Постанова від 11.12.2025 по справі 520/5720/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 520/5720/25

адміністративне провадження № К/990/26675/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Єресько Л.О.,

Жука А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 (головуючий суддя - Спірідонов М.О.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2025 (головуючий суддя - Ральченко І.М., судді - Подобайло З.Г., Катунов В.В.)

у справі № 520/5720/25

за позовом ОСОБА_1

до Національного університету цивільного захисту України

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного університету цивільного захисту України, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати Національний університет цивільного захисту України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2022 по 31.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2023 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

3. Суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду, визначеного статтею 233 Кодексу законів про працю України, та неповажність причин пропуску такого строку, наведених у заяві позивача.

4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2025 апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Коломойцева М.М. задоволено частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 520/5720/25 скасовано в частині повернення позову щодо позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльності Національного університету цивільного захисту України щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по 18.07.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язання Національного університету цивільного захисту України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2022 по 18.07.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. Адміністративну справу № 520/5720/25 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для вирішення питання про прийняття цієї частини позовних вимог до розгляду. В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 520/5720/25 залишено без змін.

5. Суд апеляційної інстанції виснував про неправильне застосування судом першої інстанції приписів статті 233 Кодексу законів про працю України та вказав, що строк звернення позивача до суду з вимогами, що охоплюють період з 01.01.2020 до 18.07.2022, установлено частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до внесених змін Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», якою звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати не обмежується будь-яким строком. Водночас апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду, визначеного частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 20.05.2023, та ненаведення позивачем причин, які об`єктивно перешкоджали зверненню позивача до суду в межах строків, визначених законом.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині повернення позову з вимогами за період з 19.07.2022 по 20.05.2023, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині позовного періоду з 19.07.202 по 23.05.2023, направити справу в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.

7. У доводах касаційної скарги позивач наполягає, що строк звернення позивача до суду у цій справі урегульовано частиною другої статті 233 Кодексу законів про працю України та має обчислюватися з дня одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. За позицією позивача, оскільки за час проходження позивачем служби у відповідача, останній неналежно обчислював грошове забезпечення у заявленому позивачем періоді, не здійснював належного перерахунку та виплату у період служби, то при звільненні відповідач повинен був вчинити означені дії та провести з позивачем остаточний розрахунок при звільненні. Зауважує, що позивач звільнений зі служби 13.01.2025, а тому тримісячний строк звернення до суду ним не пропущено.

Позиція інших учасників справи

8. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить відмовити позивачу у задоволені касаційної скарги, постанову апеляційного суду залишити без змін.

Рух касаційної скарги

9. Ухвалою від 03.07.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М. відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

10. Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2025 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

11. Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10.12.2025 № 1549/0/78-25 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 520/5720/25 у зв`язку з відпусткою судді Мартинюк Н.М., яка входить до складу постійної колегії суддів.

12. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя - Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Жука А.В., Єресько Л.О. для розгляду судової справи № 520/5720/25.

Джерела права та акти їхнього застосування

13. Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

14. За правилами частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

15. Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

16. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

17. Частинами першою та другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

18. Відповідно до абзацу першого статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

19. За правилами частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Позиція Верховного Суду

20. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. У межах цього касаційного провадження Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у частині повернення позовної заяви позивачу в частині вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023.

22. Так, питання щодо застосування приписів статті 233 Кодексу законів про працю України неодноразово було предметом дослідження Верховним Судом.

23. Зокрема, правила застосування частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України були предметом розгляду Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.

24. У цій постанові, серед іншого, Судова палата сформувала підхід до застосування частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та вказала, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

25. У постанові від 19.11.2025 у справі № 420/27284/24 Судовою палатою досліджувалося питання щодо поширення приписів статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосується строку звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, на правовідносини, пов`язані з недотриманням законодавства про оплату праці, які виникли після 19.07.2022.

26. У означеній постанові Судова палата дійшла висновку про поширення приписів статті 233 Кодексу законів про працю України в частині строку звернення до суду осіб, які проходять публічну службу, у зв`язку з порушенням законодавства про оплату праці.

27. У постанові від 19.11.2025 у справі № 420/27284/24 Судова палата вказала, що частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України містить загальне правило про те, що тримісячний строк звернення до суду обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України конкретизує це правило, зокрема, у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. У цьому випадку тримісячний строк звернення до суду обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

28. У підсумку Судова палата виснувала, що тримісячний строк звернення до суду осіб, що перебувають на публічній службі має обчислюватися за загальним правилом, яке закріплено у частині першій статті 233 Кодексу законів про працю України, з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

29. Враховуючи наведені висновки Верховного Суду, констатуємо, що у разі порушення законодавства про оплату праці тримісячний строк звернення до суду осіб, які перебувають на публічній службі, має обчислюватися з дня, коли позивач (публічний службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

30. Натомість тримісячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати при звільненні необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

31. Характерною особливістю спірних правовідносин є те, що позивачем заявлено вимоги здійснити перерахунок та виплату сум, право на які він набув під час проходження служби. При цьому важливим є те, що позов про стягнення належного грошового забезпечення подано вже після звільнення позивача зі служби.

32. У Рішенні від 05.10.2013 № 8-рп/2013 Конституційний Суд України, аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення‚ виходив з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

33. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника‚ існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо.

34. Конституційний Суд України зазначив, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому указані виплати‚ гарантовані державою‚ і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

35. З урахуванням викладеного Конституційний Суд України констатував, що під заробітною платою, що належить працівникові, або‚ за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу (у редакції, чинній до 19.07.2022)‚ належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

36. Чинна редакція частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України містить поняття «суми, що належать працівникові при звільненні».

37. З огляду на викладене, спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

38. На переконання Суду, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому (у період з 19.07.2022 по 20.05.2023) сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

39. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у якій Судова палата сформувала єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, якого дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постанові від 25.09.2025 у справі № 440/9690/24.

40. З огляду на обставини цієї справи, Суд зазначає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 слід з`ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача до 14.03.2025 (до моменту звернення до суду із цим позовом) з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.

41. За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом (у частині вимог за період з 19.07.2022 по 20.05.2023) та, за необхідності, з`ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.

42. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовних вимог в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 є передчасними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

44. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2025 у справі № 520/5720/25 скасувати.

3. Справу № 520/5720/25 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Л.О. Єресько

А.В. Жук