Постанова

від 20.05.2025 по справі 320/35769/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/35769/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Штульман І.В.,

суддів Кобаля М.І., Черпака Ю.К.,

при секретарі Рожок В.В.,

за участі Головачевої О.М. та Іщенко В.С.,- представників позивача;

Кальковця В.Л.,- представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» (далі - позивач, ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС») звернувся в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 серпня 2023 року №0052837/0706 (форма Р) про сплату до бюджету податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 38069274,00 грн та штрафних (фінансові санкції) - 1596311,50 грн;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 серпня 2023 року №0052838/0706 (форма Р) про сплату до бюджету податку на додану вартість у розмірі 42353092,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій - 10588273,00 грн.

Представник ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» вважає, що висновки акту перевірки, на підставі яких були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року, представник ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування своїх доводів представник позивача зазначає, що під час перевірки податковий орган не встановлював невідповідність вартості закуплених позивачем ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» послуг будь-якому виду вартості, про що свідчить відсутність у висновках акту перевірки посилань на вартість послуг, яка, на думку податкового органу, відповідає реальній та на яку саме суму, у зв`язку з цим, слід збільшити податкові зобов`язання господарюючого суб`єкта. Апелянт зазначає, що господарські операції ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» з контрагентами підтверджуються первинними та іншими документами, які складаються суб`єктом господарювання в процесі господарської діяльності, а тому є реальними. Представник ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» відмітив, що податкова інформація, використана контролюючим органом, не ґрунтується на дослідженні первинних документів по господарських операціях. Представник товариства зазначив, що ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» надало вичерпну інформацію щодо постачальників товарів, вантажі яких транспортувались його контрагентами-перевізниками. Апелянт звертає увагу, що всі адреси пунктів завантаження/розвантаження вантажів, маршрути перевезення, вид транспортного засобу, вид товарів, що перевозились, їх кількість, ціна, маса тощо відображено у товарно-транспортних накладних та актах наданих послуг, що містяться в матеріалах справи. Представник ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» відмітив, що відповідачем порушено принцип індивідуалізації відповідальності, оскільки під час проведення перевірки податковий орган досліджував податкову інформацію виключно стосовно контрагентів-перевізників. Представник позивача зазначив, що наданими на адвокатські запити відповідями охоронних компаній об`єктів будівництва ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» підтверджуються заїзди/виїзди автотранспорту на будівельні об`єкти позивача. Представник ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» зазначив, що контролюючим органом, через нібито відсутність реального характеру операцій з контрагентами, до позивача застосовано найбільш несприятливий підхід, адже без жодних доказів, що між сторонами договорів мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на безпідставне отримання податкових вигід, принаймні, що платник податку взагалі був обізнаним з приводу дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів, які б доводили вину платника податків у порушенні вимог податкового законодавства чи наявність в нього наміру здійснити такі порушення, враховуючи, що спірні господарські операції нікчемними у судовому порядку не визнавались, будь-яких злочинних дій суб`єктів господарювання вироками суду не встановлено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк ГУ ДПС у м. Києві не подало.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

За змістом частини першої статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами частини другої статті 309 КАС України виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу представника ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» необхідно задовольнити, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року - скасувати, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 26 листопада 2021 року №9528-п відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2021 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт від 03 лютого 2022 року №6114/Ж5/26-15-07-06-01-19/39778632 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» (т.1 а.с.26-82).

У висновках вказаного Акту зазначено, що перевіркою за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2021 року встановлено наступні допущені позивачем ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» порушення:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 38069274,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 42353092,00 грн.

Висновки Акту щодо встановлених порушень базуються на обставинах, які свідчать про відсутність реального характеру здійснення низки господарських операцій позивача ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» із декількома його контрагентами, а саме: ТОВ «ТК «ТРЕВЕЛ ЮНІОН», ТОВ «Трекінг-Експрес», ПП «Транс Рем Буд» та ТОВ «Царіда».

У лютому 2022 року ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» було подано заперечення до Акту №6114/Ж5/26-15-07-06-01-19/39778632 про результати документальної планової виїзної перевірки (т.1 а.с.149-158).

Листом від 01 серпня 2023 року податковий орган повідомив позивача про розгляд заперечень на Акт документальної планової виїзної перевірки (т.1 а.с.159).

Листом від 04 серпня 2023 року ГУ ДПС у м. Києві повідомило ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС», що за результатами розгляду вказаних заперечень висновки Акту №6114/Ж5/26-15-07-06-01-19/39778632 залишаються без змін, а заперечення - без задоволення (т.1 а.с.160-163).

На підставі Акту перевірки №6114/Ж5/26-15-07-06-01-19/39778632 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: від 09 серпня 2023 року №0052837/0706 (форма Р) про сплату до бюджету податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 38069274,00 грн та штрафних (фінансові санкції) - 1596311,50 грн (т.1 а.с.142-143); від 09 серпня 2023 року №0052838/0706 (форма Р) про сплату до бюджету податку на додану вартість у розмірі 42353092,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій - 10588273,00 грн (т.1 а.с.145-146).

25 серпня 2023 року позивачем ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» подано до Держаної податкової служби України (далі - ДПС України) скаргу від 25 серпня 2023 року на податкові повідомлення-рішення від 09 серпня 2023 року №0052837/0706 та №0052838/0706, що винесені ГУ ДПС у м. Києві на підставі Акту №6114/Ж5/26-15-07-06-01-19/39778632 (т.1 а.с.164-190).

Рішенням ДПС України від 18 вересня 2023 року №27417/6/99-00-06-01-01-06 податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 09 серпня 2023 року №0052837/0706 та №0052838/0706 залишено без змін, а скаргу ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» - без задоволення (т.1 а.с.192-196).

Не погоджуючись з винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями від 09 серпня 2023 року №0052837/0706 та №0052838/0706, представник ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» звернувся в Київський окружний адміністративний суд з цим позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС», Київський окружний адміністративний суд 27 грудня 2024 року дійшов висновку, що представником позивача не надано ні під час перевірки контролюючим органом, ні під час судового розгляду, належних та допустимих доказів, які б засвідчували реальний характер його господарських операцій з визначеними вище контрагентами, а відтак відсутня можливість підтвердити факти транспортування товарів за вказаними договорами.

Вирішуючи питання про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд апеляційної інстанції встановив таке.

Між ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» (Замовник) з одного боку, і ТОВ «ТК «ТРЕВЕЛ ЮНІОН» (Виконавець або «Експедитор») 10 червня 2019 року укладено договір №10/06-2019 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні (т.1 а.с.197-201).

Вказаний договір підписано з боку Замовника директором Степановим С.О. та з боку Виконавця директором Міняйло К.М. Підписи скріплено печатками підприємств.

Пунктом 2.5 Договору №10/06-2019 передбачено, що підтвердженням надання послуг є Акт наданих послуг, що вручається Замовнику Виконавцем разом з комплектом документів, підтверджуючим перевезення. Акт підписується обома Сторонами.

На підтвердження виконання транспортних послуг, позивачем подано до суду Реєстри документів за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2021 року (т.1 а.с.202-218; т.5 а.с.1-7; т.13 а.с.239-248), Акти надання послуг (т.2 а.с.1-230; т.3 а.с.1-250; т.4 а.с.1-88), платіжні інструкції (т.4 а.с.89-258), податкові накладні (т.5 а.с.8-250; т.6 а.с.1-250; т.7 а.с.1-99), оборотно-сальдову відомість (т.12 а.с.74), товаро-транспортні накладні (т.12 а.с.239-248).

Між ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» (Замовник) з одного боку і ТОВ «Трекінг-Експрес» (Виконавець або «Експедитор») 10 березня 2021 року укладено договір №01/03/21 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні (т.7 а.с.100-104).

Пунктами 2, 3 Договору №01/03/21 передбачено, що підтвердженням надання послуг є Акт надання послуг, що надається Замовнику Виконавцем разом з комплектом документів, підтверджуючим перевезення. Акт підписується обома Сторонами. Передбачено обов`язки сторін: забезпечити своєчасне оформлення товарно-транспортних документів, необхідних для здійснення перевезення і видачі вантажу вантажоодержувачу та забезпечити оформлення необхідної документації.

На підтвердження виконання транспортних послуг, позивачем подано до суду Реєстри документів за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2021 року (т.7 а.с.105-110; т.8 а.с.65-66; т.13 а.с.229-232), Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (т.7 а.с.111-250; т.8 а.с.1-32), платіжні інструкції (т.8 а.с.33-64), податкові накладні (т.8 а.с.67-234), оборотно-сальдову відомість (т.12 а.с.73), товаро-транспортні накладні (т.12 а.с.260-269).

Між ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» (Замовник) з одного боку і ТОВ «Транс Рем Буд» (Виконавець або «Експедитор») 08 лютого 2021 року укладено договір №08/02-21 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні (т.8 а.с.243-248).

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 «ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ» Договору №08/02-21 цим договором регулюються взаємовідносини, що виникають між Замовником та Виконавцем під час планування, здійснення та оплати транспортних послуг, під час перевезень вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні по території України.

Виконавець бере на себе зобов`язання доставити ввірений йому Замовником вантаж до пункту призначення та передати його особі, уповноваженій на отримання вантажу, а Замовник зобов`язується сплатити встановлену за перевезення плату (пункту 1.2 розділу 1 «ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ» Договору №08/02-21).

Транспортні, експедиторські та інші послуги, пов`язані з автоперевезенням вантажу у міському та міжміському сполученні, та відповідальність сторін визначаються цим договором, Цивільним кодексом України, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України №363 від 14 жовтня 1997 року, із змінами доповненнями, (надалі - Правила перевезень вантажів) іншими законами та нормативно - правовими актами України (пункту 1.2 розділу 1 «ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ» Договору №08/02-21).

Згідно з пунктом 2.2 розділу «ЗАГАЛЬНІ УМОВИ» Договору №08/02-21 підтвердженням надання послуг є Акт наданих послуг, що надається Замовнику Виконавцем разом з комплектом документів, підтверджуючим перевезення. Акт підписується обома Сторонами.

На підтвердження виконання транспортних послуг, позивачем ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» подано до суду Реєстри документів за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2021 року (т.8 а.с.249-252; т.9 а.с.129-130; т.14 а.с.150), Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (т.9 а.с.1-110), платіжні інструкції (т.9 а.с.111-128), податкові накладні (т.9 а.с.131-224), оборотно-сальдову відомість (т.12 а.с.76), товаро-транспортні накладні (т.12 а.с.270-279).

Між ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» (Замовник) з одного боку і ТОВ «Царіада» (Виконавець або Експедитор) 30 вересня 2021 року укладено договір №3007-2/2020 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні (т.9 а.с.230-235).

В розділі 2 «ЗАГАЛЬНІ УМОВИ» Договору №3007-2/2020 зазначено, що конкретні умови по кожному окремому замовленню встановлюються Сторонами в Заявці, яка є невід`ємною частиною цього договору. Форма заявки затверджена у додатку №1 до цього Договору. Заявка підписується керівником або іншою уповноваженою особою Замовника. Заявка передається Замовником Виконавцю у письмовій формі по факсу або по електронній пошті (пункт 2.2).

Виконавець обов`язково повідомляє Замовника в письмовій формі (по факсу або по електронній пошті) державний номер транспортного засобу, дані водія, контактний телефон водія (пункт 2.3).

Підтвердженням надання послуг є Акт наданих послуг, що надається Замовнику Виконавцем разом з комплектом документів, підтверджуючим перевезення. Акт підписується обома Сторонами (пункт 2.5).

На підтвердження виконання транспортних послуг, позивачем подано до суду Реєстри документів за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2021 року (т.9 а.с.236-243; т.11 а.с.50-53, 54-57; т.13 а.с.225-228), Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (т.9 а.с.244-250; т.10 а.с.1-250; т.11а.с.1-5), платіжні інструкції (т.11 а.с.6-49), податкові накладні (т.11 а.с.58-250; т.12 а.с.1-69), оборотно-сальдову відомість (т.12 а.с.77), товаро-транспортні накладні (т.12 а.с.249-258).

Разом з тим, платником податків, на підтвердження умов договорів про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні за вказаними договорами, надано Витяги з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів та їх фотознімки (т.15 а.с.1-233; т.16 а.с.1-21).

Сплачені за вказаними договорами кошти були включені позивачем ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» до суми податкового кредиту з податку на додану вартість (далі також - ПДВ) та власних витрат у періодах, що перевірялись контролюючим органом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно частини першої статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно пункту 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов`язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому, чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що вони містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам, надають змогу прослідкувати рух товарів (послуг), а також їх використання позивачем ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» у власній господарській діяльності.

Всі понесені витрати підтверджені первинними документами (актами приймання-передачі виконаних робіт, виписками з банківських рахунків, договорами, рахунками фактурами, тощо). Такі первинні документи були предметом дослідження інспекторами ГУ ДПС у м. Києві в ході проведення перевірки, про що зазначено в самому Акті.

Разом з тим, інспектори, які проводили перевірку ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» та складали Акт не заперечують наявність та правильне оформлення таких документів, а також підтверджують у вказаному акті обставини проведення оплати за договорами, відображення господарських операцій у відповідних документах бухгалтерського обліку і податкової звітності ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС».

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

З матеріалів справи вбачаєтсья, що на реалізацію цього права ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» у лютому 2022 року подало ГУ ДПС у м. Києві заперечення на акт документальної планової виїзної перевірки №6114/Ж5/26-15-07-06-01-19/39778632, в яких детально описало господарські відносини з ТОВ «ТК «ТРЕВЕЛ ЮНІОН», ТОВ «Трекінг-Експрес», ПП «Транс Рем Буд» та ТОВ «Царіда» та додало первинні документи, що їх підтверджують.

За результатами розгляду вказаних заперечень, відповідач листом від 04 серпня 2023 року повідомив позивача, що висновки акту перевірки залишені без змін.

Щодо посилання відповідача на неможливість виконання контрагентами позивача договірних зобов`язань, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зауважує, що суб?єкти господарювання не обмежені в можливості залучати третіх осіб до виконання умов договорів.

Наприклад, контрагент може для виконання певних видів робіт або надання послуг укладати договори з фізичними особами - підприємцями, залучати працівників через компанії, які надають аутсорсингові (аутстафінгові) послуги тощо, а інформація з баз даних контролюючого органу не грунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Крім того, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов?язаннях платника податків, у зв?язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися). Аналогічна ситуація може мати місце і з основними засобами - вони можуть перебувати в користуванні за договорами оренди, лізингу тощо.

Зазначене підтверджується також усталеною практикою Верховного Суду щодо цього питання, згідно якої відсутність ресурсів у контрагентів платника податків не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників можливе за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренди персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що висновки контролюючого органу про відсутність у контрагентів-перевізників певних основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів та інших ресурсів само собою не може свідчити про нереальність господарської операції. За наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст, відсутність у юридичної особи основних засобів не спростовує фактичного здійснення операцій.

З огляду на викладене, висновки податкового органу про відсутність у контрагентів платника податків необхідних трудових та матеріальних ресурсів, не знаходять свого правового обгрунтування у відповідності до норм чинного законодавства та у відповідності із вже усталеною практикою Верховного Суду.

Отже, висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій платника податків, у зв?язку з нібито відсутністю належної кількості трудових та матеріальних ресурсів у контрагентів є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Верховний Суд в постановах від 11 листопада 2020 року №320/1147/19, від 24 листопада 2020 року №813/3034/15 та, зокрема, від 14 грудня 2021 року у справі № 280/3376/19 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна за змістом правова позиція підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19.

Як вже було зазначено вище, згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням апелянта на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, від добросовісності платника податку з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Наведені висновки повністю узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «Булвес проти Болгарії», яке наголошує на принципі персональної відповідальності платника та неможливості втручання у право власності особи, яка, попри можливе порушення своїм контрагентом податкового законодавства, є належним отримувачем поставлених товарів чи послуг.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України у постанові від 11 грудня 2007 року у справі № 21-1376во06, де зазначив, що «у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що під час проведення податковим органом перевірки позивача, ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» було надано копії договорів поставки, реєстри оформлених видаткових накладних на поставку товарів та зареєстрованих податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) по кожному постачальнику, всі первинні документи по взаємовідносинам з постачальниками товарів (в тому числі договори, рахунки-фактури, видаткові накладні на поставку товару тощо), які містяться в матеріалах справи.

Усі податкові накладні, виписані на адресу ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» постачальниками зареєстровані в ЄРПН.

Крім того, під час розгляду справи відповідач ГУ ДПС у м. Києві не заперечував факт реєстрації податкових накладних в ЄРПН за договорами поставок та у нього не виникало сумнівів щодо руху товару та дійсність господарських операцій за поставками будівельних матеріалів, які були перевезені за договорами транспортного експедирування.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду також зазначає, що укладеними між ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» та ТОВ «ТК «ТРЕВЕЛ ЮНІОН», ТОВ «Трекінг-Експрес», ПП «Транс Рем Буд» та ТОВ «Царіда» договорами визначено, що підтвердженням надання послуг є акти, що надаються замовнику виконавцем разом з комплектом документів, підтверджуючими перевезення.

З матеріалів справи вбачається, що кількість актів наданих послуг чотирма перевізниками становить більше 1000 штук, а товаро-транспортних накладних на кожне перевезення вантажу - більше 5000 штук.

Надані ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та статті 44 ПК України вказували б на їх недопустимість як доказів реальності господарської операції позивача із його контрагентами.

Наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) засвідчені (підписані) кваліфікованим електронним цифровим підписом керівника ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС». Всі ТТН на кожну транспортну послугу (кожне перевезення/ поїздку/ходку) містять інформацію щодо вантажу, зокрема: найменування вантажу (вид будівельного матеріалу), одиницю виміру, кількість, ціну, масу, найменування перевізника, вид автотранспорту, марку автомобіля, його номерні знаки, водія, маршрут перевезення, адреси пунктів навантаження/розвантаження та супровідні документи на вантаж тощо.

Разом з тим, позивачем надано таблицю розшифровки Актів наданих послуг, де розтлумачено принцип оформлення та складення первинного документу як Акт наданих послуг за сукупністю всіх перевезень/поїздок/ходок автомобілями контрагентів-перевізників по транспортуванню вантажів протягом дня, від одного і того ж постачальника товарів на один і той самий об?єкт.

Враховуючи, що в кожному Акті наданих послуг послуга з транспортування відображено «1» (одна), а підтверджуючих перевезення документів - декілька (ТТН на кожну поїздку), колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що оскільки в Акті наданих послуг кількість послуг визначено як одна послуга, то цьому Акту відповідає одна товарно-транспортна накладна за одну поїздку (ходку) є помилковим, оскільки на підтвердження надання зазначених в одному такому акті послуг ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» було надано по декілька ТТН.

З урахуванням наведеного, судова колегія Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання не реальними (безтоварними) господарських операцій позивача ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» із згаданими контрагентами, у зв`язку з чим вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Крім того, відповідно до пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З наведеного вбачається, що не дають право на формування податкового обліку операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 статті 44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, на момент виписування позивачу податкових накладних ТОВ «ТК «ТРЕВЕЛ ЮНІОН», ТОВ «Трекінг-Експрес», ПП «Транс Рем Буд» та ТОВ «Царіда» були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб`єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операцій з ними, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що у ГУ ДПС у м. Києві не було жодних правових підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи пункту 1 частини першої статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з положень статті 139 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжного документа від 29 вересня 2023 року №33342 ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції в розмірі 26840,00 грн, відповідно до платіжної інструкції від 16 січня 2025 року №168 позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 40260,00 грн.

Враховуючи, що колегію суддів Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» задоволено, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 67100,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі №320/35769/23 - скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 09 серпня 2023 року №0052837/0706 та №0052838/0706 (форма Р).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» (код ЄДРПОУ: 39778632, адреса: 04112, місто Київ, вулиця Тимофія Шамрила (Парково-Сирецька), будинок 4-В, приміщення 295) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 67100,00 (шістдесят сім тисяч сто гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ: 44116011, адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий-суддя І.В. Штульман

Судді М.І. Кобаль

Ю.К. Черпак

Повний текст судового рішення виготовлено "22" травня 2025 року.