пункт 7.3 договору №287-К-24 від 06.09.2024.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5.1 договору поставка товару здійснюється окремими партіями в обсязі, за адресами Територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у Рознарядці (додаток 1 до цього договору), продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі до 31 жовтня 2024 року включно.

Продавець здійснює поставку товару на умовах DDP (згідно Інкотермс 2010) за адресами, що вказані у Рознарядці (додаток 1 до цього договору) (пункт 5.2 договору).

Відповідно до Рознарядки на поставку хека замороженого обезголовленого продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі у період з 01.10.2024 до 31.10.2024 року включно.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" здійснило часткову поставку товару за договором, що підтверджується видатковими накладними № 2776 від 01.11.2024, № 2777 від 01.11.2024, № 2778 від 01.11.2024 у загальній кількості 8 460 кг.

Недопоставка становить 25 990 кг на загальну суму 3 154 666,20 грн.

Сторони визначили що:

- поставкою товару вважається, що продавець поставив покупцю в обумовлений в договорі (рознарядці (додаток 1 до договору)) термін (строк) товар, в обсязі та за цінами, що передбачено умовами цього договору;

-недопоставкою товару вважається непоставка продавцем загального обсягу товару або його частини, який визначено цим договором, під час строку дії договору або у випадку розірвання договору з підстав, визначених пунктом 6.2.4 договору, або відмову продавця здійснити поставку товару;

-порушенням строків поставки товару є поставка продавцем частини або повної партії товару з порушенням термінів (строків), визначених в договорі (пункт 7.1 договору).

У випадку порушення термінів (строків) поставки товару відповідно до умов договору (у тому числі термінів (строків) заміни неякісного товару), зазначених у пунктах 2.4., 5.1., 5.8., 5.11. цього договору, продавець сплачує покупцю пеню, яка обраховується із вартості непоставленого в строк товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день затримки, а у разі прострочення понад 7 (сім) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % вартості непоставленого в строк товару (пункт 7.2 договору).

У випадку недопоставки товару в обсязі, передбаченому договором, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 25% вартості непоставленого товару (пункт 7.3 договору).

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна). Вказаний перелік обставин не є вичерпним (пункт 8.1 договору).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі з наданням підтверджуючих документів (пункт 8.2 договору).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є документи, які видаються відповідним органом, уповноваженим на їх видачу згідно з діючим законодавством України (пункт 8.3 договору).

У разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 (тридцять) календарних днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей договір (пункт 8.4 договору).

Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" нарахований штраф відповідно до пункту 7.3 договору на загальну суму 788 666,55 грн (3 154 666,20 х 25% = 788 666,55 грн), з якої 209 077,50 грн здійснено виплату суми гарантії Акціонерним товариством "АЛЬФАБАНК", таким чином сума штрафу, яку заявлено позивачем за первісним позовом до стягнення, у розмірі 579 589,50 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" посилається на те, що п.7.3 договору суперечить положенням статті 61 Конституції України та частині 1 статті 203 Цивільного кодексу України, що на підставі частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання такого пункту договору недійсним.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

Як передбачено частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, приписами частини третьої наведеної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Отже, встановлення судом наявності або відсутності зазначених позивачем обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом правочину (його частини) недійсним, належить до предмету доказування у даній справі.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином на підставі частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Порядок укладення господарських договорів регулюється статтями 179 - 181 Господарського кодексу України та статті 638 - 647 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Аналогічні приписи містить частина 1 статті 180 Господарського кодексу України, згідно якої зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

За приписами статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, які визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору.

Відповідно до вимог статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що норми законів, умови договорів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають відповідати загальновизнаним вимогами цивільного обороту, вимогам справедливості, добросовісності та розумності, що практично виражається у встановленні нормами цивільного законодавства рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.

Цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалась шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" стверджує, що пункт 7.3 договору суперечить положенням статті 61 Конституції України та частині 1 статті 203 Цивільного кодексу України, що на підставі частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання такого пункту договору недійсним.

Судом встановлено, що за результатами закупівлі ДК 021-2015: 15220000-6 Риба, рибне філе та інше м`ясо риби морожені (хек заморожений обезголовлений) 06.09.2024 між Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №287-К-24.

Розділ 7 даного договору містить умови щодо відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, у тому числі спірний пункт 7.3 договору.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про публічні закупівлі" фізична/юридична особа має право не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку подання тендерної пропозиції звернутися через електронну систему закупівель до замовника за роз`ясненнями щодо тендерної документації та/або звернутися до замовника з вимогою щодо усунення порушення під час проведення тендеру.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право з власної ініціативи або у разі усунення порушень законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку органу державного фінансового контролю відповідно до статті 8 цього Закону, або за результатами звернень, або на підставі рішення органу оскарження внести зміни до тендерної документації.

Положеннями пункту 8 частини 2 Закону України "Про публічні закупівлі" унормовано, що у тендерній документації зазначаються такі відомості, зокрема, проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Отже, сторони на власний на розсуд визначили і погодили всі умови договору. Доказів заперечень ТОВ "Ісполін плюс" щодо тендерної документації при укладенні договору в частині спірного пункту 7.3 договору, доказів звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін плюс" до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" з пропозицією внести зміни до договору в частині цього пункту договору, позивачем суду не надано, а матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідно до пункту 7.2 договору, у випадку порушення термінів (строків) поставки товару відповідно до умов договору (у тому числі термінів (строків) заміни неякісного товару), зазначених у пунктах 2.4., 5.1., 5.8., 5.11. цього договору, продавець сплачує покупцю пеню, яка обраховується із вартості непоставленого в строк товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день затримки, а у разі прострочення понад 7 (сім) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % вартості непоставленого в строк товару .

Відповідно до пункту 7.3 договору, у випадку недопоставки товару в обсязі, передбаченому договором, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 25% вартості непоставленого товару.

Передбачена наведеними пунктами договору відповідальність за порушення зобов`язань за договором узгоджується з нормами чинного законодавства, а саме.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що гарантована ст. 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. non bis in idem- "двічі за одне й те саме не карають") має на меті уникнути несправедливого покарання.

Немає підстав для висновку про подвійне притягнення особи до відповідальності, адже у укладеному між сторонами Договорі не передбачена можливість одночасного застосування відповідальності за пунктами 7.2, 7.3, 7.4, 7.6 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Вказана норма статті 231 Господарського кодексу України не є імперативною, що надає змогу сторонам договору визначити розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання на власний розсуд та закріпити вказаний розмір в укладеному між ними договорі, що фактично і було здійснено сторонами при визначенні відповідальності, закріпленої у п. 7.3 договору.

Отже, твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" про те, що пункт 7.3 договору суперечить положенням статті 61 Конституції України та частині 1 статті 203 Цивільного кодексу України, судом відхиляються як безпідставні, оскільки спірний пункт договору не суперечить нормам чинного законодавства.

З огляду на наведене, беручи до уваги ті обставини, що пункт 7.3 договору не суперечить положенням статті 61 Конституції України, іншим вимогам чинного законодавства, підстави для визнання такого пункту договору недійсним відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України відсутні.

Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін плюс" штраф відповідно до пункту 7.3 договору у сумі 579 589,50 грн. (788 666,55 грн (3 154 666,20 х 25% = 788 666,55 грн) - 209 077,50 грн (сума гарантії Акціонерним товариством "АЛЬФАБАНК")).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" просить відмовити у стягненні штрафу.

Так, листом №27.11-24 від 27.11.24 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" повідомило Державну установу "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" про настання форс-мажорних обставин при виконанні договору №287-К-24 від 06.09.2024.

З метою підтвердження факту настання форс-мажорних обставин надано копію сертифікатів №3500-24-2375, №3500-24-2377, №3500-24-2376, №3500-24-2378 від 24.12.2024, в яких вказано період дії форс-мажорних обставин (обставин не переробної сили), а саме: дата настання 18.11.2024; дата закінчення 01.12.2024.

Суд дослідив вказані Сертифікати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та оцінює їх разом із іншими обставинами у справі.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався ї триває станом на момент вирішення спору.

Сторонами договір укладений під час дії воєнного стану 06.09.2024.

Відповідно до пункту 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 також зазначається, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Отже, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Суд дійшов висновку, що наявність форс-мажорних обставин у справі не має місця, оскільки відсутня їхня надзвичайність. Зокрема, сторони уклали договір під час військового стану, коли відбувається збройна агресія російської держави, яка постійно завдає ракетним обстрілам усієї території України, крім того, у 2024 році вже мало місце постійне і регулярне відключення електроенергії у зв`язку із бомбуванням критичної інфраструктури української економіки. Отже, укладаючи договір, відповідач знав і повинен був розуміти усі ризики здійснення господарської діяльності під час війни. Водночас, суд вважає, що було б несправедливим повністю покладати на Відповідача відповідальність за прострочку внаслідок спірних обставин, оскільки чинник війни неможливо повністю врахувати під час господарювання.

Крім того, відповідач за первісним позовом, повідомляючи позивача за первісним позовом про неможливість своєчасного виконання договору не дотримався порядку такого повідомлення відповідно до пункту 8.2 договору, строк поставки товару встановлений до 31.10.2024 включно, в наданих відповідачем сертифікатах вказаний період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили ) з 18.11.2024 по 01.12.2024.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" у разі визнання позовних вимог обґрунтованими, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, що заявлено до стягнення, на 80%.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" звертає увагу суду, що у договорі відсутнє застереження про неможливість посилатися на форс-мажорні обставини у разі порушення строків повідомлення про настання таких обставин.

Відповідач вважає, що застосування штрафних санкцій за п.7.3 договору є неможливим та несправедливим, оскільки останні 14 днів строку дії договору для товариства існували форс-мажорні обставини, які підтверджені отриманим у встановленому законом порядку сертифікатом Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати № 3500-24-2375 від 24.12.2024 внаслідок яких протягом періоду з 18.11.2024 і до останнього дня строку дії договору товариство не мало можливості постачати товар, тому недопоставка товару стала наслідком дії форс-мажорних обставин. На думку відповідача, в даному випадку штрафні санкції мають нараховуватися не за п.7.3 договору, а за п.7.2 договору за порушення строків поставки за період з моменту прострочення поставки по 17.11.2024 (по день, що передував настанню форс-мажорних обставин).

Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" проти зменшення штрафних санкцій заперечує, посилаючись на те, що розмір пені, встановлений договором не є надмірним і не перевищує подвійний розмір подвійної ставки Національного банку України; загальний розмір штрафних санкцій не перевищує ціну договору (сума штрафних санкцій 579 589,50 гривень, ціна договору 4 181 541, 00 гривень); штрафні санкції нараховані відповідачу за реальне порушення договірних зобов`язань; майновий стан

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дотримуючись балансу інтересів сторін, дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача на 20 % та стягнення штрафу у розмірі 463 671,60 грн.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру штрафних санкцій більше, ніж на 20%. Порушення умов договору мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну поставку.

Умови договору, в тому числі строк поставки, були відповідачу відомі, і відповідач погодився на них. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладеного, з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню сума штрафу у розмірі 463 671,60 грн.

Позовні вимоги за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" про визнання недійсним пункту 7.3 договору №287-К-24 від 06.09.2024 задоволенню не підлягають.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Ціна первісного позову становить 579 589,50 грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 6 955,07 грн (579 589,50 грн х 1,5% = 8 693,84 х 0,8).

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11 830,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №145 від 30.01.2025.

Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 4874,93 грн (11830,00 грн - 6955,07 грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано. господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову покладаються на відповідача за первісним позовом у сумі 6 955,07 грн., витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову у сумі 2 422,40 грн. покладаються на позивача за зустрічним позовом.

При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача за первісним позовом без урахування зменшення цих сум.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" про стягнення 579 589,50 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, 2, ідентифікаційний код 33667686) на користь Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 27, ідентифікаційний код 41220556) 463 671,60 грн штрафу, 6 955,07 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" про визнання недійсним пункту 7.3 договору №287-К-24 від 06.09.2024.

Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.05.2025

Суддя Ю.А. Бажанова