Постанова від 20.05.2025 по справі 161/16771/23

Справа № 161/16771/23 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М. Провадження № 22-ц/802/603/25 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

секретаря Черняк О. В.,

з участю:

заявника ОСОБА_1 ,

представника відповідача Проскуровського В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за новоявленими обставинами в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» про зобов`язання вчинити дії, визнання заяви про звільнення недійсною, стягнення матеріальної та моральної шкоди, встановлення фактів, за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 квітня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

10.03.2025 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною заявою, на обґрунтування якої зазначив, що в провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебувала цивільна справа № 161/16771/23 за його позовом до ТзОВ «Луцька картонно-паперова фабрика» про встановлення факту вчинення фізичного та психічного тиску на його волевиявлення, стягнення заподіяної моральної шкоди за вчинене насильство. Розгляд даної справи завершився ухваленням судом першої інстанції 20.02.2024 року рішення про відмову в задоволенні позову. Разом з тим, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.02.2025 року по кримінальній справі № 161/2824/25 було скасовано постанову органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження № 12022035580000668, внесеного до ЄРДР 10.06.2022 року за ст. 125 КК України. Судом констатовано, що при здійсненні даного кримінального провадження не було враховано висновок експерта № 107, яким встановлено факт заподіяння йому тілесних ушкоджень. Вказаний висновок також був взятим до уваги при розгляді адміністративної справи № 140/4793/22. Тобто, зазначеним висновком № 107 встановлено факт заподіяння йому тілесних ушкоджень, що, у розумінні вимог ЦПК Україні, є нововиявленою обставиною, яка має істотне значення для ухвалення правомірного у цивільній справі № 161/16771/23 та якої не існувало на час здійснення провадження судом.

Враховуючи наведене, просить суд переглянути судове рішення у цивільній справі № 161/16771/23 та, як наслідок: визнати факт вчинення щодо нього 25.11.2021 року фізичного насильства відповідачем; визнати незаконним факт вчинення щодо нього станом на 29.11.2021 року зі сторони відповідача психічного тиску на його волевиявлення, що призвело до звільнення за власним бажанням; визнати незаконним факт вчинення щодо нього станом на 29.11.2021 року зі сторони відповідача фізичного тиску на його волевиявлення, що призвело до звільнення за власним бажанням; визнати факт укладення ним станом на 29.11.2021 року із відповідачем правочину, який призвів до його звільнення за власним бажанням, як незаконної угоди, яка укладена без наявності добровільного волевиявлення та на вкрай невигідних для нього умовах (а.с. 206-207).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 02 квітня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за новоявленими обставинами в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» про зобов`язання вчинити дії, визнання заяви про звільнення недійсною, стягнення матеріальної та моральної шкоди, встановлення фактів відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, заявник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу залишити без змін.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечив.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебувала цивільна справа № 161/16771/23 за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Луцька картонно-паперова фабрика» про зобов`язання вчинити дії, визнання заяви про звільнення недійсною, стягнення матеріальної та моральної шкоди, встановлення фактів.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.02.2024 року (а.с. 95-97), яке залишено без змін постановою Волинського апеляційного суду від 11.04.2024 року (а.с. 148-151) та постановою Верховного Суду від 08.11.2024 року (а.с. 188-193), у задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_1 було відмовлено в повному обсязі.

У своїй заяві ОСОБА_1 просить переглянути судове рішення в цивільній справі № 161/16771/23 саме за нововиявленими обставинами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно ч. 4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Суд зазначає, що до нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких гуртуються заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Отже, під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.

Суд також зазначає, що нова обставина, яка з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Тобто, не є нововиявленими обставинами ті, які виникли після ухвалення рішення (не існували на той момент); ті, на які посилалися як на докази сторони, або об`єктивно могли бути долучені як докази; невчасно подані сторонами докази; офіційні тлумачення Конституційного Суду України тощо. Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.

Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору. Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази. Зокрема, ними можуть бути скасування рішення або вироку суду, що мали преюдиційне значення під час прийняття рішення судом; факти, встановлені вироком суду, що набрав законної сили; завідомо неправдиві показання свідка в судовій справі; завідомо неправильний висновок експерта; фальшиві документи або речові докази тощо.

Водночас, нововиявлені обставини слід відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також обставини, що зазнали змін після прийняття судом рішення. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення. Не можуть визнаватися нововиявленими обставинами і обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону. Надання правової оцінки аналогічним правовідносинам в іншому судовому рішенні також не може вважатися нововиявленими обставинами.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Як встановлено судом із пояснень ОСОБА_1 та як слідує зі змісту поданої ним заяви, останній, як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, посилається на висновок експерта ВОБ СМЕ № 107 від 19.02.2024 року, яким встановлено факт заподіяння заявнику 25.11.2021 року тілесних ушкоджень. В основу даного висновку покладена довідка КП «МО Луцького МТГ» № 11506 від 25.11.2021 року (а.с. 208).

Вищевказаний висновок складений в межах кримінального провадження № 12022035580000668, внесеного до ЄРДР 10.06.2022 року за ст. 125 КК України.

Тобто, станом на дату звернення ОСОБА_1 із позовом до ТзОВ «Луцька картонно-паперова фабрика» про встановлення факту вчинення фізичного та психічного тиску на його волевиявлення, стягнення заподіяної моральної шкоди за вчинене насильство, який був предметом розгляду цивільної справи № 161/16771/23, факт заподіяння заявнику тілесних ушкоджень йому був достовірно відомим.

При цьому, про існування вищевказаної обставини ОСОБА_1 повідомляв у своїй позовній заяві, до якої він також долучив довідку КП «МО Луцького МТГ» № 11506 від 25.11.2021 року, а тому відповідним доводам заявника (позивача) судом було надано правову оцінку при ухваленні судового рішення.

Покликаючись на зазначені обставини та норми права, що регулюють дані правовідносини, суд першої інстанції зауважив, що обставинами, які зазначаються у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, необхідно вважати конкретні юридичні факти, які могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи. З огляду на наведене, суд виходив з того, що висновок експерта ВОБ СМЕ № 107 від 19.02.2024 року, у розумінні чинного законодавства України, не є нововоявленою обставиною, а тому відмовив у перегляді рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду, враховуючи, що такі висновки ґрунтуються на матеріалах справи та нормах законодавства.

Отже, суд дійшов вірного висновку, що обставини, наведені в заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, а саме, висновок експерта ВОБ СМЕ №107 від 19.02.2024 року, в розумінні ст. 423 ЦПК України не є нововиявленою обставиною та підставою для перегляду рішення.

Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто він втілює «право на суд», яке, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розпочати провадження в суді за цивільним позовом та отримати його вирішення (наприклад, п. 25 рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», п. 50 рішення у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», п. 52 рішення у справі «Меньшакова проти України»).

У справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Доводи апеляційної скарги є власним тлумаченням особою, яка подала апеляційну скаргу, чинного законодавства та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також про не неповне з`ясування обставин справи, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 квітня 2025 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 травня 2025 року.

Головуючий

Судді :