Рішення

від 21.05.2025 по справі 908/2868/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 21/32/23-21/13/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2025 Справа № 908/2868/23 (908/1022/25)

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, розглянувши матеріали

За позовною заявою - Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" (вул. Леоніда Жаботинського, б. 25, прим. 15, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 43797294, Е-mail: spasatis2020@gmail.com, ІНФОРМАЦІЯ_3, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, в особі ліквідатора Шестопалова О.В., поштова адреса: пр. Соборний, б. 151А, кв. 52, м. Запоріжжя, 69035, Е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Налагоджувально - монтажне виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" (вул. Промислова, буд. 11, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ЄДРПОУ 38700172, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

про стягнення 206 724, 48 грн.

що розглядається в межах справи № 908/2868/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" (вул. Леоніда Жаботинського, б. 25, прим. 15, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 43797294, Е-mail: spasatis2020@gmail.com, ІНФОРМАЦІЯ_3, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

Ліквідатор - Шестопалов О.В. (поштова адреса: пр. Соборний, б. 151А, кв. 52, м. Запоріжжя, 69035, Е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

17.04.2025 до системи "Електронний суд" від ТОВ "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" в особі ліквідатора Шестопалова О.В. надійшла позовна заява від 17.04.2025 (вх. № 1117/08-07/25 від 05.11.2025) до відповідача - ТОВ "Налагоджувально - монтажне виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" в якій просить суд:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" код за ЄДРПОУ 38700172 (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вулиця Промислова, будинок 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" 69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, б. 25, прим. 15, код за ЄДРПОУ 43797294 суму безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 206 724, 48 грн.

2. Справу розглянути за наявними матеріалами без виклику учасників.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.04.2025 позовну заяву ТОВ "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" в особі ліквідатора Шестопалова О.В. передано на розгляд судді Черкаського В.І.

Ухвалою від 23.04.2025 прийнято позовну заяву ТОВ "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" в особі ліквідатора Шестопалова О.В. від 17.04.2025 (вх. № 1117/08-07/25 від 17.04.2025) до відповідача - ТОВ "Налагоджувально - монтажне виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" про стягнення 206 724 грн. 48 коп. до розгляду в межах провадження у справі № 908/2686/23 про банкрутство ТОВ "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" та відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Присвоєно справі номер провадження 21/32/23-21/13/25. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Запропоновано відповідачу подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 14.05.2025. Також, у разі незгоди з розрахунком позивача надати контррозрахунок та докази в його обґрунтування; докази повної/часткової оплати суми заборгованості (платіжні доручення, банківські виписки) - за наявності.

Запропоновано позивачу у строк до 04.06.2025 у разі отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, відповідно до ст. 251 ГПК України направити на адресу відповідача та суду письмову відповідь (пояснення, заперечення) щодо відзиву на позовну заяву, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, докази направлення надати суду.

Позов обґрунтовано тим, що після перерахування позивачем відповідачеві 206 724, 48 грн. з призначенням платежу: "Погашення вимог четвертої черги по справі № 908/2868/23. Без ПДВ в межах справи про банкрутство № 908/2868/23" з`ясувалися обставини, які свідчать про те, що ці кошти мали бути направлені на погашення вимог кредитора попередньої черги. Отже, відповідач має повернути позивачеві безпідставно отриману суму коштів. Позивач просить позов задовольнити.

Копію ухвали суду від 23.04.2025 про відкриття провадження у справі № 908/2868/23 (908/1022/25) направлено до електронного кабінету відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство "Електропівденмонтаж".

Згідно із наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 23.04.2025 про відкриття провадження у справі № 908/2868/23 (908/1022/25)) в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача доставлено 23.04.2025.

24.04.2025 до системи "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від 24.04.2025 (вх. № 8572/08-08/25 від 24.04.2025) на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Налагоджувально - монтажне виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" 206 724, 48 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, у якому відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить ухвалити рішення про задоволення позову. Водночас, відповідач зазначає, що на даний момент з технічних причин у відповідача відсутня можливість добровільно виконати вимоги позивача, що не змінює оцінку відповідачем цих вимог, як законних та обґрунтованих, та заявляє вимогу про повернення позивачу 50 % сплаченого ним судового збору з Державного бюджету, аби зайву суму грошових коштів не було згодом покладено на відповідача.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частиною 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 20.05.2025.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

УСТАНОВИВ:

Постановою від 19.11.2024 зокрема, визнано ТОВ "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шестопалова Олега Володимировича.

Згідно з частиною 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частина 1 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства зобов`язує ліквідатора спрямовувати кошти, одержані від продажу майна банкрута, на задоволення вимог кредиторів в порядку черговості, встановленої цією статтею.

Так, в процесі реалізації майна боржника, ліквідатором позивача платіжними дорученнями № 229 від 12.02.2025, № 230 від 14.03.2025, № 232 від 17.03.2025, № 237 від 28.03.2025 на користь відповідача було перераховано грошові кошти у розмірі 206 724, 48 грн. з призначенням платежу: "Погашення вимог четвертої черги по справі № 908/2868/23. Без ПДВ".

10.02.2025 до системи "Електронний суд" від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшла заява (вх. № 2955/08-08/25 від 10.02.2025) з грошовими вимоги до боржника. У заяві кредитор просить визнати поточні грошові вимоги до боржника у розмірі 1 079 357, 57 грн., з яких 936 431, 00 грн - зобов`язання та 142 926, 57 грн. - пеня, та включити грошові вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області до реєстру вимог кредиторів. Окремо визнати грошові вимоги по сплаті судового збору у розмірі 4 844, 80 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.

Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

Ухвалою суду від 07.04.2025 заяву Головного управління ДПС у Запорізькій області (вх. № 2955/08-08/25 від 10.02.2025) задоволено, визнано вимоги Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області до боржника у розмірі 936 431 грн. 00 коп. (3 - тя черга) 142 926 грн. 57 коп. пені (6 - та черга). Тією ж ухвалою, суд зобов`язав ліквідатора включити вимоги заявника до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, також, суд зобов`язав ліквідатора внести витрати заявника по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог до боржника у розмірі 4 844 грн. 80 коп. до 1 - ої черги задоволення вимог відповідно до статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства.

Таким чином, ліквідатором здійснено розрахунок з кредитором четвертої черги до дати заявлення вимоги поточного кредитора третьої черги, що, з огляду на зміст абзацу 4 частини 4 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства є підставою для повернення сплаченої відповідачу суми коштів.

Позивачем на адресу відповідача 15.04.2025 було направлено вимогу про повернення суми безпідставно отриманих коштів в розмірі 206 724, 48 грн.

16.04.2025 позивачем від відповідача отримано відповідь про визнання боргу, але неможливість виконати вимогу у зв`язку з відсутністю особи, що має право розпоряджатися банківським рахунком.

За таких обставин Відповідач зазначив, що не заперечує проти стягнення заборгованості в примусовому порядку, зокрема, шляхом звернення Позивача до суду.

Частинами 1 та 2 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому у першу чергу задовольняються, у тому числі, витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які понесені і не сплачені до відкриття ліквідаційної процедури; у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою; у шосту чергу задовольняються інші вимоги. Вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Приписами статей 11, 202 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України позадоговірні зобов`язання виникають за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року в справі № 910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно з пунктом 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Тотожний за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 року в справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 року в справі № 539/3403/17. Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 року в справі № 910/16334/19.

З огляду на наведене, суд погоджується з твердженням позивача, що належне позивачеві майно - грошові кошти, перераховані ліквідатором ТОВ "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" відповідачу платіжними дорученнями № 229 від 12.02.2025, № 230 від 14.03.2025, № 232 від 17.03.2025, № 237 від 28.03.2025 з огляду на визнання вимог Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.04.2025, безпідставно утримується відповідачем, чим порушені майнові права позивача щодо розпорядження власністю.

Згідно частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, у розумінні частини 1 статті 612, частини 2 статті 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, після спливу цього строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частин 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75 - 79, 86 ГПК України, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 206 724, 48 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат, сплачених позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Відповідно ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку із відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку з відсутність предмету спору та визнання боргу відповідачем, вимога відповідача про повернення позивачу з Державного бюджету 50 % сплаченого позивачем судового збору є правомірною.

Враховуючи, що позивачем при поданні цього позову до суду сплачено 2 480 грн 70 коп. судового збору, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе повернути позивачу з Державного бюджету України 50 % судового збору у розмірі 1 240 грн. 35 коп. про що винести відповідну ухвалу та стягнути з відповідача на користь позивача 50 % судового збору у розмірі 1 240 грн. 35 коп.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 126, 129, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" (вул. Промислова, буд. 11, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ЄДРПОУ 38700172) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" (вул. Леоніда Жаботинського, б. 25, прим. 15, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 43797294) суму безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 206 724 (двісті шість тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 48 коп., 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 35 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" (вул. Леоніда Жаботинського, б. 25, прим. 15, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 43797294) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 35 коп., сплачений на підставі квитанції ID: 5733-6709-3833-1494 від 17.04.2025.

Копію рішення надіслати сторонам (до електронного кабінету).

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2025.

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ