Ухвала від 23.12.2024 по справі 921/740/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23 грудня 2024 рокуСправа № 921/740/21УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

Розглянув заяву Приватного підприємства "Будторг Агро" про визнання грошових вимог відносно боржника Приватного підприємства "Афіша" (вх. №6930 від 04.09.2024)

у справі №921/740/21

за заявою кредитора Приватне підприємство "Будторг - Агро", вул. Є.Коновальця, буд. 26А, оф. 117, м. Київ

до боржника Приватного підприємства "Афіша", бул. Т.Шевченка, 23, м. Тернопіль

про банкрутство

В судове засідання учасники судового процесу не з`явились.

Відповідно до частини 3 статті 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Встановив:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/740/21 про банкрутство Приватного підприємства "Афіша".

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 10.06.2022 Приватне підприємство "Афіша" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором Приватного підприємства "Афіша" призначено арбітражного керуючого Шимечка Андрія Ярославовича.

10.06.2022 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у встановленому законодавством порядку.

04.09.2024 Приватне підприємство "Будторг Агро" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з заявою (вх. №6930) про визнання поточних грошових вимог в сумі 5 879 887,34 грн заборгованості до боржника Приватного підприємства "Афіша".

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.09.2024, для розгляду заяви визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою суду від 10.09.2024 заяву (вх. №6930 від 04.09.2024) Приватного підприємства "Будторг Агро" про визнання поточних грошових вимог відносно боржника Приватного підприємства "Афіша" залишено без руху, для усунення недоліків.

23.09.2024 (сформовано в системі "Електронний суд") до Господарського суду Тернопільської області надійшла заява Приватного підприємства "Будторг Агро" (вх. №7368 від 24.09.2024) зі змісту якої вбачається, що заявником усунуто недоліки заяви, які визначено в ухвалі про залишення заяви без руху від 10.09.2024.

Ухвалою суду від 30.09.2024 прийнято заяву (вх. №6930 від 04.09.2024) Приватного підприємства "Будторг Агро" про визнання поточних грошових вимог відносно боржника Приватного підприємства "Афіша", до розгляду та призначено на 29.10.2024.

Протокольною ухвалою від 29.10.2024 судове засідання відкладено на 12.11.2024.

У судових засіданнях 12.11.2024, 26.11.2024, 03.12.2024 оголошувались перерви відповідно до 26.11.2024, до 03.12.2024 та до 19.12.2024.

Представник заявника в судове засідання 19.12.2024 не з`явився.

Представник боржника/ліквідатор Шимечко А.Я. в судове засідання 19.12.2024 не з`явився.

Однак, грошові вимоги Приватного підприємства "Будторг Агро" розглянуто та визнано вимоги повністю у сумі 1 224 358,61 грн, що підтверджується відомостями про результати розгляду грошових вимог (вх. № 9069 від 26.11.2024). Зокрема зазначає, що заявлені грошові вимоги у розмірі 4 655 528, 73 грн вже визнані ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2021.

Розглянувши заяву про визнання грошових вимог та матеріали справи, судом встановлено наступне:

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 2 Кодексу України з процедур банкрутства).

Щодо визначення заявником заяви про визнання поточних грошових вимог, суд встановив таке.

Так, частиною 4 статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження.

При цьому, кредитор - юридична або фізична особа; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство ( стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства).

Статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті ( ч.2) .

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2021 у справі №921/740/21, відкрито провадження у справі № 921/740/21 про банкрутство Приватного підприємства "Афіша". Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат Тернопіль" відносно Приватного підприємства "Афіша" в сумі 4 655 528,73 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Приватного підприємства "Афіша" строком до 170 календарних днів. Призначено розпорядником майна Приватного підприємства "Афіша" арбітражного керуючого Шимечка Андрія Ярославовича.

Отже, Приватне підприємство "Будторг Агро" є кредитором, за заявою якого відкрито провадження у справі №921/740/21.

Таким чином, виходячи з норм статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, Приватне підприємство "Будторг Агро" має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника.

Суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, а саме, виходячи зі змісту заявлених вимог та обставин, якими їх обґрунтовує позивач; при цьому, користуючись принципом "суд знає закони", при вирішенні спору суд може застосувати до спірних правовідносин інші норми права, ніж ті, які зазначив позивач як правову підставу позову.

Правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 вересня 2023 року у справі №920/874/22.

Отже, заяву Приватного підприємства "Будторг Агро" про визнання грошових вимог відносно боржника Приватного підприємства "Афіша" (вх. №6930 від 04.09.2024) суд оцінює, як заяву про додаткові грошові вимоги, подана на підставі частини 2 статті 45 КУзПБ.

Грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства).

В обґрунтування заяви, заявником зазначено, що за час провадження у справі про банкрутство ПП "Афіша" заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором ТОВ "Агрокомбінат Тернопіль" , правонаступником якого є Приватне підприємство "Будторг Агро", внаслідок інфляції, станом на 10.06.2022 збільшилася на 1 209 525,41 грн до 5 879 887,34 грн.

Підставою заяви стали судові рішення, а саме:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.12.2018 у справі № 910/4875/18, яке постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 та постановою Верховного Суду від 21.09.2021 в цій частині залишено без змін, з Приватного підприємства "Афіша" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат - Тернопіль" стягнуто 7 048 грн. судового збору.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.08.2020 у справі №921/353/19, з Приватного підприємства "Афіша" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат - Тернопіль" стягнуто 3842,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 5 763,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, тобто разом 9 605,00 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.12.2020 у справі №921/597/20, яке постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 залишено без змін, з ПП "Афіша" на користь ТОВ "Агрокомбінат - Тернопіль" стягнуто 48 000,00 грн безпідставно набутих коштів, 87,62 грн 3% річних, 71 грн 89 коп. інфляційних нарахувань та1 945,06 грн судового збору в повернення сплачених судових витрат, тобто разом 50 104,56 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.01.2021 у справі №921/670/20, яке постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 залишено без змін, з ПП "Афіша" на користь ТОВ "Агрокомбінат - Тернопіль" стягнуто 50 761 грн 97 коп. безпідставно набутих коштів та 1 945 грн 28 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат, тобто разом 52 707,15 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.03.2021 у справі № 921/236/20, яке постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2021 залишено без змін, з Приватного підприємства "Афіша" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат - Тернопіль" стягнуто 2 102,00 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.06.2021 у справі №921/59/21, яке постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 залишено без змін, з Приватного підприємства "Афіша" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат-Тернопіль" стягнуто 3 825 197 грн 89 коп. безпідставно набутих коштів, 4973 грн 92 коп. 3% річних, 9699 грн 77 коп. інфляційних нарахувань, 57598 грн 07 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат, тобто 3 897 469,65 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.06.2021 у справі №921/53/21, яке постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 залишено без змін, з Приватного підприємства "Афіша" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат - Тернопіль" стягнуто 676 519 грн 72 коп. безпідставно набутих коштів, 10 147 грн 79 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат, тобто разом 686 667,51 грн.

Вказані судові рішення набрали законної сили, однак ПП "Афіша" не виконано.

Таким чином, Приватним підприємством "Будторг Агро" на підставі вимог статті 625 Цивільного кодексу України здійснено нарахування 3% річних на суму 145 493,29 грн та інфляційних втрат в розмірі 1 028 690,18 грн, що підтверджується розрахунком грошових вимог (міститься в матеріалах справи).

Заявник стверджує, що станом на 10.06.2022 заборгованість ПП "Афіша" перед ТОВ "Агрокомбінат Тернопіль" становить 5 879 887,34 грн, що на 1 209 525,41 грн є більшою ніж зазначено в ухвалі Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2021 у справі №921/740/21, якою визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат - Тернопіль" відносно Приватного підприємства " Афіша" в сумі 4 655 528,73 грн.

Як визначено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі № 916/495/21.

Преюдиційні обставини - це обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є: обов`язковість судового рішення.

Як визначено статтею 129 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Стаття 326 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Отже, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Тому обставини, встановлені в судових рішеннях повинні бути враховані як преюдиційні при розгляді даної заяви .

Оскільки факт наявності заборгованості ПП "Афіша" перед ПП "Будторг - Арго" вже встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, а тому доказуванню не потребують.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

У зв"язку з порушенням боржником строків оплати заборгованості, заявником нараховано 3% річних в розмірі 145 493,29 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 028 690,18 грн, зокрема:

- у справі №910/4875/18 нараховано 3% річних та інфляційні втрати на суму судового збору у розмірі 7048,00 грн;

- у справі №921/353/19 нараховано 3% річних та інфляційні втрати на суму судового збору у розмірі 9605,00 грн;

- у справі №921/597/20 нараховано 3% річних та інфляційні втрати на суму 50 104,56 грн, яка складається з стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 48 000,00 грн, 3% річних у розмірі 87,62 грн, інфляційних нарахувань у розмірі 71,89 грн та судового збору у розмірі 1 945,06 грн;

- у справі №921/670/20 нараховано 3% річних та інфляційні втрати на суму 52 707,15 грн, яка складається з стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 50 761,97 грн та судового збору у розмірі 1 945,28 грн;

- у справі №921/236/20 нараховано 3% річних та інфляційні втрати на суму судового збору у розмірі 2 102,00 грн;

- у справі №921/59/21 нараховано 3% річних та інфляційні втрати на суму 3 897 469,65 грн, яка складається з стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 3 825 197,89 грн, 3% річних у розмірі 4 973,92 грн, інфляційних нарахувань у розмірі 9 699,77 грн та судового збору у розмірі 57 598,07 грн;

- у справі №921/53/21 нараховано 3% річних та інфляційні втрати на суму 686 667,51 грн, яка складається з стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 676 519,72 грн та судового збору у розмірі 10 147,79 грн.

Отже, заявник звернувся до суду з вимогами щодо визнання грошових вимог відносно боржника у розмірі 1 174 183,47 грн за невиконання грошового зобов"язання, яке складається з сум безпідставно набутих коштів, 3% річних, інфляційних втрат та судового збору.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов"язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов"язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань .

Спірні правовідносини стосуються можливості нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат на суму основного боргу + суму трьох відсотків річних + суму інфляційних втрат, які стягнуті на підставі рішення суду. Тобто, спірні правовідносини стосуються можливості застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України за новий період до основного зобов`язання разом з уже застосованою ч. 2 ст. 625 ЦК України за попередній період.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Стягнення відповідальності, передбаченої статті 625 ЦК України, за порушення грошового зобов`язання у зв`язку з невиконанням судового рішення, яким вже стягнуто відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України, за порушення грошового зобов`язання, не ґрунтується на нормах чинного законодавства та свідчить про недобросовісну поведінку кредитора.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №757/42885/19.

Розглянувши заявлені вимоги , суд зазначає, що частково погоджується з доводами заявника щодо порядку та правильності здійснення відповідних нарахувань.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Оскільки грошове зобов`язання виникло до ухвалення судових рішень та не припинилося внаслідок набрання них законної сили, нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно зі статтею 625 ЦК України, у даній справі належить здійснювати на суму основного боргу безпідставно набутих коштів, стягнуту цими судовими рішеннями до її повної сплати боржником, без урахування стягнутих сум 3% річних, інфляційних втрат та судового збору.

Неможливість проведення нарахувань на стягнуті суми судового збору обумовлена тим, що стаття 625 ЦК України допускає застосування відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, яке виникло у матеріальних правовідносинах. У той же ж час, судові витрати мають процесуально-правову природу. Відтак, враховуючи обставини цієї справи, суд вважає, що заявник помилково визначив базу для нарахування інфляційних втрат та 3% річних, безпідставно включивши до її складу суми, які мають процесуальне походження.

Відсотки річних також не могли бути враховані заявником при проведенні розрахунків, що прямо випливає зі змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України. Тлумачення змісту норми згаданої статті дає підстави для висновку про те, що законодавець не передбачає можливості нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму 3% річних, нарахованих за попередній період. Аналогічні висновки стосуються і права на нарахування 3% річних на суму інфляційних втрат.

У цьому контексті слід зауважити, що покладення на відповідача обов`язку сплатити 3% річних, які нараховані на уже стягнуту загальну суму основного боргу та 3% річних, призведе до застосування більшої ставки відсотків річних, ніж та, що передбачена законом, що є недопустимим в умовах відсутності у матеріалах справи доказів погодження сторонами у договірному порядку іншої (збільшеної) відсоткової ставки.

За таких обставин, суд вважає, що у заявника наявне право на нарахування інфляційних втрат на стягнуті згідно судових рішень у справах № 921/597/20, №921/670/20, №921/59/21 та №921/53/21 суми основного боргу відповідно у розмірі 48000,00 грн, 50761,97 грн, 3 825 197,89 грн та 676 519,72 грн, а також 3% річних, базою для нарахування яких є виключно сума стягнутого основного боргу.

Отже, правильним є нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат на суму основного боргу.

Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що заявник має право на заявлення грошових вимог відносно боржника на суму основного боргу за період з (обраний заявником) по 13.12.2021, оскільки 14.12.2021 Господарським судом Тернопільської області прийнято ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство у справі №921/740/21:

- 1 305,86 грн 3% річних, які нараховані за період з 17.01.2021 по 13.12.2021 та 4 492,41 грн інфляційних втрат за період за січень 2021 року по листопад 2021 року на суму основного боргу 48 000,00 грн, згідно судового рішення у справі №921/597/20;

- 1 239,15 грн 3% річних, які нараховані за період з 20.02.2021 по 13.12.2021 та 4 038,50 грн інфляційних втрат за період за лютий 2021 року по листопад 2021 року на суму основного боргу 50 761,97 грн, згідно судового рішення у справі №921/670/20;

- 60 993,57 грн 3% річних, які нараховані за період з 03.06.2021 по 13.12.2021 та 115 911,22 грн інфляційних втрат за період за червень 2021 року по листопад 2021 року на суму основного боргу 3 825 197,89 грн, згідно судового рішення у справі №921/59/21;

- 8 340,65 грн 3% річних, які нараховані за період з 17.07.2021 по 13.12.2021 та 19 108,66 грн інфляційних втрат за період за липень 2021 року по листопад 2021 року на суму основного боргу 676 519,72 грн, згідно судового рішення у справі №921/53/21.

Отже, станом на дату подання заяви з грошовими вимогами ПП "Будторг - Агро" відносно боржника ПП "Афіша" сума заборгованості становить 215 430,02 грн, з яких: 71 879,23 грн 3% річних та 143 550,79 грн інфляційні втрати.

Щодо нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних на судовий збір, то такі є безпідставними з огляду на таке.

Норми статті 625 ЦК України регулюють цивільні правовідносини (ст. 1 ЦК України) і стосуються відповідальності за порушення цивільного грошового зобов`язання, яке є цивільним правовідношенням в силу приписів ст. 509 ЦК України.

За загальновизнаним принципом права цивільні правовідносини лежать у площині матеріального права.

Тоді як приписи ст. 326 ГПК України стосуються відповідальності за порушення процесуальних зобов`язань учасників справи за невиконання судового рішення. Ці зобов`язання не виходять за межі площини процесуальних правовідносин. Процесуальні правовідносини стосуються порядку здійснення судочинства у господарських судах та повноважень господарських судів (ст. 1 ГПК України). До цих правовідносин не застосовуються правові інститути матеріального права.

Аналогічно й щодо правових інститутів судового збору та повноважень суду з їх розподілу між учасниками справи. Наведені правові інститути не передбачені та не встановлені нормами ЦК України. Такі зобов`язання не є цивільними грошовими зобов`язаннями.

Вказана обставина унеможливлює висновок суду про те, що відповідальність, встановлена ст. 625 ЦК України, може поширюватись на зобов`язання, які передбачені ГПК України. Адже такий висновок суду суперечитиме приписам ст. 1 ЦК України.

Отже, суд вважає, що нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних на судовий збір заявлені безпідставно.

Виходячи з вимог ст.ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст та розмір.

Відповідно до вимог статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

З огляду на обґрунтованість вимог вказаних у заяві, яка подана до суду відповідно приписам ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання Приватного підприємства "Будторг Агро" кредитором.

Аналіз норм статей 1, 45, 47 КУзПБ свідчить, що з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство строк виконання усіх зобов`язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство є таким, що фактично настав, і незалежно від настання строку їх виконання кредитори за такими зобов`язаннями мусять заявити грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство з додержанням тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Визначаючи статус кредиторських вимог (конкурсні чи поточні) у справі про банкрутство, суд має враховувати насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, а отже вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов`язань боржника.

Тож, розглядаючи грошові вимоги кредитора і визначаючи їх статус (конкурсні чи поточні), не слід ототожнювати поняття "виникнення зобов`язання", закріплене у статтях 1, 45 КУзПБ, та поняття "строк виконання зобов`язання", оскільки зазначений статус не пов`язується безпосередньо зі строком виконання зобов`язань (до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство чи після).

Правова позиція наведене у постанові ВС від 17.01.2024 у справі № 911/2711/22.

Статтею 64 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено черговість задоволення вимог кредиторів.

Суд зазначає, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2021 у справі №921/740/21 визнано грошові вимоги Приватного підприємства "Будторг - Агро" відносно Приватного підприємства "Афіша" в сумі 4 655,528,73 грн, яка включена у розмір заявлених грошових вимог.

Отже, враховуючи викладене, грошові вимоги Приватного підприємства "Будторг Агро" відносно банкрута ПП "Афіша" в сумі 215 430,02 грн є обґрунтованими, підлягають визнанню та внесенню до Реєстру вимог кредиторів відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

В іншій частині грошових вимог, суд дійшов висновку про їх відхилення, як необґрунтовано заявлені.

Також, визнанню підлягають вимоги - витрати на оплату судового збору в сумі 6056,00 грн сплачені платіжною інструкцією №2637 від 04.09.2024 та зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України, згідно виписки Господарського суду Тернопільської області, які слід віднести до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 233, 234, 235 ГПК України, Господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного підприємства "Будторг Агро" про визнання додаткових грошових вимог відносно боржника Приватного підприємства "Афіша" (вх. №6930 від 04.09.2024) у справі №921/740/21, задовольнити частково.

2. Визнати додаткові грошові вимоги Приватного підприємства "Будторг Агро" відносно боржника Приватного підприємства "Афіша" в сумі 215 430,02 грн (заборгованість) та в сумі 6056,00 грн ( судовий збір), які підлягають включенню ліквідатором до Реєстру вимог кредиторів, в порядку черговості, визначеної Кодексом України з процедур банкрутства.

3. В іншій частині грошових вимог, відхилити.

4. Копію ухвали надіслати учасникам судового процесу до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала суду, постановлена у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 9 Кодексу України з процедур банкрутства).

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.

Ухвалу підписано "23" травня 2025 року.

СуддяЯ.Я. Боровець