Постанова

від 14.05.2025 по справі 390/2379/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

14 травня 2025 року м. Кропивницький

справа № 390/2379/24

провадження № 22-ц/4809/816/25

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М.,Карпенка О.Л.,

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1 ,

особа, дії якої оскаржуються - державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса)Короб Іван,

боржник - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні за правиламиспрощеного позовногопровадження апеляційнускаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2025 року у складі суддіБойко І.А.,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою про визнання дій державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Короба Івана Сергійовича щодо обчислення розміру заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні №73580812 з примусового виконання виконавчого листа №390/2089/23, виданого 05 грудня 2023 року Кіровоградським районним судом Кіровоградської області, викладеної у розрахунку зі сплати аліментів станом на 30 вересня 2024 року, неправомірними, зобов`язання державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів та здійснення такого перерахунку без урахування сплачених ОСОБА_2 на її рахунок сум у період з червня 2022 року по серпень 2023 року у розмірі 218236,75 грн.

В обґрунтування скарги посилалася на те, що 05 грудня 2023 року Кіровоградським районним судом Кіровоградської області було видано дублікат виконавчого листа №390/2089/23 на виконання рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2015 року №390/1101/15 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на її користь на утримання сина ОСОБА_3 . Вказаний виконавчий лист перебуває на виконанні у Подільському відділі ДВС у місті Кропивницькому ПМУ МЮ (м. Одеса) ВП №73580812. У зв`язку з тим, що зазначене рішення суду не виконувалося боржником у добровільному порядку, заборгованість зі сплати аліментів станом на 09 травня 2024 року становила 490780,08 грн. У серпні 2024 року у порядку примусового виконання зазначеного рішення з боржника було стягнуто 355600 грн. У жовтні 2024 року на адресу виконавчої служби надійшла заява від боржника, якою він просив здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у зв`язку із тим, що він добровільно сплачував аліменти на її рахунок.

15 жовтня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 отримала розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, з якого убачається, що державним виконавцем було враховано сплачені боржником в період з червня 2022 року по серпень 2023 року суми, як такі, що є добровільною сплатою аліментів, а саме у червні 2022 року - 7000 грн, у листопаді 2022 року - 86050 грн, у грудні 2022 року - 38682,67 грн, у січні 2023 року - 38135,08 грн, у травні 2023 року - 10000 грн, у червні 2023 року - 28369 грн, у серпні 2023 року - 10000 грн, Загалом заборгованість зі сплати аліментів була зменшена на загальну суму 218236,75 грн. Вважала, що такі дії державного виконавця є неправомірними, а зазначені суми не могли бути ним зараховані у якості сплати заборгованості.

Зазначала, що вона категорично заперечує факт того, що ОСОБА_2 надавав кошти на утримання дітей, оскільки усі кошти, які ним були зароблені, він витрачав виключно на себе. ОСОБА_2 не фінансував потреби дітей та родини в цілому, що змусило її неодноразово укладати кредитні договори із банківськими установами, які разом із її заробітною платою були джерелом існування її та дітей. Грошові перекази, які ОСОБА_2 здійснював на її рахунок, на підтвердження чого він надає копії дублікатів чеків, перераховувалися ним з метою здійснення обробітку земельної ділянки, яка йому належить, зокрема на придбання посівного матеріалу, добрив, кропіння від шкідників, придбання сільськогосподарської техніки, сплату земельного податку тощо. Оскільки вони проживали однією сім`єю, а боржник на той час проходив військову службу, то ці витрати здійснювалися нею за рахунок вказаних вище коштів. На підтвердження виконання свого обов`язку зі сплати аліментів боржник мав би надати докази отримання нею коштів саме в рахунок сплати аліментів у встановленому судом розмірі. В той же час у наданих ним дублікатах чеків не зазначено, що переказані ним кошти сплачуються саме у якості аліментів на утримання дітей.

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2025 року у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм процесуального права, просила вказану ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення її скарги.

ОСОБА_2 направив до апеляційного суду відзив на апеляційнускаргу, в якому просив ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2025 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) також направив відзив на апеляційнускаргу ОСОБА_1 , у якому просив залишити її без задоволення.

У судовому засіданні адвокат Іванова І.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала доводи поданої апеляційної скарги, просила її задовольнити.

ОСОБА_4 та представник ОСОБА_2 адвокат Зайко О.Є. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Судом встановленота підтвердженописьмовими доказамипо справі,що рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2015 року по справі №390/1101/15 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_5 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, стягнення проводиться з 26 травня 2015 року до повноліття ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , потім у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття ОСОБА_6 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

05 грудня 2023 року Кіровоградським районним суду Кіровоградської області видано дублікат виконавчого листа №390/2089/23 (т.1 а.с.7).

Постановою державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) від 13 грудня 2023 року відкрито виконавче провадження №73580812 для примусового виконання вказаного виконавчого листа (т.1 а.с.8).

Як свідчить копія свідоцтва про шлюб від 23 серпня 2024 року ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (т.1 а.с.43).

Відповідно до довідки Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) про розмір заборгованості зі сплати аліментів від 09 травня 2024 року №43635/30.18-26/11 розмір заборгованості по аліментах у ВП №73580812 становить 490780,08 грн (т.1 а.с.9).

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів на підставі виконавчого листа №390/2089/23 станом на вересень 2024 заборгованість ОСОБА_2 по аліментам згідно з виконавчим листом від 05 грудня 2023 року №390/2089/23 складає 4029,63 грн. ОСОБА_2 сплачено аліменти у розмірі 355600,00 грн у серпні 2024; 10000,00 грн у серпні 2023 року; 28369,00 грн у червні 2023 року; 10000,00 у травні 2023 року; 38115,08 грн в січні 2023 року; 38682,67 грн у грудні 2022 року; 86050,00 грн у листопаді 2022 року та 7000,00 грн у червні 2022 року (т.1 а.с.10-12).

Як убачається з копій квитанцій, які містяться також у матеріалах виконавчого провадження, ОСОБА_2 сплачував на рахунок ОСОБА_8 кошти згідно з такими квитанціями: від 04.06.2022 № Р24А2323374046С5278 7000,00 грн, призначення платежу: переказ власних коштів; від 05.11.№ P24A455330805D91863 2022 у сумі 20050,00 грн, призначення платежу: переказ власних коштів; від 05.11.2022 № Р24А455322543D73961 у сумі 66000,00 грн, призначення платежу: переказ власних коштів; від 10.12.2022 № Р24А583864438D23846 у сумі 1507,54 грн, призначення платежу: переказ власних коштів від 12.12.2022; № P24A592904979D13992 у сумі 5025,13 грн, призначення платежу: переказ власних коштів; від 16.12.2022 № Р24А610125317D51034 у сумі 12050,00 грн, призначення платежу: переказ власних коштів; від 19.12.2022 № Р24А621464029D87942 у сумі 10050,00 грн; призначення платежу: переказ власних коштів; від 30.12.2022 № P24A666235374D38589 у сумі 10050,00 грн, призначення платежу: переказ власних коштів; від 16.01.2023 № 24А726672011D65777 у сумі 10050,00 грн, призначення платежу: переказ власних коштів; від 16.01.2023№ Р24А726695364D25643, у сумі 3015,08 грн, призначення платежу: переказ власних коштів; від 19.01.2023 № P24A738475850D40944, у сумі 25050,00 грн, призначення платежу: переказ власних коштів; від 25.05.2023 № Р24А1248163504D7889 у сумі 10000,00 грн, призначення платежу: переказ власних коштів. Борг; від 23.06.2023 № Р24А1368374196D3424 у сумі 28114,00 грн, призначення платежу: переказ власних коштів борг дітям; від 29.06.2023№ Р24А1388399434D0824 у сумі 255,00 грн, призначення платежу: переказ власних коштів; від 10.08.2023 № BASS21086149017 у сумі 10000,00 грн, призначення платежу: ТСО, поповнення карти/рахунка (т.1 а.с.70-74).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковими до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ у п.1 постанови від 07 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України врегульовано судовий контроль за виконанням судових рішень.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до норм ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Статтею 74Закону України«Про виконавчепровадження» (даліпо тексту-Закон №1404-VIII) встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно зі ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частинами першою, третьою та восьмою статті 71 Закону №1404-VIII передбачено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.п.3,4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, у разі, якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбаченихчастиною четвертоюстатті 71 Закону №1404-VIII, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником;заяв та (або) розписок стягувача;інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості;інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16-ц викладений правовий висновок, що відсутність інших грошових зобов`язань між стягувачем та боржником, відсутність відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником, а також неможливість зазначення призначення платежу «добровільна сплата аліментів» у таких грошових переказах в сукупності можуть свідчити про добровільне виконання боржником своїх обов`язків.

У постановах від 18 листопада 2020 року у справі №648/1102/19 та від 26 травня 2021 року у справі №569/11466/20 Верховний Суд зробив висновки, що виконавець повинен враховувати кошти, сплачені боржником на користь стягувача, оскільки чинне законодавство не передбачає права та обов`язку у виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім`я стягувача й не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій.

Судом першої інстанції не встановлено будь-яких інших боргових зобов`язань у ОСОБА_2 перед Джерепою (Манукян), окрім аліментних.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відхилення доводів ОСОБА_1 про те, що кошти, які ОСОБА_2 сплачував їй згідно вказаних вище квитанцій, були витрачені нею на здійснення обробітку земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , оскільки належними та допустимими доказами це не підтверджено.

Судом першої інстанції правильно враховано, що ОСОБА_1 достовірно знала про існування рішення суду про стягнення на її користь аліментів з ОСОБА_2 та не відмовлялася від отриманих грошових переказів, здійснених боржником, використовуючи отримані кошти на власний розсуд. Також скаржницею не надано достовірних та належних доказів того, що саме із цих коштів, що враховані як сплата аліментів, нею сплачувався земельний податок замість боржника ОСОБА_2 та на підставі чого ОСОБА_1 здійснювала такі платежі.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Вирішуючи спір,який виникміж учасникамисправи,суд першоїінстанції правильновизначився зхарактером спірнихправовідносин танормами процесуальногоправа,які підлягаютьзастосуванню,повно тавсебічно дослідивобставини справита наявніу справідокази,надав їмналежну оцінку,у результатічого ухваливзаконне йобґрунтоване судоверішення.

Відповідно до ч.1ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, тому на підставістатті 375 ЦПК Українизалишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст. ст.367,374,375,382 - 384 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,а ухвалуКіровоградського районногосуду Кіровоградськоїобласті від17лютого 2025року -беззмін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 травня 2025 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C.М. Єгорова

О.Л. Карпенко