Рішення від 23.05.2025 по справі 740/4039/24

Справа № 740/4039/24

Провадження № 2/740/99/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2025 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпуся І.М.,

із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 2,88 га, кадастровий номер 7423381200:04:001:0491, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

Позов аргументує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його двоюрідна баба ОСОБА_2 , яка на день смерті проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадщину після ОСОБА_2 ніхто не прийняв, спадкоємці відсутні.

Так як позивач проживав поблизу ОСОБА_2 - по АДРЕСА_2 , він доглядав її за життя, поховав, відбув поминальні обряди і фактично відразу після смерті ОСОБА_2 почав доглядати будинок та обробляти земельну ділянку (город). Спочатку він вважав, що у померлої є спадкоємці, які приймуть спадщину, проте таких не виявилось і він продовжував користуватись майном.

До складу спадщини ОСОБА_2 увійшли: житловий будинок в АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, площею 2,88 га з кадастровим номером 7423381200:04:001:0491, що знаходиться на території колишньої Великодорізької, а нині - Талалаївської сільської ради Ніжинського району.

Право власності на житловий будинок ні за ким не зареєстроване, правовстановлюючий документ на нього відсутній.

Також ОСОБА_2 за життя отримала сертифікат на земельну частку (пай) серія ЧН № 0186264 по КСП ім. Щорса на території Великодорізької сільської ради, розмір ділянки 0,3 умовних кадастрових гектара.

В подальшому, вже після смерті ОСОБА_2 , взамін сертифікату було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 197166 від 05.06.2003 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, площею 2,88 га з кадастровим номером 7423381200:04:001:0491, розташовану на території Великодорізької сільської ради. У державному акті було неправильно зазначено ім`я - ОСОБА_3 «ОСОБА_5», в той час як правильним є ОСОБА_4 , крім того оригінал вказаного документу не зберігся.

Позивач вважав, що може оформити право власності на спадкове майно шляхом прийняття спадщини, проте нотаріусом йому було роз`яснено, що на час смерті спадкодавця ОСОБА_2 діяли норми Цивільного кодексу УРСР 1963 року, в якому передбачено тільки 2 черги спадкування і оскільки він не відноситься до спадкоємців 1 і 2 черги, тому права на спадкування не має.

Вважає, що оскільки він добросовісно заволодів спірним будинком і продовжував відкрито, безперервно ним володіти з 2002 року, тобто понад 10 років, він набув права власності на будинок за набувальною давністю.

Відповідачем подано відзив, у якому сільська рада просить відмовити у задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на земельну ділянку, площею 2,88 га, кадастровий номер 7423381200:04:001:0491, згідно державного акта серії ЧН № 197166, оскільки вказаний державний акт видано після смерті ОСОБА_2 , а отже його не можна вважати дійсним. Крім того, ОСОБА_2 за життя склала заповіт, посвідчений Великодорізькою сільською радою Ніжинського району 07.03.1994 не на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою судді 26.07.2024 справу прийнято до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою суду 16.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Представник позивача - адвокат Івашко В.В. подав до суду письмову заяву про розгляд справи без участі його та позивача.

Представник відповідача Талалаївської сільської ради Чернігівської області надіслала клопотання, в якому просила розглянути справу без участі представника сільської ради.

У відповідності до ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Спадкоємцями за законом є діти (в тому числі усиновлені), дружина та непрацездатні батьки померлого, а також інші непрацездатні, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. Якщо спадкоємець, присутній в місці відкриття спадщини, на протязі трьох місяців з дня вжиття заходів охорони не заявить належному суду про відмовлення від спадщини, він вважається таким, що прийняв її (ст. 418, 429 ЦК УРСР 1922 року).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.8).

Згідно довідки Великодорізького старостинського округу № 2 Талалаївської сільської ради Ніжинського району від 30.12.2022 № 11-15/445, ОСОБА_2 на день смерті постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом з нею за вказаною адресою на день смерті ніхто не проживав та не був зареєстрований (а.с.9).

Відповідачем надано суду копію заповіту, складеного 07.03.1994 ОСОБА_5 , проживаючою в АДРЕСА_1 , згідно з яким все належне їй майно заповідала своїй сестрі ОСОБА_6 , а разі смерті останньої - її сину ОСОБА_7 (а.с. 56).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, спадщину після ОСОБА_2 ніхто не прийняв. Зокрема, Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 04.02.2022 (а.с.10) та відповіддю з Державного нотаріального архіву Чернігівської області від 07.08.2024 (а.с. 36) підтверджено, що спадкова справа після померлої ОСОБА_2 не заводилась.

Згідно Витягів зі Спадкового реєстру № 68032663, № 68032922 від 10.01.2022 спадкоємці за заповітом після ОСОБА_2 померли: ОСОБА_6 - 06.01.2006, ОСОБА_7 - 17.06.2012.

Житловий будинок АДРЕСА_1 мав статус колгоспного двору, станом на 15.04.1991 у ньому була зареєстрована та проживала одна особа ОСОБА_2 (а.с. 13).

Відповідно до довідки про технічний стан нерухомого майна, виданої ФОП ОСОБА_8 за № 297 від 09.05.2024, станом на 31.12.2012 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстроване (а.с.25).

Згідно ст. 120 ЦК УРСР колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч.2 ст.123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР № 885-ХІІ був введений в дію Закон України «Про власність».

Таким чином, право на майно колгоспного двору, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 належало одній особі - ОСОБА_2

Як зазначає позивач у позові та підтверджується довідкою Великодорізького старостинського округу № 2 Талалаївської сільської ради Ніжинського району від 02.02.2022 № 15- 11/3, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 доглядає за будинком по АДРЕСА_1 , та постійно обробляє присадибну ділянку (а.с. 12)

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що позивач більше ніж протягом 10 років відкрито володіє житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який за життя належав ОСОБА_2 , як члену колгоспного двору, після смерті якої спадщину прийнято чи визнано відумерлою не було, а тому позивач, з урахуванням приписів ст. 344 ЦК України, набув право власності за набувальною давністю на вказаний будинок.

Щодо позовних вимог про визнання права власності за набувальною давністю на земельну ділянку площею 2,88 га, кадастровий номер 7423381200:04:001:0491, суд враховує наступне.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У матеріалах справи міститься копія державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 197166 від 05.06.2003 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, площею 2,88 га з кадастровим номером 7423381200:04:001:0491, розташовану на території Великодорізької сільської ради, виданий на ім`я ОСОБА_5 (а.с.16). Державний акт видано взамін сертифіката на ім`я ОСОБА_5 на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0186264 по КСП ім. Щорса на території Великодорізької сільської ради (а.с.17)

Згідно з абзацом 2 ч. 1 ст. 344 ЦК України, набуття права на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом і має свою специфіку.

Таким спеціальним законом є Земельний кодекс України.

Норми Земельного кодексу є спеціальними до даних правовідносин на відміну від норм Цивільного кодексу України, які є загальними. Тому при набутті права власності на земельну ділянку за набувальною давністю слід застосовувати норми Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 119 ЗК України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом п`ятнадцяти років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання в користування.

Передання земельної ділянки на підставі ст. 119 ЗК України здійснюється у порядку передбаченому ст. 118 ЗК України.

Спеціальною нормою, за якою визнається право за набувальною давністю саме на земельну ділянку, є ст. 119 ЗК України, аналіз якої дає підстави для висновку, що не передбачено жодних переваг для осіб, зазначених у частині першій цієї статті, оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не призводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування (статті 118, 123 ЗК України).

Положення статті 119 ЗК України визначають, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п`ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність. Набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із статтею 118 цього Кодексу в межах норм, визначених статтею 121 цього Кодексу.

Отже, стаття 119 ЗК України не надає суду повноважень визнавати за особою право на земельну ділянку за давністю користування (набувальною давністю) в судовому порядку. У такому випадку громадяни мають звернутися до уповноважених органів з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність та набуття права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється виключно в порядку безоплатної приватизації ділянок, передбаченомустаттею 118 ЗК України.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30.06.2023 у справі №127/18239/20 (провадження № 61-1589св23).

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу у власність земельної ділянки на підставі статті 119 ЗК України. До того ж, позивачем взагалі не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту користування ним спірною земельною ділянкою.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо визнання права власності за набувальною давністю на земельну ділянку задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Карпусь