Рішення від 15.05.2025 по справі 129/3678/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 129/3678/23

Провадження № 2/126/69/2025

"15" травня 2025 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В. І.

із секретарем Шевчуком С.П.

за участі представника позивача адвоката Карнакова О.В., представника

відповідача адвоката Конякіна М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу загального провадження за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов`язків,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків, з тих підстав, що як стверджує, 30 вересня 2022 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» на посаду водія автотранспортних засобів, згідно наказу про прийом на роботу № 247 від 30 вересня 2022 року. 07 липня 2023 року трудові відносини з відповідачем було припинено на підставі ст.38 КЗпП України, наказ про припинення трудового договору № 104 від 07 липня 2023 року. 16 червня 2023 року відповідача було направлено в службове відрядження для виконання трудових завдань з перевезення вантажів територією України. Для виконання трудової функції відповідача було забезпечено транспортними засобами: сідловим тягачем марки Renault модель Т440 реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; напівпричепом марки Schmitz модель SKO 24/L-13.4, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 . 19 червня 2023 року відповідач вимушено припинив виконання трудових завдань з перевезення вантажів через механічне пошкодження наданих йому транспортних засобів, яке унеможливлювало безпечну експлуатацію транспортних засобів за Правилами дорожнього руху України. Відповідач пояснив, що 19 червня 2023 року на 96 км автодороги Київ - Харків в напрямку м. Яготин під час руху, невстановлений транспортний засіб під час випередження, не дотримуючись безпечного бокового інтервалу, почав притискати його до дорожнього бар`єрного огородження, через що відповідач аварійно загальмував, але наїзду на металеве дорожнє бар`єрне огородження уникнути не зміг. Транспортний засіб, який зі слів відповідача, створив аварійну ситуацію, місце ДТП залишив, його реєстраційний номер відповідачу не відомий. Пізніше позивачу стало відомо, що співробітниками поліції було складено адміністративний матеріал за ст. 124 КУпАП стосовно відповідача. Бершадський районний суд Вінницької області розглянув адміністративний матеріал стосовно відповідача та визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. При цьому у постанові суд визначив, що відповідач через власну неуважність, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух складу транспортних засобів та безпечно керувати ними, не дотримався безпечного бокового інтервалу, у результаті чого здійснив зіткнення з металевою огорожею з лівого боку, внаслідок чого склад транспортних засобів та огорожа отримали механічні ушкодження, чим завдані матеріальні збитки. Позивач звертає увагу суду, що судом не встановлено наявності аварійної ситуації з боку іншого транспортного засобу. Усвідомлюючи свою вину у заподіянні позивачу шкоди через незабезпечення схоронності одержаних від позивача за разовим документом транспортних засобів, відповідач власноруч склав письмове зобов`язання про відшкодування шкоди, яка полягає у витратах на відновлювальний ремонт транспортних засобів. Враховуючи наведене, позивач вважає, що відповідачем протиправно винними діями під час виконання трудового обов`язку було завдано йому майнової шкоди, яка полягає у витратах на відновлювальний ремонт одержаних відповідачем від позивача за разовим документом транспортних засобів, а саме сідлового тягача марки Renault модель Т440 реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_5 та напівпричепа марки Schmitz модель SKO 24/L-13.4, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 на загальну суму 971 634 гривні 03 копійки. Відповідно до умов трудового договору від 30 вересня 2022 року позивач (пункт 2.1.1. Договору) прийняв на себе зобов`язання надати відповідачу для виконання трудових обов`язків автомобіль (вантажний, легковий) згідно з актом прийому-передачі. У свою чергу, відповідач відповідно до умов трудового договору від 30 вересня 2022

року (пункт 2.2.4. Договору) прийняв на себе зобов`язання зберігати та дбайливо ставитися до майна позивача, яке одержано відповідачем під звіт на час виконання трудових обов`язків. Таким чином, відповідно до покладених на ОСОБА_1 трудових обов`язків та положень діючого законодавства України, він повинен був бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоди. Транспортні засоби сідловий тягач марки Renault модель Т440 реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 та напівпричіп марки Schmitz модель SKO 24/L-13.4, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 були передані позивачу на умовах оренди власником, - дочірнім підприємством «КОНДИТЕРСЬКА КОРПОРАЦІЯ «РОШЕН». Відповідно до умов договору оренди транспортних засобів № 5 від 18 лютого 2021 року позивач, як орендатор прийняв на себе зобов`язання «...у випадку пошкодження майна з вини орендаря, орендар за власні кошти повертає майно до робочого стану...» (пункт 3.5. договору оренди транспортних засобів № 5 від 18 лютого 2021 року). Станом на дату подання даного позову до суду, вказані транспортній засоби пройшли відновлювальний ремонт та мають робочий стан. 16 червня 2023 року відповідач за актом прийому - передачі одержав від позивача транспортні засоби сідловий тягач марки Renault модель Т440 реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 та напівпричіп марки Schmitz модель SKО 24/L-13.4, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 без зауважень щодо їх

експлуатаційного стану. Дані транспортні засоби використовувались відповідачем не на постійній основі, а надавались іншим працівникам

позивача для роботи. Акт приймання-передачі розглядається як письмовий документ, який містить найменування сторін, предмет самого передання (наприклад, майно або кошти) та фіксує факт такої передачі. З огляду на зазначене, позивач вважає, що відповідач одержав вказані транспортні засоби саме за таким разовим документом, який чітко відповідає усім ознакам

первинного бухгалтерськогодокумента.Працівник,який одержавматеріальні цінностіза довіреністюабо іншимразовим документом,несе відповідальністьяк заїх недостачу,так іза пошкодженняабо зіпсуттяцих цінностей. Стверджує,що матеріальнавідповідальність втакому випадку,установлена п.2ст.134КЗпП Україниза майнота іншіцінності,отримані працівникомпід звітвідповідно додовіреності чиіншого разовогодокумента вповному розмірізавданої шкоди.Під іншимиразовими документамимають наувазі накладніабо іншідокументи,передбачені чиннимиправилами документальногозабезпечення первинногобухгалтерського обліку.Ці документиповинні бутиоформлені відповіднодо встановленогопорядку,тобто підтвердженіпідписом працівникапро одержанняматеріальних цінностей.Для притягненняпрацівника доматеріальної відповідальностівідповідно доп.2ст.134КЗпП Українине маєзначення,яку посадувін займає,за якоюпрофесією вінпрацює (правовапозиція Верховногосуду,яка викладенау постановівід 01.10.2018року усправі N404/8636/15-ц.) Відповідач не вжив необхідних дій належної турботливості про збереження майна власника, які зазвичай приймаються у подібних ситуаціях, а саме виклик поліції, повідомлення роботодавцю інформації щодо фактичних обставин події та ідентифікацію винних осіб, він усвідомлюючи свою провину та реалізуючи положення ч. 5 ст. 130 КЗпП України щодо добровільного покриття шкоди повністю, зобов`язався добровільно відшкодувати завдану шкоду, але пізніше, після звільнення

відмовився від свого обов`язку. Обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина. Щодо розміру позовних вимог, 05 липня 2023 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 було проведено огляд пошкоджених транспортних засобів, а саме вищевказаних сідлового тягача та напівпричепа, згідно з актом вартість їх відновлюваного ремонту становить відповідно 789522,45 грн. та 170111,58 грн., вартість оцінки - 12000 грн. Просить стягнути на його користь на відшкодування завданої під час виконання трудових обов`язків шкоди в розмірі 971634,03 грн та стягнути 14580 грн витрати на оплату судового збору.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат КонякінМ.С.подав відзив,в якомустверджує,що ОСОБА_1 , перебуваючи у трудових відносинах з позивачем відповідно до трудового договору від 30.09.2020 року, внаслідок ДТП, обставини якої підтверджені в постанові Бершадського районного суду від 07.09.2023 року, завдав матеріальну шкоду підприємству. Згідно даного договору, а саме п. 1.3 зазначено, що працівник отримує від роботодавця у підзвіт транспортний засіб, що належить компанії. Відповідно до п.4.2, яких в договорі 2, працівник несе повну матеріальну відповідальність за збереження та належну експлуатацію транспортного засобу, переданого йому роботодавцем підзвіт на підставі акту прийому-передачі. Тобто, згідно договору працівник міг би нести повну матеріальну відповідальність за неналежну експлуатацію або не збереження транспортного засобу який належав би ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК». Згідно позовної заяви та доданих до неї доказів сідловий тягач марки Renault модель Т440 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп марки Shmitz модель SKO 24/L-13.4, реєстраційний номер НОМЕР_6 , належить ДП «КК «РОШЕН». Так як вищезазначені автомобіль та напівпричіп не належать роботодавцю, то згідно трудового договору від 30.09.2023 року вони не відносяться до транспортних засобів, що охоплюються предметом договору. Відповідно застосувати п.4.2 договору не можливо. Також, звертає увагу суду на ту обставину, що під час виплати компенсації у випадку ДТП зі службовим автомобілем, треба виходити з того, що діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, є джерелом підвищеної небезпеки (ч. 1 ст. 1187 ЦК України). Збиток за таких обставин відшкодовує особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). До того ж, згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, нанесену її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Тобто компенсацію збитку за винного працівника виплачує роботодавець. Компенсацію збитку виплачує роботодавець, при чому він це робить і в тому випадку, коли в ДТП потрапляє орендований у працівника автомобіль. Юридична особа, яка відшкодувала збиток, нанесений його працівником під час виконання трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) або цивільно правового договору, має право зворотньої вимоги (регресу) до зазначеного працівника - фактичного винуватця завданого збитку - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом (ч.1 ст. 1191 ЦК України, п.6 Постанови № 4). За збиток, заподіяний підприємству під час виконання трудових обов`язків, працівники (крім посадових осіб), з вини яких його заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямого дійсного збитку, але не більше ніж їхній середній місячний заробіток. Матеріальну відповідальність понад середній місячний заробіток допускають лише у випадках, визначених у законодавстві (ст. 132 КЗпП України). Ситуації, у яких працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі збитку, заподіяного з їхньої вини підприємству, перелічено в ст. 134 КЗпП України. Зокрема, це можливо, якщо: між працівником і підприємством згідно зі ст. 1351 КЗпП України укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей (з водієм зазвичай такий договір не укладають, оскільки цю посаду не внесено в перелік посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими

підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові

договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення

збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки,

продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі

виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну

матеріальну відповідальність, затверджений постановою Держкомпраці

СРСР і Секретаріатом ВПРГІС від 28.12.77 р. № 447/24): збиток нанесено діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; збиток нанесено працівником, який був у нетверезому стані; збиток нанесено не під час виконання трудових обов`язків. Форма та зміст

договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджена

з Переліку №447/24. Але всупереч установленому законодавством порядку такого договору між позивачем та відповідачем не існує. Таким чином ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» не має права стягнути з водія збиток у повному обсязі, який перевищує розмір його середньомісячного заробітку, тому відповідно до приписів ст. 136 КЗпП України не може звертатися до суду з позовом. Збиток у розмірі, який не перевищує середнього місячного заробітку працівника, роботодавець має право стягнути самостійно. Для цього необхідно видати відповідне розпорядження (наказ) не пізніше ніж через два тижні від дня виявлення заподіяного працівником збитку, про що його треба повідомити. На підставі такого наказу через 7 днів після його видання й підписання працівником можна здійснювати утримання із заробітної плата (ст. 136 КЗпП України). Вищезазначені вимоги закону позивач не виконав та не стягнув у позасудовому порядку відповідну шкоду, тим самим визнав те, що шкода стягненню не підлягає. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Виходячи з приписів вищезазначених норм, відповідач вважає, що позивач, обгрунтовуючи свій позов не довів саме наявність дійсних реальних збитків, завданих саме ОСОБА_1 . До позовної заяви надані звіти про оцінку вартості відновлювального ремонту, але до позовної заяви не надано підтвердження, що дані роботи по відновленню виконані, ким вони виконані та яка вартість цих робіт, також позивач не зазначив, які саме запчастини використані під час відновлення, їх вартість та де їх придбали. Також позивач не обгрунтовує в позові те, чи не відноситься дана шкода до категорії нормального виробничо-господарського ризику, адже управління транспортним засобом по дорогах загального призначення, поза межами підприємства відноситься до певних ризиків. Також позивач звертає увагу суду на наявність письмового зобов`язання ОСОБА_1 про добровільне відшкодування вартості ремонту пошкодженого ним автомобіля та причепа. Але даний документ не містить в собі вартості ремонту та переліку пошкоджень, який не оспорюють сторони. Також згідно даного зобов`язання перелік пошкоджень має бути вказаний в акті прийому передачі без дати. В доданих матеріалах є акти прийому-передачі (повернення) транспортного засобу та причепу від 19.06.2023 року де зазначено, що на момент огляду та передачі вищезазначені предмети є технічно справними. В зауваженнях є зазначення того, що транспортний засіб та напівпричіп після ДТП. Представник відповідача зазначає, що власник пошкодженого майна не заявляє ніяких вимог а ні до позивача, а ні до відповідача. Тобто позивач фактично не довів ту обставину, що в нього наступили зобов`язання перед власником майна та те, що він їх виконав та поніс відповідно збитки. Тому просить відмовити в задоволенні позову в цивільній справі за позовом ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання

трудових обов`язків на суму 971634 грн 03 копійки.

Представник позивача ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» адвокат Конкін В.В. на електронну адресу суду подав відповідь на відзив, в якому зазначає, що вважає доводи відповідача необґрунтованими та наводить наступні мотиви її відхилення. В якості аргументу заперечення проти позовних вимог відповідач посилається до відсутності у позивача права власності на пошкоджене майно (транспортний засіб). Так, дійсно право власності на транспортні засоби: сідловий тягач марки Renault модель T440 реєстраційний номер НОМЕР_7 , номер шасі НОМЕР_2 та напівпричіп марки Schmitz модель SKO 24/L-13.4, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 належить ДП «КК «РОШЕН». Але, до позовної заяви позивачем, в якості письмового доказу, надано договір оренди транспортних засобів № 5 від 18 лютого 2021 року з додатком № 31 від 01 квітня 2023 року (додаток № 18). Згідно пунктів 152 та 230 додатку № 31 від 01 квітня 2023 року до договору оренди транспортних засобів № 5 від 18 лютого 2021 року, зазначені вказані транспортні засоби передані власником позивачу в оренду. Тому позивач є належним позивачем за позовною вимогою відшкодування шкоди. Повний та вичерпний перелік випадків, коли працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, передбачений ст. 134 КЗпП України. Пунктом 2 ст. 134 КЗпП України закріплено, що працівники несуть повну матеріальну відповідальність, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами. Термін «під звіт» означає, що працівники повинні повністю звітувати перед власником або уповноваженим ним органом за одержані цінності, тобто подати документи про здачу одержаних цінностей, використання їх на виробництві за розпорядженням певних службових осіб тощо. Працівник, який одержав матеріальні цінності і не звітував про них, у разі їх відсутності несе повну матеріальну відповідальність незалежно від виду майна і мети його використання. До разових документів відносяться, наприклад: накладні, акти приймання - передачі тощо. Працівник, якому видали під звіт матеріальні цінності, не повинен відноситись до категорії тих, з ким можуть укладатись договори про повну матеріальну відповідальність. Але оскільки за передані йому матеріальні цінності на нього може бути покладена повна матеріальна відповідальність, власник або уповноважений ним орган може видати разове доручення працівнику лише за його згодою. Відмова працівника від одержання під звіт цінностей за разовим дорученням не є дисциплінарним проступком. Використання відповідачем даних транспортних заслабів не є систематичним. Під час направлення відповідача у відрядження він міг отриманий у підзвіт будь-який склад транспортних засобів. 16 червня 2023 року відповідач міг відмовитись від отримання транспортних засобів за актом прийому передачі, однак він за своєю згодою прийняв на себе відповідальність за використання та збереження наданого майна (транспортних засобів) через це набув статусу матеріально-відповідальної особи і здійснював перевезення вантажу з використанням наданих транспортних засобів згідно зі своєю трудовою функцією. Згідно з ч.4 ст. 130 КЗпП України на працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Скоєння ДТП за участю виключно відповідача без впливу дій інших осіб та/або зовнішніх факторів, не можна вважати наслід.омк нормального виробничо-господарського ризику. Ризик - це поняття, яке характеризує діяльність (дії) працівника. Ризик як ознака діяльності працівника може свідчити про порушення ним правил виконання робіт, порушення ним трудових обов`язків, а може бути притаманним правомірній поведінці працівника. Враховуючі наведене, правовою підставою для повної матеріальної відповідальності відповідача є набутий ним статус матеріально відповідальної особи через отримання транспортних засобів (майна) під звіт на час виконання своїх трудових обов`язків та, як наслідок, не збереження майна, що створює для нього правові наслідки відповідальності п. 2 ст. 134 КЗпП України. Щодо доведеності дійсних реальних збитків. Як зазначено у п. 1.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Згідно з п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092, вказана Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ. Звіти про оцінку колісного транспортного засобу № 05-07/2023 про оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу сідлового тягача марки Renault модель T440 реєстраційний номер НОМЕР_8 , номер шасі НОМЕР_2 та № 05-07/2023-2 про оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу напівпричепа марки Schmitz модель SKO 24/L-13.4, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 є належним доказом розміру заподіяної матеріальної шкоди. Крім того, на підтвердження тієї обставини, що станом на дату подання позову транспортні засоби сідловий тягач марки Renault модель T440 реєстраційний номер НОМЕР_8 , номер шасі НОМЕР_2 та напівпричіп марки Schmitz модель SKO 24/L-13.4, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 є такими, експлуатаційний стан яких відновлено та вони використовуються у господарський діяльності ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» позивач надає суду актуальне фото сідлового тягача марки Renault модель T440 реєстраційний номер НОМЕР_8 та подорожні листи від 06 березня 2024 року за період з 07 березня 2024 року по 11 березня 2024 року. Просить позов задовольнити.

Представник позивача адвокат Карнаков О.В. в судовому засіданні повністю підтримує позовну заяву та просить її задовільнити.

Представник відповідача адвокат Конякін М.С. в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 30 вересня 2022 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» на посаду водія автотранспортних засобів, згідно наказу про прийом на роботу № 247 від 30 вересня 2022 року. 30 вересня 2022 року з відповідачем було укладено трудовий договір.

Відповідно до умов трудового договору, а саме п. 1.1. працівник зобов`язується виконувати роботи на посаді водія автотранспортного засобу, а роботодавець приймає працівника на цю посаду за його заявою та зобов`язується створити для працівника належні умови для виконання обов`язків та виплачувати винагороду працівникові, передбачену договором.

30.09.2022 між позивачем та відповідачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність як з водієм автотранспортних засобів.

На підставі довідки № 0000-000052 від 21.08.2024 виданої ОСОБА_1 , в якій зазначено що він працював в ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» з 30.09.2022 до 07.07.2023 на посаді водія автотранспортних засобів (по Україні), судом встановлено, що за два останніх повних місяці роботи водієм, що передували і ДП 19.06.2023, відповідач отримував заробітну плату: в квітні 2023 року - 19864,58 грн.; в травні 2023 року - 24606,43 грн.

Згідно з трудовим договором, а саме п.п. 1.2., 1.3. працівник приступає до виконання своїх обов`язків одразу після видання наказу про прийняття його на роботу з випробуванням терміном на один місяць. Для виконання договору, працівник отримує від роботодавця у під звіт транспортний засіб, що належить компанії, а також здійснюватиме роботи з приймання, обробки для доставки (супроводу) вантажу та інших матеріальних і грошових цінностей, їх видачу (здачу) та використання.

Відповідно до п. 4.2. Трудового договору працівник несе повну матеріальну відповідальність за збереження та належну експлуатацію транспортного засобу, переданого йому роботодавцем у під звіт на підставі акту прийому-передачі.

16 червня 2023 року відповідача було направлено в службове відрядження для виконання трудових завдань з перевезення вантажів територією України. Для виконання трудової функції відповідача було забезпечено транспортними засобами: - сідловим тягачем марки Renault модель Т440 реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; - напівпричепом марки Schmitz модель SKO 24/L-13.4, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 , що підтверджується актами приймання-передачі транспортного засобу від 16.06.2023, 19.06.2023.

Транспортні засоби сідловий тягач марки Renault модель Т440 реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 та напівпричіп марки Schmitz модель SKO 24/L-13.4, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 були передані позивачу на умовах оренди власником, - дочірнім підприємством «КОНДИТЕРСЬКА КОРПОРАЦІЯ «РОШЕН», що підтверджується копією договору оренди транспортних засобів № 5 від 18 лютого 2021 року позивач, як орендатор прийняв на себе зобов`язання.

19 червня 2023 року відповідач вимушено припинив виконання трудових завдань з перевезення вантажів через механічне пошкодження наданих йому транспортних засобів, яке унеможливлювало безпечну експлуатацію транспортних засобів за Правилами дорожнього руху України.

Відповідно до постанови від 19.06.2023 Бершадським районним судом Вінницької області, в справі про адміністративне правопорушення 382/997/23 встановлено, що 19.06.2023 о 12:10 год. в Київській області на автодорозі М-03 Київ-Харків, 96 км. +300 м. в бік м.Харків, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Renault t440, д.н.з. НОМЕР_9 , з напівпричіпом SCHMITZ SCB, д.н.з. НОМЕР_10 , не був уважний, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечного бокового інтервалу, у результаті чого здійснив зіткнення з металевою огорожею з лівого бока, внаслідок чого транспортний засіб та огорожа отримали механічні ушкодження, чим завдані матеріальні збитки, травмовані відсутні, що підтверджується копією постанови Бершадського районного суду від 07.09.2023 № 382/997/23.

07 липня 2023 року відповідача було звільнено з посади водія автотранспортних засобів (по Україні) на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копію наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) № 104 від 07 липня 2023 року.

19.06.2023 в наслідок ДТП було виявлено ряд пошкоджень у вище зазначених транспортних засобах, вартість відновлювального ремонту підтверджено звітами про оцінку вартості відновлювального ремотну.

Відповідно до звіту № 05-07/2023 про оцінку вартості відновлювального ремонту транспортних засобів: - сідлового тягача марки Renault модель Т440 реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 складає 789522,45 грн;

- напівпричіпа марки Schmitz модель SKO 24/L-13.4, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 , складає 170111,58 грн.

Вартість проведеної оцінки відновлювального ремонту вказаних транспортних засобів склала 12000 грн (акти надання послуг № 9 та № 10 від 03 серпня 2023 року). В сумі заподіяна шкода становить 971634,03 грн.

Нормами ч. ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність за ч.3 вищевказаної статті може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Випадки повної матеріальної відповідальності встановлені ст. 134 КЗпП України.

За змістом цієї норми відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, зокрема, у випадках, коли:

- між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей (п. 1);

- майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами (п. 2);

- відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків (п. 6).

Згідно зі 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Перелік посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва, затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24, яка діє на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 8 постанови від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п.1 ст.134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст.135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Відповідно до положень ст. 133 КЗпП України у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

За переліком посад і робіт, посада водія не належала на час укладення з відповідачем трудового договору до посад, з якими згідно з статтею 135-1 КЗпП України може бути укладений письмовий договір про повну матеріальну відповідальність.

Повна матеріальна відповідальність установлена п. 2 ст. 134 КЗпП України за майно та інші цінності, отримані працівником під звіт відповідно до довіреності чи іншого разового документа. Довіреності звичайно видаються для одержання матеріальних цінностей у сторонніх організацій. Накладними (або іншими документами) оформляється видача матеріальних цінностей із складів, торгових залів для відправлення їх в інші організації, для торгівлі з лотків, у кіосках тощо. Ці документи повинні бути оформлені відповідно до встановленого порядку, тобто підтверджені підписом працівника про одержання матеріальних цінностей.

Правило п. 2 ч.1 ст. 134 КЗпП України не поширюється на випадки, коли матеріали, напівфабрикати, спеціальний одяг та інші предмети були видані працівнику для використання в процесі виконання ним трудових обов`язків. У такому випадку застосовується положення ст. 132 КЗпП України.

Суд вважає, що передача відповідачу транспортних засобів за актом прийому-передачі не є передачею майна за разовими документами під звіт, за яке передбачена повна матеріальна відповідальність згідно з п. 2 ст. 134 КЗпП України, оскільки сідловий тягач марки Renault модель Т440 реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 та напівпричіп марки Schmitz модель SKO 24/L-13.4, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 в даному випадку є засобом виробництва, який використовує працівник, виконуючи свої безпосередні трудові обов`язки.

За таких обставин на відповідача не може бути покладена повна матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну пошкодженням транспортного засобу та причепу до нього відповідно до п.2 ч.1 ст. 134 КЗпП України, оскільки транспортний засіб видався водію для використання у процесі виконання ним своїх трудових обов`язків, а не як разове одержання матеріальної цінності під звіт.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (ст. 138 КЗпП України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно правил ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов?язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд прийшов до висновку, що в даному випадку відсутні підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_1 на його користь матеріальної шкоди в повному обсязі, завданої внаслідок ДТП, оскільки такі вимоги є необгрунтованими і недоведеними належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України, які б були достатніми, в розумінні ст. 80 ЦПК України, для задоволення позову в повному обсязі.

Посилання позивача на правову позицію Верховного суду, яка викладена у постанові від 01.10.2018 року у справі № 404/8636/15-ц., не може бути прийнята до уваги, оскільки вона не стосується подібних правовідносин, в постанові, на котру посилається позивач водій автомобіля отримав у підзвіт грошові кошти, а не засіб виробництва автомобіль. В ній Верховний Суд вказав, що корпоративна картка, видана працівнику для оплати витрат пов`язаних з відрядженням, за своєю суттю є аналогом грошових коштів, виданих під звіт, а отже, сплата такою карткою штрафів за порушення вимог та правил проїзду територією іншої держави є матеріальною шкодою, яка підлягає відшкодуванню у повному розмірі.

Позов про стягнення з відповідача завданої внаслідок ДТП шкоди на користь позивача підлягає задоволенню в межах його середньомісячного заробітку, розрахований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" в розмірі 22235грн.51коп.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, те що позов ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК»до ОСОБА_1 про відшкодуванняшкоди,завданої працівникомпри виконаннітрудових обов`язків задоволено частково, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 33 грн. 39 коп. судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, ст.ст. 3, 15, 16 України, ст.ст. 130, 132, 134, 135-1, 137, 138 КЗпП України, керуючись ст.ст.10-18, 81, 89, 133, 141, 263-268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ 43642720, проспект Науки 1 корпус 1, м. Київ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_11 , АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов`язків задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» майнову шкоду, заподіяну при виконанні трудових обов`язків у розмірі його середнього місячного заробітку, що становить двадцять дві тисячі двісті тридцять п`ять (22235) гривень 51 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» 33 грн. 39 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Поний текст рішенню виготовлено 23.05.2025

Суддя В. І. Гуцол