Постанова

від 22.05.2025 по справі 945/294/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22.05.25

22-ц/812/913/25

Єдиний унікальний номер судової справи 945/294/25

Номер провадження 22-ц/812/913/25

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

22 травня 2025 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

за участі: прокурора Волкожа С.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою заступника керівникаМиколаївської окружноїпрокуратури ухвалу, яка постановлена Веселинівським районним судом Миколаївської області 28березня2025 року, під головуванням судді ОрленкоЛ.О.. в приміщені цього ж суду, за заявою заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури про забезпечення позову у цивільній справі за позовом заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фермерського господарства «Янко Агро», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про витребування земельних ділянок,

УСТАНОВИЛА:

У лютому 2025 року заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фермерського господарства «Янко Агро» (далі ФГ «Янко-Агро»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про витребування земельних ділянок.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Миколаївськоюокружноюпрокуратурою шляхом використання повноважень, визначених ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Пропрокуратуру», та за наслідками проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022152020000050 від 27 липня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.364КК України, встановлені порушення інтересів держави під час безоплатного набуття у власність земельних ділянок із земель, раніше наданих у постійне користування для ведення фермерського господарства, що розташовані на території Степівської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 06 лютого 1995 року, виданого на підставі рішення Веселинівської районної ради народних депутатів від 25 березня 1994 року №16, ОСОБА_5 надано у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського фермерського господарства площею 50 га, на території Кубряцької сільської ради Веселинівського району (на даний час Степівської об`єднаної територіальної громади). Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №277.

04 квітня 1996 року зареєстровано як юридичну особу Фермерське господарство «Барвінок» (далі ФГ «Барвінок»). Засновником і бенефіціаром ФГ«Барвінок» є ОСОБА_5 . Тобто, з моменту державної реєстрації ФГ«Барвінок» стало фактичним користувачем земельної ділянки, отриманої ОСОБА_5 в постійне користування для ведення фермерського господарства.

Згідно з п.1.10 Статуту ФГ «Барвінок» (у новій редакції), окрім засновника членами господарства стали: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 .

Менш ніж за місяць нові члени ФГ «Барвінок», які не передавали будь-які земельні ділянки до цього господарства як його учасники, звернулися до Степівської сільськоїради Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті із заявами, в яких просили надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ФГ«Барвінок».

На підставі вказаних заяв рішеннями Степівської сільської радиМиколаївського районуМиколаївської області від 07 липня 2021 року за №№55-61 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», надано дозволи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 на розроблення відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за рахунок поділу земельної ділянки площею 50 га, наданої у постійне користування ОСОБА_5 .

Надалі, рішеннями Степівської сільськоїради Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті від 22 лютого 2022 року за №№95-101 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства із земель комунальної власності» затверджено відповідні проекти землеустрою та передано у власність:

ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 4821781200:02:000:0324 площею 7.0284 га;

ОСОБА_8 земельну ділянку з кадастровим номером 4821781200:02:000:0328 площею 7.0284 га;

ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 4821781200:02:000:0329 площею 7.0284 га;

ОСОБА_9 земельну ділянку з кадастровим номером 4821781200:02:000:0330 площею 7.8296 га;

ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 4821781200:02:000:0327 площею 7.0284 га;

ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером 4821781200:02:000:0326 площею 7.0284 га;

ОСОБА_7 земельну ділянку з кадастровим номером 4821781200:02:000:0325 площею 7.0284 га.

30 вересня 2022 року за вищевказаними особами зареєстровано право приватної власності на земельні ділянки.

Так, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821781200:02:000:0329 площею 7.0284 га зареєстровано за ОСОБА_3 (номер відомостей про речове право 48055080).

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821781200:02:000:0327 площею 7.0284 га зареєстровано за ОСОБА_4 (номер відомостей про речове право 48069761).

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821781200:02:000:0328 площею 7.0284 га було зареєстровано за ОСОБА_8 (номер відомостей про речове право 48055385). Однак, після реєстрації права власності ОСОБА_8 продала вказану земельну ділянку ОСОБА_1 (договір купівлі-продажу №383 від 26 грудня 2022 року), номер відомостей про речове право 48831852). ОСОБА_1 , в свою чергу, передала вказану земельну ділянку в оренду ФГ «Янко-Агро» (договір оренди від 30 грудня 2022 року, номер відомостей про речове право 49024493).

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821781200:02:000:0330 площею 7.8296 га було зареєстровано за ОСОБА_9 (номер відомостей про речове право 48068137). Однак, після реєстрації права власності ОСОБА_9 продала вказану земельну ділянку ОСОБА_1 (договір купівлі-продажу №174 від 23 лютого 2023 року), номер відомостей про речове право 49366425). ОСОБА_1 , в свою чергу, передала вказану земельну ділянку в оренду ФГ «Янко-Агро» (договір оренди від 02 березня 2022 року, номер відомостей про речове право 49546680).

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821781200:02:000:0325 площею 7.0284 га було зареєстровано за ОСОБА_7 (номер відомостей про речове право 48067697). Однак, після реєстрації права власності ОСОБА_7 продала вказану земельну ділянку ОСОБА_1 (договір купівлі-продажу №175 від 23 лютого 2023 року), номер відомостей про речове право 49366454). ОСОБА_1 , в свою чергу, передала вказану земельну ділянку в оренду ФГ «Янко-Агро» (договір оренди від 02 березня 2022 року, номер відомостей про речове право 49546992).

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821781200:02:000:0326 площею 7.0284 га було зареєстровано за ОСОБА_6 (номер відомостей про речове право 48068433). Однак, після реєстрації права власності ОСОБА_6 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_2 (договір купівлі-продажу №373 від 21 грудня 2022 року), номер відомостей про речове право 48796737). ОСОБА_2 , в свою чергу, передав вказану земельну ділянку в оренду ФГ «Янко-Агро» (договір оренди від 30 грудня 2022 року, номер відомостей про речове право 48982474).

ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 не були засновниками ФГ «Барвінок», а стали його членами лише 28 квітня 2021 року. Останні не передавали земельні ділянки до цього господарства, проте безоплатно отримали у власність спірні земельні ділянки із земель, що перебували у користуванні фермерського господарства та отримувались в постійне користування ОСОБА_5 .

В подальшому вказані особи фермерську діяльність на вказаних земельних ділянках не здійснювали та не мали наміру здійснювати, оскільки одразу ж передали їх у фактичне використання ФГ «Янко Агро». Земельний податок по Степівській територіальній громаді з моменту отримання земельних ділянок у власність вказаними особами не сплачувався жодного разу.

Таким чином, метою отримання спірних земельних ділянок було не створення та ведення фермерського господарства відповідачами одноосібно або з членами родини, а отримання їх безкоштовно, за процедурою, яка не відповідає вимогам чинного законодавства, з метою безпідставного збагачення за рахунок земель комунальної форми власності.

Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі №633/408/18 та постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі №633/409/18, член фермерського господарства, який не отримував ділянку для його створення, не має права на приватизацію ділянки, яка перебуває у користуванні фермерського господарства та отримана іншою особою його засновником.

За такого,рішення Степівськоїсільської радиМиколаївського районуМиколаївської області від 22 лютого 2022 року №№95-101, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства були прийняті всупереч положенням ст.32ЗКУкраїни та ст.13 Закону України «Про фермерське господарство».

Враховуючи викладене, як на думку прокурора, ефективним способом захисту порушених інтересів держави та територіальної громади у даному випадку є витребування земельних у їх теперішніх власників та фактичного володільця (орендаря) на підставі положень ст.388 ЦК України.

Між тим, Степівською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області, як власником та розпорядником земель сільськогосподарського призначення, за наявного порушення інтересів держави, жодних заходів щодо повернення земельних ділянок у комунальну власність не вжито.

Посилаючись на викладені обставини, заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури просив:

витребувати у ОСОБА_1 та ФГ «Янко-Агро» у власність держави в особі Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 4821781200:02:000:0328 площею 7.0284 га, яка знаходиться у межах Степівської сільської ради Миколаївської району Миколаївської області;

витребувати у ОСОБА_1 та ФГ «Янко-Агро» у власність держави в особі Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 4821781200:02:000:0330 площею 7.8296 га, яка знаходиться у межах Степівської сільської ради Миколаївської району Миколаївської області;

витребувати у ОСОБА_1 та ФГ «Янко-Агро» у власність держави в особі Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 4821781200:02:000:0325 площею 7.0284 га, яка знаходиться у межах Степівської сільської ради Миколаївської району Миколаївської області;

витребувати у ОСОБА_2 та ФГ «Янко-Агро» у власність держави в особі Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 4821781200:02:000:0326 площею 7.0284 га, яка знаходиться у межах Степівської сільської ради Миколаївської району Миколаївської області;

витребувати у ОСОБА_3 у власність держави в особі Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 4821781200:02:000:0329 площею 7.0284 га, яка знаходиться у межах Степівської сільської ради Миколаївської району Миколаївської області;

витребувати у ОСОБА_4 у власність держави в особі Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 4821781200:02:000:0327 площею 7.0284 га, яка знаходиться у межах Степівської сільської ради Миколаївської району Миколаївської області;

стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури судовий збір.

Одночасно з позовною заявою прокурором було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Заява обґрунтована тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, спірні земельні ділянки на даний час знаходяться у власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також в оренді ФГ «Янко Агро». Наразі останні, як власники земельних ділянок, можуть розпорядитись ними на власний розсуд, у зв`язку з чим існує очевидна небезпека їх відчуження або зміни, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави, а також ускладнить або унеможливить виконання рішення суду.

Посилаючись на викладене, заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на наступне нерухоме майно:

земельну ділянку з кадастровим номером 4821781200:02:000:0328 площею 7,0284 га, яка знаходиться у межах Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2642133648060;

земельну ділянку з кадастровим номером 4821781200:02:000:0330 площею 7,8296 га, яка знаходиться у межах Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2642689548060;

земельну ділянку з кадастровим номером 4821781200:02:000:0325 площею 7,0284га, яка знаходиться у межах Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2642665948060;

земельну ділянку з кадастровим номером 4821781200:02:000:0326 площею 7,0284 га, яка знаходиться у межах Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2642704648060;

земельну ділянку з кадастровим номером 4821781200:02:000:0329 площею 7,0284 га, яка знаходиться у межах Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2642116548060;

земельну ділянку з кадастровим номером 4821781200:02:000:0327 площею 7,0284 га, яка знаходиться у межах Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2642771348060.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24лютого 2025 року вказану цивільну справу передано на розгляд до Веселинівського районного суду Миколаївської області за підсудністю.

Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 28березня 2025 року заяву заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури про забезпечення позову повернуто Миколаївській окружній прокуратурі.

Ухвала мотивована тим, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Степівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області є учасником спірних відносин та, як на думку прокурора, сама порушила інтереси держави, а отже, повинна бути у справі не позивачем, а відповідачем, а прокурор повинен звертатись з даною заявою про забезпечення позову до суду не в інтересах Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, а як самостійний заявник.

В апеляційній скарзі заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу районного суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Миколаївською окружною прокуратурою заявлено віндикаційний позов про витребування земельних ділянок в інтересах власника ділянок, в особі Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, до останніх набувачів земельних ділянок.

У вказанійсправі про витребування спірних земельних ділянок Степівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області не може бути відповідачем, оскільки до неї не заявлено жодної позовної вимоги.

Крім того, звернуто увагу на те, що ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. За такого, прокурором належно визначено суб`єктний склад правовідносин, а отже й підстави для повернення заяви про забезпечення позову відсутні.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає, виходячи з наступного.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» від 23лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим у Цивільному процесуальному кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від заявника пропозиції щодо зустрічного забезпечення; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову.

Порядок та підстави забезпечення позову врегульовані окремоюГлавою 10 ЦПК України, частина 2 статті 149 якої передбачає, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістомст.ст.149-153ЦПК Українисуд зазаявою учасникасправи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Устатті 150ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

При вирішенніпитання прозабезпечення позовусуд маєздійснити оцінкуобґрунтованості доводівзаявника щодонеобхідності вжиттявідповідних заходівз урахуванням:розумності,обґрунтованості іадекватності заявленихвимог щодозабезпечення позову;забезпечення збалансованостіінтересів сторін,а такожінших учасниківсудового процесу;наявності зв`язкуміж конкретнимзаходом дозабезпечення позовуі предметомпозовної вимоги,зокрема,чи спроможнийтакий західзабезпечити фактичневиконання судовогорішення вразі задоволенняпозову;імовірності утрудненнявиконання абоневиконання рішеннясуду вразі невжиттятаких заходів;запобігання порушеннюу зв`язкуз вжиттямтаких заходівправ таохоронюваних закономінтересів осіб,що неє учасникамицього судовогопроцесу.Суд повиннівраховувати інтересине тількипозивача,а йінших осіб,права якихможуть бутипорушені узв`язкуіз застосуваннямвідповідних заходів.

Згідно з ч.10 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Тобто, виходячи зі змісту ч.10 ст.153 ЦПК України, вона не містить такої підстави для повернення заяви про забезпечення позову, на яку послався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, в ній міститься достатньо інформації щодо предмета забезпечення, як того вимагає стаття151ЦПК України.

При цьому, районний суд фактично як на підставу повернення заяви заступника керівникаМиколаївської окружноїпрокуратури про забезпечення позову послався на необґрунтованість звернення прокурора із позовною заявою в інтересах Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Між тим, колегія зауважує, що питання про обґрунтованість чи необґрунтованість заявлених позовних вимог заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області не вирішується судом на даній стадії.

З приводу питання обґрунтованості позовної заяви та підстав для звернення з позовом, колегія суддів зауважує, що учасники судового процесу на власний розсуд обирають як саме їм обґрунтовувати свою правову позицію при подачі до суду тієї чи іншої заяви, але знову ж таки це має вирішуватися під час розгляду заяви по суті, а не на стадії вирішення питання про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції формально підійшов до перевірки відповідності зазначеної заяви вимогам ч.1ст.151 ЦПК України, що не відповідає визначеній у ст.2ЦПК України меті цивільного судочинства та принципам верховенства права та пропорційності ст.ст.10,11 цього ж Кодексу.

Отже, ухвала суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення позову заявнику перешкоджає подальшому провадженню у справі щодо розгляду такої заяви. Відповідно, при оскарженніцієї ухвалив апеляційному порядкута у разі її скасування апеляційний суд повинен направити справу для продовження розглядузаяви про забезпечення позовудо суду першої інстанції відповідно до п.6 ч.1ст.374 ЦПК України.

У справі, що переглядається,суд першої інстанції заяву про забезпечення позову по суті не розглянув, а повернув її заявнику, тому ухвалення судового рішення по суті апеляційним судом за наслідком розгляду такої заяви виходить за межіповноважень апеляційного суду (аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 вересня 2020 року у справі№757/395/19-ц).

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що ухвала суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення позову постановлена з порушенням норм процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та у відповідності до положень, передбачених ст.379 ЦПК України, ухвала суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури слід задовольнити, оскаржене судове рішення районного суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381,382 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 28березня2025 року скасувати,а справунаправити дляпродовження розглядудо судупершої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.В. Самчишина

Повний текст судового рішення

складено 23 травня 2025 року