Постанова від 22.05.2025 по справі 560/12925/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/12925/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

22 травня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення житлово-побутової комісії Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області, оформлене протоколом № 2, щодо відмови ОСОБА_1 в наданні йому та його членам сім`ї житлової площі для постійного проживання шляхом виключення з числа службових жилих приміщень квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язано житлово-побутову комісію Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про виключення з числа службових приміщень квартири квартири АДРЕСА_1 з подальшим наданням її для постійного проживання та прийняття рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 2002 року та по теперішній час проходить військову службу в УСБУ у Хмельницькій області (з дислокацією в м. Хмельницький).

З 23.02.2008 позивач перебуває на квартирному обліку у загальній черзі, а з 06.11.2015 року перебуває у першочерговій черзі як учасник бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_1 .

Наказом начальника Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області від 11.04.2018 року за №122 позивачу та членам його сім`ї надана службова квартира АДРЕСА_1 , житловою площею 30,8 кв.м.

02.12.2022 житлово-побутова комісія здійснила акт обстеження житлових умов позивача за адресою: АДРЕСА_2 та зробила висновок про те, що позивач потребує поліпшення житлових умов шляхом отримання житла для постійного проживання згідно норм ЖК України.

Відповідно до рішення житлово-побутової комісії УСБ України у Хмельницькій області від 28.02.2023 року квартира АДРЕСА_1 була виключена зі складу службових та надана позивачу та його членам сім`ї для постійного проживання, з подальшим зняттям їх з квартирного обліку в Управлінні.

Відповідно до листа Департаменту господарського забезпечення СБ України (в складі якого працює ЖПК ЦУ СБУ) від 05.04.2023 № 19/10-7080 ВС, ЖПК УСБУ у Хмельницькій області рекомендовано переглянути правомірність перебування дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на квартирному обліку та правових підстав щодо виключення зазначеної вище квартири з числа службових. Зазначено, що ОСОБА_2 раніше брала участь у приватизації квартири і їй на праві власності належить частка, що становить 9,27 кв.м. житлової площі.

Відповідно до витягу з протоколу № 2 засідання житлово-побутової комісії Управління СБ України у Хмельницькій області від 11 липня 2024 року прийнято рішення про відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про виключення двокімнатної квартири АДРЕСА_1 зі складу службових житлових приміщень Управління та надання її для постійного проживання позивачу та його сім`ї. Відмова аргументована тим, що УСБ України у Хмельницькій області стало відомо про те, що дружина позивача - ОСОБА_2 раніше брала участь у приватизації квартири і їй на праві власності належить частка, що становить 9,27 кв.м. житлової площі. А тому, відповідач вважає, що ОСОБА_2 є особою, яка забезпечена житлом, що є підставою для прийняття рішення про відмову у виключенні двокімнатної квартири АДРЕСА_1 зі складу службових житлових приміщень Управління та надання її для постійного проживання позивачу та його сім`ї.

Позивач вважаючи вказане рішення неправильним, незаконним та таким, що грубо порушує його права та інтереси звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Положеннями статті 34 Житлового кодексу України передбачено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках.

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.

Порядок організації забезпечення та надання житлових приміщень військовослужбовцям - особам офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Служби безпеки України, а також особам, звільненим з військової служби в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у Службі безпеки України після звільнення та членам їх сімей, в тому числі, - членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали без вісти під час проходження військової служби, які перебувають на обліку осіб та потребують поліпшення житлових умов врегульований Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою наказом Служби безпеки України від 06.11.2007 №792 (далі Інструкція №792).

Відповідно до пункту 5.21 Інструкції №792 за бажанням співробітника або особи, звільненої з військової служби в СБ України, що перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та проживає у службовому житловому приміщенні, це житлове приміщення може бути надано для постійного проживання шляхом виключення його з числа службових у випадках, якщо ця особа: а) має вислугу на військовій службі 20 років і більше; б) звільнена з військової служби за вислугою років, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, унаслідок інвалідності, захворювання, отриманого при виконанні обов`язків військової служби; в) перебувала на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності Законом України від 24.06.2004 "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і належить до категорії осіб, які не можуть бути виселені зі службових приміщень без надання іншого житлового приміщення.

Згідно з пунктами 4.1-4.3 Інструкції №792 житлова площа для забезпечення постійним житлом розподіляється відповідно до черги квартирного обліку та у межах норм, установлених законодавством. Житловими приміщеннями забезпечуються тільки співробітники та члени їх сімей, які перебувають на квартирному обліку, крім випадків, передбачених законодавством. Співробітникам, які мають вислугу 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення за рахунок СБ України співробітників та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту на будівництво (купівлю) житла в установленому порядку.

За змістом пункту 5.12. Інструкції №792 рішення про виключення з числа службових житлових приміщень приймається керівниками відповідних органів, закладів та установ СБ України на підставі пропозицій житлово-побутової комісії та за погодженням з житлово-побутовою комісією Центрального управління СБ України, що затверджується заступником Голови СБ України, до функціональних обов`язків якого належить координація господарського забезпечення, з наданням необхідних документів для його вивчення.

Таким чином, обов`язковою умовою для виключення квартир із числа службових є перебування на квартирному обліку і відповідність займаного житла нормам законодавства, встановленим для цього населеного пункту, що буде підставою для зняття сім`ї військовослужбовця з квартирного обліку.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 04.04.2019 у справі №404/3454/17, від 13.06.2018 у справі №757/10624/17-ц.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, проживають у службовому житловому приміщенні. У позивача наявна вислуга на військовій службі 20 років і більше.

Загальна площа квартири АДРЕСА_1 складає 60,2 кв. м, житлова площею 30,8 кв. м, що відповідає нормам жилої площі, яку позивач та його члени сім`ї можуть отримати у постійне користування згідно з вимогами Житлового кодексу України.

Таким чином, позивач має право на виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових для постійного проживання.

Підставою для відмови щодо виключення спірної квартири з числа службових слугував висновок відповідача про те, що ОСОБА_2 є особою, яка забезпечена житлом, оскільки приймала участь у безкоштовній державній приватизації житла та їй належить 1/3 частка, що становить 9,27 кв. м. жилої площі.

Разом з тим, положеннями статті 48 Житлового Кодексу - Жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

При передачі громадянам житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі.

А відповідно до статті 47 Житлового кодексу - норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Взявши до уваги вищенаведені положення та з урахуванням наявності у ОСОБА_2 на праві власності 1/3 частки житла, що становить 9,27 кв.м жилої площі, можна дійти висновку, що ОСОБА_2 має право перебувати на квартирному обліку та може претендувати на жиле приміщення однак в обмежених розмірах, тобто не більше 4,38 кв.м жилої площі (13,65 кв.м - 9,27 кв.м = 4,38 кв.м).

Житлова площа квартири 30.8 кв. м, що відповідає нормам жилої площі, яку позивач та його члени сім`ї можуть отримати у постійне користування згідно з вимогами Житлового кодексу України (13.65 сина позивача + 13.65 позивача + 4.38 жінки позивача = 31,68 кв.м).

Верховний Суд у постанові від 04.03.2020 у справі №636/1514/19 погодився з правовим висновком суду першої та апеляційної інстанцій та підсумував, що визначальними обставинами - матеріальними підставами для задоволення позовних вимог (визнання права на виключення житла з числа службового та зобов`язання подання відповідного клопотання КЕВ м. Харків) є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку та, до того ж, наявність статусу учасника бойових дій, що надає право на забезпечення постійним житлом, в тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.

Конституційний Суд неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).

У зв`язку з цим, рішення відповідача, оформлене протоколом від 11.07.2024 року № 2, щодо відмови позивачу у наданні йому та членам родини житлової площі для постійного проживання шляхом виключення з числа службових жилих приміщень квартири АДРЕСА_1 є протиправним.

В рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що рішення відповідача, оформлене протоколом від 11.07.2024 року № 2, щодо відмови позивачу у наданні йому та членам родини житлової площі для постійного проживання шляхом виключення з числа службових жилих приміщень квартири АДРЕСА_1 є протиправним

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.