Постанова від 19.05.2025 по справі 620/6911/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/6911/24 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Кузьменка В.В.,

Чаку Є.В.,

При секретарі: Долинській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мантек» та Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мантек» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мантек» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Чернігівській області «Про анулювання ліцензії» № 59/р від 04.03.2024;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Чернігівській області відновити ліцензію на оптову торгівлю пальним без визначеного місця торгівлі Товариста з обмеженою відповідальністю «Мантек» на період з 21.09.2021 по 21.09.2026, а також внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Чернігівській області сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мантек» прямі збитки у розмірі 10000,00 грн + 23526,04 грн, упущену вигоду у розмірі 91345,10 грн, моральну шкоду у розмірі 37461,34 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту відсутності товариства за його місцезнаходженням, а тому, спірне розпорядження прийнято протиправно, без з`ясування всіх обставин, які впливають на прийняття рішення та без належного повідомлення позивача про їх прийняття.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року позовні вимоги - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Головного управління ДПС у Чернігівській області від 04.03.2024 № 59/р «Про анулювання ліцензії».

Зобов`язано Головне управління ДПС у Чернігівській області відновити ліцензію на оптову торгівлю пальним без визначеного місця торгівлі Товариству з обмеженою відповідальністю «Мантек» на період з 21.09.2021 по 21.09.2026, та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Головне управління ДПС у Чернігівській області, приймаючи спірне розпорядження про анулювання ліцензій було повністю дотримано норми діючого законодавства, зокрема ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що вирішення питання видачі/зупинення/анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним або внесення змін до ліцензії взагалі є дискреційною функцією контролюючого органу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що відповідач усупереч встановленому порядку позбавив позивача ліцензії, а тому він зобов`язаний відновити порушене право.

Також, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення у частині відмови у задоволенні стягнення збитків з відповідача та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким зобов`язати ГУ ДПС у Чернігівській області сплатити на користь ТОВ «Мантек» прямі збитки у розмірі 10 000+23526,04 грн., упущену вигоду у розмірі 91345 грн. 10 коп., моральну шкоду у розмірі 37461 грн. 34 коп.

Зазначена апеляційна скарга вмотивована тим, що позбавлення ліцензії призвело до неможливості позивачу здійснювати свою діяльність, але позивач вимушений був платити заробітну плату директору (інші працівники були звільнені).

Відповідно, на думку скаржника, сума прямих збитків від сплати вимушеної зарплати склала 23526 грн. 04 коп.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що упущена вигода у розмірі 91345 грн. 10 коп була розрахована на підставі даних офіційної податкової звітності, а саме звіту про фінансові результати, який був поданий позивачем відповідачу належним чином, у спосіб встановлений чинним законодавством на дату подання позову.

До того ж, факт поширення недостовірної інформації про позивача свідчить про заподіяння моральної шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що сума збитків, яку позивач просить стягнути, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання доходу позивачем, тоді як теоретична можливість одержання доходів не може бути підставою для стягнення збитків чи майнової шкоди.

Як вказує відповідач, до матеріалів справи позивачем не надано доказів того, що неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Оскільки позивач повинен довести протиправність дій відповідача і їх вину, наявність та розмір збитків, наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та спричиненням шкоди, тому відсутні підстави для задоволення вимог щодо стягнення моральної шкоди, так як позивачем не надано жодних доказів завдання саме відповідачем моральної шкоди, а також не доведено її завдання саме у заявленому розмірі.

У відповіді на відзив позивачем звернуто увагу на те, що основна вимога до відповідача щодо моральної шкоди полягала у тому, що він спричинив репутаційні втрати для позивача, відобразивши у публічному реєстрі інформацію про позбавлення ТОВ «Мантек» ліцензії на торгівлю пальним, оскільки всі контрагенти дізнались про факт позбавлення ліцензії (ця інформація є публічною).

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Мантек» отримав ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, за адресою: Україна, 14013, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Молодчого Олександра, будинок 44, кв. 26; за реєстраційним номер 990614202100441, дата реєстрації: 17.09.2021, терміном дії з 17.09.2021 по 17.09.2026.

Однак, з метою посилення контролю за виробництвом та обігом пального і запобігання порушень у сфері оптової та роздрібної торгівлі пальним наказом №142-П від 28.02.2024 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Мантек» на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3. статті 82 ПК України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» визначено провести фактичну перевірку ТОВ «Мантек» за адресою: м. Чернігів, вул. Молодчого Олександра, будинок 44, кв. 26 з 28.02.2024, тривалістю 10 діб за період діяльності з 28.02.2021 по день закінчення перевірки (а.с.32).

На виконання вказаного наказу видані направлення на перевірку від 28.02.2022 №230/ЖЗ/25-01-0901-02, №229/ ЖЗ/25-01-0901-02.

Згідно з актом від 29.02.2024 №143/25-01-09-01-02/36778425 «Про неможливість проведення фактичної перевірки ТОВ «Мантек» (код ЄДРПОУ 36778425)» за період з 28.02.2021 по 28.02.2024 року» зафіксовано, що розпочати фактичну перевірку ТОВ «Мантек» за адресою: Чернігів, вул. Молодчого Олександра, будинок 44, кв. 26 неможливо у зв`язку з відсутністю вищезазначеного платника податків (посадових осіб) платника податків або його законних уповноважених представників) за місцезнаходженням.

Так, актом від 01.03.2024 №148/25-01-09-01-02/36778425 «Про встановлення факту відсутності за місцем провадження діяльності ТОВ «Мантек» зафіксовано, що під час проведення перевірки встановлено відсутність суб`єкта господарювання (посадових осіб) ТОВ «Мантек» за місцезнаходженням, зазначеним у виданій ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, за адресою: м. Чернігів, вул. Молодчого Олександра, будинок 44, кв. 26шістнапд.

Як наслідок, розпорядженням ГУ ДПС у Чернігівській області від 04.03.2024 №59/р «Про анулювання ліцензії» відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зобов`язано Управління контролю за підакцизними товарами анулювати ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі ТОВ «Мантек», реєстраційний номер ліцензії: 990614202100441, терміном дії з 17.09.2021 по 17.09.2026 на підставі акта про встановлення факту відсутності за місцем провадження ТОВ «Мантек» №148/25-01-09-01-02/36778425 від 01.03.2024.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач прийняв оскаржуване розпорядження про анулювання ліцензій не у строк, передбачений Законом № 481/95-ВР, тобто не на шістнадцятий робочий день з дня, наступного за днем вручення суб`єкту господарювання акта, що є підставою для анулювання ліцензії, тому розпорядження про анулювання ліцензій позивача є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, з метою поновлення порушених прав наявні підстави для зобов`язання Головного управління ДПС у Чернігівській області відновити ліцензію на оптову торгівлю пальним без визначеного місця торгівлі Товариству з обмеженою відповідальністю «Мантек» на період з 21.09.2021 по 21.09.2026, та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Однак, позовні вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Чернігівській області сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мантек» прямі збитки у розмірі 10000,00 грн + 23526,04 грн, упущену вигоду у розмірі 91345,10 грн, моральну шкоду у розмірі 37461,34 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем до суду не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту завдання йому відповідачем моральної шкоди, через яку позивач міг би понести моральні страждання, майнові витрати (лікування) та будь-які докази розладу стану здоров`я у зв`язку з такими діями чи інші дані та розрахунки, та жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач поніс прямі збитки у розмірі 33526,04 грн та реальної можливості отримання упущеної вигоди у розмірі 91345,10 грн.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону № 481/95-ВР: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Підстави анулювання виданої суб`єкту господарювання ліцензії, зокрема, на право роздрібної торгівлі пальним, визначає частина 52 статті 15 Закону № 481/95-ВР.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі, зокрема, акта про встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню. До такого акта долучається мультимедійна інформація щодо фіксації зазначеного факту технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису, та/або засобами фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

Відповідно до підпункту 20.1.4, 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1 статті 75 ПК України).

За приписами пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.10 ст. 80 ПК України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Процедуру створення та ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) визначає Порядок ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 545 (далі - Порядок №545).

Згідно пункту 6 Порядку №545 підставою для виключення суб`єкта господарювання з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального є рішення про анулювання ліцензії, прийняте ДФС та її територіальними органами відповідно до статей 3 і 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

З аналізу вищевикладеного вбачається, що податковий орган, що здійснює контроль за дотриманням норм Закону №481/95-ВР та видає ліцензії, зокрема, на право оптової торгівлі пальним, має право проводити фактичні перевірки платників податків, що отримали такі ліцензії, зокрема, на підставі підпункту 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, у разі здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

При цьому, у випадку виявлення за наслідками такої перевірки факту відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії, приймати розпорядження про анулювання виданої такому суб`єкту господарювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним на підставі статті 15 Закону №481/95-ВР та вносити відповідні відомості до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним щодо анулювання такої ліцензії суб`єкта господарювання згідно з приписами Порядку №545.

Отже для прийняття розпорядження про анулювання ліцензії суб`єкта господарювання на право оптової торгівлі пальним відповідно до статті 15 Закону №481/95-ВР слід встановити та підтвердити відповідними доказами факт відсутності такого суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії.

Як свідчать матеріали справи, на підставі наказу №142-П від 28.02.2024 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Мантек» визначено провести фактичну перевірку ТОВ «Мантек» за адресою: м. Чернігів, вул. Молодчого Олександра, будинок 44, кв. 26 з 28.02.2024, тривалістю 10 діб за період діяльності з 28.02.2021 по день закінчення перевірки.

На виконання вказаного наказу видані направлення на перевірку від 28.02.2022 №230/ЖЗ/25-01-09-01-02, №229/ ЖЗ/25-01-09- 01-02.

Однак, у відповідності до акту від 29.02.2024 №143/25-01-09-01-02/36778425 «Про неможливість проведення фактичної перевірки ТОВ «Мантек» за період з 28.02.2021 по 28.02.2024 року» зафіксовано, що розпочати фактичну перевірку ТОВ «Мантек» за адресою: Чернігів, вул. Молодчого Олександра, будинок 44, кв. 26 неможливо у зв`язку з відсутністю вищезазначеного платника податків (посадових осіб) платника податків або його законних уповноважених представників) за місцезнаходженням.

Під час проведення фактичної перевірки встановлено, що за даною адресою знаходиться офісна будівля; в офісі №26 здійснює господарську діяльність ТОВ «Дімсервісплюс», працівниками якого було повідомлено, що ТОВ «Мантек» їм невідомо; також комендантом офісної будівлі Литвиненко Р. В. надано письмові пояснення про те, що ТОВ «Мантек» господарську діяльність на території офісного приміщення не здійснює.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні в суді першої інстанції не заперечував того факту, що за адресою: Чернігів, вул. Молодчого Олександра, будинок 44, кв. 26 позивач не знаходиться, а знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 104, офіс 120.

Згідно з актом від 01.03.2024 №148/25-01-09-01-02/36778425 «Про встановлення факту відсутності за місцем провадження діяльності ТОВ «Мантек» зафіксовано, що під час проведення перевірки встановлено відсутність суб`єкта господарювання (посадових осіб) ТОВ «Мантек» за місцезнаходженням, зазначеним у виданій ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, за адресою: Чернігів, вул. Молодчого Олександра, будинок 44, кв. 26.

Так, у силу вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов`язаних з реорганізацією суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), суб`єкт господарювання зобов`язаний у місячний термін з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою.

Проте, позивач до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою не звертався, про що не заперечував і представник позивача у судовому засіданні.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт відсутності ТОВ «Мантек» за місцезнаходженням, яке зазначене у виданій йому ліцензії.

Разом з тим, як вірно відзначено судом першої інстанції, відповідач приймаючи оскаржуване рішення порушив порядок його прийняття, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями статті 3 Закону № 481/95-ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного рішення про анулювання у формі розпорядження про таке анулювання на підставі, зокрема, акта про встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню. До такого акта долучається мультимедійна інформація щодо фіксації зазначеного факту технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису, та/або засобами фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису.

Розпорядження про анулювання ліцензії приймається, зокрема, на шістнадцятий робочий день з дня, наступного за днем вручення суб`єкту господарювання акта, що є підставою для анулювання ліцензії.

Орган ліцензування на наступний робочий день після прийняття розпорядження про анулювання ліцензії: вносить інформацію щодо розпорядження про анулювання ліцензії до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та/або Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а також оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті; направляє суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про анулювання ліцензії в порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.

Розпорядження про анулювання ліцензії, прийняті органом ліцензування, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з дня оприлюднення розпорядження про анулювання ліцензії на офіційному веб-сайті органу ліцензування.

Враховуючи зазначені норми, встановлено певний порядок для прийняття рішення про анулювання ліцензії, а саме: наявність підстав для прийняття рішення визначених вказаним законом та строки прийняття рішення.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з актом від 01.03.2024 №148/25-01-09-01-02/36778425 «Про встановлення факту відсутності за місцем провадження діяльності ТОВ «Мантек» під час проведення перевірки встановлено відсутність суб`єкта господарювання (посадових осіб) ТОВ «Мантек» за місцезнаходженням, зазначеним у виданій ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, за адресою: Чернігів, вул. Молодчого Олександра, будинок 44, кв. 26.

Згідно пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 42.5 статті 42 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження подання позивачем відповідачу заяви про отримання документів через електронний кабінет.

Проте, ні акт від 29.02.2024 №143/25-01-09-01-02/36778425 «Про неможливість проведення фактичної перевірки ТОВ «Мантек», ні акт від 01.03.2024 №148/25-01-09-01-02/36778425 «Про встановлення факту відсутності за місцем провадження діяльності ТОВ «Мантек» позивачу не направлявся, що не заперечував і представник відповідача у судовому засіданні.

Отже, позивач не був обізнаний з актом від 01.03.2024 №148/25-01-09-01-02/36778425 «Про встановлення факту відсутності за місцем провадження діяльності ТОВ «Мантек», який став підставою для анулювання ліцензії.

Крім того, відповідач прийняв оскаржуване розпорядження про анулювання ліцензій не у строк, передбачений Законом № 481/95-ВР, тобто не на шістнадцятий робочий день з дня, наступного за днем вручення суб`єкту господарювання акта, що є підставою для анулювання ліцензії, тому розпорядження про анулювання ліцензій позивача є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головне управління ДПС у Чернігівській області відновити ліцензію на оптову торгівлю пальним без визначеного місця торгівлі Товариству з обмеженою відповідальністю «Мантек» на період з 21.09.2021 по 21.09.2026, та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним слід зазначити наступне.

Так, Порядок ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №545 (далі - Порядок №545).

Абзацом другим пункту 1 вказаного Порядку визначено, що Єдиним реєстром ліцензіатів та місць обігу пального є електронна база даних, яка містить інформацію про суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місця виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання, які провадять діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Згідно з пунктами 2-3 Порядку №545, він формується та ведеться ДФС та її територіальними органами в електронній формі на підставі відомостей, зазначених у документах, які подаються суб`єктами господарювання для отримання ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним відповідно до статей 3 і 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Пунктами 6-7 Порядку №545 встановлено, що підставою для виключення суб`єкта господарювання з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального є рішення про анулювання ліцензії, прийняте ДФС та її територіальними органами відповідно до статей 3 і 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Інформація про суб`єкта господарювання вноситься до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше робочого дня, наступного за днем видачі/зупинення/анулювання ліцензії або внесення змін до ліцензії.

Відтак, з аналізу вказаних норм вбачається, що покладення на відповідача обов`язку видалити запис про анулювання ліцензії з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним не вважатиметься втручанням у їх дискреційні повноваження.

Таким чином, з метою ефективного захисту порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, слід зобов`язати Головне управління ДПС у Чернігівській області відновити ліцензію на оптову торгівлю пальним без визначеного місця торгівлі Товариству з обмеженою відповідальністю «Мантек» на період з 21.09.2021 по 21.09.2026, та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головне управління ДПС у Чернігівській області сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНТЕК» прямі збитки у розмірі 10000,00 грн + 23526,04 грн, упущену вигоду у розмірі 91345,10 грн колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди врегульовано статтею 22 ЦК України, за змістом якої, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Отже, поняття «збитки» включає у себе й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

У спірному випадку позивачем заявлено вимоги про відшкодування шкоди (збитків) в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відтак, вказаними нормами права визначено поняття «збитків (шкода)», під якими розуміються як прямі збитки так і упущену вигоду.

Положеннями частини першої статті 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Водночас, положення вищезазначеної статті також передбачають доведення необхідних для настання юридичної відповідальності складових, зокрема: протиправність дій/рішень, наявність факту підтвердженої документально заподіяної шкоди та причинного зв`язку між вказаними обставинами.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Шкодою, в розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України, є матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Крім того, саме наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком протиправної поведінки.

При цьому, протиправна поведінка, внаслідок якої було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту.

Згідно зі статтями 224, 225 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Тобто, пред`явлення вимоги про відшкодування збитків покладає на кредитора обов`язок довести, що ці збитки не є абстрактними, а дійсно були ним понесені і ним були б отримані в разі належного виконання відповідачем своїх обов`язків, тобто у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язанні.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідно з`ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини відповідача. При цьому обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданих збитків та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання і збитками покладено на позивача.

Вжиті кредитором заходи з метою отримання доходів є критерієм визначення розміру також збитків у вигляді упущеної вигоди.

Отже, наявність і обґрунтованість розміру збитків покладається на позивача, який повинен довести, що він поніс матеріальні збитки та міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримувати прибуток.

У свою чергу, позивачем у позовній заяві зроблений розрахунок прямих збитків у розмірі 33526,04 грн та упущеної вигоди у розмірі 91345,10 грн.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що покладення на особу обов`язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоду.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного суду України від 09.12.2014 у справі №5023/4983/12.

Судом першої інстанції вірно відмічено, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач поніс прямі збитки у розмірі 33526,04 грн та реальної можливості отримання упущеної вигоди у розмірі 91345,10 грн.

На думку позивача, останній був вимушений сплачувати позивач заробітну плату директору згідно поданих декларацій, всі податки із такої зарплати були сплачені в розмірі 23526 грн. 04 коп., та здійснив оплату ліцензії у розмірі 10 000 грн.

Втім, виплачений позивачем розмір заробітної плати не може вважатися збитками у розумінні статті 22 ЦК України.

Крім того, з наданого позивачем звіту про фінансові результати, який був поданий позивачем вбачається чистий прибуток від операцій з контрагентами.

Проте, з даних документів не вбачається чіткого розрахунку упущеної позивачем вигоди на суму 91345,10 грн внаслідок протиправних дій податкового органу.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної школи у сумі 37461,34 грн слід зазначити наступне.

Положеннями статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 825/1030/17.

Водночас, позивачем до суду не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту завдання йому відповідачем моральної шкоди, через яку позивач міг би понести моральні страждання, майнові витрати (лікування) та будь-які докази розладу стану здоров`я у зв`язку з такими діями чи інші дані та розрахунки.

Доводи позивача про те, що моральна шкода була розрахована у мінімальному розмірі 30% від майнової шкоди колегія суддів оцінює критично, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Сам лише факт порушення державним органом прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має підтверджуватись відповідними доказами, яких до суду першої інстанції надано не було.

Відтак, колегія суддів погодужється з висновками суду першої інстанції про часткову обгрунтованість позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мантек» та Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді В.В. Кузьменко

Є.В. Чаку