Постанова від 21.05.2025 по справі 461/9512/24

Справа № 461/9512/24 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.

Провадження № 22-ц/811/3880/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогосудді: Ванівського О.М.,

суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Цьони С.Ю.

з участю: представника апелянта Задерецького А.В., представника АТ «Ощадбанк» - Мірошнікова П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справуза апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 ,в інтересахякого діє ОСОБА_1 наухвалу Галицького районного суду м.Львова від05грудня 2024року усправі за позовною заявою ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Львівське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк»; Міністерство оборони України про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває справа за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Львівське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк»; Міністерство оборони України про стягнення коштів.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від05грудня 2024року у відкритті провадження в справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Львівське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк»; Міністерство оборони України про стягнення коштів, відмовлено.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 в інтересах ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням усіх обставин справи. Зокрема покликається на те, що судом першої інстанції не встановлено, що суть спору стосується господарської діяльності, корпоративних відносин чи виконання зобов`язань ІНФОРМАЦІЯ_2 не є суб`єктом господарської діяльності, а наявність у сторони статусу юридичної особи не є тою основною ознакою, за якою спір слід віднести до господарського.

Просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, представника АТ «Ощадбанк» - Мірошнікова П.В. на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно дост. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Львівське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк»; Міністерство оборони України про стягнення коштів, за суб`єктним складом та змістом правовідносин підвідомча господарському суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 17.04.2024 позивачем перераховано кошти на картковий рахунок фізичної особи ( ОСОБА_3 ), відкритий у філії-Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк».

Рішення про виплату зазначених коштів прийнято комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 02.04.2024.

В подальшому, після перерахування коштів, ІНФОРМАЦІЯ_1 стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. Тобто, рішення від 02.04.2024 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги приймалося стосовно померлої особи.

З наведених підстав, рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 21.06.2024 скасовано попереднє рішення від 02.04.2024 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувсядо філії-Львівськеобласне управлінняАТ «Ощадбанк»з листомпро поверненнякоштів,зарахованих накартковий рахунокфізичної особи( ОСОБА_3 ),на якийотримав відмову,у зв`язкуз чимзвернувся доГалицького районного суду м. Львова з позовом до АТ «Ощадбанк» про стягнення зазначених коштів.

Позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 241560 гривень, які знаходяться на картковому рахунку, відкритому на померлого ОСОБА_3 .

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини першої статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити за відповідними судовими процедурами. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №183/4196/21, від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 та інші).

У статті 1 та у частині першій статті 2 ГПК України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями належності справи до господарського судочинства, за загальними правилами, є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі №916/2791/16 (провадження № 12-141гс18) зроблено висновки про те, що спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що у даному випадку юридична особа, яка є розпорядником бюджетних коштів, звернулася з позовом до іншої юридичної особи, яка займається банківською діяльністю, тобто діяльністю з метою одержання прибутку, з позовом про повернення (стягнення) коштів, які були

передані позивачем відповідачу.

Тобто, суб`єктний склад сторін спору, які володіють статусом юридичних осіб,

та наявність матеріальної вимоги між ними дають підстави стверджувати (на стадії

вирішення питання про відкриття провадження у справі) про суб`єктну та предметну

юрисдикцію господарського суду.

Таким чином, суб`єктний склад, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин не дають підстав вважати, що позов ІНФОРМАЦІЯ_1 до АТ «Ощадбанк», треті особи філія Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк», Міністерство оборони України, про

стягнення коштів, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахування викладених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, яка постановлена з додержанням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 ,в інтересахякого діє ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від05грудня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 21 травня 2025 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.