Постанова від 22.05.2025 по справі 200/8714/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року справа №200/8714/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі № 200/8714/24 (головуючий І інстанції Галатіна О.О.) за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2024р. № 0513877-2414-0522-UA14120210000056793, винесене Головним управління ДПС у Донецькій області, про визначення ФОП ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єктів житлової нерухомості, код платежу 18010300, у сумі податкового зобов`язання 13774,80 грн. (тринадцять тисяч сімсот сімдесят чотири гривні 80 копійок), за податковий період 2022 року; від 26.06.2024 року № 0518512-2414-0522-UA 14120210000056793, винесеного Головним управління ДПС у Донецькій області, про визначення ФОП ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єктів житлової нерухомості, код платежу 18010300, у сумі податкового зобов`язання 14198,64 грн. (чотирнадцять тисяч сто дев`яносто вісім гривень 64 копійки), за податковий період 2023 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.06.2024р. № 0513877-2414-0522-UA14120210000056793, винесене Головним управління ДПС у Донецькій області, про визначення ФОП ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичною особою, яка є власником об`єктів житлової нерухомості, код платежу 18010300, у сумі податкового зобов`язання 13774,80 грн. (тринадцять тисяч сімсот сімдесят чотири гривні 80 копійок), за податковий період 2022 року в частині стягнення з позивача податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з 01 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року, тобто, в сумі 11479 грн. (13774, 80 грн./12 місяців х 10 місяців).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.06.2024 року № 0518512-2414-0522-UA 14120210000056793, винесене Головним управління ДПС у Донецькій області, про визначення ФОП ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичною особою, яка є власником об`єктів житлової нерухомості, код платежу, код платежу 18010300, у сумі податкового зобов`язання 14198,64 грн. (чотирнадцять тисяч сто дев`яносто вісім гривень 64 копійки), за податковий період 2023 року в частині стягнення з позивача податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з 01 січня 2023 року по 30 квітня 2023 року, тобто, в сумі 4732, 88 грн (14198,64 гривень /12 місяців х 4 місяці).

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що ним правомірно було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки позивач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Судом першої інстанції безпідставно було застосовано пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України по відношенню до позивача, оскільки відповідно до Переліку №309 територію Слов`янської міської територіальної громади Донецької області з 24.02.2022 віднесено до території можливих бойових дій. Таким чином, згідно вищезазначеного Переліку Слов`янська міська територіальна громада не включена до переліку територій активних бойових дій та не відноситься до територій тимчасово окупованих російською федерацією.

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є відповідний запис (Дата державної реєстрації: 23.09.2003, Дата запису: 04.09.2007, номер запису: 22480170000000954), є платником єдиного внеску та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області.

Позивач є власником 12/25 частки нежитлових будівель по переробці сільгосппродукції (Реєстраційний номер: 265050012), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, яке видане Билбасівським селищним головою 20.02.2009 на підставі Рішення виконкому Билбасівської селищної ради № 139, яке зареєстровано належним чином, про що свідчать Витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 21941935 від 20.02.2009 та Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно тощо.

26.06.2024 року в електронний кабінет позивача надійшли:

- податкове повідомлення-рішення від 26.06.2024 року № 0513877-2414-0522-UA14120210000056793, винесене Головним управління ДПС у Донецькій області, про визначення ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єктів житлової нерухомості, код платежу 18010300, у сумі податкового зобов`язання 13774,80 грн. (тринадцять тисяч сімсот сімдесят чотири гривні 80 копійок), за податковий період 2022 року;

- податкове повідомлення-рішення від 26.06.2024 року № 0518512-2414-0522-UA 14120210000056793, винесеного Головним управління ДПС у Донецькій області, про визначення ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єктів житлової нерухомості, код платежу, код платежу 18010300, у сумі податкового зобов`язання 14198,64 грн. (чотирнадцять тисяч сто дев`яносто вісім гривень 64 копійки), за податковий період 2023 року.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до п.п. 266.7. ст. 266 ПК України порядок обчислення суми податку, а саме: обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

На підставі пп. 266.7.2. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У відповідності до п. 266.10.3. ст. 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

На підставі п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Законом № 2142-IX від 24.03.2022р. (набрав чинності 05.04.2022р.) пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України доповнено підпунктом 69.22 наступного змісту: «69.22. Тимчасово положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. При цьому платники податку - юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період. Для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов`язання за період з 1 січня по 1 березня 2022 року.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.».

Отже, підпунктом 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (в редакції протягом всього 2022 року) було встановлено пільгу на час введення воєнного стану щодо звільнення від нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), у якому станом на 10 грудня 2022 року перебувала Слов`янська міська територіальна громада.

Відповідно до Постанови № 1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 1364 до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.

Наказом від 22.12.2022 за № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 та затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, у якому зазначено, зокрема, що з 24.02.2022р. територія Слов`янської міської територіальної громади відноситься до території можливих бойових дій.

При цьому смт. Билбасівка (на території якої розміщені нежитлові сільськогосподарські будинки) входить до складу Слов`янської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області на підставі рішення виконавчого комітету Билбасівської селищної ради від 19.03.2021 року.

Отже, за нормами ПК України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин у 2022 році, єдиною умовою для не нарахування та несплати зазначених податкових зобов`язань було розташування відповідних об`єктів нерухомого майна на території, на якій ведуться (велися) бойові дії.

Зважаючи на те, що нерухоме майно, належне позивачу, розташоване на території Слов`янської міської територіальної громади, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у період з 01 березня 2022 року позивач був звільнений від сплати податку на нерухоме майно за об`єкти нерухомості.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 №3050-ІХ підпункт 69.22 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України був викладений у новій редакції , зокрема:

… Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується:

1) за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України:

за 2021 та 2022 роки - за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних осіб;

за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року - за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності юридичних осіб, та за об`єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб.

Починаючи з 1 січня 2023 року за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;….

Цей Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 06.05.2023р..

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду №1-рп/99 від 09.02.1999 зазначено: «За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи)».

У Рішенні Конституційного Суду №3-рп/2001 від 05.04.2001 вказано: «Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно- правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи».

У Рішенні Конституційного Суду №6-рп/2012 від 13.03.2012 зазначено: «Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях вже висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно- правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію в часі, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання чинності цими актами, а також відносини, які виникли до набрання чинності нормативно-правовими актами і продовжують існувати на час набрання ними чинності. У другому випадку такі акти поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин. В окремих випадках законодавець вказівкою в перехідних положеннях «нового» нормативно-правового акта може зберегти праворегуляторний вплив визнаного нечинним нормативно-правового акта на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності «новим» (переживаюча дія).

Здатність закону регулювати відносини з моменту їхнього виникнення у минулому, є зворотною дією нормативно-правового акта в часі, яка для цілей стабільності суспільних відносин застосовується лише в разі скасування чи пом`якшення юридичної відповідальності.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №9901/315/20.

Таким чином, зміст правовідносин, зокрема, прав та обов`язків особи, не може змінюватися зі зміною законодавчих норм. До події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Беручи до уваги викладене, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023р. №3050-ІХ, який набрав чинності 06.05.2023р., має застосовуватись до правовідносин, що виникли після 06.05.2023р..

Вищевикладене свідчить про протиправність нарахування податку на нерухоме нежитлове майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 01.03.2022р. по 31.12.2022р. та з 01.01.2023р. по 30.04.2023р. на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно п. 4.1.4. ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з п. 56.21. ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасуваннярішення суду першої інстанції не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі № 200/8714/24 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі №200/8714/24 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 22 травня 2025 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко