Рішення від 06.05.2025 по справі 916/1542/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1542/24Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Кафланової А.С.,

розглянувши справу № 916/1542/24 в порядку загального позовного провадження

за позовом: заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси /ЄДРПОУ 03528552, адреса - 65091, м. Одеса, вул. Головківська, 1/ в інтересах держави в особі:

1. Міністерства освіти і науки України /ЄДРПОУ 38621185, адреса - 01135, м. Київ, пр-т. Берестейський, 10/;

2. Фонду державного майна України /ЄДРПОУ 00032945, адреса - 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9/;

до відповідача: Одеської Єпархії Української православної церкви /ЄДРПОУ 20997691, адреса - 65038, м. Одеса, пров. Маячний, 6, e-mail: odeparh@gmail.com/

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Одеського торговельно-економічного фахового коледжу /ЄДРПОУ 44433692, адреса - 65070, м. Одеса, вул. Інглезі, 6, e-mail: otefk_admin@ukr.net/

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Православної парафії (Релігійної громади) Ікони Божої Матері "Курська-Корінна" Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ /ЄДРПОУ 34507521, адреса: 65070, м. Одеса, вул. Інглезі (вул. 25-ї Чапаєвської дивізії), буд. 6/2/

про витребування нерухомого майна

за участі представників учасників справи:

від прокуратури: прокурор Уліцька А.В.;

від позивача1 - МОН України: не з`явився, про дату, час та місце судового засідання по справі повідомлений належним чином /т.5, а.с. 199/;

від позивача2 - ФДМУ: не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання по справі, надав заяву про розгляд справи без його участі / т.2, а.с.245-247, т.5, а.с. 199/;

від відповідача: адвокат Колотенко О.П. за ордером № 1339607 від 12.04.2024; адвокат Осипенко М.В. за ордером № 1355144 від 30.04.2024;

від третьої особи на стороні позивача: адвокат Марочкін В.О. за ордером № 1354668 від 13.04.2024;

від третьої особи на стороні відповідача: адвокат Осипенко М.В. за ордером № 1378309 від 17.06.2024.

ВСТАНОВИВ:

09.04.2024 заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси (прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 1578/24/ в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (позивач1), Фонду державного майна України (позивач2, ФДМУ) до Одеської Єпархія Української православної церкви (Одеська Єпархія УПЦ) з вимогами про витребування на користь держави Україна в особі Міністерства освіти і науки України нежитлової будівлі Православного храму загальною площею 378,4 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі (вул. 25-ї Чапаєвської дивізії), буд. 6/2.

Прокурор обгрунтовує заявлені позовні вимоги посиланням на положення ст.31, 34, 39 Закону УРСР "Про власність", що діяв на момент набуття Україною незалежності, ст. 58 Закону УРСР "Про освіту" від 23.05.1991, ст.ст. 182, 316, 317, 319, 326, 328, 331, 332, 387, 400 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про планування і забудову територій", ст. 80 Закону України "Про освіту", ст. 56 Закону України "Про фахову передвищу освіту", ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", ст. 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності".

Ухвалою суду від 11.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1542/24; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Одеський торговельно-економічний фаховий коледж; підготовче засідання призначено на 22.05.2024 р. о 12:00 год.

Разом із позовною заявою прокурор надав заяву про забезпечення позову /вх. № 2-571/24/, в якій просив:

- накласти арешт на нерухоме майно за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі (вул. 25-ї Чапаєвської дивізії), буд. 6/2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1614099651101);

- заборонити відповідачу та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (держаним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі (вул. 25-ї Чапаєвської дивізії), буд. 6/2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1614099651101).

Ухвалою суду від 11.04.2024 в задоволенні заяви заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову у справі № 916/1542/24- відмовлено. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 апеляційну скаргу заступника керівникам Малиновської окружної прокуратури міста Одеси щодо оскарження ухвали ГСОО від 11.04.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі № 916/1542/24 - задоволено, вказану ухвалу скасовано та задоволено заяву прокурора про вжиття заходів про забезпечення позову у повному обсязі.

03.05.2024 позивач Фонд державного майна України подав до суду письмові пояснення /вх.№17990/24/, в яких просив задовольнити позовні вимоги та здійснювати розгляд справи без участі його представника за наявними матеріалами справи / т.2, а.с.245-247/.

07.05.2024 позивач Міністерство освіти і науки України подало до суду письмові пояснення /вх.№18448/24/, в яких просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

17.05.2024 від Одеської єпархії Української православної церкви до суду надійшов відзив /вх.№19929/24/, в якому представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

21.05.2024 на адресу суду клопотання відповідача Одеської Єпархії Української православної церкви про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача /вх. № 20487/24/ у справі № 916/1542/24 - Православної парафії (Релігійної громади) Ікони Божої Матері "Курська-Корінна" Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ.

22.05.2025 від Малиновської окружної прокуратури міста Одеси до суду надійшла відповідь на відзив /вх.№20580/24/.

У підготовчому засіданні 22.05.2024 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 29.05.2024 на 16:00 год.

У підготовчому засіданні 29.05.2024 судом оголошено протокольну ухвалу про задоволення клопотання відповідача /вх. № 20487/24 від 21.05.2024/ та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Православну парафію (Релігійної громади) Ікони Божої Матері "Курська-Корінна" Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ (код ЄДРПОУ: 34507521), адреса: 65070, місто Одеса, вул. Інглезі (вул. 25-ї Чапаєвської дивізії), буд. 6/2). Також судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.06.2024 о 12:40 год.

19.06.2024 третьою особою Православною парафією (Релігійної громади) Ікони Божої Матері "Курська-Корінна" Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ до суду подано пояснення третьої особи /вх.№24004/24 від 19.06.2025/.

Відповідачем Одеською Єпархією УПЦ також 19.06.2024 подано заяву про застосування строку позовної давності /вх.№24048/24 від 19.06.2024/.

У підготовчому засіданні 19.06.2024 судом оголошено протокольну ухвалу про розгляд справи протягом розумного строку. Також судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.09.2024 на 11:30 год.

26.06.2024 від Малиновської окружної прокуратури міста Одеси до суду надійшло заперечення проти заяви про застосування наслідків спливу позовної давності /вх.№24893/24 від 26.06.2024/.

18.09.2024 року об 11:30 год підготовче засідання у справі № 916/1542/24 не відбулося у зв`язку із знаходженням головуючого судді Петренко Н.Д. на лікарняному з 18.09.2024 року.

Ухвалою суду від 25.09.2025 підготовче засідання призначено на 24.10.2024 р. на 11:00 год.

У підготовчому засіданні 24.10.2024 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14.11.2024 на 10:00 год.

24.10.2024 представником відповідача до суду подано клопотання про витребування доказів /вх.№38696/24/

04.11.2024 Малиновською окружною прокуратурою міста Одеси до суду було подано заперечення проти клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 26.11.2024 судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у справі № 916/1004/24 та призначено підготовче судове засідання на 18.12.2024 о 11:00 год.

Судове засідання не відбулося у зв`язку із знаходженням головуючого судді Петренко Н.Д. на лікарняному з 11.12.2024.

Ухвалою суду від 23.12.2024 призначено підготовче засідання на 28.01.2025 р. на 12:30.

23.12.2024 судом отримано клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті /вх.№45732/24/, подане Одеським торговельно-економічним фаховим коледжем.

У судовому засіданні 28.01.2025 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 14.02.2025 на 12:40 год.

14.02.2025 судом отримано заяву про розгляд справи за відсутністю Одеського торговельно-економічного фахового коледжу та його представника /вх.№5141/25/.

В підготовчому судовому засіданні 14.02.2025 судом оголошено протокольну ухвалу про поновлення строку на подання доказів та долучено до матеріалів справи заяву відповідача про долучення доказів. Також судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду по суті на 14.03.2025 на 12:30.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 14.03.2025 судом оголошено протокольну ухвалу про перерву та призначено розгляд справи на 08.04.2025 на 11:30 год.

Під час судового засідання 08.04.2025 системою цивільної оборони в м.Одеса та Одеській області оголошено повітряну тривогу, у зв`язку з чим судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 06.05.2025 на 10:30 год.

В судовому засіданні 06.05.2025 представник прокуратури позовні вимоги підтримала та просить задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача Колотенко О.П. та Осипенко М.В. позовні вимоги не визнали та просять в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи на стороні позивача Марочкін В.О. позовні вимоги підтримав та просить позов прокуратури задовольнити.

Представник третьої особи на стороні відповідача Осипенко М.В. позовні вимоги не підтримав та просить в задоволенні позову відмовити.

Представники позивачів Міністерства освіти і науки України та Фонду державного майна України до судового засідання не з`явились, повідомлені належним чином, що підтверджується отримання ухвали суду від 08.04.2025 року в порядку ч.ч. 5, 7 ст. 6, ст. 120 Господарського процесуального кодексу України /т. а.с. 197-199/.

В матеріалах справи наявні письмові пояснення Фонду державного майна України /вх.№17990/24 від 03.05.2024/, в яких позивач просить задовольнити позовні вимоги та здійснювати розгляд справи без участі представника Фонду державного майна України за наявними матеріалами справи.

Від позивача Міністерства освіти і науки України заяв про розгляд справи за відсутності представника до суду не надходило.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Частиною 7 ст. 6 ГПК України визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі.

Відповідно до Довідки про доставку електронного документу Документ в електронному вигляді «Ст.120 Ухвала про повідомлення або виклики» від 08.04.2025 по справі №916/1542/24 (суддя Петренко Н.Д.) було надіслано одержувачам Міністерству освіти і науки України в їхні електронні кабінети. Документ доставлено до електронного кабінету: МОН України 10.04.2025 02:34. вих.№916/1542/24/20029/25 від 10.04.2025; ФДМУ - 10.04.2025 02:34, вих. № 916/1542/24/20031/25.

На підставі ч. ч. 1-3 ст. 202 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу по суті.

В обґрунтування позовних вимог заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси посилається на те, що будівля навчального корпусу за адресою: м. Одеса, вул. 25 Чапаївської дивізії, 6 є нерухомим майном закладу освіти, що неодноразово реорганізовувалася, та станом на 2009 йменувався Одеським інститутом фінансів Українського державного університету економіки і фінансів, була забудована ще за радянських часів, на момент набуття Україною незалежності належала до державної власності.

09.10.2007 колишнім директором Одеського інституту Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі Квачем Я.П. (Забудовник) укладено з Православною Парафією Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси, код ЄДРПОУ 34507521 (Інвестор) «Інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості» (Договір), яким визначено участь Сторін у будівництві Православного храму (православного храму, Храму, Православного Храму). Умовами договору передбачено, що Інвестор здійснює фінансування будівництва Православного храму шляхом внесення Інвестицій, а Забудовник забезпечує реалізацію Інвестицій Інвестора для будівництва Православного храму, згідно п. 1.1. Договору. За умови виконання Інвестором взятих за Договором зобов`язань Забудовник (Одеський інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі) отримує у власність будівлю Православного храму, а Інвестор набуває право пільгової оренди будівлі строком до сорока дев`яти років.

В подальшому Одеським інститутом фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі на основі навчального корпусу закладу освіти на земельній ділянці закладу освіти було створено будівлю Православного храму, загальною площею 354,7 кв. м, який 01.07.2010 було взято на баланс Одеського інституту фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі.

Прокурор зазначає, що за наслідками інвентаризації нерухомого майна навчального корпусу закладу, що перебуває на праві оперативного управління коледжу (до реорганізації - університет) виявлено та підтверджено, що частина приміщень навчального корпусу на першому поверсі загальною площею 222,7 кв. м (фактична площа приміщень, взятих за основу внаслідок реконструкції та забудови Православного храму) увійшла до будівлі Православного храму (технічний паспорт Т101:3022-5656-5662-6429, розроблений ФОП Журанський П.В.).

Згодом об`єкту нерухомого майна Православному храму, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6, було присвоєно поштову адресу: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6/2, а навчальному корпусу Одеського інституту фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі - поштову адресу: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6.

В подальшому, в 2015 році Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі було реорганізовано шляхом приєднання до Київського національного торговельно-економічного університету з утворенням на його базі структурного підрозділу Університету, в зв`язку з чим за передавальним актом усі будівлі Одеського інституту фінансів, який розміщений за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6, передані до Київського національного торговельно-економічного університету.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 16.09.2016 №1113 «Про закріплення державного майна за Київським національним торговельно-економічним університетом» вищезазначену будівлю площею 354,7 кв. м закріплено за КНТЕУ на праві господарського відання як будівлю православного храму (пункт 192 наказу).

Згодом, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1298-р, наказу Міністерства освіти і науки України від 21.01.2022 №43, Київський національний торговельно-економічний університет реорганізовано шляхом поділу та утворення Державного торговельно-економічного університету та Одеського торговельно-економічного фахового коледжу з віднесенням їх до сфери управління Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до наказу Міністерства від 11.01.2022 №18 було утворено Одеський торговельно-економічний фаховий коледж. Відповідно до акту приймання-передачі, затвердженого Міністерством 21.01.2022, до складу майна, що передається Одеському торговельно-економічному фаховому коледжу, увійшла в тому числі будівля православного храму за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 6 (інвентарний номер 101310002) та згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 17.10.2022 №918 за Одеським торговельно-економічним фаховим коледжем на праві оперативного управління закріплено нерухоме майно, в тому числі будівлю православного храму за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 6 (інвентарний номер 101310002).

З витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна Міністерства освіти та науки України, виданого Фондом державного майна України від 29.01.2015 №10-15-1334, навчальний корпус Одеського інституту фінансів Українського державного університету фінансів і міжнародної торгівлі за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6 площею 7213,6 кв. м, будівля гуртожитку за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 4, площею 5026,5 кв. м, Православний храм за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6/2 площею 354,7 кв. м та земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 4, 6 площею 13 993 кв. м. - відносяться до об`єктів державної власності Міністерства освіти і науки України. Балансоутримувач - Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі.

Прокурор наголошує на тому, що наведені вище документи свідчать про те, що будівля Православного храму за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6, з моменту її забудови відносилась до державної власності, як складова частина нерухомого майна навчального закладу. На теперішній час наведена будівля відноситься до об`єктів державної власності Міністерства освіти і науки України та перебуває на праві оперативного управління Одеського торговельно-економічного фахового коледжу. Однак, на підставі рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Одеської області від 03.08.2018 № 42378049 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право власності на нежитлову будівлю Православного храму загальною площею 378,4 кв. м за Одеською Єпархією Української православної церкви (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1614099651101). Наведена реєстрація права власності на державне майно Міністерства освіти та науки України відбулась на підставі наступних документів:

- Акт готовності об`єкта до експлуатації №1399, виданий 04.12.2009 Інспекцією ДАБК в Одеській області, яким засвідчено готовність будівлі Православного храму за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6 до експлуатації, за наслідками реконструкції частини будівлі навчального корпусу Одеського інституту фінансів. Забудовник - Одеський інститут фінансів;

- Розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №05/01-06 від 14.01.2014 «Про присвоєння поштової адреси об`єктам нерухомого майна, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 4, 6», яким, зокрема, за зверненням уповноваженої особи Інституту, присвоєно об`єкту нерухомого майна, православного храму, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6, поштову адресу: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6/2;

- Технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 31.07.2018 ФОП Довганюк Н.В.

При цьому будь-які документи, що посвідчують передачу будівлі Православного храму за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6/2 на користь Одеської Єпархії Української православної церкви відсутні, власник нерухомого майна, Міністерство освіти і науки України, волю на приватизацію та передачу у власність на користь відповідача вказаної будівлі не виявляв. Вказане підтверджується листами Міністерства освіти і науки України на адресу прокуратури, а також листом Фонду державного майна України від 20.02.2024 №10-19-4874, з якого вбачається, що будівля Православного храму за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6/2, до переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, не включалась, Фонд не здійснював приватизацію цієї будівлі. Отже майно закладу освіти вибуло з державної власності без волі його власника, Міністерства освіти і науки України, в зв`язку з чим підлягає витребуванню від недобросовісного набувача на підставі ст. 387 ЦК України.

Позивач Міністерство освіти і науки України в письмових поясненнях /вх.№18448/24 від 07.05.2024/ посилається на те, що законодавство, чинне на момент реєстрації за відповідачем права власності на будівлю Православного храму, збудованого на основі приміщень державної власності сфери освіти та забудованого самим закладом освіти, містило заборону на приватизацію, відчуження будь-яким чином майна державних навчальних закладів. Відповідно до статуту Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, затвердженого заступником міністра освіти та Першим віце прем`єр-міністром 02.08.2007, за Інститутом з метою забезпечення діяльності, передбаченої цим Положенням, закріплюються у користуванні будівлі, споруди, майнові комплекси, а також інше необхідне майно, що відображене в балансі. Майно інституту є державною власністю і не підлягає вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям (розділ 5 Статуту).

Міністерство вказує, що відповідно до п. 7.1 розділу 1 Статуту Київського національного торговельно-економічного університету, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2017 № 31, Міністерством освіти і науки України передано університету та закріплено за ним на правах господарського відання з метою забезпечення діяльності, передбаченої цим Статутом, будівлі, споруди, земельні ділянки та інше майно, яке входить до єдиного майнового комплексу КНЕТУ, а саме: навчально-адміністративний корпус (м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 6) площею 6 699,00 кв. м, гуртожиток (м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 4) площею 5 026,50 кв. м, перехід крутий (м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 6) площею 514,60 кв. м, гараж (м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 6) площею 80,00 кв. м, будівля Православного храму (м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 6) площею 354,70 кв. м, земельна ділянка (м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 4, 6) площею 13 993,00 кв. м. За п. 7.2 Статуту майно, земельні ділянки, що знаходяться у державній власності, та передані Університету на правах господарського відання, інших умовах, не підлягають вилученню або переданню будь-яким фізичним та юридичним особам, у тому числі шляхом приватизації, без згоди МОН України, та конференції трудового колективу Університету.

Натомість, всупереч наведених законодавчих заборон Відповідачем 03.08.2018 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю Православного храму загальною площею 378,4 кв м за Одеською Єпархією Української православної церкви (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1614099651101), забудованого закладом освіти та створеного шляхом реконструкції нерухомого майна закладу освіти державної власності.

Міністерство в поясненнях зазначає, що повністю підтримує позовні вимоги, заявлені заступником керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси, зокрема - про витребування від Одеської Єпархії Української православної церкви (провулок Маячний, 6, м. Одеса, 65038, код згідно з ЄДРПОУ: 20997691) на користь держави Україна в особі Міністерства освіти і науки України (проспект Берестейський, 10, місто Київ, 01135, код згідно з ЄДРПОУ: 38621185) нежитлову будівлю Православного храму загальною площею 378.4 кв. м за адресою: місто Одеса, вулиця Інглезі (вулиця 25-ї Чапаївської дивізії), будинок 6/2, оскільки переоформлення права державної власності на зазначене нерухоме майно було здійснено з порушенням вимог законодавства України про власність, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та про освіту.

Позивач Фонд державного майна України в письмових поясненнях /вх.№17990/24 від 03.05.2024/посилається на те, що Міністерством освіти і науки України до Фонду з метою внесення до Реєстру надавалися відомості про окреме нерухоме державне майно, зокрема:

- «православний храм» (вперше подано за результатами інвентаризації об`єктів державної власності станом на 01.04.2014, інв. №10310010, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Чапаєвської дивізії, 6/2), яке перебувало на балансі Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (код за ЄДРПОУ: 35371662), щодо якого виконано прийняте управлінське рішення «передано іншій юридичній особі», а саме Київському національному торговельному економічному університету (код за ЄДРПОУ: 01566117);

- «будівля православного храму» (вперше подано за результатами інвентаризації об`єктів державної власності станом на 01.07.2016, інв. № 101310002, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Інглезі, 6), яке перебувало на балансі Київського національного торговельно-економічного університету (код за ЄДРПОУ: 01566117), щодо якого виконано прийняте управлінське рішення «передано іншій юридичній особі», а саме Одеському торговельно-економічному фаховому коледжу (код за ЄДРПОУ: 44433692).

Фонд державного майна України зазначає, що на сьогодні в Реєстрі обліковується нерухоме державне майно, зокрема «будівля православного храму» за місцезнаходженням: м. Одеса, вул. Інглезі, 6/2, яка перебуває на балансі Одеського торговельно-економічного фахового коледжу (код за ЄДРПОУ: 44433692; суб`єкт управління - Міністерство освіти і науки України).

Також Фонд вказує, що законодавство, чинне на момент реєстрації за відповідачем права власності на будівлю Православного храму, збудованого на основі приміщень державної власності сфери освіти та забудованого самим закладом освіти, містило заборону на приватизацію, відчуження будь-яким чином майна державних навчальних закладів, та зазначає, що нежитлова будівля Православного храму загальною площею 378,4 кв. м, за адресою: місто Одеса, вулиця Інглезі (вул. 25-ї Чапаєвської дивізії), будинок 6/2 до переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, затверджених наказом Фонду державного майна України від 04 січня 2022 р. №1 (із змінами), не включено.

У відзиві на позовну заяву представник Одеської єпархії УПЦ посилається на те, що додані позивачами до позовної заяви матеріали справи не містять відповідних правовстановлюючих документів на нежитлову будівлю православного храму Православної парафії (релігійної громади) Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ, загальною площею 378,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі (25-ї Чапаєвської дивізії), буд. 6/2, зокрема з яких би вбачалось, що з моменту її забудови, остання відносилась до державної власності, як складова частина нерухомого майна навчального закладу. Оскільки у позивачів відсутні документи, які б беззаперечно підтверджували належність їм спірного майна на праві власності, відсутні підстави для витребування на їх користь будь-якого майна, так як позивачі не є суб`єктами, які мають право на витребування із чужого незаконного володіння, а позовні вимоги прямо суперечать ст. ст. 15, 16, 317, 319, 321, 387 ЦК України.

Представник відповідача вказує, що починаючи з 01.07.2010 та по теперішній час будівля православного храму Православної парафії (релігійної громади) Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ, загальною площею 378,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі (25-ї Чапаєвської дивізії), буд. 6/2, знаходилася та знаходиться на балансі Одеського торговельно-економічного фахового коледжу. При цьому відповідач наголошує на тому, що баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна, чи обсягу фінансових зобов`язань на конкретну дату. Згідно з діючим законодавством перебування майна на балансі не є безспірною підставою та доказом виникнення у особи права власності на це майно, та не свідчить про право власності, оскільки така підстава для набуття права власності не передбачена Законом. Також представник відповідача зазначає, що право господарського відання також не є тотожним праву власності, оскільки відрізняється від нього обмеженням правомочності щодо розпорядження майном, а тому такі права різняться між собою об`ємом встановлених законом прав. Отже позивачі не пояснили правову підставу набуття ними права власності на спірне майно та не довели їх права власності на це майно, що є необхідною підставою для витребування майна з чужого незаконного володіння відповідно до ст. 387 ЦК України.

Щодо тверджень позивачів про реєстрацію Одеською єпархією УПЦ права власності на будівлю Православного храму без достатніх правових підстав, відповідач зазначає наступне.

Одеська єпархія Української православної церкви (код 20997691) є юридичною особою, що зареєстрована у встановленому діючим законодавством України порядку, згідно з Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 23.08.1991 року, реєстраційний №15561200000018101, та Свідоцтвом про реєстрацію статуту релігійної громади №99 від 23.08.1991.

09.10.2007 між Одеським інститутом фінансів Українського університету фінансів та міжнародної торгівлі (Забудовник) в особі директора Квач Я.П., який діяв на підставі Положення та Православною Парафією Ікони Божою Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси (Інвестор), в особі ієрея Євгена Глушко, який діяв на підставі Статуту, уклали Інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості.

Згідно п. 1.1 Розділу 1 «Термінологія договору», Храм - Православний Храм за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6. Технічні характеристики Православного Храму: а) Загальна площа - 355 кв. м згідно з проектно-кошторисною документацією. Фактична площа Храму встановлюється за даними бюро технічної інвентаризації (далі БТІ) при здачі в експлуатацію й оформленні документів про право власності на Храм. б) Поверховість - 1-2 (один-два) поверхи. Терміни завершення будівництва Православного Храму: кінець 2009 року.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Об`єктом інвестування є будівля православного храму, яку Інвестор отримує у пільгову оренду строком на сорок дев`ять років після внесення Інвестиції, завершення будівництва і введення Православного Храму в експлуатацію.

За пунктом 1.3. Договору Інвестицією є грошові кошти у розмірі 770 000 грн. 00 коп. (станом на 2007 рік).

Предметом даного Договору, передбаченого Розділом 2, є участь Сторін у будівництві Православного храму з наданням його в оренду Інвестору на умовах і в порядку, передбачених Договором (п. 2.1. вказаного Розділу).

Відповідно до п. 2.2 Договору, передбаченого Розділом 2, є участь Сторін у будівництві Православного храму з наданням його в оренду Інвестору на умовах і в порядку, передбачених Договором (п.2.1. вказаного Розділу).

Відповідно до п. 2.2 Договору будівництво Православного храму здійснюється згідно з п. 1.1 Договору зі здачею в експлуатацію результату будівництва, отримання документів про право власності Сторін на відповідні, визначені цим Договором, частки у Православному храмі.

За п. 2.3 Договору Забудовник є землекористувачем і замовником будівництва Православного Храму і організовує інвестування будівництва Православного храму, зокрема шляхом виконання зобов`язань, визначених цим Договором.

Представник відповідача зазначає, що згідно зі Звітом про незалежну оцінку вартості приміщень православного храму по вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6 м. Одеса та визначення часток Одеського інституту фінансів УГУ ФМТ та Православної громади Малиновського району Одеської єпархії в будівництві храму, виданого ОФ ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА в 2010 році, вартість приміщень православного храму Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси, розташованого по вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6 м. Одеса складає 1155,1 тис. грн з ПДВ, в тому числі: частка Одеського інституту фінансів УДУ ФМТ складає 174,7 тис. грн. або 15,1%, частка Православної громади Малиновського району Одеської єпархії, складає 980,4 тис. грн з ПДВ або 84,9%.

Одночасно п. 2.4 Договору передбачено, що Інвестор здійснює фінансування будівництва Православного храму шляхом внесення Інвестицій, а Забудовник забезпечує реалізацію Інвестицій Інвестора для будівництва Православного Храму, згідно з п. 1.1 Договору.

За первісною редакцією п.п. 2.4.1 п. 2.4 Договору за умови виконання Інвестором узятих за цим Договором зобов`язань Забудовник отримує у власність будівлю Православного храму, а Інвестор набуває право пільгової оренди будівлі Православного Храму строком на 49 років.

18.01.2012 між Забудовником та Інвестором була укладена Додаткова угода до Інвестиційного договору будівництва об`єкту нерухомості від 09.10.2007, згідно з п. 1 якої, враховуючи те, що Православна Парафія Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» є структурним підрозділом Одеської єпархії Української Православної Церкви (згідно зі Статутом Одеської єпархії УПЦ), та у зв`язку із передачею будівлі Православного Храму від Забудовника до Інвестора по Інвестиційному договору будівництва об`єкта нерухомості від 09.10.2007 Православна Парафія Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» як Інвестор передає свої права та обов`язки Одеській єпархії Української Православної Церкви.

Вказаними змінами сторони погодили та засвідчили факт передачі будівлі Православного Храму від Забудовника (Одеський інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі) до Інвестора (Православна Парафія (релігійної громади) Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ) (п.1 Додаткової угоди) з передачею всіх прав та обов`язки Інвестора по договору - Одеській єпархії Української Православної церкви, в особі Керуючого Одеською єпархією Української православної церкви Митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела (п. 2 Угоди). Згідно з п. 3 Угоди внесено зміни до п.п. 2.4.1 Договору від 09.10.2007 з викладенням у наступній редакції, а саме: «За умови виконання Інвестором узятих за цим Договором зобов`язань Забудовник передає Інвестору у власність будівлю Православного Храму за актом приймання-передачі».

Таким чином, зазначає відповідач, з моменту внесення змін додатковою угодою від 18.01.2012 Інвестор (Одеська єпархія УПЦ) не тільки мала правові підстави, а й обов`язок для реєстрації права власності на будівлю Православного Храму, за умови виконання зобов`язань з фінансування будівництва Православного Храму.

Відповідно до Акту готовності об`єкта до експлуатації №1399 від 04.12.2009, виданого відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 07.02.2011 №3038-VІ та погодженого заступником начальника інспекції ДАБК в Одеській області Рябоконь П.М., заступником начальника УАМ Одеської міської ради Дорофеєвим О.В., головним державним санітарним лікарем м. Одеси Кліментєвим І.М., головним пожарним інспектором з пожежного нагляду ОМУ МНС України в Одеській області Гелебан І.І., головним спеціалістом відділу реалізації міських та соціальних програм департаменту праці та соціальної політики Ніколаєвим Р.А., закінчений будівництвом об`єкт - Православний храм за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6, готовий до експлуатації. Отже у Одеської єпархії УПЦ виникла підстава для державної реєстрації права власності об`єкту нерухомого майна, будівництво якого було закінчено, прийнято в експлуатацію та виконано всі фінансові зобов`язання у встановленому порядку.

Відповідач зазначає, що факт виконання Інвестором (Одеською єпархією УПЦ) зобов`язань з фінансування будівництва Православного Храму вбачається, зокрема, і з пункту 10 Акту готовності об`єкта до експлуатації №1399 від 04.12.2009, де зазначено, що інвестиційна вартість за затвердженою проектною документацією складає, у тому числі, витрати, пов`язані з будівельно-монтажними роботами 700 000 гривень. Таким чином Інвестором (Одеською єпархією УПЦ) було виконано всі обов`язки, передбачені Інвестиційним договором будівництва об`єкта нерухомості від 09.10.2007 та Додатковою угодою від 18.01.2012, зокрема, шляхом внесення інвестиції (фінансування).

Крім того, відповідач звертає увагу, що третьою особою Одеським торговельно-економічним фаховим коледжем також не заперечується факт фінансування будівництва Храму відповідачем. Так, з відповіді від 29.09.2019, вих.262 Директора Одеського торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету Квача Я.П. Голові підкомітету з питань правового забезпечення та контролю за діяльністю спец. органів у сфері запобігання і протидії корупції Осуховському О.І. вбачається, що храм ікони Божої Матері «Знамення» Курська-Корінна Української Православної Церкви Одеської єпархії освячений у 2006 році Високопреосвященійшим Агафангелом Митрополитом Одеським та Ізмаїльським та побудований на кошти православної громади Малиновського району.

Стосовно державної реєстрації за Одеською єпархією УПЦ права власності на нежитлову будівлю православного храму православної парафії (релігійної громади) Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ, загальною площею 378,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі (вул. 25-ї Чапаєвської дивізії), буд. 6/2, відповідач зазначає, що Одеська єпархія УПЦ мала всі передбачені чинним законодавством належні документи та підстави для проведення державної реєстрації.

Відповідач наголошує на тому, що прокурор та позивачі, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилаються на нормативно-правові акти, які не регулювали спірні взаємовідносини та не діяли під час виникнення спірних взаємовідносин з будівництва та реєстрації права власності на будівлю Православного Храму, що підтверджує безпідставність позовних вимог та не може бути взято до уваги. Предметом Інвестиційного договору від 09.10.2007 передбачено будівництво будівлі Православного Храму, який є культовою спорудою та може використовуватися виключно для проведення православних християнських служінь та таїнств. З огляду на це, у Одеського торговельно-економічного фахового коледжу (на момент здійснення державної реєстрації права власності на будівлю Православного Храму Одеською єпархією УПЦ) взагалі не було передбаченого чинним законодавством права, ані приймати на баланс відповідну будівлю Православного Храму, ані здійснювати державну реєстрацію права власності на неї, так як відповідна будівля Православного Храму не може використовуватися за освітнім призначенням та не є частиною освітнього процесу Одеського торговельно-економічного фахового коледжу, у зв`язку з чим державним реєстратором було відмовлено останньому в реєстрації права власності на Храм. Крім того, починаючи з 2009 року в Храмі Православної Парафії (Релігійної Громади) Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ постійно здійснюються Богослужіння, проте, за весь цей час, а саме - 15 років, не було жодного звернення чи запиту від Одеського торговельно-економічного фахового коледжу чи інших державних, правоохоронних органів, щодо нібито безпідставного чи незаконного володіння будівлею Православного Храму.

Відповідач звертає увагу на те, що посилання прокурора в позові на ч. 2 ст. 65 Закону України «Про фахову передвищу освіту» від 06.06.2019 №2745-VІІІ не може бути взято до уваги, оскільки вказаний Закон набрав чинності 09.08.2019, а отже ні на момент укладання Інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості (будівлі Православного Храму); ні на момент здійснення державної реєстрації права власності на будівлю Православного Храму дія зазначеного Закону не поширювалася та не може бути застосована. Також і Закон України «Про приватизацію державного та комунального майна» набрав чинності лише 07.03.2018, а отже норми даного нормативного акту не діяли ані на момент укладання Інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості (будівлі Православного Храму), ані на момент укладання Додаткової угоди від 18.01.2012 до Інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості (будівлі Православного Храму).

Крім того, норми Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» не регулювали взаємовідносини між Одеським інститутом фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (Забудовник) та Православною Парафією Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси, та, в подальшому, з 18.01.2012 Одеською єпархією Української Православної церкви (Інвестор) з будівництва та оформлення права власності на будівлю Православного Храму відповідно до Інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості (будівлі Православного Храму) від 09.10.2007.

Сторони Інвестиційного Договору здійснювали спільну інвестиційну діяльність, що регулювалась нормами Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 №1560-ХІІ та не здійснювали при цьому процес приватизації, тобто платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» можуть бути покупцями.

Отже взаємовідносини щодо будівництва та оформлення права власності на будівлю Православного Храму між Одеським інститутом фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (Забудовник) та Православною Парафією Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси (Інвестор), регулювалися укладеним між сторонами Інвестиційним договором з будівництва об`єкта нерухомості (будівлі Православного Храму) від 09.10.2007 на підставі вимог та норм Закону України від 18.09.1991 №1560-ХІІ «Про інвестиційну діяльність». Відповідно до умов Додаткової угоди від 18.01.2012 до Інвестиційного договору будівництва об`єкту нерухомості (будівлі Православного Храму) у зв`язку з повним виконанням Інвестором своїх обов`язків, будівля Православного Храму була передана Одеській єпархії Української Православної церкви, яка у повній відповідності до умов Інвестиційного договору, вимог Законів України «Про інвестиційну діяльність», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, зареєструвала за собою право власності на будівлю православного храму Православної парафії (Релігійної Громади) Ікони Божої Матері «Курська-Курінна» Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ, загальною площею 378,4 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі (вул. 25-ї Чапаєвської дивізії), буд. 6/2.

Таким чином, Одеська єпархія Української Православної Церкви мала всі передбачені чинним законодавством підстави та документи для державної реєстрації права власності на будівлю православного храму православної парафії (релігійної громади) Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ, загальною площею 378,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі (вул. 25-ї Чапаєвської дивізії), буд. 6/2.

З огляду на вищевикладене Одеська єпархія УПЦ вважає, що позовна заява є безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Знаходження будівлі Православного Храму на балансі (не у власності) Міністерства освіти та науки України порушує: умови Інвестиційного договору з будівництва об`єкта нерухомості (будівлі Православного Храму) від 09.10.2007 та Додаткової угоди від 18.01.2012 до нього; норми та приписи Закону України від 18.09.1991 №1560-ХІІ «Про інвестиційну діяльність»; норми та приписи ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 №2145-VІІІ, оскільки знаходиться на балансі (не у власності) «непрофільного» активу, який не може використовуватися в освітньому процесі; норми Бюджетного Кодексу України та бюджетного законодавства у зв`язку зі знаходженням на балансі «непрофільного» активу, будівництво якого не фінансувалося з Державного бюджету та який не може використовуватися в освітньому процесі.

На думку відповідача позовні вимоги ґрунтуються на нормах законів та інших нормативних актів, які: не регулювали спірні взаємовідносини з будівництва будівлі Православного Храму та оформлення права власності; не діяли під час виникнення спірних взаємовідносин з будівництва та реєстрації права власності на будівлю Православного Храму, а навпаки, лише підтверджують безпідставність позовних вимог прокурора та позивачів. Позивачами у встановленому законом порядку не доведено обставин, покладених в основу заявлених позовних вимог про витребування нерухомого майна державної власності, не доведено факту порушення прав і законних інтересів Фонду державного майна України, Міністерства освіти і науки України, що, в свою чергу, свідчить про відсутність порушеного права та неможливість його захисту в судовому порядку. Враховуючи наведене, в тому числі, відсутність належних, достатніх та допустимих доказів набуття позивачем (позивачами) права власності на спірне майно, внаслідок чого у нього, як у власника (ч. 1 ст. 388 ЦК України) виникало б право витребувати своє майно від добросовісного набувача, беручи до уваги недоведеність обставин, з якими прокурор, позивач (позивачі) пов`язує можливість його витребування від відповідача, як добросовісного набувача, в тому числі вибуття майна поза волею власника, Одеська єпархія Української Православної Церкви вважає заявлені вимоги безпідставними та необґрунтованими, а відтак, в позові слід відмовити повністю.

У відповіді на відзив прокурор звертає увагу на те, що будівля закладу освіти, що на теперішній час іменується Одеський торговельно-економічний фаховий коледж та розташований за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 6, побудовано ще за радянських часів, до набуття Україною незалежності. До моменту набуття Україною незалежності будівля навчального корпусу Одеського фінансового технікуму за адресою: м. Одеса, вул. 25 Чапаєвської дивізії, 4 належала до відання Міністерства фінансів УССР. Отже, на момент набуття Україною незалежності, будівля навчального корпусу Одеського фінансового технікуму за адресою: м. Одеса, вул. 25 Чапаєвської дивізії, 6 та земельна ділянка площею 1,3993 га, на якій розташований заклад освіти, належала до державної власності, нікому не відчужувалась та не приватизувалась. В подальшому 222,7 кв. м навчального корпусу стали об`єктом реконструкції з метою створення будівлі Православного Храму на земельній ділянці закладу освіти та на основі нежитлових приміщень цього ж закладу.

Прокурор наголошує на тому, що внаслідок реконструкції у 2009 році 222,7 кв. м навчального корпусу Одеського інституту фінансів у Православний Храм площею 354,7 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6, закладом освіти створено нове нерухоме майно.

В поясненнях третьої особи щодо позову - Православної парафії (Релігійної громади) Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ зазначено, що Православна парафія повністю не погоджується з вимогами та обставинами, викладеними в позовній заяві та посилається на те, що додані позивачами до позовної заяви матеріали, не містять відповідних правовстановлюючих документів на нежитлову будівлю православного храму православної парафії (релігійної громади) Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ, загальною площею 378,4 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі (вул. 25-ї Чапаєвської дивізії), буд. 6/2, зокрема з яких вбачалось би, що з моменту її забудови, остання відносилась до державної власності, як складова частина нерухомого майна навчального закладу. Крім того, у позивачів також відсутні документи, які беззаперечно підтверджували належність їм спірного майна на праві власності. Таким чином, позивачі у справі не наділені правом на витребування майна, яке вони хочуть витребувати, оскільки Цивільним кодексом України не передбачено такого окремого майнового права у складі права власності як право на витребування майна. В свою чергу, витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено ст.16, 387 ЦКУ виключно як форма захисту права власності, а не як окреме оборотоздатне майнове право. Тобто, таку форму захисту прав неможливо відчужити і вона належить (в силу ст.387 ЦКУ і висновків Верховного Суду, Постанова ВС по справі №914/970/18) лише і виключно власнику майна, а не будь якій іншій особі. Згідно доводів Позивачів, викладених в позові та доданих до нього доказів, наявності будь-якого речового права на спірне майно, а тим більше права власності, Позивачами суду не надано. Отже, Позивачі не є суб`єктами, які мають право на витребування майна із чужого незаконного володіння. Відтак, відсутні підстави для витребування на його користь будь-якого майна, а вимоги Позивачів прямо суперечать ст.ст.15, 16, 317, 319, 321, 387 ЦКУ.

Третя особа також зазначає, що будівля православного храму православної парафії (релігійної громади) Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ, загальною площею 378,4кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі (вул. 25-ї Чапаєвської дивізії), буд. 6/2., починаючи з 01.07.2010 року знаходилася та по теперішній час знаходиться на балансі Одеського торговельно-економічного фахового коледжу. Баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна, чи обсягу фінансових зобов`язань на конкретну дату. Поряд з цим, баланс не визначає підстав знаходження майна у власності. Водночас, баланс і власність це різні поняття. Згідно діючого чинного законодавства, перебування майна на балансі не є безспірною підставою та доказом виникнення у особи права власності на це майно, та не свідчить про право власності, оскільки така підстава для набуття права власності не передбачена Законом. Отже, Позивачі не пояснили правову підставу набуття ними права власності на спірне майно, та не довели їх права власності на це майно, що стало підставою для витребування майна з чужого незаконного володіння згідно ст. 387 ЦК України. Також право господарського відання не є тотожним праву власності, оскільки відрізняється від нього обмеженням правомочності щодо розпорядження майном, а тому такі права різняться між собою об`ємом встановлених законом прав.

Також третя особа наголошує на тому, що інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою. 09 жовтня 2007 року між Одеським інститутом фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (далі - Забудовник), в особі директора Квач Я.П., що діяв на підставі Положення та Православною Парафією Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м.Одеси (далі - Інвестор), в особі ієрея Євгена Глушко, що діяв на підставі Статуту, уклали Інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості (надалі - Інвестиційний договір, Договір). Згідно пункту 1.1 Розділу 1 «Термінологія договору», Храм - Православний Храм за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6. Технічні характеристики Православного Храму: а)Загальна площа - 355кв.м згідно з проектно-кошторисною документацією. Фактична площа Храму встановлюється за даними бюро технічної інвентаризації(далі - БТІ) при здачі в експлуатацію й оформленні документів про право власності на Храм. б)Поверховість - 1-2 (один-два) поверхи. Терміни завершення будівництва Православного Храму: кінець 2009 року. Пунктом 1.2. вищезазначеного Договору визначено, що Об`єктом інвестування є будівля православного храму, яку Інвестор отримує у пільгову оренду строком на сорок дев`ять років після внесення Інвестиції, завершення будівництва і введення Православного Храму в експлуатацію. За пунктом 1.3. названого Договору Інвестицією є грошові кошти у розмірі 770000(сімсот сімдесят тисяч)грн.00коп.(станом на 2007рік.) Предметом даного Договору, передбаченого Розділом 2, є участь Сторін у будівництві Православного Храму з наданням його в оренду Інвестору на умовах і в порядку, передбачених Договором(п.2.1. вказаного Розділу). Відповідно до п.2.2 Договору, будівництво Православного Храму здійснюється згідно з п.1.1 Договору, зі здачею в експлуатацію результату будівництва, отримання документів про право власності Сторін на відповідні, визначені цим Договором, частки у Православному Храмі. За п.2.3. цього Договору Забудовник є землекористувачем і замовником будівництва Православного Храму і організовує інвестування будівництва Православного Храму, зокрема шляхом виконання зобов`язань, визначених цим Договором.

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості приміщень православного храму по вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6 м. Одеса та визначення часток Одеського інституту фінансів УГУ ФМТ та Православної громади Малиновського району Одеської єпархії в будівництві храму, виданого ОФ ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА в 2010 році, вартість приміщень православного храму Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси, розташованого по вул.25-ї Чапаєвської дивізії, 6 м. Одеса складає 1155,1тис.грн. з ПДВ, в тому числі: частка Одеського інституту фінансів УДУ ФМТ складає 174,7 тис. грн. або 15,1%, частка Православної громади Малиновського району Одеської єпархії, складає 980,4 тис. грн. з ПДВ або 84, 9%. Одночасно, п.2.4 Договору передбачено, що Інвестор здійснює фінансування будівництва Православного храму шляхом внесення Інвестицій, а Забудовник забезпечує реалізацію Інвестицій Інвестора для будівництва Православного Храму, згідно п.1.1. Договору.

За первісною редакцією п.п. 2.4.1. п. 2.4 Договору, за умови виконання Інвестором узятих за цим Договором зобов`язань Забудовник отримує у власність будівлю Православного храму, а Інвестор набуває право пільгової оренди будівлі Православного Храму строком до 49 років.

Однак, третя особа звертає увагу суду, що 18 січня 2012р. між Забудовником та Інвестором була укладена Додаткова угода до Інвестиційного договору будівництва об`єкту нерухомості від 09.10.2007р. (надалі - Додаткова угода), згідно пункту 1 якої, враховуючи те, що Православна Парафія Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» є структурним підрозділом Одеської єпархії Української Православної Церкви (згідно Статуту Одеської єпархії УПЦ), та у зв`язку із передачею будівлі Православного Храму від Забудовника до Інвестора по Інвестиційному договору будівництва об`єкту нерухомості від 09.10.2007р. Православна Парафія Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» як Інвестор передає свої права та обов`язки Одеській єпархії Української Православної Церкви. У зв`язку з вищезазначеним Забудовник та Інвестор дійшли згоди внести наступні зміни до преамбули цього договору та викласти її у наступній редакції: «Одеський інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, далі - «Забудовник», в особі директора Квача Ярослава Петровича, який діє на підставі Положення, з однієї сторони і Одеська єпархія Української православної церкви, в особі Керуючого Одеською єпархією Української Православної Церкви Митрополита Одеського та Ізмаїльського Анафангела, який діє на підставі Статуту, далі «Інвестор…» та далі по тексту.

Пунктом 2 цієї Угоди внесено зміни до розділу 10. Юридичні адреси і реквізити сторін, а саме: Забудовник: Одеський інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі м. Одеса, 65070, вул.25-ї Чапаєвської дивізії, 6. Інвестор: Одеська єпархія Української православної церкви м. Одеса, Монастирський пров., 6. Таким чином, зазначеними змінами, сторони погодили та засвідчили факт передачі будівлі Православного Храму від Забудовника (Одеський інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі) до Інвестора (Православна Парафія (релігійної громади) Ікони Божої Матері «КурськаКорінна» Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ) (п. 1 Додаткової угоди) з передачею всіх прав та обов`язки Інвестора по договору - Одеській єпархії Української Православної церкви, в особі Керуючого Одеською єпархією Української православної церкви Митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела (п. 2 Угоди).

Крім того, згідно п.3 названої Угоди внесено зміни до п.п. 2.4.1. Договору від 09.10.2007р. з викладенням у наступній редакції, а саме: «За умови виконання Інвестором узятих за цим Договором зобов`язань Забудовник передає Інвестору у власність будівлю Православного Храму за актом прийманняпередачі».

Таким чином, з моменту внесення змін додатковою угодою від 18.01.2012 року, Інвестор (Одеська єпархія УПЦ) не тільки мала правові підстави, а й обов`язок для реєстрації права власності на будівлю Православного Храму, за умови виконання зобов`язань з фінансування будівництва Православного Храму.

Згідно п.4 зазначеної Угоди п.2.4.2. Договору виключено. Пунктом 5 Угоди визначено, що інші умови Договору які не змінюються цією додатковою угодою залишаються без змін.

Третя особа, вказує що зазначена Додаткова угода була підписана на виконання доручення КМУ №33513/1-11 від 18.07.2011р., згідно якого Одеському інституту фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі було роз`яснено щодо можливості передачі будівлі Православного храму на баланс Одеської Єпархії УПЦ (лист №262 від 26.09.2018р. директора Одеського торговельно-економічного інституту КНТЕУ адресований Голові підкомітету з питань правового забезпечення та контролю за діяльністю органів у сфері запобігання і протидії корупції депутату ВРУ Осиховському О.І. - додається).

Більш того, відповідно до листа від 30.10.2012р. №1/11-16902 Заступника Міністра Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України адресований Митрополиту Одеському та Ізмаїльському Української православної церкви Агафангелу, в якому зокрема зазначається те що Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України не заперечує щодо вилучення земельної ділянки площею 500,0 кв.м. яка знаходиться на балансі Одеського інституту фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі та передачі на баланс Одеської Єпархії Української Православної Церкви для експлуатації будівлі Православного храму.

Також, третя особа звертає увагу суду, що згідно Акту готовності об`єкта до експлуатації №1399 від 04.12.2009р., виданого відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 7 лютого 2011 року №3038-VI та погодженого Заступником начальника інспекції ДАБК в Одеській області Рябоконь П.М., Заступником начальника УАМ Одеської міської ради Дорофеєвим О.В., Головним державним санітарним лікарем м. Одеси Кліментєвим І.М., Головним державним пожарним інспектором з пожежного нагляду ОМУ МНС України в Одеській області Гелебан І.І., Головним спеціалістом відділу реалізації міських та соціальних програм департаменту праці та соціальної політики Ніколаєвим Р.А., закінчений будівництвом об`єкт - православний храм за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6, готовий до експлуатації - що підтверджує виконання своїх обов`язків Інвестора (Одеської Єпархії УПЦ )за Інвестиційним договором будівництва об`єкта нерухомості у повному обсязі. А отже, у Одеської єпархії УПЦ виникла підстава державної реєстрації права власності об`єкту нерухомого майна, будівництво якого було закінчено, прийнято в експлуатацію та виконано всі фінансові зобов`язання у встановленому порядку.

Окрім того, з відповіді від 26.09.2018р. вих262 Директора Одеського торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету Квача Я.П. Голові підкомітету з питань правового забезпечення та контролю за діяльністю спец. органів у сфері запобігання і протидії корупції Осуховському О.І. вбачається, що храм ікони Божої Матері «Знамення» Курська-Корінна Української Православної Церкви Одеської єпархії освячений у 2006 році Високопреосвященійшим Агафангелом Митрополитом Одеським та Ізмаїльським та побудований на кошти православної громади Малиновського району.

Враховуючи вищевикладене, Одеською єпархією УПЦ, в повному обсязі було проінвестовано будівництво, православного храму православної парафії (релігійної громади) Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ, загальною площею 378,4кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі (вул. 25-ї Чапаєвської дивізії), буд. 6/2, у зв`язку з чим, відповідно до ст.7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», остання має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів України, оскільки об`єкт та результати інвестицій є власністю інвестора. Тобто, Одеська єпархія УПЦ, виконала свої зобов`язання за договором, у зв`язку із чим, за умовами договору та додаткової угоди до нього, набула майнових прав (тотожні праву власності) щодо об`єкту нерухомості, зокрема права на проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Третя особа - Одеський торговельно-економічний фаховий коледж правом на подання письмових пояснень по суті позову не скористалась, однак під час присутності в судових засіданнях представник третьої особи в повному обсязі підтримував позовні вимоги прокурора.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

На підставі акту прийомки закінченого будівництвом об`єкту від 15.12.1972, затвердженого рішенням виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих, здійснено забудову Одеського фінансового технікуму за адресою: м. Одеса, вул. 25 Чапаєвської дивізії, 4, належного до відання Міністерства фінансів УССР.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.12.1993 №114 «Про перетворення технікумів у коледжі» Одеський фінансовий технікум перетворено на Одеський фінансово-економічний коледж. В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 №471-р «Про впорядкування мережі вищих навчальних закладів, що перебувають у сфері управління Мінфіну» на базі Одеського фінансово-економічного коледжу, що ліквідується, створено Одеську філію Українського державного університету економіки і фінансів.

На підставі вказаного розпорядження, а також наказу Міністерства фінансів України від 28.07.2004 №487 «Про впорядкування мережі вищих навчальних закладів Міністерства фінансів України» складено акт приймання-передачі від 18.10.2004, затвердженого заступником Міністра фінансів, за яким основні засоби, матеріальні цінності, кошти та майно, що належали Одеському фінансово-економічному коледжу, передано правонаступнику - Українському державному університету економіки і фінансів.

Наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2006 №520 «Про перейменування Одеської філії Українського державного університету економіки і фінансів» перейменовано структурний підрозділ Українського державного університету економіки і фінансів - Одеську філію на «Одеський інститут фінансів Українського державного університету економіки і фінансів».

У подальшому на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.03.2007 №98-р «Про реорганізацію вищих навчальних закладів, що перебувають у сфері управління Міністерства фінансів та Міністерства економіки», з урахуванням змін, внесених Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 №513, Одеський інститут фінансів Українського державного університету економіки і фінансів реорганізовано в Одеський інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі.

Відповідно до п. 3 спільного наказу Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 08.05.2007 №585/124, Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі став правонаступником прав та обов`язків реорганізованого Українського державного університету економіки і фінансів.

09.10.2007 Одеським інститутом фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі в особі директора Квач Я.П. та Православною Парафією Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеса в особі ієрея Євгена Глушко був укладений Інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості, предметом якого є участь Сторін у будівництві Православного Храму з наданням його в Оренду Інвестору на умовах і в порядку, передбачених Договором /т.1 а.с.93-97/.

Відповідно до п. 1.1. Інвестиційного договору Храм - Православний Храм за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6. Технічні характеристики Православного Храму: а) загальна площа - 355 кв. м згідно з проектно-кошторисною документацією. Фактична площа Храму встановлюється за даними бюро технічної інвентаризації при здачі в експлуатацію й оформленні документів про право власності на Храм. б) поверховість - 1-2 поверхи.

Терміни завершення будівництва Православного Храму: кінець 2009 року.

Об`єкт інвестування - будівля православного храму, яку Інвестор отримує у пільгову оренду строком на сорок дев`ять років після внесення Інвестиції, завершення будівництва і введення Православного Храму в експлуатацію (п.1.2. Інвестиційного договору).

Згідно з п. 2.2. Інвестиційного договору будівництво Православного Храму здійснюється згідно з п. 1.1 Договору зі здачею в експлуатацію результату будівництва, отриманням документів про право власності Сторін на відповідні, визначені цим Договором частки у Православного Храму.

Відповідно до п. 2.4 Інвестиційного договору Інвестор здійснює фінансування будівництва Православного Храму шляхом внесення інвестицій, а Забудовник забезпечує реалізацію Інвестиції Інвестора для будівництва Православного Храму.

В подальшому 18.01.2012 між Забудовником та Інвестором була укладена Додаткова угода до Інвестиційного договору будівництва об`єкту нерухомості від 09.10.2007 (т.3, а.с. 62), згідно з п. 1 якої, враховуючи те, що Православна Парафія Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» є структурним підрозділом Одеської єпархії Української Православної Церкви (згідно зі Статутом Одеської єпархії УПЦ), та у зв`язку із передачею будівлі Православного Храму від Забудовника до Інвестора по Інвестиційному договору будівництва об`єкта нерухомості від 09.10.2007 Православна Парафія Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» як Інвестор передає свої права та обов`язки Одеській єпархії Української Православної Церкви. Вказаними змінами сторони погодили та засвідчили факт передачі будівлі Православного Храму від Забудовника (Одеський інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі) до Інвестора (Православна Парафія (релігійної громади) Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ) (п.1 Додаткової угоди) з передачею всіх прав та обов`язки Інвестора по договору - Одеській єпархії Української Православної церкви в особі Керуючого Одеською єпархією Української православної церкви Митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела (п. 2 Угоди). Згідно з п. 3 Угоди було внесено зміни до п.п. 2.4.1 Договору від 09.10.2007 з викладенням у наступній редакції, а саме: «За умови виконання Інвестором узятих за цим Договором зобов`язань Забудовник передає Інвестору у власність будівлю Православного Храму за актом приймання-передачі» /т.3 а.с.62/.

З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2007 в Державному земельному кадастрі ДП ОРФ «ЦДЗК» було зареєстровано земельну ділянку (кадастровий номер 5110137300:63:002:0011) за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 4, 6. Цільове призначення: В.03.02 Для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти. Вид використання земельної ділянки: експлуатація та обслуговування будівель та споруд Одеського інституту фінансів, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру від 01.08.2016 /т.2 а.с.90/. Також 16.11.2007 Українському державному університету економіки і фінансів було видано відповідний Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, серія ЯА №205364 /т.2 а.с.95/.

Судом встановлено, що Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі (код 35371662) внесено до Державного реєстру вищих навчальних закладів (реєстрація №11-Д-305 від 21.05.2008). До складу університету, згідно довідки від 21.05.2008 №11-Д-305, увійшов в тому числі Одеський інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі із місцем знаходження за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 6.

04.11.2008 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області видала Одеському інституту фінансів Дозвіл на виконання будівельних робіт №853 від 04.11.2008, а саме: з будівництва православного храму з прибудовою вхідної групи, за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 6, відповідно до проектної документації, яка погоджена УАМ м. Одеси від 29.09.2008 р. №715/08, Одеська СЕС від 08.05.2008р. №291-994, управління МНС України в Одеській області від 15.05.2008 р. №14-1248, управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя від 09.06.2008 р. №499; затверджена Розпорядженням Малиновської РА від 17.10.2008 р. №753/01-06; зареєстрована УАМ м. Одеси від 29.09.2008р. №01-15/4773 /т.1 а.с.101/.

04.12.2009 було складено Акт готовності об`єкта до експлуатації /т.1 а.с.102-106/, видано Свідоцтво №150011399 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил /т.1 а.с.107/.

Згідно з Довідкою від 28.07.2010 №208, виданою Одеським інститутом фінансів Українського державного університету Фінансів та Міжнародної торгівлі Ректору Українського Державного Університету фінансів та міжнародної торгівлі О.О. Покрещуку, Одеський інститут фінансів Українського державного університету Фінансів та Міжнародної торгівлі повідомив, що Православний Храм загальною площею 354,7 кв. м та вартістю 2131813,00 грн, з урахуванням ПДВ, взято на баланс 01.07.2010 /т.1 а.с.111/.

Листом від 30.10.2012 №1/11-16902 Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на №388 СЕ від 11.09.2012 надало відповідь Митрополиту Одеському та Ізмаїльському Української православної церкви, з якої вбачається, що Міністерство розглянуло лист від 11.09.2012 №388 СЕ щодо можливості вилучення земельної ділянки площею 500 кв. м (м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6), яка знаходиться на балансі Одеського інституту фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, з подальшою передачею на баланс Одеській єпархії Української Православної Церкви для будівництва та подальшої експлуатації типового храму, та не заперечує щодо вилучення зазначеної земельної ділянки за умови дотримання вимог законодавства та погодження з балансоутримувачем /т.4, а.с. 35/.

Розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 14.01.2014 зокрема присвоєно об`єкту нерухомого майна православному храму, розташованому за адресою: м. Одеса, 25-ї Чапаївської дивізії, 6, поштову адресу: м. Одеса, 25-ї Чапаївської дивізії, 6/2 /т.1 а.с.138/.

З витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна Міністерства освіти та науки України, виданого Фондом державного майна України від 29.01.2015 №10-15-1334, навчальний корпус Одеського інституту фінансів Українського державного університету фінансів і міжнародної торгівлі за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6 площею 7213,6 кв. м, будівля гуртожитку за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 4, площею 5026,5 кв. м, Православний храм за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6/2 площею 354,7 кв. м та земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 4, 6 площею 13 993 кв. м. - відносяться до об`єктів державної власності Міністерства освіти і науки України. Балансоутримувач - Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі.

Право власності держави в особі Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185) на навчальний корпус загальною площею 7213,6 кв.м, згідно технічного паспорта від 25.05.2006, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.01.2015 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №19023405 від 02.02.2015 державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Сидорчук А.В. на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно №33316855 від 09.02.2015 державного реєстратора Одеського міського управління юстиції Одеської області Бабіч А.В.

Відповідно до Передавального акту, затвердженого 08.02.2016 Міністром освіти і науки України та Ректором Київського національного торговельно-економічного університету, Комісія з реорганізації Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі підтвердила, що здійснено прийом-передачу майна, активів та зобов`язань, переведення здобувачів вищої освіти. Зокрема до переліку нерухомого майна Одеського інституту фінансів включено будівлю, 2010 року введення в експлуатацію, загальною площею 354,7 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6 /т.3 а.с.64-67/.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 16.09.2016 №1113, зокрема, закріплено на праві господарського відання за Київським національним торговельно-економічним університетом нерухоме майно, зазначене у додатку до цього наказу - Будівля православного храму за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6, площею 354,7 кв. м /т.1 а.с.152-163/.

На підставі рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Одеської області від 03.08.2018 № 42378049 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право власності на нежитлову будівлю Православного храму загальною площею 378,4 кв. м за Одеською Єпархією Української православної церкви (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1614099651101) /т.1 а.с.199/.

Директором Одеського торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету на депутатське звернення Голови підкомітету з питань правового забезпечення та контролю за діяльністю спец.органів у сфері запобігання і протидії корупції було надано відповідь листом від 26.09.2018 №262, яким було повідомлено, що в головному корпусі та інших корпусах ОТЕІ КНТЕУ немає ніяких культових споруд, але біля корпусу інституту за адресою: вул. Інглезі, 6/2 розташовано храм ікони Божої Матері «Знамення» Курсько-Корінна Української православної церкви Одеської Єпархії, освячений у 2006 році Висопреосвященішим Агафангелом Мітрополитом Одеським та Ізмаїльським. Храм побудовано на кошти православної громади Малиновського району. Богослужіння ведуться на мові святих князів Володимира та Ярослава Мудрого - тобто старослов`янською, в яких директор особисто приймає участь в якості диякона. Земельна ділянка, на якій розташовано Храм, не надавалася в оренду, права власності на дану ділянку немає, але є право постійного користування. Дозвіл на виконання будівельних робіт було надано Інспекцією ДАБК в Одеській області, а також було видано Свідоцтво про відповідність збудованого об`єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил. У 2010 році згідно вимог Міністерства фінансів України будівля Храму була прийнята на баланс ОІФ УДУФМТ. На виконання доручення КМУ №33513/1-11 від 18.07.2011 було надано роз`яснення від Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України щодо можливості передачі Храму на баланс Одеської Єпархії Української православної церкви або права користування на безоплатній основі/т.3 а.с.84/.

18.10.2018 ректором Київського національного торговельно-економічного університету листом, вих.№2710/17, було надано відповідь заступнику Міністра освіти й науки України на №1/11-10379 від 01.10.2018, якою зокрема повідомлено, що православний храм прийнято на баланс колишнього Одеського інституту фінансів Українського державного університету економіки і фінансів від Православної громади Малиновського району м. Одеси шляхом безоплатної передачі згідно з актом приймання-передачі від 12.04.2010 №1/04 на підставі наказу від 04.04.2010 №65 та акту контрольного заходу Управління внутрішнього фінансового контролю та аудиту Міністерства фінансів України від 31.03.2010 №30000-13/3. В результаті реорганізації Українського державного університету економіки і фінансів нерухоме майно УДУФМТ та його відокремлених структурних підрозділів, у тому числі й будівля православного храму, передано університету згідно з передавальним актом 08.02.2016 та закріплено на праві господарського відання за Київським національним торговельно-економічним університетом відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 16.09.2016 №1113. Всі комунальні послуги, що надаються православному храму, відшкодовуються ОТЕІ КНТЕУ згідно з показниками лічильників обліку електроенергії та води. Богослужіння проходять у храмі по вихідним дням і не впливають на освітній процес. Вхід до храму здійснюється з пішохідної зони житлового масиву. Звернень з боку студентів та працівників ОТЕІ КНТЕУ щодо втручання релігійної громади в освітній процес не надходило /т.4 а.с.38/.

На підставі рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюк В.Д. №59310775 від 16.07.2021 зареєстровано 12.07.2021 за Київським національним торговельно-економічним університетом (код: 01566117) право господарського відання на наведений навчальний корпус закладу освіти.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 11.01.2022 №18 утворено Одеський торговельно-економічний фаховий коледж та визначено його місцезнаходження: 65070, Одеська обл., м. Одеса, вул. Інглезі, буд. 6 /т.1 а.с.185/.

21.01.2022 Міністерством освіти і науки України затверджено Акт приймання-передачі (передавальний акт) цілісного майнового комплексу Одеського торговельно-економічного фахового коледжу Київського національного торговельно-економічного університету (код за ЄДРПОУ 01566117) до Одеського торговельно-економічного фахового коледжу (код за ЄДРПОУ - 44433692) (включно з правами та обов`язками юридичної особи), яким зокрема передано: Будівлю православного храму, адреса майна - м. Одеса, вул. Інглезі, 6; рік введення в експлуатацію - 2010 рік; будівельний об`єм (загальний) - 942 куб. м; площа забудови (загальна) - 354,7 кв. м /т.1 а.с.186-192/.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 17.10.2022 №918 закріплено на праві оперативного управління за Одеським торговельно-економічним фаховим коледжем нерухоме державне майно згідно з переліком, в якому зокрема зазначено Будівлю православного храму за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 6, площею 354,7 кв. м /т.1 а.с.193-194/.

14.09.2023 на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області Скакун С.О. № 69356244 від 19.09.2023 зареєстровано право оперативного управління Одеського торговельно-економічного фахового коледжу (код ЄДРПОУ: 44433692) на вказане нерухоме майно.

15.09.2023 директором Одеського торговельно-економічного фахового коледжу направлено лист до Міністерства освіти і науки України /вих.№262 від 15.09.2023/, яким доведено до відома, що при оформленні речових прав на нерухоме майно Одеського торговельно-економічного фахового коледжу згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 17.10.2022 №918 «Про закріплення державного майна за Одеським торговельно-економічним фаховим коледжем» виявлено, що будівля православного храму переоформлена на адресу: м. Одеса, вул. Інглезі (25-ї Чапаївської дивізії) 6/2 та зареєстрована за власником - Одеська єпархія української православної церкви (код ЄДРПОУ 20997691) /т.2 а.с.99/.

08.12.2023 Міністерством освіти і науки України на адресу Національної поліції України та Офісу Генерального прокурора було направлено лист «Про втрату державного майна» /т.2 а.с.100-102/, яким було повідомлено, що надані Одеським торговельно-економічним фаховим коледжем та Державним торговельно-економічним університетом матеріали свідчать про можливе вчинення Одеською Єпархією Української православної церкви протиправних дій.

З листа Фонду державного майна на адресу Одеської обласної прокуратури /вих.№10-19-4874 від 20.02.2024/ «Щодо будівлі православного храму» вбачається, що підставою для включення та внесення змін до Реєстру є надходження від суб`єктів управління до Фонду інформації про об`єкти державної власності. Таким чином, дії Фонду щодо внесення даних до Реєстру залежать від дій суб`єктів управління.

Також у вказаному листі зазначено, що Міністерством освіти і науки України до Фонду з метою внесення до Реєстру надавалися відомості про окреме нерухоме державне майно, зокрема:

- «православний храм» (вперше подано за результатами інвентаризації об`єктів державної власності станом на 01.04.2014, інв. № 10310010, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Чапаївської дивізії, 6/2), яке перебувало на балансі Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (ЄДРПОУ 35371662), щодо якого виконано прийняте управлінське рішення «передано іншій юридичній особі», а саме Київському національному торговельно-економічному університету (ЄДРПОУ 01566117).

- «будівля православного храму» (вперше подано за результатами інвентаризації об`єктів державної власності станом на 01.07.2016, інв. №101310002, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Інглезі, 6), яке перебувало на балансі Київського національного торговельно-економічного університету (ЄДРПОУ 01566117), щодо якого прийняте управлінське рішення «передано іншій юридичній особі», а саме Одеському торговельно-економічному фаховому коледжу (ЄДРПОУ 44433692).

На сьогодні в реєстрі обліковується нерухоме державне майно, зокрема «будівля православного храму» за місцезнаходженням: м. Одеса, вул. Інглезі, 6/2, яке перебуває на балансі Одеського торговельно-економічного фахового коледжу (ЄДРПОУ 44433692; суб`єкт управління - Міністерство освіти і науки України) /т.2 а.с.116/.

Предметом позову у даній справі є витребування на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України нежитлової будівлі православного храму.

Суд зазначає, що на момент укладення 09.10.2007 між Одеським інститутом фінансів Українського університету фінансів та міжнародної торгівлі та Православною Парафією Ікони Божою Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси Інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості Закон України «Про інвестиційну діяльність» передбачав, що об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права (ч. 1 ст. 4 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (станом на час укладення інвестиційного договору) основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (станом на час укладення інвестиційного договору) держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб`єктів. Умови договорів, укладених між суб`єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб`єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.

Суд зазначає, що 18.01.2012 між Забудовником та Інвестором була укладена Додаткова угода до Інвестиційного договору будівництва об`єкту нерухомості від 09.10.2007, якою сторони погодили та засвідчили факт передачі будівлі Православного Храму від Забудовника (Одеський інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі) до Інвестора (Православна Парафія (релігійної громади) Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ) (п.1 Додаткової угоди) з передачею всіх прав та обов`язки Інвестора по договору - Одеській єпархії Української Православної церкви, в особі керуючого Одеською єпархією Української православної церкви Митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела (п. 2 Угоди). Згідно з п. 3 Угоди внесено зміни до п.п. 2.4.1 Договору від 09.10.2007 з викладенням у наступній редакції, а саме: «За умови виконання Інвестором узятих за цим Договором зобов`язань Забудовник передає Інвестору у власність будівлю Православного Храму за актом приймання-передачі».

Прокурор вважає, що Додаткова угода до Інвестиційного договору будівництва об`єкту нерухомості, якою спірну будівлю Храму передано у власність Одеській єпархії Української Православної церкви, є нікчемною в силу закону, посилаючись на норми ч.1, 2 ст. 228 ЦК України, у зв`язку із чим суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) та визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (пункт 72), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 95)).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Саме на положення ст. 228 ЦК України посилається прокурор, обґрунтовуючи нікчемність Додаткової угоди до Інвестиційного договору будівництва об`єкту нерухомості.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 16.02.2024 року у справі №917/1173/22 зазначила наступне:

"Застосовуючи частину 1 статті 228 ЦК України, слід враховувати логіку викладу норм у цій статті в цілому, а саме закладену там ієрархію цінностей: у частині 1 йдеться про охоплені категорією публічного порядку цінності засадничого значення для суспільства, які є очевидними (у балансі приватного і публічного інтересів тут з очевидністю переважає загальний, публічний інтерес настільки, що існування приватного інтересу може навіть не визнаватись); натомість у частині 3 йдеться про інтереси держави, суспільства, його моральні засади, які підлягають встановленню, оцінці і, якщо вони переважатимуть приватний інтерес, на задоволення якого був укладений правочин, він може бути визнаний недійсним.

У правовій державі інтереси держави повинні відповідати інтересам суспільства, не можуть їм суперечити. Ті з інтересів суспільства, які становлять власне його фундамент, становлять публічний порядок.

Тобто інтереси суспільства і публічний порядок співвідносяться як родове і видове поняття: забезпечення публічного порядку завжди в інтересах суспільства, однак не все, що становить інтерес суспільства, становить публічний порядок. Його становлять лише фундаментальні цінності.

Для цінностей, які охоплюються категорією публічного порядку, також характерна більша стабільність. Як правило, відсутня соціальна дискусія стосовно зміни цих цінностей, а держава без ініціювання такої дискусії не може навіть законом втрутитись у них.

Кожен член суспільства, як колективного носія цих засадничих цінностей, що становлять публічний порядок, усвідомлює їх значення. Очевидність цих цінностей для кожного члена суспільства обумовлює те, що правочин, який їх порушує, є нікчемним, тобто будь-яка особа може дійти висновку про його недійсність без потреби у рішенні суду, яким би той визнавав його недійсним, зважуючи приватний і публічний інтереси.

Верховний Суд України в постанові від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15 сформулював детальний висновок щодо застосування статті 228 ЦК України (в контексті визначення терміну "публічний порядок"):

"Статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок. Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо"."

На підставі викладеного, суд зазначає, що в даній господарській справі прокурором не доведений намір сторін або однієї зі сторін порушити публічний порядок, а тому ні сам Інвестиційний договір будівництва об`єкту нерухомості від 09.10.2007, ні Додаткова угода до цього договору від 18.01.2012 не можуть розцінюватися судом в якості нікчемних правочинів.

У позовній заяві прокурор стверджує, що внаслідок реконструкції у 2009 році 222,7 кв.м навчального корпусу у Православний храм площею 354,7 кв.м закладом освіти було створено нове нерухоме майно. Даний факт сторонами у справі не заперечувався, як не заперечувався і факт фінансування будівництва за рахунок коштів Інвестора - Одеської єпархії Української Православної церкви в межах реалізації умов укладеного Інвестиційного договору будівництва об`єкту нерухомості із дотриманням положень Закону України «Про інвестиційну діяльність» в чинній на той час редакції.

В Україні встановлена та діє презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК).

З огляду на викладене, а також з урахуванням того, що прокурором не заявлені вимоги про визнання недійсною Додаткової угоди від 18.01.2012 до Інвестиційного договору будівництва об`єкту нерухомості, суд вважає правомірним набуття Одеською єпархією Української Православної церкви права власності на новостворений за її кошти об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю православного храму православної парафії (релігійної громади) Ікони Божої Матері «Курська-Корінна».

Суд зазначає, що відповідно до довідки Одеського інституту фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі від 28.07.2010 №208 будівля православного храму взята на баланс з 01.07.2010. В подальшому будівля вперше була внесена до Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності 01.04.2014 на підставі поданої інформації про об`єкти державної власності Українським державним університетом фінансів та міжнародної торгівлі. Пізніше за передавальним актом, затвердженим Міністерством освіти і науки України та ректором Київського національного торговельно-економічного університету від 08.02.2016, згідно якого КНТЕУ є правонаступником майна, грошових коштів, прав та обов`язків Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі та наказу Міністерства освіти та науки України від 16.09.2016 №1113 «Про закріплення державного майна за Київським національним торговельно-економічним університетом» відповідну будівлю православного храму було закріплено за КНТЕУ на праві господарського відання як будівлю православного храму.

Згодом, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №128-р, наказу Міністерства освіти та науки України від 21.01.2022 №43, Київський національний торговельно-економічним університет реорганізовано шляхом поділу та утворення Державного торговельно-економічного університету та Одеського торговельно-економічного фахового коледжу. Відповідно до акта приймання-передачі, затвердженого Міністерством від 21.01.2022 до складу майна, що передається Одеському торговельно-економічному фаховому коледжу, увійшла в тому числі відповідна будівля Православного храму, яка була закріплена за зазначеною освітньою установою, на підставі Наказу Міністерства освіти і науки України від 17.10.2022 №918, на праві оперативного управління.

Таким чином, Міністерством освіти та науки, Фондом державного майна України будівля православного храму після оформлення акту готовності об`єкту до експлуатації була передана на баланс спочатку Одеському інституту фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, потім після реорганізації - Київському національному торговельно-економічному університету і в подальшому Одеському торговельно-економічному фаховому коледжу та знаходилась у зазначених установах освіти на праві господарського відання та праві оперативного управління.

Починаючи з 2010 року та по теперішній час будівля православного храму православної парафії (релігійної громади) Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ, загальною площею 378,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі (25-ї Чапаєвської дивізії), буд. 6/2, знаходилася та знаходиться на балансі Одеського торговельно-економічного фахового коледжу. При цьому баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна, чи обсягу фінансових зобов`язань на конкретну дату. Згідно з діючим законодавством перебування майна на балансі не є безспірною підставою та доказом виникнення у особи права власності на це майно, та не свідчить про право власності, оскільки така підстава для набуття права власності не передбачена Законом.

Щодо тверджень прокурора та позивачів про реєстрацію Одеською єпархією УПЦ права власності на будівлю Православного храму без достатніх правових підстав, суд зазначає наступне.

Як вказувалося судом, 09.10.2007 між Одеським інститутом фінансів Українського університету фінансів та міжнародної торгівлі в особі директора Квач Я.П., який діяв на підставі Положення та Православною Парафією Ікони Божою Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси, в особі ієрея Євгена Глушко, який діяв на підставі Статуту, уклали Інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості.

Згідно п. 1.1 Розділу 1 «Термінологія договору», Храм - Православний Храм за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6. Технічні характеристики Православного Храму: а) Загальна площа - 355 кв. м згідно з проектно-кошторисною документацією. Фактична площа Храму встановлюється за даними бюро технічної інвентаризації (далі БТІ) при здачі в експлуатацію й оформленні документів про право власності на Храм. б) Поверховість - 1-2 (один-два) поверхи. Терміни завершення будівництва Православного Храму: кінець 2009 року.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Об`єктом інвестування є будівля православного храму, яку Інвестор отримує у пільгову оренду строком на сорок дев`ять років після внесення Інвестиції, завершення будівництва і введення Православного Храму в експлуатацію.

За пунктом 1.3. Договору Інвестицією є грошові кошти у розмірі 770 000 грн. 00 коп. (станом на 2007 рік).

Предметом даного Договору, передбаченого Розділом 2, є участь Сторін у будівництві Православного Храму з наданням його в оренду Інвестору на умовах і в порядку, передбачених Договором (п. 2.1. вказаного Розділу).

Відповідно до п. 2.2 Договору, передбаченого Розділом 2, є участь Сторін у будівництві Православного Храму з наданням його в оренду Інвестору на умовах і в порядку, передбачених Договором (п.2.1. вказаного Розділу).

Відповідно до п. 2.2 Договору будівництво Православного Храму здійснюється згідно з п. 1.1 Договору зі здачею в експлуатацію результату будівництва, отримання документів про право власності Сторін на відповідні, визначені цим Договором, частки у Православному Храмі.

За п. 2.3 Договору Забудовник є землекористувачем і замовником будівництва Православного Храму і організовує інвестування будівництва Православного Храму, зокрема шляхом виконання зобов`язань, визначених цим Договором.

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості приміщень православного храму по вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6 м. Одеса та визначення часток Одеського інституту фінансів УГУ ФМТ та Православної громади Малиновського району Одеської єпархії в будівництві храму, виданого ОФ ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА в 2010 році, вартість приміщень православного храму Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси, розташованого по вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6 м. Одеса складає 1155,1 тис. грн з ПДВ, в тому числі: частка Одеського інституту фінансів УДУ ФМТ складає 174,7 тис. грн. або 15,1%, частка Православної громади Малиновського району Одеської єпархії, складає 980,4 тис. грн з ПДВ або 84,9%.

Одночасно п. 2.4 Договору передбачено, що Інвестор здійснює фінансування будівництва Православного Храму шляхом внесення Інвестицій, а Забудовник забезпечує реалізацію Інвестицій Інвестора для будівництва Православного Храму, згідно з п. 1.1 Договору.

За первісною редакцією п.п. 2.4.1 п. 2.4 Договору за умови виконання Інвестором узятих за цим Договором зобов`язань Забудовник отримує у власність будівлю Православного храму, а Інвестор набуває право пільгової оренди будівлі Православного Храму строком на 49 років.

Однак 18.01.2012 між Забудовником та Інвестором була укладена Додаткова угода до Інвестиційного договору будівництва об`єкту нерухомості від 09.10.2007, згідно з п. 1 якої, враховуючи те, що Православна Парафія Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» є структурним підрозділом Одеської єпархії Української Православної Церкви (згідно зі Статутом Одеської єпархії УПЦ), та у зв`язку із передачею будівлі Православного Храму від Забудовника до Інвестора по Інвестиційному договору будівництва об`єкта нерухомості від 09.10.2007 Православна Парафія Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» як Інвестор передає свої права та обов`язки Одеській єпархії Української Православної Церкви.

Вказаними змінами сторони погодили та засвідчили факт передачі будівлі Православного Храму від Забудовника (Одеський інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі) до Інвестора (Православна Парафія (релігійної громади) Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ) (п.1 Додаткової угоди) з передачею всіх прав та обов`язки Інвестора по договору - Одеській єпархії Української Православної церкви, в особі Керуючого Одеською єпархією Української православної церкви Митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела (п. 2 Угоди). Згідно з п. 3 Угоди внесено зміни до п.п. 2.4.1 Договору від 09.10.2007 з викладенням у наступній редакції, а саме: «За умови виконання Інвестором узятих за цим Договором зобов`язань Забудовник передає Інвестору у власність будівлю Православного Храму за актом приймання-передачі».

Таким чином, з моменту внесення змін додатковою угодою від 18.01.2012 Інвестор (Одеська єпархія УПЦ) отримала правові підстави для реєстрації права власності на будівлю Православного Храму, за умови виконання зобов`язань з фінансування будівництва Православного Храму.

Відповідно до Акту готовності об`єкта до експлуатації №1399 від 04.12.2009, виданого відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 07.02.2011 №3038-VІ та погодженого Заступником начальника інспекції ДАБК в Одеській області Рябоконь П.М., заступником начальника УАМ Одеської міської ради Дорофеєвим О.В., головним державним санітарним лікарем м. Одеси Кліментєвим І.М., головним пожарним інспектором з пожежного нагляду ОМУ МНС України в Одеській області Гелебан І.І., головним спеціалістом відділу реалізації міських та соціальних програм департаменту праці та соціальної політики Ніколаєвим Р.А., закінчений будівництвом об`єкт - православний храм за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6, готовий до експлуатації. Таким чином, у Одеської єпархії УПЦ виникла підстава для державної реєстрації права власності об`єкту нерухомого майна, будівництво якого було закінчено, прийнято в експлуатацію та виконано всі фінансові зобов`язання у встановленому порядку.

Факт виконання Інвестором (Одеською єпархією УПЦ) зобов`язань з фінансування будівництва Православного Храму вбачається, і з пункту 10 Акту готовності об`єкта до експлуатації №1399 від 04.12.2009, де зазначено, що інвестиційна вартість за затвердженою проектною документацією складає, у тому числі, витрати, пов`язані з будівельно-монтажними роботами 700 000 гривень. Таким чином Інвестором (Одеською єпархією УПЦ) було виконано всі обов`язки, передбачені Інвестиційним договором будівництва об`єкта нерухомості від 09.10.2007 та Додатковою угодою від 18.01.2012, зокрема, шляхом внесення інвестиції (фінансування).

Крім того, третьою особою Одеським торговельно-економічним фаховим коледжем також не заперечується факт фінансування будівництва Храму відповідачем. Так, з відповіді від 29.09.2019, вих.262 Директора Одеського торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету Квача Я.П. Голові підкомітету з питань правового забезпечення та контролю за діяльністю спец. органів у сфері запобігання і протидії корупції Осуховському О.І. вбачається, що храм ікони Божої Матері «Знамення» Курська-Корінна Української Православної Церкви Одеської єпархії освячений у 2006 році Високопреосвященійшим Агафангелом Митрополитом Одеським та Ізмаїльським та побудований на кошти православної громади Малиновського району.

Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на нормативно-правові акти, які не регулювали спірні взаємовідносини та не діяли під час виникнення спірних правовідносин з будівництва та реєстрації права власності на будівлю Православного Храму. Предметом Інвестиційного договору від 09.10.2007 передбачено будівництво будівлі Православного Храму, який є культовою спорудою та може використовуватися виключно для проведення православних християнських служінь та таїнств. З огляду на це, у Одеського торговельно-економічного фахового коледжу (на момент здійснення державної реєстрації права власності на будівлю Православного храму Одеською єпархією УПЦ) взагалі не було передбаченого чинним законодавством права, ані приймати на баланс відповідну будівлю Православного храму, ані здійснювати державну реєстрацію права власності на неї, так як відповідна будівля Православного Храму не може використовуватися за освітнім призначенням та не є частиною освітнього процесу Одеського торговельно-економічного фахового коледжу, у зв`язку з чим державним реєстратором було відмовлено останньому в реєстрації права власності на Храм. Крім того, починаючи з 2009 року в Храмі православної парафії (релігійної громади) Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ постійно здійснюються Богослужіння, проте, за протягом 15 років, не було жодного звернення чи запиту від Одеського торговельно-економічного фахового коледжу чи інших державних або правоохоронних органів, щодо нібито безпідставного чи незаконного володіння будівлею Православного Храму.

Посилання прокурора в позові на ч. 2 ст. 65 Закону України «Про фахову передвищу освіту» від 06.06.2019 №2745-VІІІ не може бути взято до уваги, оскільки вказаний Закон набрав чинності 09.08.2019, а отже ні на момент укладання Інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості (будівлі Православного Храму); ні на момент здійснення державної реєстрації права власності на будівлю Православного Храму дія зазначеного Закону не поширювалася та не може бути застосована. Також і Закон України «Про приватизацію державного та комунального майна» набрав чинності лише 07.03.2018, а отже норми даного нормативного акту не діяли ані на момент укладання Інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості (будівлі Православного Храму), ані на момент укладання Додаткової угоди від 18.01.2012 до Інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості (будівлі Православного Храму).

Крім того, норми Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» не регулювали взаємовідносини між Одеським інститутом фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (Забудовник) та Православною Парафією Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси, та в подальшому з 18.01.2012 Одеською єпархією Української Православної церкви (Інвестор) з будівництва та оформлення права власності на будівлю Православного Храму відповідно до Інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості (будівлі Православного Храму) від 09.10.2007.

Сторони Інвестиційного Договору здійснювали спільну інвестиційну діяльність, що регулювалась нормами Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 №1560-ХІІ та не здійснювали при цьому приватизації, тобто платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» можуть бути покупцями.

Отже взаємовідносини щодо будівництва та оформлення права власності на будівлю Православного Храму між Одеським інститутом фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (Забудовник) та Православною Парафією Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси (Інвестор), регулювалися укладеним між сторонами Інвестиційним договором з будівництва об`єкта нерухомості (будівлі Православного Храму) від 09.10.2007 на підставі вимог та норм Закону України від 18.09.1991 №1560-ХІІ «Про інвестиційну діяльність». Відповідно до умов Додаткової угоди від 18.01.2012 до Інвестиційного договору будівництва об`єкту нерухомості (будівлі Православного Храму) у зв`язку з повним виконанням Інвестором своїх обов`язків, будівля Православного Храму була передана у власність Одеській єпархії Української Православної церкви, яка у повній відповідності до умов Інвестиційного договору, вимог Законів України «Про інвестиційну діяльність», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, зареєструвала за собою право власності на будівлю православного храму православної парафії (релігійної громади) Ікони Божої Матері «Курська-Курінна» Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ, загальною площею 378,4 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі (вул. 25-ї Чапаєвської дивізії), буд. 6/2.

Таким чином, Одеська єпархія Української Православної Церкви мала передбачені чинним законодавством підстави для державної реєстрації права власності на будівлю православного храму Православної парафії (Релігійної Громади) Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ, загальною площею 378,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі (вул. 25-ї Чапаєвської дивізії), буд. 6/2.

Згідно з ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 ГК України суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом. Майно, що використовується у господарській діяльності, може перебувати у спільній власності двох або більше власників.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 135 ГК України власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет, структуру утвореного ним суб`єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб`єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення заснованих ним суб`єктів господарювання відповідно до законодавства. Власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Суд зазначає, що після закінчення будівництва будівля православного храму знаходилась і на сьогоднішній час знаходиться у фактичному володінні та користуванні Православної парафії (Релігійної Громади) Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси Одеської єпархії Української Православної Церкви, що зареєстрована в установленому діючим законодавством України порядку, згідно з Розпорядженням про реєстрацію статуту Православної парафії (Релігійної громади) Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси Одеської єпархії Української Православної Церкви 1991 р., Свідоцтва про державну реєстрацію статуту релігійної громади від 17.07.2006 року №505/А-2006, та свідоцтва серія АОО №269652 від 26.07.2006 про державну реєстрацію юридичної особи Православна парафія Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси Одеської єпархії Української Православної Церкви та є структурним підрозділом Одеської єпархії Української Православної Церкви.

Починаючи з 2006 року після відповідної державної реєстрації Релігійної громади та освячення будівлі Православного храму Керуючим Одеською єпархією Української Православної Церкви Митрополитом Одеським та Ізмаїльським Агафангелом на честь ікони Божої Матері «Знамення» Курська-Корінна, відповідна будівля Православного Храму вже фактично використовувалась Релігійною громадою з метою здійснення: Богослужінь, обрядів, місіонерської та духовно-просвітницької діяльності.

Після закінчення будівництва храму та оформлення Акту готовності об`єкту до експлуатації №1399 від 04.12.2009 були укладені необхідні договори та акти щодо користування комунікаціями (мережами) колишнього Одеського інституту фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі з метою забезпечення відповідної будівлі Православного храму світлом та водою, що підтверджується доданими до цієї заяви копією Договору про спільне використання технологічних мереж укладеного між Одеським інститутом фінансів Українського державного університету фінансів та Релігійною громадою у жовтні 2010 та Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

Таким чином, Православна парафія Ікони Божої Матері «Курська-Корінна» Церкви м. Одеси Одеської єпархії Української Православної Церкви протягом 18 років відкрито володіє та використовує в своїй діяльності спірну будівлю православного храму і цей факт відкритого користування та володіння будівлею храму був відомий державі в особі відповідних установ, підпорядкованих Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України, а саме: починаючи з Одеського інституту фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, а потім, після реорганізації, Київському національному торговельно-економічному університету, і в подальшому - Одеському торговельно-економічному фаховому коледжу, а також самому Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України.

Таким чином, з 01.07.2010 право господарського відання та оперативного управління фактично не реалізовувалось ані Одеським інститутом фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, ані Одеським торговельно-економічним фаховим коледжем.

Додатковою угодою від 18.01.2012 були внесені зміни до Інвестиційного договору будівництва об`єкту нерухомості від 09.10.2007, які передбачали передачу Одеській єпархії Української Православної Церкви у власність будівлі Православного храму, за умови виконання Інвестором узятих на себе за цим Договором зобов`язань.

14.01.2014 відповідним розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради православному храму було присвоєно окрему від учбового корпусу поштову адресу: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6/2.

03.08.2018 державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Одеської області було прийнято рішення, на підставі якого внесено відомості про право власності на нежитлову будівлю Православного храму загальною площею 378,4 кв.м за Одеською Єпархією УПЦ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1614099651101).

У звязку із чим, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.12.2024 у справі «Odeska Buterbrodna Kompaniya, TOV v. Ukraine», констатував порушення права власності з боку держави. Справа стосувалася визнання недійсним права власності компанії-заявника на об`єкт нерухомості в судовому провадженні, порушеному проти неї прокурором. У рішенні ЄСПЛ зазначено, що право власності компанії-заявника на кафе також було належним чином зареєстровано органами влади, і вона володіла кафе щонайменше два роки без будь-яких перешкод (між 2012 роком і 2014 роком). Тому ЄСПЛ вважає, що кафе знаходилося у законному володінні компанії-заявника. Таким чином, визнання недійсним права власності компанії-заявника на кафе становило втручання в її право власності.

ЄСПЛ зазначив, що навіть якщо припустити, що оскаржуване втручання було передбачене законом і переслідувало мету в суспільних інтересах, воно в будь-якому випадку не відповідало вимозі пропорційності. Ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має нести держава, і такі помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб. Натомість, жодного разу органи влади, реєструючи правовстановлюючі документи, не виявили порушень щодо статусу об`єкта і не перешкоджали здійсненню операцій. Тому Суд констатував порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Тож для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності / недобросовісності набувача майна.

Так, Верховний суд у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц та від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц дійшов висновків, що «конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у відповідача як добросовісного набувача на користь Дніпропетровської міської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є обов`язковою для застосування судами України як джерела права.

Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки обставин добросовісності / недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право власності набувача майна, а також за відсутності наведення належних мотивів стосовно практики ЄСПЛ з питання втручання держави у право власності, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.

Враховуючи все вищевикладене, підстав для задоволення позову прокурора суд не вбачає у зв`язку із його необґрунтованістю та недоведеністю, та, крім того, суд вважає, що задоволення позовних вимог призведе до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та буде істотним втручанням держави у право відповідача на мирне володіння майном, з урахуванням встановленої судом добросовісності дій набувача майна щодо створення за власні кошти нового об`єкту нерухомості та відкритого володіння ним протягом 15 років.

Відповідно до ст. 387 ЦК, на яку посилається прокурор як на підставу позову, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Отже, для застосування судом норми ст. 387 ЦК необхідно встановити незаконність заволодіння майном та відсутність правової підстави для його заволодіння. Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем на законній правовій підставі було створено нове нерухоме майно та правомірно оформлено право власності на нього, що виключає можливість задоволення позову.

Крім того, посилання прокурора та позивачів на відповідні положення Закону України «Про освіту», зокрема, ст.ст. 44, 50, 56, 70 та 80, є помилковими та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки даний закон набрав чинності 28.09.2017 року та, з урахуванням принципу дії закону у часі, його норми не можуть застосовуватись до взаємовідносин, що виникли під час укладання Інвестиційного договору у 2007 році, додаткової угоди до нього у 2012 році та набуття права власності відповідачем на новостворене майно після введення його в експлуатацію.

Посилання прокурора на те, що право власності було набуте відповідачем лише у 2018 році тобто з моменту його державної реєстрації суд до уваги не приймає з огляду на правову позицію Верховного суду, яка полягає у наступному.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної вище норми права державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, провадження № 12-234гс18, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.

Суд також зауважує, що на виконання численних рішень ЄСПЛ проти України у аналогічних справах Верховною радою України було прийнято та 7 квітня 2025 року Президентом України підписано Закон «Про внесення змін до Цивільного кодексу України», покликаний врегулювати правові колізії та встановити більш чіткі правила для захисту добросовісних набувачів. Закон передбачає: встановлення об`єктивної позовної давності (строк позовної давності у справах щодо витребування нерухомого майна тепер обчислюється не з моменту порушення права, а з дати державної реєстрації права особи, яка порушила право позивача, або з дати передачі нерухомості набувачеві); посилення захисту добросовісних набувачів (якщо з моменту державної реєстрації права власності набувача минуло понад 10 років, витребувати таке майно вже неможливо); обов`язкову компенсацію добросовісним набувачам (у разі витребування майна на користь держави чи територіальної громади суд одночасно вирішуватиме питання компенсації добросовісному набувачеві.

Суд виходить з того, що відповідач по справі є добросовісним набувачем спірної будівлі, оскільки набув право власності на неї за відплатним інвестиційним договором, який є чинним станом на момент ухвалення рішення, вклавши власні кошти в створення нової будівлі, відтак до правовідносин підлягає застосуванню ч. 5 ст. 390 ЦК, згідно якої суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Відсутність попереднього внесення органом державної влади або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду, як і нездійснення експертної оцінки вартості спірної будівлі, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Окрім вищенаведеного, суд зазначає, що прокурором пропущений строк позовної давності, про що заявлено представником відповідача.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності за вимогами щодо витребування чи визнання права щодо нерухомого майна, переданого з державної або комунальної власності у приватну власність, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, починається від дня державної реєстрації права власності першого набувача або дати передачі першому набувачеві нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності. (Статтю 261 доповнено новою частиною 8 згідно із Законом № 4292-IX від 12.03.2025)

Разом з цим, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 ст. 267 ЦК України).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51).

Суд звертає увагу на те, що починаючи з 2006 року після відповідної державної реєстрації Релігійної громади та освячення будівлі Православного Храму Керуючим Одеською єпархією Української Православної Церкви Митрополитом Одеським та Ізмаїльським Агафангелом на честь Ікони Божої Матері «Знамення» Курська-Корінна, спірна будівля Православного Храму фактично вільно та відкрито використовувалась Релігійною громадою і цей факт відкритого користування та володіння будівлею храму був беззаперечно відомий державі в особі відповідних установ, підпорядкованих Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України, а також і самому Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України.

На підтвердження цієї обставини, суд вказує на лист від 30.10.2012 №1/11-16902 Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на №388 СЕ від 11.09.2012, яким позивач надав відповідь Митрополиту Одеському та Ізмаїльському Української православної церкви, з якої вбачається, що Міністерство розглянуло лист від 11.09.2012 №388 СЕ щодо можливості вилучення земельної ділянки площею 500 кв. м (м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6), яка знаходиться на балансі Одеського інституту фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, з подальшою передачею на баланс Одеській єпархії Української Православної Церкви для будівництва та подальшої експлуатації типового храму, та не заперечує щодо вилучення зазначеної земельної ділянки за умови дотримання вимог законодавства та погодження з балансоутримувачем.

Враховуючи подання відповідачем заяви про застосування строків позовної давності та ту обставину, що протягом тривалого часу спірна будівля перебувала у володінні та користуванні Релігійної громади, а також що навіть з остаточного оформлення права власності - державної реєстрації 03.08.2018 до моменту звернення до суду пройшло значно більше трьох років, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування строків позовної давності. При цьому доводи прокурора,наведені в запереченні проти заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, суд відхиляє та критично ставиться до пояснень щодо обставин, коли позивачі дізнались або могли дізнатися про порушення свого права або особу, яка його порушила, оскільки обставини володіння та користування спірною будівлею Релігійною громадою були відомі Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України протягом тривалого часу, в тому числі і на момент державної реєстрації права власності Одеської Єпархії УПЦ на спірну будівлю.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому доказами, згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми. Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, що визначені статтями 76 - 79 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства суд не збирає докази за власною ініціативою та ухвалює рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

У постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними: «Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог».

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню не у зв`язку із спливом строків позовної давності, а через недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, хоча строки позовної давності в даному спорі дійсно пропущені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України прокурору не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі: Міністерства освіти і науки України та Фонду державного майна України до Одеської Єпархії Української православної церкви, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Одеського торговельно-економічного фахового коледжу, та за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Православну парафію (Релігійної громади) Ікони Божої Матері "Курська-Корінна" Церкви м. Одеси Одеської єпархії УПЦ про витребування нерухомого майна - відмовити в повному обсязі.

2. Судові витрати покласти на прокурора.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 травня 2025 р.

Суддя Н.Д. Петренко