Постанова від 23.05.2025 по справі 199/8608/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1445/25 Справа № 199/8608/23 Головуючий у першій інстанції: Бєсєда Г. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Бєсєди Г.В. від 30 вересня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору №210210-15383-3 від 10.02.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн, строком на 30 днів, шляхом переказу на його платіжну картку, емітовану АТ «Універсал банк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99% від суми кредиту за кожен день користування та 3,5% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом підписання договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». 17.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ТОВ «ФК «Ріальто» укладено договір відступлення права вимоги №17/06/2021-P/M-3 від 17.06.2021, відповідно до умов якого право вимоги за договором №210210-15383-3 від 10.02.2021 перейшло до ТОВ «ФК «Ріальто». Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором позики належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка складає 23188,00 грн, а саме 4000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 2388,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитом за період з 10.02.2021 по 12.03.2021, 16800,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. кредитного договору за ставкою 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день прострочення за період з 13.03.2021 по 10.07.2021 (включно) відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором №210210-15383-3 від 10.02.2021 у загальному розмірі 23188,00 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ріальто» заборгованість за договором від 10.02.2021 у сумі 6388 грн, яка складається з 4000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 2388,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 10.02.2021 по 12.03.2021. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 739,17 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими процентами за період з 13.03.2021 по 10.07.2021 в сумі 16800,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу, з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 23188,00 грн, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, часткового скасування оскаржуваного рішення з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 10.02.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 укладено договір № 210210-15383-3, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн шляхом переказу на його платіжну картку емітовану АТ «Універсал банк», строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування (726,35% річних) (а.с. 11-12).

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 118049.

Строк надання кредиту та строк дії цього договору становить 30 днів, але в будь якому випадку строк користування грошовими коштами не може становити менше 3 (трьох) календарних днів. Строк надання кредиту може бути продовжений в порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.3 договору).

У пункті 3.3 вказаного вище кредитного договору зазначено, що у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених пунктом 1.3. договору (з урахуванням пролонгації строку дії договору), позичальник сплачує товариству плату за неправомірне користування кредитом за процентною ставкою 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування (річна процентна ставка становить 1277,50 %) кредитом понад строк, зазначений у пункті 1.3 цього договору. Сторони домовились, що процентна ставка визначена в цьому пункті договору, нараховується відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно з пунктом 4.14 Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТзОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (далі - Правила), впродовж терміну договору позичальник має право продовжити строк його дії (зробити пролонгацію), сплативши нараховані проценти по кредиту (до закінчення терміну договору). При цьому продовження відбувається на строк, зазначений у договорі при отриманні кредиту, та діє з дати сплати нарахованих процентів. Також для продовження договору можливо скористатися послугою пролонгації «за комісію», сплативши комісію, яка відображена в особистому кабінеті. Строк пролонгації договору «за комісію» становить 7 або 14 днів.

На підтвердження виконання ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» зобов`язань по кредитному договору, а саме п. 1.6 договору щодо переказу суми кредиту на електронний платіжний засіб, що належить позичальникові, позивач надав копію чеку про проведення переказу №373370496 від 10.02.2021 (а.с. 13).

Згідно листа АТ «Універсал Банк» №БТ/2191 від 22.03.2024, банківську картку № НОМЕР_1 було емітовано банком на ім?я ОСОБА_1 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 в період з 10.01.2021 по 15.02.2021 року, є НОМЕР_2 . Номер телефону НОМЕР_2 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (а.с. 97).

Також суду надано виписку за рахунком відкритим до платіжної картки № НОМЕР_1 , на ім`я ОСОБА_1 за період з 10.01.2021 по 15.02.2021 року, згідно якої 10.02.2021 о 15 год. 03 хв. ОСОБА_1 було перераховано 4000,00 грн (а.с. 98-101).

Згідно договору про відступлення права вимоги №17/06/2021-Р/М-3, укладеного 17 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ТОВ «ФК «Ріальто» вбачається, що ТОВ «ФК «Ріальто» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №210210-15383-3 від 10.02.2021, що підтверджується копією договору про відступлення права вимоги № 17/06/2021-Р/М-3 від 17 червня 2021 року, витягом з Акту приймання-передачі прав №1 від 17 червня 2021 року до Договору відступлення прав вимоги, копіями платіжного дорученням №225 від 17 серпня 2021 року та платіжного доручення №173 від 29 липня 2021 року щодо сплати суми фінансування за договором про відступлення права вимоги.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором №210210-15383-3 від 10.02.2021, станом на 10.10.2023 позивачем нарахована заборгованість у сумі 23188,00 грн, а саме: 4000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 2388,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 10.02.2021 по 12.03.2021, 16800,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. кредитного договору за ставкою 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день прострочення за період з 13.03.2021 по 10.07.2021 (включно) відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України (а.с. 14).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цсі 5.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

У пункті 3.3 кредитного договору №210210-15383-3 від 10.02.2021 зазначено, що у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених пунктом 1.3. договору (з урахуванням пролонгації строку дії договору), позичальник сплачує товариству плату за неправомірне користування кредитом за процентною ставкою 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування (річна процентна ставка становить 1277,50 %) кредитом понад строк, зазначений у пункті 1.3 цього договору. Сторони домовились, що процентна ставка визначена в цьому пункті договору, нараховується відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до розрахунку заборгованості, позивачем, зокрема, нарахована заборгованість за процентами відповідно до п. 3.3. кредитного договору за ставкою 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день прострочення за період з 13.03.2021 по 10.07.2021 (включно) відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України у розмірі 16800,00 грн (а.с. 14).

Разом з тим, згідно змісту копії витягу з Акту приймання-передачі прав №1 від 17 червня 2021 року до Договору відступлення прав вимоги, на час укладення вказаного договору ТОВ «ФК «Ріальто» набуло право до ОСОБА_1 за кредитним договором №210210-15383-3 від 10.02.2021 за сумою тіла кредиту - 4000,00 грн та сумою нарахованих процентів на суму 15968,00 грн (а.с. 36).

Тобто, на час укладення вказаного вище договору відступлення прав вимоги 17 червня 2021 року ТОВ «ФК «Ріальто» не набувало право вимоги щодо нарахувань відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України за ставкою 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день прострочення за період до 17.06.2021. Тому є безпідставним нарахування позивачем відповідної заборгованості за попередній період до укладення договору відступлення прав вимоги, тобто з 13.03.2021 до 17.06.2021 року.

У пункті 1.1 кредитного договору №210210-15383-3 від 10.02.2021, зокрема, зазначено, що кредит надається не на споживчі цілі.

Статтею першою Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що споживчий кредит - це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У кредитному договорі №210210-15383-3 від 10.02.2021 не вказано на які цілі наданий кредит, зокрема, на підприємницьку, незалежну професійну діяльність або виконання обов`язків найманого працівника. Отже, кредитний договір №210210-15383-3 від 10.02.2021 на суму 4000,00 грн є дрібним побутовим споживчим кредитом, що також визнається відповідачем (згідно змісту відзиву на апеляційну скаргу), а тому на нього розповсюджуються положення Закону України «Про споживче кредитування».

За положеннями пункту 6 Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону №533-IX від 17.03.2020), у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Таким чином, передбачені договором №210210-15383-3 від 10.02.2021 про споживчий кредит (пунктом п. 3.3) платежі за прострочення виконання зобов`язань за період з 17.06.2021 по 10.07.2021 (включно) за ставкою 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день прострочення стягненню з позивача не підлягають.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ріальто» плати за неправомірне користування кредитом за процентною ставкою 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день прострочення (1277,50% річних), відповідно до п. 3.3. кредитного договору, за період з 13.03.2021 по 10.07.2021 (включно) відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України у розмірі 16800,00 грн.

Висновок місцевого суду про віднесення вказаної вище заборгованості у розмірі 16800,00 грн до процентів за користування кредитом є безпідставним, що, однак, не призвело до неправильного вирішення спору у вказаній вище частині.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд обґрунтовано стягнув з відповідача судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору при поданні позовної заяви (2684,00 грн), пропорційно задоволеним позовним вимогам (2684,00 х 27,54%), у сумі 739,17 грн. (а.с. 44).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20).

Також, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно задоволеним позовним вимогам (9000,00 грн х 27,54%), у розмірі 2478,60 грн, що підтверджується копією договору про надання юридичних послуг №02/06/2022 від 02.06.2022, укладеного між ТОВ «ФК «Ріальто» та ФОП ОСОБА_3 , копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Руденка К.В. від 23.10.2018 серії ПТ №2412, копією акту приймання-передачі наданих послуг №134 від 30.06.2023 та копією платіжної інструкції №872 від 12.10.2023 на суму 90000,00 грн (а.с. 38-39, 40, 41, 42).

Суд звертає увагу, що відповідач із запереченнями щодо неспівмірності витрат ТОВ «ФК «Ріальто» на професійну правничу допомогу до місцевого суду не звертався, відповідного обґрунтування та доказів не надавав.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, здійснивши розподіл судових витрат зі сплати судового збору, не розподілив витрати позивача на професійну правничу допомогу, не навів обґрунтування покладення цих витрат на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, тому оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія звертає увагу, що рішення місцевого суду, згідно змісту апеляційної скарги, оскаржене лише в частині залишених без задоволення позовних вимог та розподілу судових витрат.

Тому суд апеляційної інстанції справу в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ріальто» за договором від 10.02.2021 заборгованості за кредитом у сумі 4000,00 грн та заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 2388,00 грн- не переглядає, згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» - задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2024 року в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу - скасувати та у скасованій частині ухвалити нове судове рішення.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (код ЄДРПОУ 43492595) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2388 (дві тисячі триста вісімдесят вісім) грн 00 коп.

В іншій оскаржуваній частині рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30 вересня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складений 23 травня 2025 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді В.С. Городнича

М.Ю. Петешенкова