Постанова

від 21.05.2025 по справі 456/3076/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/3076/23 Головуючий у 1 інстанції: Сас С.С.

Провадження № 22-ц/811/1601/24 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цьони С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09 квітня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

у червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтуванняпозовних вимогпокликається нате,що 12лютого 1998року прийнятийна роботув Будівельнеуправління №7Закритого акціонерноготовариства «Фірма«Нафтогазбуд»,в подальшомунаказом №27-квід 08лютого 2017року переведенийна посадуначальника дільниці№ 1Будівельно-монтажногоуправління №8Філії «Будівельно-монтажнафірма «Укргазпромбуд» Акціонерноготовариства «Укртрансгаз»,наказом №142-квід 15липня 2020року переведенийна посадуначальника дільниці№ 1спеціалізованих робітБудівельно-монтажногоуправління №8Філії «Будівельно-монтажнафірма «Укргазпромбуд» Акціонерного товариства «Укртрансгаз».14березня 2023року йогописьмово попередженопро виведенняз 16лютого 2023року зіштатного розписузайманої нимпосади,у зв`язкуз чимйому запропонованоінші існуючівакансії,які впорівнянні зйого посадоюбули нижчіяк закваліфікацією,так іза заробітноюплатою,а такожвимагали змінипостійного місяцяпроживання,а відтак,на йогодумку,відповідачем незапропоновано іншоїпосади.Наказом в.о.начальника Будівельно-монтажногоуправління №8Філії «Будівельно-монтажнафірма «Укргазпромбуд» Акціонерноготовариства «Укртрансгаз»від 11травня 2023року №07-к«Про звільнення»його звільненоз роботи15травня 2023року узв`язку зіскороченням штатуза п.1ч.1ст.40КЗпП України.Вважає вищезазначений наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки в Будівельно-монтажному управлінні № 8 не відбулося жодних змін в організації праці та виробництва, не була проведена реорганізація або перепрофілювання управління, місце розташування виробництва основних засобів, робочих місць не змінилося, а саме Будівельно-монтажне управління № 8 не реорганізоване та не ліквідоване. Ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією підприємства, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи, тому ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог ч. 2 ст. 40, ст.ст. 42, 43, 49-2 КЗпП України. Питання щодо наявності у нього переважного права на залишення на роботі, встановлення рівня кваліфікації і продуктивності праці не було предметом розгляду відповідної комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі, що призвело до порушення його трудових прав при звільненні з роботи.

Крім того, відповідачем при його звільненні не було отримано згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої він є, відтак не дотримано вимог ст. 43 КЗпП України при видачі оскаржуваного наказу.

Звертає увагу, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З наведених підстав просить:

-визнати незаконнимі скасуватинаказ в.о.начальника Будівельно-монтажногоуправління №8Філії «Будівельно-монтажнафірма «Укргазпромбуд» Акціонерноготовариства «Укртрансгаз»від 11травня 2023року №07-кпро звільнення ОСОБА_1 ,начальника дільниці№ 1спеціалізованих робітБудівельно-монтажного управління № 8, 15 травня 2023 року у зв`язку зі скороченням, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України;

-поновити ОСОБА_1 на посадіначальника дільниці№ 1спеціалізованих робітБудівельно-монтажногоуправління №8Філії «Будівельно-монтажнафірма «Укргазпромбуд» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» з 15 травня 2023 року;

-стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 травня 2023 року по день ухвалення судового рішення, без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Стрийськогоміськрайонного судуЛьвівської областівід 09квітня 2024рокувідмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт покликається на те, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишенні на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, що не було перевірено і не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення суду. Крім того, судом не враховано те, що відповідач не виконав вимог частини 2 статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, оскільки не запропонував йому аналогічну до займаної ним посади вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, яку він може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, тощо, чи іншу вакантну роботу, Роботодавцем не створено комісії з питань щодо наявності серед працівників, посади яких скорочуються, осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, оскільки визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці, тому роботодавець зобов`язаний визначити працівників з числа працівників, посади яких скорочуються, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. Оскаржуваний наказ про звільнення не містить вказівки на наявність згоди профспілкового органу на звільнення ОСОБА_1 . Вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність належних доказів приналежності ОСОБА_1 до профспілкової організації, оскільки ОСОБА_1 з 2010 року до винесення оскаржуваного наказу був керівником Первинної профспілкової організації Будівельно-монтажногоуправління №8Філії «Будівельно-монтажнафірма «Укргазпромбуд» Акціонерноготовариства «Укртрансгаз»,що доведеноним довідома судув судовомузасіданні,а відтак,встановивши,що звільненняпроведено беззвернення допрофспілкового органу,суд повиненбув зупинитипровадження усправі тазапитати згодупрофспілкового органуі післяодержання згодина звільненняабо відмовив дачізгоди назвільнення розглянутиспір посуті.З наведенихпідстав проситьрішення судускасувати таухвалити новесудове рішення,яким позовзадовольнити вповному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнений відповідно до вимог чинного законодавства України, відповідач належним чином виконав обов`язок щодо надання позивачу переліку наявних у період попередження про майбутнє вивільнення вакантних посад, позивачем, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Згідно із частиною 2 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин, крім цього, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець (роботодавець фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Судом першої інстанції встановлено, що наказом генерального директора АТ «Укртрансгаз» про поновлення заходів щодо оптимізації організаційної структури філії «БМФ «Укргазпромбуд» №45 від 25.01.2023 року наказано 01 лютого 2023 року передати основні засоби, необоротні і оборотні активи, зобов`язання та відповідні документи Будівельно- монтажного управління № 8 філії «БМФ «Укргазпромбуд» до Будівельно-монтажного управління № 4 філії «БМФ «Укргазпромбуд». Директора філії «БМФ «Укргазпромбуд» зобов`язано забезпечити 01 лютого 2023 року переміщення (переведення) працівників БМУ № 8 до БМУ № 4 згідно зі статтею 32 Кодексу законів про працю України відповідно до затверджених змін до штатного розпису БМУ № 4; передачу майна БМУ № 8 до БМУ № 4 станом на 31 січня 2023 року без зміни матеріально відповідальних осіб та місця розташування з оформленням відповідних документів; виконання пункту 1 цього наказу з дотриманням вимог чинного законодавства та Колективного договору АТ «Укртрансгаз» на 2021-2023 роки; виконати заходи згідно з підпунктом 2.1 цього наказу щодо приведення чисельності та штату працівників філії «БМФ «Укргазпромбуд» у відповідність до затверджених змін до штатного розпису з дотриманням вимог, передбачених чинним законодавством та внутрішніми документами АТ «Укртрансгаз».

Наказом генерального директора АТ «Укртрансгаз» №86 від 15.02.2023 року «Про затвердження змін до штатних розписів» затверджено зміни до штатних розписів та зазначено про введення їх в дію з 16 лютого 2023 року.

З попередження в.о. начальника БМУ-8 від 14.03.2023 року, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений 14.03.2023 року, про що свідчить його підпис на попередженні, вбачається, що на виконання наказу АТ «Укртрансгаз» № 45 від 25.01.2023 «Про поновленння заходів щодо оптимізації організаційної структури філії БМФ «Укргазпромбуд», наказу АТ «Укртрансгаз» № 86 від 15.02.2023 року «Про затвердження змін до штатних розписів», відповідно до ст.49-2 КЗпП України, ОСОБА_1 попереджено про виведення з штатного розпису БМУ-8 БМФ «Укргазпромбуд» з 16 лютого 2023 року посади - начальника дільниці №1 спеціалізованих робіт Будівельно-монтажного управління №8 філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» Акціонерного товариства «Укртрансгаз».

З вищезазначеного попередження вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано існуючі вакансії по АТ «Укртрансгаз» згідно зі списком, однак ОСОБА_1 не погодився на переведення на запропоновані йому роботодавцем посади, про що власноручно зазначив в попередженнях 14.03.2023 року, 03.04.2023 року та 18.04.2023 року.

Зазначені обставини позивачем не заперечувалися.

Наказом в.о. начальника Будівельно монтажного управління №8 Філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» від 11 травня 2023 року №07-к, ОСОБА_1 , начальника дільниці №1 спеціалізованих робіт Будівельно-монтажного управління №8, звільнено 15 травня 2023 року у зв`язку з скороченням, на підставі п. 1 ч.1 ст.40 КЗпП України, з виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги у відповідності до ст. 44 КЗпП України та вихідної допомоги у відповідності до Колективного договору АТ`Укртрансгаз» на 2021-2023 роки.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частин другої, третьої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Відповідно до частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17 зроблено висновок, що «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України, роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі №6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».

Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80, 104-111 ЦК України, статтях 62-66, 79-92 ГК України. Згідно з цими нормами, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Згідно з правовими висновками, висловленими Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі №519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі №696/985/15-ц, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції покликався на те, роботодавець повідомив позивача про наступне звільнення, позивач 14 березня 2023 року отримав попередження про виведення з штатного розпису БМУ-8 БМФ «Укргазпромбуд» з 16 лютого 2023 року посади - начальника дільниці №1 спеціалізованих робіт Будівельно-монтажного управління №8 філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» Акціонерного товариства «Укртрансгаз», що ним не заперечувалося.

Одночасно з попередженням про звільнення, позивачу було запропоновано наявні вакансії по АТ «Укртрансгаз», однак він не погодився на переведення на запропоновані йому роботодавцем посади, про що власноручно зазначив в попередженні 14.03.2023 року, 03.04.2023 року та 18.04.2023 року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 покликався на те, що його звільнено з посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України з порушенням передбаченого трудовим законодавством порядку, оскільки йому не було запропоновано аналогічну до займаної ним посади вакантну посаду за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу роботу, яку він може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, тощо, а також за відсутності згоди первинного профспілкового комітету, що діє на підприємстві, на звільнення його з посади начальника дільниці, у зв`язку зі скороченням, крім цього при звільненні відповідачем не враховане його переважне право, передбачене статтею 42 КЗпП України, на залишення на роботі,.

Вважаючи оскаржуване рішення суду незаконним, апелянт покликається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що відповідачем порушено передбачений трудовим законодавством порядок звільнення, а також не було враховано ту обставину, що позивачу не було запропоновано аналогічну до займаної ним посади вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку він може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, які були у відповідача на момент його звільнення.

Колегія суддів вважає такі доводи апелянта безпідставними та необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дав належну оцінку всім тим обставинам, на які позивач покликався як на підставу позовних вимог, в тому числі і щодо тверджень позивача про недотримання відповідачем порядку звільнення, а також тверджень позивача про те, що йому не було запропоновано усі вакантні посади.

Колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідач належним чином виконав обов`язок щодо надання працівнику переліку наявних у період попередження про майбутнє вивільнення вакантних посад, запропонував позивачу усі наявні вакантні посади, а відтак доводи апелянта щодо порушення відповідачем чинного законодавства з тих підстав, що йому не було запропоновано аналогічну до займаної ним посади вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку він може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, є безпідставними.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що встановлені ним під час розгляду справи обставини свідчать про належне виконання та дотримання відповідачем вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України і, як наслідок, безпідставність доводів сторони позивача про протилежне.

Вважаючи звільнення незаконним, позивач покликався на те, що при звільненні не було враховано його переважене право на залишення на роботі.

Даючи оцінку таким доводам позивача, суд першої інстанції встановив, що позивач займав посаду начальника дільниці №1 спеціалізованих робіт Будівельно- монтажного управління №8 філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» Акціонерного товариства «Укртрансгаз», вказана посада була єдиною в штатному розписі підприємства, як у БМУ-8, де працював позивач ОСОБА_1 , так і в цілому у товаристві, тому за місцем його роботи не було іншого працівника, який би займав аналогічну посаду та порівняно з яким би слід було визначати переважне право позивача на залишення його на роботі, що свідчить про безпідставність тверджень апелянта щодо неврахування роботодавцем при звільненні його переважного права на залишення на роботі.

Вважаючи оскаржуване рішення суду незаконним та необгрунтованим, апелянт покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував те, що ОСОБА_1 звільнений з посади за відсутності згоди Первинної профспілкової організації будівельно-монтажної фірми «Укргазпромбуд» Профспілки працівників нафтової та газової промисловості України.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням загальних зборів Первинної профспілкової організації Будівельно-монтажного управління № 8 філії БМФ «Укргазпромбуд», оформленим протоколом № 3 від 23 вересня 2015 року, ОСОБА_1 переобрано головою профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Будівельно-монтажного управління № 8 філії БМФ «Укргазпромбуд».

Оскільки позивач на момент звільнення був обраний головою профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Будівельно-монтажного управління № 8 філії БМФ «Укргазпромбуд», доводів на спростування цієї інформації відповідач не надав, роботодавець зобов`язаний був звернутися до виборного органу, членом якого був позивач, а також до вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок) за наданням згоди на його звільнення, однак таке рішення відсутнє.

У зв`язку з вищенаведеним, Львівський апеляційний суд звернувся до Первинної профспілкової організації будівельно-монтажної фірми «Укргазпромбуд» Профспілки працівників нафтової та газової промисловості України із запитом про надання згоди на звільнення з посади начальника дільниці № 1 спеціалізованих робіт Будівельно-монтажного управління № 8 ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України

Як вбачається з постанови Первинної профспілкової організації будівельно-монтажної фірми «Укргазпромбуд» Профспілки працівників нафтової та газової промисловості України П№110 від 24.12.2024 року, профспілка надала згоду на звільнення з посади начальника дільниці № 1 спеціалізованих робіт Будівельно-монтажного управління № 8 ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України та статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

А відтак, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов до вірного та обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 звільнений з посади з дотриманням вимог чинного трудового законодавства, передбаченого КЗпП України порядку вивільнення працівників з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України, що свідчить про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконнимі скасуваннянаказу в.о.начальника Будівельно-монтажногоуправління №8Філії «Будівельно-монтажнафірма «Укргазпромбуд» Акціонерноготовариства «Укртрансгаз»від 11травня 2023року №07-кпро звільнення ОСОБА_1 ,начальника дільниці№ 1спеціалізованих робітБудівельно-монтажного управління № 8, 15травня 2023року узв`язку зіскороченням,п.1ч.1ст.40КЗпП Українита поновлення ОСОБА_1 напосаді начальникадільниці №1спеціалізованих робітБудівельно-монтажногоуправління №8Філії «Будівельно-монтажнафірма «Укргазпромбуд» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» з 15 травня 2023 року;

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, залежить від вирішення та задоволення позовних вимог, в задоволенні яких суд відмовив, то підставною та обґрунтованою є відмова суду в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 травня 2023 року по день ухвалення судового рішення, без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Стрийськогоміськрайонного судуЛьвівської областівід 09квітня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Постанова складена 21.05.2025 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк