Постанова від 19.05.2025 по справі 553/1057/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/1057/21 Номер провадження 22-ц/814/311/25Головуючий у 1-й інстанції Високих М.С. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Секретар: Грицак А.Я.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Кумечко Марини Сергіївни на додаткове рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 12 червня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Подільської районної у м.Полтаві ради, виконавчого комітету Подільської районної у м.Полтаві ради, ОСОБА_3 , треті особи - державний реєстратор Даценко Леся Володимирівна , Управління майном комунальної власності міста, Управління житлово - комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації Виконавчого комітету Полтавської міської ради, приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Карнарук П.В., приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Носова Ж.В., Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання недійсними та скасування свідоцтва про право власності на житло і свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування рішень, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування рішення про державну реєстрацію прав, визнання недійсним, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом до відповідачів, в якому після зміни вимог остаточно просив: визнати недійсним та скасувати п.4 та п 4.1 Рішення сорок восьмої сесії шостого скликання Ленінської районної у м.Полтаві ради від 09.04.2015 «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам», що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 5310136700:16:003:0237, площею 426 кв.м., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 , переданої у власність гр. ОСОБА_4 ; визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 15.06.2015 року, індексний номер 39093283, видане та зареєстроване державним реєстратором Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області Даценко Лесею Володимирівною на ОСОБА_5 . Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 22084143 від 15.06.2015, та припинити в Державному реєстрі прав запис про право власності 10041189 за гр. ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 426 кв.м., з кадастровим номером 5310136700:16:003:0237; визнати недійсним та скасувати п.3 Рішення 6 сесії 7 скликання Ленінської районної у м.Полтаві ради від 12.04.2016 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок», а саме, земельної ділянки площею 426 кв.м., з кадастровим номером 5310136700:16:003:0237; визнати недійсним та скасувати п.1 Рішення виконавчого комітету Ленінської районної у м.Полтаві ради від 25.05.2016 за №73 «Про надання та зміну адрес об`єктам нерухомості», що стосується надання земельній ділянці з кадастровим номером 5310136700:16:003:0241, площею 414 кв.м., окремої адреси АДРЕСА_1 ; земельній ділянці з кадастровим номером 5310136700:16:003:0242, площею 12 кв.м., залишено адресу АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30239706 від 30.06.2016 та припинити в Державному реєстрі прав запис про право власності 15167709 за гр. ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 12 кв.м., з кадастровим номером 5310136700:16:003:0242; визнати недійсним та скасувати Договір купівлі-продажу від 15.01.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського нотаріального округу Полтавської області Носовою Ж.Б., серії ННА та номер договору: 012622-012623, реєстровий номер 50, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310136700:16:003:0241, площею 0,0414 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39202619 від 15.01.2018 та припинити в Державному реєстрі прав запис про право власності 24384965 за гр. ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0414 га., з кадастровим номером 5310136700:16:003:0241, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами: 5310136700:16:003:0241 та 5310136700:16:003:0242 в Державному земельному кадастрі.

У первісному позові ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь судові витрати, які понесені при поданні позову.

За наслідками розгляду справи рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 05.04.2024 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

До закінчення судових дебатів в цій справі представник позивача просив вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті, зробивши відповідну заяву у відповідності до вимог ч.8ст.141 ЦПК України.

11.04.2024 адвокатом Кумечко М.С. направлено на адресу суду клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат з долученням доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, в якому прохає стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 49400 грн.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 12 червня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 , Подільської районної у м.Полтаві ради,виконавчого комітету Подільської районної у м.Полтаві ради, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 1816 грн судового збору з кожного.

У стягненні витрат на професійну правничу (правову) допомогу відмовлено.

В апеляційному порядку вказане рішення оскаржив позивач ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим , що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права без належного дослідження доказів по справі.

Вказує, що позов було подано ним особисто , відповідно на час подання першої заяви у справі він не міг знати орієнтовного розміру витрат на правничу допомогу.

Окрім того, зауважує , що згідно ч.8 ст. 141 ЦПК відшкодування судових витрат , у тому числі на професійну правничу допомогу , здійснюється за наявності відповідної заяви ( клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів.

Також зазначає, що згідно аналізу судової практики та положень ст. 134 ЦПК , можна дійти висновку , що у разі неподання попереднього розрахунку в суду є право а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат . Тобто неподання стороною попереднього розрахунку витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Посилаючись на вказане апелянт просить скасувати додаткове рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 12 червня 2024 року в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу , та постановити у відповідній частині нове судове рішення , про задоволення заяви.

Частиною 1статті 367 ЦПК Українивизначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Представником позивача до суду першої інстанції на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги від 28.12.2022, за яким гонорар адвоката визначається обсягом виконаної роботи та погоджується сторонами окремо на підставі складених додатків до цього договору, а також актів виконаних робіт (наданих послуг); ордер про надання правничої (правової) допомоги від 28.12.2022; копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 08.09.2023 на суму 37900 грн; акт виконаних робіт (надання) послуг від 05.04.2023 на суму 11500 грн; квитанцію № 78 від 08.09.2023 про прийняття від ОСОБА_1 плати за надання юридичних послуг за договором в сумі 37900 грн; квитанцію № 98 від 05.04.2024 про прийняття від ОСОБА_1 плати за надання юридичних послуг в сумі 11500 грн. .

Стаття 270 ЦПК Українипередбачає, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої).

Відповідно до положень частини першої, пункту першого частини третьоїстатті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною восьмоюстатті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, обов`язковою умовою для вирішення питання про стягнення судових витрат має бути відповідна про це заява сторони, зроблена або подана до судових дебатів у справі.

Згідно зіст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Також, відповідно до ч. 3ст. 175 ЦПК Українизазначено, що позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Про це зазначено і у ч. 1ст. 134 ЦПК України.

Наслідком неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат може бути відмова у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого судового збору (ч. 2ст. 134 ЦПК України).

УЦПК Українизакріплено вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (стаття 134 ЦПК України). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою першої заяви по суті спору (як позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, так і відзиву), оскільки з огляду настаттю 134 ЦПК Українипопередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно усталеної практики Верховного Суду, право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

Так, у ряді постанов Верховного Суду у справах № 922/676/21 від 14.12.2021, №905/716/20 від 08.04.2021, № 916/2087/18 від 31.03.2021, № 922/3812/19 від 10.12.2020 зазначається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Крім того, у справі № 922/676/21 окремо звертається увага, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Отже, подання попереднього розрахунку суми судових витрат на більш пізніх стадіях не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат, проте залишається на розсуд суду, а відтак у сторони залишається і ризик не отримати відповідне відшкодування судових витрат.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, звертаючись до суду із позовом позивач зазначив, що просить стягнути з відповідачів солідарно судові витрати які понесені при поданні позовної заяви, проте з доказів долучених до позову вбачається що це судовий збір.

Отже ні зміст позовної заяви, ні додатки до неї не містять будь яких посилань, обґрунтувань та розрахунків про те, що позивач буде просити суд стягнути із відповідачів понесені ним витрати на правову допомогу, про що правильно зазначено судом першої інстанції.

Відповідного аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 відмовивши у відшкодуванні витрат на правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції з тих підстав, що стороною під час розгляду справи в суді першої інстанції разом з першою заявою не подано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона очікувала понести у зв`язку з розглядом справи (пункт 6.52. цієї постанови).

Колегія суддів зауважує, що договір про надання правничої допомоги між ОСОБА_1 та адвокатом Кумечко М.С. був укладений 28 грудня 2022 року , заяву про уточнення позовних вимог подано адвокатом Кумечко М.С. 01.11.2023 року , тобто договір укладено ще до подання позовної заяви до суду( заяви про уточнення позовних вимог). Отже, позивач був однозначно обізнаний про витрати на правову допомогу та мав усвідомлювати орієнтовний розмір таких витрат на правничу допомогу, разом з тим позовна заява була складена таким чином, що не передбачала можливого стягнення відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу у судовому порядку , незважаючи на те, що була подана представником позивача, адвокатом Кумечко М.С.

Процесуальним законом встановлений обов`язок сторони подати докази про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, до закінчення судових дебатів, при цьому ці докази можуть бути не подані тільки з поважних причин, про що сторона повинна повідомити суд до закінчення судових дебатів, і тільки за умови визнання судом вказаних причин поважними, він може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, суд вважає, що представником позивача не були дотримані вимогист. 246 ЦПК України, оскільки він не обґрунтував поважність причин неподання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів разом із заявою про уточнення позовних вимог, оскільки тільки за умови належного обґрунтування поважності причин, сторона може розраховувати на вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Апеляційна скарга не містить доводів у спростування висновків суду щодо ненаведення поважних причин, за яких сторона позивача не мала можливості заявити про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у першій заяві по суті спору, у даному випадку 01 листопада 2023 року. Відтак у апеляційного суду відсутні підстави для переоцінки тих доказів, яким судом першої інстанції уже було надано оцінку. За таких обставин, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції, власного тлумачення норм закону та встановлених судом обставин.

Згідно зіст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін, як такого, що є законним та постановленим з дотримання норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Кумечко Марини Сергіївни залишити без задоволення.

Додаткове рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 12 червня 2024 року в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В. М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов