Постанова від 23.05.2025 по справі 520/5720/25

Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2025 р. Справа № 520/5720/25Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - Коломойцева Миколи Миколайовича на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025, по справі № 520/5720/25

за позовом ОСОБА_1

до Національний університет цивільного захисту України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся доХарківського окружного адміністративного судузпозовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 року по 20.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати Національний університет цивільного захисту України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогоЗаконом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогоЗаконом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогоЗаконом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік"на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогоЗаконом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік"на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 повернуто позовну заяву.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначав, що до 19.07.2022КЗпП Українине обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Вказував, що позовні вимоги стосуються невиплати відповідачем грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 20.05.2023, що є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим визначальним є момент порушеного права, яким є 01.01.2020. Зауважував, що оскільки початок позовного періоду припав на редакцію ст.233 КЗпП, яка не містила в собі строкових обмежень на звернення до суду та позовний період не переривався, редакція ст.233 КЗпП України до змін, внесених Законом України №2352-ІХ, підлягає поширенню на весь позовний період.

Відповідно до ч. 2ст. 312 КАС Україниапеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку, з наданням до суду відповідних доказів.

24.01.2025 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви та про поновлення строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи заяву позивач зазначив, що до 19.07.2022Кодекс законів про працю Українине обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Так, позивач звернувся до суду за позовом, який стосується його грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 20.05.2023, який припав на стик змін дост.233 КЗпП. Вказаний перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у таких умовах свідчить про те, що нова редакція спеціальної нормист.233 КЗпПпідлягає застосуванню за умови, коли початком порушеного права позивача є період, що фактично починається з 19.07.2022, а не включає в себе зазначений часовий відрізок.

Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що наведені у заяві обставини не підтверджують поважність пропуску позивачем строку звернення до суду.

Колегія суддів за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції, зазначає наступне.

Так, спірні правовідносини виникли з приводу перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення.

Спірним питанням в межах розгляду цієї справи є дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 01.01.2020 по 20.05.2023.

При наданні оцінці доводам дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, слід виходити з того, що спір щодо нарахування та виплати наведених вище сум стосується заробітної плати (грошового забезпечення) військовослужбовця.

Положенняст. 122 КАС Українине містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Такі правовідносини регулюються положеннямист. 233 КЗпП України.

Згідно з ч. 2ст. 233 КЗпП України(у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другустатті 233 КЗпП Українивикладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Також, необхідно враховувати, що відповідно до п. 1глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП Українипід час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеніст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651з 24:00 год 30.06.2023 скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території Українипостановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236(термін якого неодноразово продовжувався).

Отже, з урахуванням п. 1глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначенимистаттею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 та відповідно завершився 30.09.2023.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбаченийст. 233 КЗпП Україниу редакціїЗакону № 2352-IX.

Натомість позивач зазначає, що початок позовного періоду припав на редакцію ст.233 КЗпП, яка не містила в собі строкових обмежень на звернення до суду та позовний період не переривався, а отже редакція ст.233 КЗпП України до змін, внесених Законом України №2352-ІХ, підлягає поширенню на весь позовний період.

Колегія суддів з приводу питання початку перебігу строку звернення до суду у справі, щодо якої виник спір, зазначає наступне.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатися".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Колегія суддів зазначає, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка його отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про порядок нарахування таких сум, складових які були при цьому враховані, як обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових.

Отже, саме з дати виплати позивачу грошового забезпечення з 01.01.2020 по 31.12.2023, позивач був обізнаний про порушення свого права і саме із цим пов`язаний перебіг строку звернення до суду із даним позовом.

Станом на 2023ст. 233 КЗпП Українидіяла у редакціїЗакону № 2352-IX.

Натомість, до суду із даним позовом позивач звернувся лише 14.03.2025.

При цьому, у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першоїстатті 233 Кодексу законів про працю Українив редакціїЗакону України від 01.07.2022 № 2352-IXлише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Аналогічний підхід щодо застосування приписівстатті 233 Кодексу законів про працю Українизастосовано Верховним Судом у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 27.04.2023 у справі № 300/4201/22, від 28.09.2023 у справі № 140/2168/23, від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23.

Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом за подібних правовідносин, суд дійшов висновку, що у цій справі до вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 18.07.2022 застосуванню підлягає частина другастатті 233 Кодексу законів про працю Україниу редакції, чинній до змін, внесених згідно ізЗаконом України від 01.07.2022 №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

До вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 - у редакції норми частини першоїстатті 233 Кодексу законів про працю Українипісля 19.07.2022, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 07.10.2024 року у справі №500/7802/23, які в силу ч.5ст.242 КАС Україниє обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду в частині вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 18.07.2022 та помилково в цій частині залишив позов без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 320 КАС Українипідставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022 по 20.05.2023, оскільки на спірні правовідносини щодо зазначеного періоду розповсюджуються приписи частини першоїстатті 233 Кодексу законів про працю Українив редакціїЗакону України від 01.07.2022 № 2352-IX, якою тримісячний строк звернення до суду обраховується з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, позивач, обґрунтовуючи заяву про поновлення строків, не навів причин, які об`єктивно перешкоджали його зверненню до суду в межах строків визначених законом, посилаючись при цьому лише на те, що позовні вимоги стосуються невиплати відповідачем грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 20.05.2023, що є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим визначальним є момент порушеного права, яким є 01.01.2020, при цьому редакція ст.233 КЗпП України до змін, внесених Законом України №2352-ІХ, підлягає поширенню на весь позовний період.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову щодо позовних вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 01.01.2020 по 18.07.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогона 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії та нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби відповідно до п. 1 ч. 4ст. 169 КАС України, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції в цій частині на підставіст. 320 КАС Українипідлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду в цій частині.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 320, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Коломойцева Миколи Миколайовича - задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 по справі № 520/5720/25 скасувати в частиніповернення позову щодо позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 року по 18.07.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язання Національного університету цивільного захисту України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогоЗаконом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогоЗаконом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2022 року по 18.07.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогоЗаконом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік"на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Адміністративну справу № 520/5720/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для вирішення питання про прийняття цієї частини позовних вимог до розгляду.

В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 по справі № 520/5720/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов