Рішення

від 25.11.2010 по справі 11/169-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/169-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 листопада 2010 р.           Справа 11/169-10

за позовом   сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»,

                     с. Зозулинці  Козятинського району   

до                  товариства з обмеженою відповідальністю  «Вітас», смт. Крижопіль  

про                стягнення 193 398,71 грн.

                                                                                            Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача          В. Руцинський   за довіреністю № 79  від 27.10.2010р.;

від відповідача      В. Суходольський  за довіреністю № 1  від 22.11.2010р..

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю  «Вітас»на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги від 13.07.2009 р. та нарахований штраф на загальну суму 193398, 71 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до умов договору поворотної фінансової допомоги, укладеного 13.07.2009 р. між СТОВ «Хлібороб»та ТОВ «Вітас», згідно платіжного доручення № 410 від 13.07.2010 р. позивач надав відповідачу фінансову допомогу на суму 249379,41 грн.. Відповідно з графіком погашення заборгованості відповідач зобов'язувався погасити надану фінансову допомогу частками до 15.01.2010 р.. Проте, графік погашення відповідачем не виконувався і станом на день звернення до суду з позовом сума боргу за договором становить 193 398,71 грн..

Відповідач у відзиві  від 15.11.2010р. позовні вимоги визнає в повному обсязі, одночасно клопоче про продовження дії договору поворотної фінансової допомоги, укладеного 13.07.2009 р. між СТОВ «Хлібороб»та ТОВ «Вітас»на шість місяців, починаючи з 01.12.2010р..

В судовому засіданні 23.11.2010р. за клопотанням представників сторін, судом оголошено перерву до 25.11.2010р..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено  наступне.

13 липня  2009 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»(позивач, за договором Позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вітас»(відповідач, за договором Позичальник) укладено договір поворотної фінансової допомоги.

Згідно з предметом договору, Позикодавець зобов'язується надати, а Позичальник прийняти грошові кошти у розмірі, встановленому п.2.1. договору, а саме 243 379, 41 грн..

На виконання умов Договору позивач платіжним доручення № 420 від 13.07.2009 р. перерахував на рахунок  відповідача обумовлену договором суму фінансової допомоги в розмірі  243379, 41 грн..

Відповідно до п.4.1. договору Позичальник зобов'язаний повернути суму допомоги до 15.01.2010 р..

Сума допомоги підлягає поверненню частинами згідно графіку платежів, що є додатком № 1 до даного договору, шляхом її  перерахування на поточний рахунок Позикодавця, не пізніше 15 числа кожного місяця наступного за звітним.

Графіком встановлений порядок погашення заборгованості по договору рівними частинами  та визначено:

-          перший платіж в розмірі 48 675, 88 грн. має бути здійснено до 15.09.2009р.,

-          другий платіж в розмірі 48675, 88 грн. –до 15.09.2009р.,

-          третій платіж в розмірі 48 675, 88 грн. –до 15.10.2009р.,

-          четвертий платіж в розмірі 48 675, 88 грн. –до 15.11.2009р.,

-          п'ятий платіж в розмірі 48675, 88 грн. –до 15.12.2009р.,

-          шостий платіж в розмірі 48675, 88 грн. –до 15.01.2010 р.

Днем повернення позики вважається день зарахування суми допомоги (її частини) Позичальником (п.4.3 договору).

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором відповідач перерахував на рахунок позивача 80 000 грн., що стверджується платіжними дорученнями № 483 від 31.08.2009 р., № 553 від 30.09.2009 р., № 578 від 30.10.2009 р., № 275 від 28.05.2010 р., № 356 від 09.07.2010 р., № 481 від 31.08.2010 р., № 550 від 30.09.2010 р., № 620 від 29.10.2010 р.. Поміж з тим, після звернення  позивачем з позовом до суду, відповідачем згідно платіжного доручення № 645 від 09.11.2010 р. перераховано 20 000 грн.. Загальна сума погашення заборгованості за договором становить 100 000 грн..

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість за договором складає  143 379,41 грн..

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу та штрафу за порушення зобов'язання за  договором поворотної фінансової допомоги. Дані правовідносини регулюються главою 71  Цивільного кодексу України.

В силу ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню поворотної фінансової допомоги належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо своєчасного та у повному розмірі повернення вказаної  допомоги, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 143 379,41 грн..

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу  України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи, що зобов'язання за договором в частині повернення фінансової допомоги  відповідач не виконав в повному обсязі, позовні вимоги в частині стягнення 143 379,41 грн. боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем суми боргу за договором в розмірі 50 000 грн., суд дійшов висновку, що вказана сума є безпідставною, оскільки останнім не враховано проведених відповідачем платежів.

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення 19,3 грн. штрафу відповідно до п. 6.1. договору.

Відповідно до положень даного пункту договору, при прострочення повернення допомоги (її частини) Позичальник сплачує штраф у розмірі 0,01% від неповерненої суми допомоги.

Зважаючи, що платежі за договором відповідачем проводились з порушенням строків, суд вважає, що заявлена сума штрафу є обґрунтованою. Поміж з тим, вказана сума визнається відповідачем в акті звірки розрахунків від 15.11.2010р..

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Клопотання відповідача про продовження дії договору поворотної фінансової допомоги на шість місяців, починаючи з 01.12.2010р. судом не може бути задоволено, оскільки відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Продовження дії договору є прерогативою сторін за господарським зобов'язанням, а не суду.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом  судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.    

Керуючись  ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:   

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вітас»( 24600, Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Куйбишева, 68, код 30910124) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» (22155, Вінницька область, Козятинський район, с. Зозулинці, вул. Леніна, 37, код 03733559) 143 379 (сто сорок три тисячі триста сімдесят дев'ять) грн. 41 коп. –боргу; 19 (дев'ятнадцять) грн. 30 коп. –штрафу;  1 633 (одну тисячу шістсот тридцять три) грн. 99 коп. –витрат зі сплати державного мита та 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 39 коп. -  витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    3.          В решті позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням  законної сили.   

                                                                           Повне рішення складено 30.11.2010р.

Суддя                                                         В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи