Рішення від 23.05.2025 по справі 760/29877/24

Справа 760/29877/24

№ 2/688/396/25

Рішення

Іменем України

23 травня 2025 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Цідик А.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Кілікевич І.П.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача служби у справах сім`ї та дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, органу опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі у вихованні дитини,

встановив:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Громадянин Турецької Республіки ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі у вихованні дитини, посилаючись на те, що 15 червня 2019 року між ним та ОСОБА_5 , громадянкою України на території Турецької Республіки в м. Стамбул було укладено шлюб, що підтверджується витягом з книги реєстрації шлюбів № 1873 від 23.09.2024 року, засвідченого Державною адміністрацією району Кадикьой м. Стамбул.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася донька ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації р-н Кадикьой/м. Стамбул.

Родина проживала разом у Туреччині у власному помешканні, разом виховували дитину з народження. Позивач має стабільне місце роботи з 2010 року, що підтверджується довідкою з місця роботи від 07.10.2024 року, відтак забезпечував родину усім необхідним.

Вагітність дружини була для подружжя радістю, яку вони святкували у ОСОБА_8 та влаштували вечірку по визначенню статі майбутньої дитини; позивач займався вихованням дитини ; матеріально забезпечував родину усім необхідним, двічі на рік родина мала відпуску на території Туреччини та за кордоном; позивач підтримував відповідачку у її розвитку та рішеннях займатись бізнесом; позивач повністю оплатив вартість медичного страхування для відповідачки та доньки, при чому вартість однієї страховки складала 2-х місячну заробітну плату позивача.

У травні 2023 року донька ОСОБА_9 повинна була проходити чергове щеплення по графіку щеплень, натомість відповідачка вирішила, що в цей час має поїхати до батька в Київ. Позивач заперечував, наполягав на проведенні щеплення, а потім поїздки до Києва, на тлі чого між подружжям відбулось непорозуміння. Врешті, відповідачка наполягла та виїхала зі ОСОБА_10 до Києва 07 травня 2023 року.

Як виявилось потім, відповідачка виїхала та без його дозволу вивезла доньку ОСОБА_9 до Києва під приводом тимчасової поїздки до батька, однак більше жодного разу не повернулася додому до Туреччини, чим самовільно прийняла рішення щодо місця проживання дитини.

Позивач неодноразово намагався домовитись із відповідачкою щодо порядку його участі у вихованні дитини, проте його спроби були відхилені. Відповідачка заблокувала його номер телефону в усіх месенджерах. Позивач спілкувався через батька та матір відповідачки, щоб дізнаватись інформацію про його доньку.

Позивач купував для доньки одяг, та робив замовлення на доставку речей, іграшок за місцем проживання відповідачки з донькою у АДРЕСА_1 .

За цей період з травня 2023 року по листопад 2024 рік позивач чотири рази приїздив до Києва, намагаючись домовитись про спільне виховання дитини, зокрема у вересні 2023, у травні 2024 (на день народження ОСОБА_9 ), у липні 2024 року (на день народження позивача), у жовтні 2024 року, шр підтверджується даними закордонного паспорта.

В жовтні 2024 року позивач знову приїхав до Києва, сподіваючись побачитись із донькою ОСОБА_9 , зв`язався з відповідачкою по електронній пошті, де вони обговорили переказ коштів відповідачці для придбання доньці сезонного одягу. Відповідач повідомила, що так як вона працює, донька ОСОБА_9 знаходиться з її батьками.

Таким чином, виходить ситуація, що батько дитини обмежений у спілкуванні з донькою, у побаченнях з дитиною, повністю усунений від виховання власної дитини, кожного разу він повинен випрошувати у відповідачки дозволу побачитись з власною донькою.

Значну роль у вчиненні перешкод відповідачкою у побаченнях та спілкуванні позивача з донькою вчиняють батьки відповідачки.

Як свідчить переписка позивача з батьком відповідачки з месенджеру WhatsApp, на прохання позивача побачитись з донькою, батько відповідачки повідомляє, щоб її не турбували до 18 років, що позивач має змиритись з цим.

Як свідчить переписка позивача з матір`ю відповідачки, позивач неодноразово просить та наполягає на особистій зустрічі з дитиною, про свої права як батька, що він бажає передати одяг дитині, що віддасть свій паспорт поки буде спілкуватись із власною дитиною. На ці прохання мати відповідачки відповіла, що "він не попередив про свій приїзд, вони їдуть надовго на відпочинок, що вона розблокувала його і його сестру, показали дитину, що позивач має дати їм спокій, не травмувати їх, що донька виросте, тоді її побачиш, що тепер не потрібно нікого утримувати, "живи і не заважай жити моїй дитині", звинувачує позивача в тому, що він повідомив в посольство, що відповідачка викрала дитину.

Таким чином,відповідачка чинитьперешкоди успілкуванні тавихованні позивачемвласної донькишляхом одноосібногорішення щодозміни постійногомісця проживаннядитини,вивезення дитиниз країниїї народженнята громадянства,ненадання дозволуна безперешкоднеспілкування тавиховання дитини,блокування вмесенджерах,обмеження учасі спілкуванняз дитиною,ненадання достовірноїінформації щодомісця перебуваннядитини,її станута розвитку.Вищевказані діївідповідачка вчиняєсамостійно,а такожзалучає своїхбатьків длястворення додатковихперешкод. Відсутнє рішення суду або іншого компетентного органу, яким було б встановлено місце проживання доньки з матір`ю або з її батьками.

На думку позивача, відповідачка здійснює свої батьківські права всупереч інтересам доньки ОСОБА_9 , оскільки дитина має право знати хто її батько, має право на спілкування з ним, та його виховання. Зважаючи на малий вік та рівень зрілості дитини (2,5 роки), вона не може самостійно висловити власну думку з приводу її бажання чи не бажання, та форми спілкування з батьком. Відповідачка своїми діями усунула позивача від можливості безперешкодного виховання ним своєї доньки, відтак відсутність позивача у житті дитини може призвести до того, що у ОСОБА_9 складеться негативне відношення до батька.

Відповідачка, як мати, яка проживає разом з дитиною не має права перешкоджати позивачу як батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Безпосередня участь позивача як батька у вихованні доньки ОСОБА_9 , регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивачем, а насамперед буде повністю відповідати інтересам дитини.

На підставі викладеного, просив зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у спілкуванні та у вихованні дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з її батьком ОСОБА_11 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; визначити способи участі ОСОБА_11 ( ОСОБА_3 ) у вихованні малолітньої дитини шляхом встановлення: систематичних побачень батька з дитиною кожного дня з 10.00 год до 19.00 год впродовж двох тижнів до чи двох тижнів після дня народження дитини, в т.ч в день її народження, що відбуваються за місцем проживання дитини та/або місцем проживання батька (в межах міста в Україні, де перебуває дитина), з правом відвідування парків, дитячих розважальних закладів, кафе, театрів, кінотеатрів, враховуючи стан здоров`я дитини, в порядку визначеному даним рішенням суду та з дотриманням законодавства країни перебування дитини; систематичних побачень батька з дитиною кожного дня з 10.00 год до 19.00 год впродовж двох тижнів до чи двох тижнів після дня народження батька, в т.ч в день його народження, що відбуваються за місцем проживання дитини та/або місцем проживання батька (в межах міста в Україні, де перебуває дитина), з правом відвідування парків, дитячих розважальних закладів, кафе, кінотеатрів, враховуючи стан здоров`я дитини, в порядку визначеному даним рішенням суду та з дотриманням законодавства країни перебування дитини; проведення спільної відпустки з дитиною під час канікул дитини у присутності матері дитини на території України за попередньою домовленістю з матір`ю дитини; систематичних побачень батька з дитиною кожного дня з 10.00 год до 19.00 год впродовж двох тижнів, які припадають на відзначення Рамадану та/або систематичних побачень батька з дитиною кожного дня з 10.00 год до 19.00 год впродовж двох тижнів, які припадають на державне святкування Свята жертвопринесення у Турецькій Республіці; безперешкодного онлайн спілкування батька з дитиною засобами телефонного та відео зв`язку за допомогою месенджерів або мобільного телефону, враховуючи стан її здоров`я та за умови врахування необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини. - у випадку неможливості проведення побачень, спільної відпустки, онлайн спілкування за станом здоров`я дитини, таке спілкування/побачення повинно бути перенесено на найближчий час за домовленістю батька та матері дитини.

Позивач, за участі перекладача, та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві.

Допитаний судом позивач за його згодою, за участі перекладача Калінійчука М.В., як свідок відповідно до ст. 234 ЦПК України суду пояснив, що з червня 2024 року відповідачка заблокувала його у всіх соцмережах. Її батьки, з якими він контактував через месенджер, також заблокували його. Протягом 100 днів він не отримував жодної інформації про свою доньку. Останній раз бачив дитину в жовтні 2024 року в м. Шепетівка, випадково, коли вона гуляла з бабусею. Він хотів зробити селфі з дитиною, не намагався її забрати. Перед цим він бачив дитину в травні 2024 року, коли приїжджав до Києва. В травні 2024 року протягом 4 днів він бачився з дитиною в присутності відповідачки. У серпні 2024 року відповідачка переїхала до м. Шепетівка, не повідомивши позивача про зміну місця проживання. Просив врахувати, що на релігійні свята в його країні двотижневі канікули, під час яких він зможе прибути в Україну, щоб побачитися з дочкою.

Відповідач таїї представнику судовомузасіданні позовне визнали.Відповідачка судупояснила,що вимушенабула виїхатиз дитиноюв Україну,без згодибатька.Позивач післянародження дитини,в 2022році змінивсвою поведінку,ображав її,систематично вчинявфізичне тапсихологічне насильство,як повідношенню донеї,так іщодо дочки.Перебуваючи встані сп`яніння,постійно кричавна нихі намагавсязакрити ротадитині,навіть коливона кричалавід коліківу животі.Також вінсистематично вживавалкогольні напоїта куривнаркотичні речовинив їїприсутності тадитини.На їїзауваження тапрохання цеприпинити,він нереагував.Навпаки,постійно їїбив,погрожував тавказував,що вонаніхто івін можез неюзробити все,що захочеі йомунічого небуде,бо вінє громадяниномТуреччини,а вонатам немає жоднихправ.Також вінвимагав віднеї прийняттямусульманства тапроведення відповіднихрелігійних обрядів,та написативідмову відгромадянства України.Однак вонакатегорично відмовляласьце робити,внаслідок чоговін вчинявщодо неїта дитининасильство,обмежував їїв харчуванні,не дававможливості виходитиз будинкута навітьзабороняв користуватисякосметикою.Саме томувона булавимушена тікатиз Туреччиниразом здитиною,адже думала,що йогощоденні погрозита побиттяможуть длянеї тадитини закінчитисятрагічно.З приводудій позивачавона нікудине зверталася,бо почуваласянезахищеною вчужій країні.З початкутравня 2023року вонапереїхала напостійне місцепроживання добатьків вм.Шепетівка,які допомагаютьїй доглядатиза дочкою. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 16.09.2024р. за її позовом їх шлюб було розірвано.

Вона не створює жодних перешкод у спілкуванні батька з дитиною. Разом з тим, вона не може забезпечити їх онлайн зустрічі, оскільки дитина не може постійно перебувати перед екраном телефону, як того вимагає позивач. Крім того, вона не може підлаштовуватися під його графік зустрічей, оскільки вона працює дистанційно, її робочий час не є нормованим, у вихованні дитини беруть участь її батьки. Дитина тільки вчиться розмовляти, говорить словами, іноземну мову не розуміє, а позивач не спілкується українською. Не заперечує проти способів участі батька у вихованні дитини, які визначені органом опіки та піклування. Крім того, в жовтні 2024 року позивач робив спробу забрати дитину, коли вона гуляла з бабусею і в неї є побоювання, що він може вивезти дитину за кордон без її відома. Проте з цього приводу вона до правоохоронних органів чи органів опіки не зверталася. Після цього зв`язків з позивачем не підтримує, свою електронну пошту не використовує.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служби у справах сім`ї та дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Представник третьоїособи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору -органу опікита піклуваннявиконавчого комітетуШепетівської міськоїради у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про розгляд справи, направив суду заяву про розгляд справи за його відсутності, направив свій висновок щодо розв`язання спору.

Допитаний свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що є батьком відповідачки. Його дочка проживала в Туреччині з позивачем, народила дочку ОСОБА_9 . Зі слів дочки знає, що ОСОБА_3 після народження дитини став ображати її, тому вона забрала дитину та повернулася до України, а в серпні 2024 року переїхала проживати до м. Шепетівка. На даний час дочка з онукою ОСОБА_9 проживають разом з ним та ОСОБА_13 . Вони допомагають своїй дочці виховувати онуку. Спочатку вони спілкувалися через соцмережі, але після спроби викрадення онуки в жовтні 2024 року, вони будь-який зв`язок з позивачем припинили. В жовтні 2024 року, коли його дружина ОСОБА_13 гуляла з дитиною по АДРЕСА_2 , до них раптово підійшов позивач та хотів взяти дитину на руки, але дружина не дала йому цього зробити і він поїхав. Дружина була налякана, але до правоохоронних органів ні вона, ні його дочка, не зверталися. Зі слів доньки знає, що позивач погрожував їй, що забере дитину, тому в них є побоювання щодо можливості викрадення та вивезення дитини за кордон. Разом з цим, вони не заперечують проти зустрічей батька з дитиною, в присутності матері та на території України. Після судового засідання позивач на декілька днів залишився в місті та мав зустрічі з дитиною в присутності матері. Підтвердив, що мав переписку з позивачем в липні 2024 року в месенджері WhatsApp, де написав йому, щоб він не турбував дитину до 18 років. Підтвердив, що до жовтня 2024 року позивач спілкувався в месенджері WhatsApp з його дружиною.

Допитана свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що тривалий час дружить з ОСОБА_13 та її дочкою ОСОБА_15 . З їх слів знає, що ОСОБА_15 повернулася з Туреччини, де проживала з чоловіком та народила ОСОБА_9 . Причиною повернення стала негативна поведінка чоловіка. Особисто позивача не знає. 24.10.2024 вона перебувала в м. Шепетівка, в одному з магазинів по АДРЕСА_2 . Бачила ОСОБА_13 , яка гуляла з ОСОБА_9 , та чула її крики, бачила як від них відходить та сідає в автомобіль позивач, якого вона впізнала по фотографії. ОСОБА_13 повідомила, що ОСОБА_16 хотів забрати дитину, в неї була паніка. Їй відомо, що вони до правоохоронних органів з цього приводу не зверталися.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 21.01.2025 прийнято справу до провадження, призначено підготовче судове засідання на 24.02.2025. Ухвалою суду від 24.02.2025 підготовче судове засідання відкладено на 19.03.2025 у зв`язку з залученням до участі в справі третьої особи без самостійних вимог органу опіки та піклування, витребування висновку з розв`язання спору. 25.02.2025 надійшов відзив на позов. Ухвалою суду від 26.02.2025 відзив відповідача залишено без розгляду та повернуто. 17.03.2025 від представника позивача надійшли письмові пояснення з додатковими доказами. 18.03.2025 надійшов висновок органу опіки та піклування. 18.03.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів. 19.03.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про допит свідків. Ухвалою від 19.03.2025 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду на 15.04.2025, витребувано докази. 19.03.2025 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів судом отримано відповідь №1211074. Ухвалою від 15.04.2025 до участі в справі допущений перекладач ОСОБА_17 15.04.2025 за клопотанням представника позивача допитано позивача як свідка, судове засідання відкладено на 30.04.2025 у зв`язку із закінченням робочого часу. 28.04.2025 надійшло клопотання представника позивача про долучення перекладу документів поданих раніше. У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги судове засідання розпочалося 30.04.2025 о 12 год 30 хв, у зв`язку з неявкою відповідача та свідків судове засідання відкладено на 14.05.2025.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між сторонами виникли правовідносини щодо порядку участі батька у вихованні дитини, які регулюються нормами Сімейного кодексу України (далі СК України).

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 червня 2019 року, що зареєстрований Департаментом реєстрації шлюбу муніципалітету Бейкоз, Турецької Республіки. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.09.2024 р. шлюб розірвано.

Сторони є батьками малолітньої дитини ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Малолітня ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянкою України, проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_3 . На час ухвалення судового рішення дитина дошкільний навчальний заклад не відвідує. Активну участь у вихованні ОСОБА_18 беруть її дід ОСОБА_12 та баба ОСОБА_13 , які проживають разом з нею.

Встановлено, що в травні 2023 року відповідачка разом з дитиною повернулися в Україну, батько дитини ОСОБА_3 проживає в Турецькій Республіці.

У висновку органу опіки та піклування виконавчого комітетуШепетівської міськоїради щодорозв`язанняспору від14.03.2025зазначено,що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 єбатьками малолітньої ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .Шлюб батьківдитини розірвано17.10.2024року.Дитина проживаєз матір`ю. Під час підготовки до розгляду було обстежено умови проживання дитини.

Ухвалу Шепетівського міськрайонного суду було розглянуто на засіданні дорадчого органу - комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 11 березня 2025 року. Під час розгляду членів комісії було ознайомлено із матеріалами судової справи, а також із додатковими письмовими поясненнями ОСОБА_21 від 10.03.2025 року та письмовими поясненнями його представника, адвоката Шевченко К.В. Також було заслухано представника відповідачки, адвоката Костюка В.В., та бабу дитини ОСОБА_13 .

Враховуючи вищевказане, орган опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради вважає доцільним визначення судом такого способу участі ОСОБА_21 у вихованні малолітньої ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та спілкуванні з нею: побачення кожної четвертої неділі місяця з 12.00 до 14.00 в присутності матері дитини, без виїзду з міста Шепетівки; в онлайн режимі з використанням соціальних мереж кожного другого четверга з 12.00 до 13.00.

Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов малолітньої ОСОБА_20 від 10.05.2025, під час обстеження квартири АДРЕСА_4 перебували дитина, ОСОБА_13 , ОСОБА_12 . Мати дитини була відсутня. Зі слів ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 перебувала на роботі. Помешкання з усіма зручностями, складається з 3 житлових кімнат. В квартирі чисто, наявні необхідні меблі та побутова техніка. Наявні дитячі іграшки. Дитина забезпечена усім необхідним.

З переписки позивача з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в месенджері WhatsApp видно, що позивач зазначає, що його заблокували в соцмережах, що не заперечується; просить дозволу побачити дочку, але йому повідомляють, що він побачить її, коли дитина виросте, просять до 18 років не турбувати.

З переписки позивача з ОСОБА_4 через електронну пошту відповідачки видно, що в жовтні 2024 року вони обговорилипереказ коштіввідповідачці дляпридбання доньцісезонного одягу, 18.10.2024 позивач повідомив, що приїхав в Україну та просить показати дочку, що має бажання з`їздити до її батьків; 29.10.2024 відповідачка пише, що не хоче розмовляти з ним, зазначає, що відправить її фото та відео.

Інформаційними довідками АТ «КБ «Глобус» підтверджуються перекази коштів від ОСОБА_3 для ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки з місця роботи позивача від 31.01.2025, позивач має короткострокові відпустки.

Відомостями закордонних паспортів позивача підтверджується, що він прибував в Україну у вересні 2023, у травні 2024 року (на день народження ОСОБА_9 ), у липні 2024 року (на день народження позивача), у жовтні 2024 року.

Останній раз до подання позову батько мав коротку зустріч з дитиною в жовтні 2024 року в м. Шепетівка.

Під час судового розгляду в квітні 2025 року позивач зустрічався з дитиною в присутності її матері.

Отже, встановлено, що між сторонами - батьками малолітньої ОСОБА_20 , 2022 року народження, існує спір щодо участі батька у вихованні дочки та спілкуванні з нею, який батькам не вдалося вирішити у позасудовому порядку.

4. Норми права, які застосував суд.

Дані приватноправові відносини мають ознаки іноземного елементу, оскільки позивач як їх учасник має статус іноземця за законодавством України.

Оскільки між сторонами не було домовленості щодо вибору права, що підлягає до застосуванню в даних правовідносинах, має застосовуватись право, що має більш тісний зв`язок із приватноправовими відносинами, а саме законодавство України, оскільки дитина та відповідач є громадянками України та проживають на території України.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.

У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

У статті 5 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок наголошено на необхідності вжиття заходів щодо зміни соціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для досягнення викоренення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок, а також визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу.

В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року (заява № 35481/20 «Терещенко проти України»), в якому Суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема що ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини. Матеріали не містили відомостей про те, що особиста зустріч батька з дитиною становила ризик для добробуту чи безпеки дитини. Крім того, Судом констатовано неврахування національними судами положень статті 19 СК України, відповідно до якої, вирішуючи спори щодо участі батьків у вихованні дитини, суди могли не погоджуватися з висновком органу опіки та піклування, лише якщо висновок органу був недостатньо обґрунтованим або суперечив інтересам дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (стаття 157 СК України).

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

5. Оцінка суду.

Заслухавши пояснення учасників справи, їх представників, свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати всю сукупність обставин конкретної справи.

Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 13 червня 2024 року в справі № 675/1124/22 (провадження № 61-1049св24), від 29 травня 2024 року в справі № 686/15230/23 (провадження № 61-3812св24) та інших.

У справі встановлено, що мати дитини ОСОБА_4 створює перешкоди батькові дитини у спілкуванні з дитиною, не виходить на зв`язок з позивачем, посилаючись на те, що має побоювання, що позивач забере у неї дитину.

Батьки відповідачки, як видно із переписки з позивачем у соцмережі, також допомагають відповідачці чинити перешкоди батькові дитини.

Позивач тривалий час вживав заходи в позасудовому порядку, щоб встановити контакт з дочкою та спілкуватися з нею, хоча би в режимі онлайн.

Суд враховує рівність прав батьків щодо виховання та спілкування з дочкою, а також відсутність об`єктивних відомостей, які б підтверджувати факт негативного впливу зі сторони батька на виховання та розвиток дочки.

З матеріалів справи видно, що батько дбає про благополуччя своєї дитини, систематично направляє відповідачу грошові кошти для утримання дитини, а також одяг та іграшки.

Перебування дитини в іншій країні, ніж місце перебування батька дитини, не може використовуватися як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримки родинних зв`язків та емоційного контакту малолітньої дитини з батьком.

Особисті неприязні стосунки між батьками, не можуть бути підставою для відмови у спілкуванні з дитиною, тому із батьків, який проживає окремо, а формальний підхід до вирішення вказаного питання є неприпустимим.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунками між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

Той із батьків, який проживає окремо від своєї дитини, має право на особисте спілкування з нею, а інший не повинен перешкоджати у цьому, якщо тільки таке спілкування не супроводжується фізичним чи психічним насильством та/або буде доведено його негативний вплив на розвиток дитини (див. постанови Верховного Суду: від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19, від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22, від 09 жовтня 2024 року у справі № 753/7011/23).

Розвиток сімейної ситуації може бути динамічним, а отже і визначені у розглядуваній справі способи участі батька у вихованні дитини можуть бути змінені в подальшому, як за домовленістю батьків, з урахуванням інтересів дитини, так і, у разі зміни істотних обставин, за рішенням суду за позовом одного із батьків.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття «сімейне життя», і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов`язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини (див. рішення у справі Странд Лоббен та інші проти Норвегії, № 37283/13, 30 листопада 2017 року; рішення у справі Хаддад проти Іспанії, № 16572/17, 18 червня 2019 року).

Стаття 8 Конвенції про права дитини передбачає, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

Крім того, таке спілкування, а також його характер та обсяг обумовлюють обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов`язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов`язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (див. рішення ЄСПЛ у справі Йохансен проти Норвегії», 07 серпня 1996 року).

У § 54 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Оскільки батькові дитини чиняться перешкоди у виконанні ним батьківських обов`язків та батько має право на спільне виконання батьківських обов`язків з матір`ю, суд дійшов висновку обов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у спілкуванні та у вихованні дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з її батьком ОСОБА_11 ( ОСОБА_3 ) та визначити конкретні способи участі батька у вихованні його дитини.

Суд не погоджується зі способами участі у вихованні дитини, які визначені органом опіки та піклування, оскільки висновок має формальний характер, складений без врахування всіх обставин справи, без участі батька дитини чи його представника, без дотримання розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, суперечить інтересам дитини, яка має право на особисті відносини і прямі, регулярні контакти з батьком.

У судовому засіданні позивачем доведено, що визначеного у рішенні органу опіки і піклування часу, з огляду на його проживання в іншій країні, недостатньо для того, щоб повноцінно брати участь в розвитку і вихованні дитини. Такі обмеження є дискримінаційними по відношенню до позивача, як до батька, і суперечать положенням Конвенції про права дитини, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Конституції України, Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства» та практиці Європейського суду з прав людини.

Разом з цим, з огляду на принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, встановлення графіка спілкування в запропонованому позивачем обсязі також не є можливим.

Суд враховує інтереси малолітньої дитини, її вік, особливості розвитку, місце проживання обох батьків, принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, бажання батька брати участь у вихованні своєї малолітньої дочки та спілкуванні з нею, наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками, необхідність спілкування дитини як з батьком, так і з матір`ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини.

З огляду на вік дитини і що у дитини не було спілкування з батьком протягом тривалого періоду, що свідчить про відсутній сталий психологічний зв`язок між ними, та враховуючи постійне проживання з матір`ю, дитина повноцінно не сприймає позивача як батька, не розуміє мови, якою той спілкується, суд вважає, що для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності дочки до батька, становлення такого спілкування має відбуватись виключно у присутності людини, якій дитина довіряє, - матері ОСОБА_4 .

Мати дитини ОСОБА_4 працює, є фізичною особою-підприємцем, а тому з метою дотримання розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, суд, під час обрання способів участі батька у вихованні дитини, має враховувати не тільки зайнятість батька та його можливості прибувати в Україну, а й зайнятість матері та можливість останньої бути присутньою під час побачень батька з дитиною.

Отже, в найкращих інтересах дитини, з врахуванням віку дитини та зайнятості її батьків, слід визначити такі способи участі батька у вихованні дитини: з моменту набрання рішенням суду законної сили протягом двох місяців побачення кожної другої та четвертої неділі місяця з 12:00 год до 14:00 год у присутності матері дитини ОСОБА_4 за місцем проживання дитини або в місцях загального відпочинку та дозвілля чи за домовленістю між батьками дитини; побачення в онлайн режимі з використанням соціальних мереж у присутності матері дитини ОСОБА_4 кожної першої та третьої суботи місяця з 12:00 год до 13:00 год.; після двох місяців з дати набрання рішенням суду законної сили - побачення кожної неділі місяця з 12:00 год до 14:00 год у присутності матері дитини ОСОБА_4 за місцем проживання дитини або в місцях загального відпочинку та дозвілля чи за домовленістю між батьками дитини; побачення в онлайн режимі з використанням соціальних мереж у присутності матері дитини ОСОБА_4 кожної суботи місяця з 12:00 год до 13:00 год.; побачення в день народження дитини з 10:00 год до 14:00 год кожного року у присутності матері дитини ОСОБА_4 за місцем проживання дитини або в місцях загального відпочинку та дозвілля чи за домовленістю між батьками дитини; побачення в день народження батька дитини з 10:00 год до 14:00 год кожного року у присутності матері дитини ОСОБА_4 за місцем проживання дитини або в місцях загального відпочинку та дозвілля чи за домовленістю між батьками дитини; побачення протягом тижня, що припадає на відзначення ОСОБА_22 з 10:00 год до 14:00 год кожного року у присутності матері дитини ОСОБА_4 за місцем проживання дитини або в місцях загального відпочинку та дозвілля чи за домовленістю між батьками дитини; побачення протягом тижня, що припадає на відзначення Свята жертвопринесення у Турецькій Республіці з 10:00 год до 14:00 год кожного року у присутності матері дитини ОСОБА_4 за місцем проживання дитини або в місцях загального відпочинку та дозвілля чи за домовленістю між батьками дитини; побачення протягом тижня під час канікул дитини з 10:00 год до 14:00 год кожного року у присутності матері дитини ОСОБА_4 за місцем проживання дитини або в місцях загального відпочинку та дозвілля чи за домовленістю між батьками дитини.

Визначення саме таких способів участі позивача у спілкуванні та вихованні доньки є таким, що відповідатиме її якнайкращим інтересам, та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов`язку буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини.

Позовна вимога про перенесення побачення з дитиною в найближчий час за домовленістю батьків дитини у випадку неможливості побачення за станом здоров`я дитини задоволенню не підлягає, оскільки перенесення побачень може вплинути на встановлений уклад життя малолітньої дитини та її матері та порушити визначеність у правовідносинах, що склалися.

Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей із батьком.

Відповідач не надала, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спілкування батька з дитиною, що є предметом спору у цій справі, порушує інтереси дитини та дії позивача негативно впливають на психологічне та фізичне здоров`я доньки.

У справі відсутні будь-які заяви (переписка), де би батько дитини висловлював намір (погрози) вчинити дії щодо вилучення дитини у матері (вивезення за кордон, викрадення тощо). Його прохання, в тому числі під час переписки в соцмережах, зводяться до бажання спілкуватися з дитиною виключно в присутності матері, та, навіть, під заставу його паспорта.

Показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 в частині того, що ОСОБА_13 повідомила їм про спробу позивача забрати у неї дитину 24.10.2024 є показаннями з чужих слів, їх показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими, а тому не може бути допустимим доказом обставин, на доведення яких вони надані.

Позивач не заперечував тих обставин, що 24.10.2024 намагався побачити свою дитину та зустрів її під час прогулянки з бабусею, підійшов до них, хотів сфотографуватися з дитиною, але баба дитини злякалася, почала кричати, дитина теж почала плакати, бо не впізнала свого батька. Будь-яких дій щодо вилучення дитини від бабусі, він не вчиняв та намірів таких не мав. Поведінка ОСОБА_13 ґрунтувалася на її суб`єктивних переконаннях, пов`язаних з неприязним ставленням до позивача.

Мати дитини, її баба та дід жодного разу не зверталися до будь-якого компетентного органу із заявами про замах на викрадення дитини позивачем чи про обґрунтовані побоювання цього.

Такі обставини справи не вказують на існування серйозного ризику для психологічного та фізичного здоров`я дитини або потрапляння дитини в ситуацію, яка є неприйнятною.

Також у справі відсутні будь-які докази вчинення позивачем домашнього насильства щодо відповідачки та дитини. Навпаки, наявні у справі фото, відеоматеріали свідчать про гармонійні відносини між подружжям, між батьком та дитиною, їх спільний побут, відпочинок під час спільного проживання у Туреччині.

Роз`яснити сторонам, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні малолітньої дитини, що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини.

6. Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст.ст. 157, 159 СК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача служби у справах сім`ї та дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, органу опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі у вихованні дитини задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у спілкуванні та у вихованні дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з її батьком ОСОБА_11 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Визначити способи участі ОСОБА_11 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення:

з моменту набрання рішенням суду законної сили протягом двох місяців побачення кожної другої та четвертої неділі місяця з 12:00 год до 14:00 год у присутності матері дитини ОСОБА_4 за місцем проживання дитини або в місцях загального відпочинку та дозвілля чи за домовленістю між батьками дитини; побачення в онлайн режимі з використанням соціальних мереж у присутності матері дитини ОСОБА_4 кожної першої та третьої суботи місяця з 12:00 год до 13:00 год;

після двох місяців з дати набрання рішенням суду законної сили - побачення кожної неділі місяця з 12:00 год до 14:00 год у присутності матері дитини ОСОБА_4 за місцем проживання дитини або в місцях загального відпочинку та дозвілля чи за домовленістю між батьками дитини; побачення в онлайн режимі з використанням соціальних мереж у присутності матері дитини ОСОБА_4 кожної суботи місяця з 12:00 год до 13:00 год;

побачення в день народження дитини з 10:00 год до 14:00 год кожного року у присутності матері дитини ОСОБА_4 за місцем проживання дитини або в місцях загального відпочинку та дозвілля чи за домовленістю між батьками дитини; побачення в день народження батька дитини з 10:00 год до 14:00 год кожного року у присутності матері дитини ОСОБА_4 за місцем проживання дитини або в місцях загального відпочинку та дозвілля чи за домовленістю між батьками дитини; побачення протягом тижня, що припадає на відзначення ОСОБА_22 з 10:00 год до 14:00 год кожного року у присутності матері дитини ОСОБА_4 за місцем проживання дитини або в місцях загального відпочинку та дозвілля чи за домовленістю між батьками дитини; побачення протягом тижня, що припадає на відзначення Свята жертвопринесення у Турецькій Республіці з 10:00 год до 14:00 год кожного року у присутності матері дитини ОСОБА_4 за місцем проживання дитини або в місцях загального відпочинку та дозвілля чи за домовленістю між батьками дитини; побачення протягом тижня під час канікул дитини з 10:00 год до 14:00 год кожного року у присутності матері дитини ОСОБА_4 за місцем проживання дитини або в місцях загального відпочинку та дозвілля чи за домовленістю між батьками дитини.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач - Дост Шенджі ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 );

представник позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 );

представник відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 );

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача служба у справах сім`ї та дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (пр-т Повітряних Сил, 41 м. Київ, ЄДРПОУ 37485506), орган опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради (вул. Соборності, 4 м. Шепетівка Хмельницької області, ЄДРПОУ 04060789).

Суддя Алла ЦІДИК