Ухвала

від 22.05.2025 по справі 279/2373/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/2373/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/479/25

Категорія ст.539 КПК Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі матеріали судового провадження №279/2373/22 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалуКоростенського міськрайонногосуду Житомирськоїобласті від08.10.2024року,

В С Т А Н О В И В:

зазначеною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

В поданій апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною. При цьому, просить перевірити законність цього судового рішення, вважаючи, що він підпадає під застосування положень Закону України № 3886-ІХ.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційної скарги засудженого, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу суду в межах, передбачених, ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

На переконання апеляційного суду, вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повній мірі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року у ст. 51 КпАП України якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст. 51 КпАП України, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа №278/1566/21), зміна в ст.51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта неоподатковуваного мінімуму для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст.185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) в тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.

Отже, діяння, вчинене як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст.185 КК України.

Таким чином, новим законом декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

При цьому, визначення суми, яка дорівнює 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, здійснюється виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діяв на час вчинення відповідного діяння.

Як вбачається із матеріалів справи, вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17.02.2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засуджений за ч.3 ст.185 ч.3, ч.2 ст.304, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, зокрема за вчинення одного епізоду крадіжки, яка мала місце 20.02.2022 року на загальну суму 3324 грн 46 коп.

Суд першої інстанції вірно встановив, що у 2022 році сума 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян складала 2481,00 грн.

Отже, кримінальне правопорушення за ч.3 ст.185 КК України за вчинення якого ОСОБА_7 був засуджений вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17.02.2024 року, залишається кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, перевищує 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, а тому доводи апеляційної скарги засудженого є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 .

Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції, які б були підставою для скасування або зміни ухвали в даному провадженні, колегією суддів не встановлено.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.376 ч.2,404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.10.2024, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України № 3886-ІХ, - без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді :