Рішення

від 14.04.2025 по справі 522/18328/23-е

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 522/18328/23-Е

Провадження № 2/522/2436/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючої судді Ковтун Ю.І.,

за участі секретаря Лахматової С.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачкита третьої особи адвоката Головіна М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, в якій просить: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу згідно боргового документу - розписки від 01 червня 2016 року в розмірі 514520.14 євро, яка складається із: суми позики в розмірі 126000 євро; відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 25 % річних за період з 02 червня 2016 року по 01 червня 2019 року в розмірі 94500 євро; відсотків за неправомірне користування грошовими коштами у розмірі 30 % річних за період з 02 червня 2019 року по 18 вересня 2023 року в розмірі 284535.62 євро; пені в розмірі 1,0 % за кожен день прострочення за період з 02 червня 2019 року по 18 вересня 2023 року в розмірі 9484,52 євро, а також стягнути усі судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір позики у простій формі у вигляді боргової розписки, яка підтверджує отримання у борг на сімейні потреби ОСОБА_2 від ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 126000 євро за курсом НБУ 28.0430 гривень за 1 євро, які позичальниця зобов`язувалася повернути позикодавцю до 01 січня 2019 року. Сторонами визначено, що позика є відсотковою (процентною), відсоткова ставка 25 % річних, які повинні бути сплачені в повному обсязі разом із сумою боргу 01 січня 2019 року. У разі своєчасного неповернення грошових коштів сторонами обумовлено сплату пені в розмірі 1,0% за кожний день прострочення та сплату відсотків за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 30 % від загальної суми боргу (сума боргу та відсотків за користування коштами), яка утвориться станом на 01 січня 2019 року. Між сторонами обумовлена зміна тривалості позовної давності у договірних зобов`язаннях, яка збільшена до 20 (років) років. Підпис на борговому документі засвідчує факт отримання позичальником грошових коштів в повному обсязі. Чоловік ОСОБА_2 ОСОБА_3 надав згоду на отримання грошових коштів, засвідчивши своїм підписом на борговому документі. Станом на 18.09.2023 відповідачка не виконала свої боргові зобов`язання, відтак заборгованість з урахуванням наступних розрахунків: сума основного боргу /сума позики/ - 126 000.00 євро; відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 25 % річних за період з 02 червня 2016 року по 01 червня 2019 року в розмірі 94500.00 євро. Відтак, станом на 01 червня 2019 року утворився борг в розмірі: 220 500.00 євро. З 02 червня 2019 року почала діяти 30 % ставка за неправомірне користування грошовими коштами за період з 02 червня 2019 року по 18 вересня 2023 року, в результаті чого утворився борг по відсоткам в розмірі 284535.62 євро та пеня в розмірі 1,0 % за кожен день прострочення в розмірі 9484,52 євро. Таким чином, станом на 18 вересня 2023 року утворилася заборгованість, яка становить 514520.14 євро.

Ухвалою суду від 03 листопада 2023 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 та призначено вказану справу до розгляду у порядку загального позовного провадження (т. 1 а.с. 41 42).

Ухвалою суду від 08 листопада 2023 року частково задоволено заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову, задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 4824880800:01:006:0025 площею (га): 6.7539, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с/рада. Бузька, що належить ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (т. 1 а.с. 94 96).

23.11.2023на адресусуду відпредставника відповідачки адвоката Головіна М.В. надійшов сформований 22.11.2023 в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив що ОСОБА_2 заявляє, що ніякого договору позики з позивачкою не укладала, розписки (боргового документу) не видавала, коштів від ОСОБА_4 , зазначених у позові та розписці (борговому документі), не отримувала, будь яких переговорів стосовно укладення такого правочину взагалі не велося. Додану до позову розписку (борговий документ) вважає підробленою. В підтвердження таких доводів вказує на наступне. Дата складання розписки - 01.06.2016 року, проте позивачка у цей час перебувала за межами Країни у США. Позивачка виїхала за межі України наприкінці 2015 року (грудень місяць), або на початку 2016 року (січень місяць) та повернулася лише у серпні 2016 року. ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_3 01.06.2016 не проживали та не перебували на території Миколаївської області, а перебували (проживали) на той час в будинку своєї племінниці ОСОБА_5 та її чоловіка ОСОБА_6 у АДРЕСА_1 . Підпис навпроти її прізвища не такий, який вона використовує у житті та який проставлений нею у паспорті. Рукописний текст має відмінності від її почерку. Допускає, що може підпис із прізвищем, ім`ям, по-батькові могли бути у ОСОБА_7 , та відповідно її доньки ОСОБА_1 на чистих аркушах, з огляду на те, що низка документів підписувалася, як пояснювали їй, стосовно діяльності фермерського господарства. Допускає, що могли надати без читання цю розписку для підпису. Вперше відповідачка побачила розписку, коли отримала по пошті разом із позовом від ОСОБА_1 . Щодо підпису та прізвища, ім`я, по - батькові ОСОБА_3 , зазначених у розписці, вони також відрізняються від його підпису та почерку. Але ж в жодному разі, в цей час ні вона, ні її чоловік не мали можливості укласти такий договір, видати розписку та отримати кошти у позику від ОСОБА_4 , бо знаходилися у м. Одеса, позивачки взагалі не було у країні, а у м. Миколаєві вона з ОСОБА_3 не були. Також зазначив, що позивачка не надає доказів наявності такого об`єму коштів та джерела їх походження, позовні вимоги намагається обґрунтувати лише друкованою розпискою, що на думку відповідача є недостатнім для задоволення позову, а є підстави для відмови в його задоволенні через неукладеність правочину та недоведеність зобов`язань у ОСОБА_2 перед позивачем. Крім того зазначив, що за текстом позовної заяви, проценти у розмірі 30% річних, позивачка почала нараховувати відповідачу за неправомірне користування грошовими коштами за період з 02.06.2019 по 18.09.2023. Зі змісту позовної заяви вбачається, що ця процентна ставка застосовується позивачкою в порядку ст. 625 ЦК України, як санкція за неправомірне користування грошовими коштами, неповерненими відповідачкою 01.06.2019. За текстом пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, проценти в порядку ст. 625 ЦК України нараховані всупереч положенням ЦК України, отже не підлягають задоволенню (т. 1 а.с. 122 141).

23.11.2023на адресусуду відпредставника третьоїособи адвоката Головіна М.В. надійшли сформовані 22.11.2023 в системі «Електронний суд» письмові пояснення третьої особи, відповідно до яких зазначив що ОСОБА_3 повністю підтримує доводи, викладені у відзиві ОСОБА_2 та підтверджує усі обставини, про які заявляє ОСОБА_2 у справі. Ним дійсно ніколи такі розписки (боргові документи) не підписувалися та не складалися. Коштів, ані його дружина, ані сам ОСОБА_3 ні у кого не позичали. Позивачка є племінницею його дружини ОСОБА_2 . Він та дружина проживали тривалий час в будинку матері позивачки - ОСОБА_7 та вітчима ОСОБА_8 у с. Бузьке Новоодеського району Миколаївської області, потім переїхали до міста Одеса у будинок подружжя ОСОБА_9 , де живуть і зараз. Підпис на розписці, яка додана до позову, від ніколи не ставив. Такого документу не бачив. Допускає, що ОСОБА_7 або ОСОБА_1 могли надати йому на підпис або чистий аркуш, або документ без роз`яснень. Коли могла з`явитися така розписка не може нічого пояснити. До цього часу позивачка до нього ніколи не зверталася з приводу існування такої розписки або боргу з боку його дружини, або його перед позивачкою (т. 1 а.с. 110 112).

28.11.2023 на адресу суду від позивачки надійшла сформована 27.11.2023 в системі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій зокрема зазначила, що у розписці зазначено, що у разі своєчасного неповернення грошових коштів сторонами обумовлено сплату пені в розмірі 1,0 % за кожний день прострочення та сплату відсотків за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 30 % від загальної суми боргу (сума боргу та відсотків за користування коштами), яка утвориться станом на 01 січня 2019 року, а відтак посилання представника відповідача на ст.625 ЦК України в силу Закону є незаконним, оскільки в даному випадку діють саме договірні відносини сторін, які мають пріоритетне значення. З копій паспортів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вбачається, що 13.09.2021 останні були зняті з попереднього місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , по якій перебували на обліку та проживали в період з 03.09.2009 по 13.09.2021, а 13.09.2021 місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , що спростовує твердження ОСОБА_10 , викладені у відзиві на позов та поясненнях відносно місяця проживання та перебування вказаних осіб. На момент вчинення вищевказаних правочинів, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, засвідчені копії судових рішень, які б обмежували цивільну дієздатність вказаних осіб не надано до суду та відсутні в Єдиному державному реєстрі судових рішень (т. 1 а.с. 198 201).

04.12.2023на адресусуду відпредставника відповідачки адвоката Головіна М.В. надійшли сформовані 03.12.2023 в системі «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив, в яких зокрема зазначив, що відмітка у паспорті відповідача та третьої особи сама по собі не свідчить про фактичне місце перебування вказаних осіб, а вказує на місце реєстрації їх у певний період в певному місці. Проте у сукупності з іншими доказами, у тому числі показаннями свідків, може свідчити про дійсність місця такого перебування вказаних осіб. Відповідачка, заперечуючи проти укладення правочину, вказує на те, що позивачка виїжджала за межі країни наприкінці 2015/початку 2016 року та повернулася у серпні 2016 року (т. 1 а.с. 216 224).

Ухвалою суду від 30 січня 2024 року частково задоволено клопотання представника відповідачки та третьої особи адвоката Головіна М.В. про виклик свідків. Викликано в судове засідання в якості свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 14 15).

Ухвалою суду від 13 березня 2024 року частково задоволено клопотання представника відповідачки адвоката Головіна М.В. про витребування доказів. Витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (01601, м.Київ, вул. Володимирська, 62) інформацію про перетинання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України, РНОКПП НОМЕР_2 державного кордону України за період з 01 грудня 2015 року по 31 серпня 2016 року. Витребувано у Державної прикордонної служби України (01601, м.Київ, вул. Володимирська, 26) інформацію про перетинання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України, РНОКПП НОМЕР_2 державного кордону України за період з 01 грудня 2015 року по 31 серпня 2016 року (т. 2 а.с. 29 30).

16.04.2024, на виконання ухвали суду від 13.03.2024, від Центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України, на адресу суду надійшов лист № 19-24938/18/24-Вих від 10.04.2024, в якому повідомили про те, що зберігання в Базі даних інформації з персональними даними осіб впродовж 10 років здійснюється з 08.11.2017, оскільки до набрання чинності Положення, інформація про осіб, які перетнули державний кордон України зберігалася у Базі даних протягом 5 років, в порядку визначеному наказом Адміністрації державної прикордонної служби України від 25.06.2007 № 472. Враховуючи зазначене повідомлено про неможливість надання інформації, за період, що запитується (т. 2 а.с. 62).

Ухвалою суду від 11 квітня 2024 року задоволено клопотання позивачки ОСОБА_1 про виклик свідків. Викликано в судове засідання в якості свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (т 2 а.с. 53).

Ухвалою суду від 11 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки адвоката Головіна М.В. про звільнення відповідачки ОСОБА_2 від сплати судових витрат (т 2 а.с. 55-57).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2024 року частково задоволено клопотання представника відповідачки адвоката Головіна М.В. про витребування доказів. Витребувано у Адміністрації державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26) інформацію про перетинання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України, РНОКПП НОМЕР_2 державного кордону України за період з 01 грудня 2015 року по 31 серпня 2016 року, зокрема з Інфомаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю «Гарт-1», інтегрованої міжвідомчої Інфомаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система «АРКАН») (т 2 а.с. 76-78).

21.05.2024, на виконання ухвали суду від 30.04.2025, від Центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України, на адресу суду надійшов лист № 19-32846/18/24-Вих від 14.05.2024, в якому повідомили про те, що механізм формування, ведення та засади функціонування бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» (далі - База даних), визначені Положенням про цю Базу даних, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022 № 614, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26.10.2022 за № 1319/38655 (далі - Положення). Відповідно до пункту 17 Положення інформація про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території зберігається протягом 10 років з дня її внесення. Зберігання в Базі даних інформації з персональними даними осіб впродовж 10 років здійснюється з 08.11.2017, оскільки до набрання чинності Положення, інформація про осіб, які перетнули державний кордон України зберігалася у Базі даних протягом 5 років, в порядку визначеному наказом Адміністрації державної прикордонної служби України від 25.06.2007 № 472 (т. 2 а.с. 86).

Ухвалою суду від 30 квітня 2024 року закрито підготовче засіданняпо цивільній справі тапризначеносправу до судового розгляду по суті (т. 2 а.с. 79).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2024 року частково задоволено клопотання представника відповідачки адвоката Головіна М.В. про витребування доказів. Зобов`язано Адміністрацію державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26) надати суду інформацію про перетинання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України, РНОКПП НОМЕР_2 державного кордону України за період з 01 грудня 2015 року по 31 серпня 2016 року, з Інфомаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю «Гарт-1», інтегрованої міжвідомчої Інфомаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система «АРКАН») (т. 2 а.с. 97 - 98).

25.07.2024 на виконання ухвали суду від 13.06.2025, від Центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України, на адресу суду надійшов лист № 19-49752/18/24-Вих від 19.07.2024, в якому повідомили про те, що персонал Державної прикордонної служби України не здійснює пошук інформації щодо фактів перетину державного кордону України особами у системі «Аркан», оскільки першоджерелом такої інформації система «Гарт-1» (зокрема база даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території»), а система «Аркан» виконує лише функцію обміну такою інформацією на міжвідомчому рівні. Зберігання інформації про факти перетину державного кордону України в Базі даних здійснюється впродовж 10 років з 08.11.2017, оскільки до набрання чинності Положення, інформація про осіб, які перетнули державний кордон України зберігалася у Базі даних протягом 5 років, в порядку визначено наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.2С № 472. Враховуючи зазначене Головний центр обробки спеціальної інформації не може надати інформацію щодо перетинання державного кордону України у період з 01.05.2016по 01.07.2016 стосовно громадянки України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки відповідно до пункту 17 Положення інформація про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території зберігається з 08.11.2017 (т. 2 а.с. 99 -100).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2024 року частково задоволено клопотання представника відповідачки адвоката Головіна М.В. про витребування доказів. Витребувано у ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АВІАКОМПАНІЯ МІЖНАРОДНІ АВІАЛІНІЇ УКРАЇНИ (код ЄДРПОУ 14348681, 01030, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок, 4) відомості про бронювання, придбання на ім`я громадянки України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (TETIANA BOGDANOVA), номер документа НОМЕР_3 , авіаквитків згідно бронювання №LGXCJH, електронний квиток НОМЕР_4 , Авіакомпанія власник авіаквитка PS («маршрут путешествия: вылет 31.12.2015 09:55 Киев, Борисполь, рейс PS-471, класс Эконом, Boeing 737-500; прилет 31.12.2015 11:50 Цюрих, рейс PS-471, класс Эконом, Boeing 737-500; вылет Цюрих, рейс DL-208, класс Эконом, Boeing 767-300ER; прилет 31.12.2015 16:41 Нью- Йорк, Джон Ф. Кеннеди, терминал 4, рейс DL-208, класс Эконом, Boeing 767-300ER; вылет 31.12.2015 19:05 Нью-Йорк, Джон Ф. Кеннеди, терминал 4, рейс DL-495, класс Эконом, Boeing 757; прилет 31.12.2015 22:29 Солт-Лейк-Сити, Солт-Лейт-Сити Интернешнл, терминал 2, рейс DL-495, класс Эконом, Boeing 757; вылет 16.08.2016 08:30 Солт-Лейк-Сити, Солт-Лейт-Сити Интернешнл, терминал 2,рейс DL-466, класс Эконом, Boeing 737-800; прилет 16.08.2016 15:09 Нью-Йорк, Джон Ф. Кеннеди, терминал 4, рейс DL-466, класс Эконом, Boeing 737-800; вылет 16.08.2016 20:11 Нью-Йорк, Джон Ф. Кеннеди, терминал 2, рейс DL-210, класс Эконом, Boeing 767-300ER; прилет 17.08.2016 10:35 Прага, Ружин, терминал 1, рейс DL-210, класс Эконом, Boeing 767-300ER; вылет 17.08.2016 11:15 Прага, Ружин, терминал 1, рейс PS-808, класс Эконом, Boeing 737-700; прилет 17.08.2016 14:30 Киев, Борисполь, рейс PS-808, класс Эконом, Boeing 737-700»), та проходження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (TETIANA BOGDANOVA), документ номер НОМЕР_5 реєстрації на зазначені рейси АВІАКОМПАНІЇ МІЖНАРОДНІ АВІАЛІНІЇ УКРАЇНИ, фактичне здійснення нею перельоту за зазначеними квитками (т. 2 а.с. 141 - 146).

24.01.2025на виконанняухвали судувід 13.11.2025,від ПРИВАТНОГОАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВААВІАКОМПАНІЯ МІЖНАРОДНІАВІАЛІНІЇ УКРАЇНИ,на адресусуду надійшовлист №01-19-03від 20.01.2025,в якомуповідомили проте,що вказаний в ухвалі суду авіаквиток належить авіакомпанії Delta, тому для отримання інформації щодо бронювання подорожі та придбання авіаквитка, необхідно звернутися до авіакомпанії-власника квитка. Щодо здійснення перельотів рейсами МАУ, наразі надати таку інформацію не є можливим внаслідок поломки серверного обладнання, на якому зберігається така інформація. В разі відновлення роботи серверу, МАУ невідкладно буде надано таку інформацію до суду (т. 2 а.с. 156).

Ухвалою суду від 19 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Головіна М.В. про витребування доказів (т. 2 а.с. 187).

Ухвалою суду від 04 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Головіна М.В. про тимчасове вилучення доказів.

У судовихзасіданнях позивачка ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідачкита третьої особи адвокат Головін М.В., у судових засіданнях позов не визнав та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 01 червня 2016 року складено борговий документ (розписка), який підписаний позичальником ОСОБА_2 , про наявність між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 договірних правовідносин та боргових зобов`язань.

З тексту розписки слідує, що відповідачка ОСОБА_2 отримала в борг на сімейні потреби від ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 126000,00 євро за курсом НБУ 28,0430 гривень за один євро, які повинні бути повернуті позикодавцю ОСОБА_4 до 01 січня 2019 року.

Згідно боргового документу (розписки) позика є відсотковою (процентною). Відсоткова ставка 25 % річних, які повинні бути сплачені в повному обсязі разом із сумою боргу 01 січня 2019 року. Позичальник має право достроково повернути суму боргу. У разі своєчасного неповернення грошових коштів сторонами обумовлено сплату пені в розмірі 1,0 % за кожний день прострочення та сплату відсотків за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 30% процентів від загальної суми боргу (сума боргу та відсотків за користування коштами), яка утвориться станом на 01 січня 2019 року. Сторони обумовили, що у разі дефолту валюти євро, позикодавець має право вимагати повернення боргу у доларах США або англійських фунтах стерлінгів (за вибором позикодавця). Повернення коштів має бути здійснено шляхом внесення коштів у строк до 01 січня 2019 року у депозит будь-якого нотаріуса, нотаріальної контори за вибором позичальника у місті Миколаєві, Миколаївської області з відповідним повідомленням позикодавця відправленим цінним листом. Між сторонами обумовлена зміна тривалості позовної давності у договірних зобов`язаннях, яка збільшена до 20 років.

Борговий документ (розписка) від 01 червня 2016 року окрім позичальника ОСОБА_2 підписаний ОСОБА_3 , як згода чоловіка на отримання грошових коштів (т. 1 а.с. 15).

Оригінал Боргового документу (розписка) від 01 червня 2016 року долучено судом до матеріалів справи.

16 червня 2017 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_4 було укладено шлюб. Після державної реєстрації шлюбу позивачка отримала подвійне прізвище ОСОБА_13 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 , виданим Київським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (т. 1 а.с. 18).

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовилися давати показання суду відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 71 ЦПК України.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що їй невідомо про наявність розписки та отримання ОСОБА_2 коштів у борг. Відповідачка їй повідомила, що кошти у позивачки вона не брала. Пояснила, що їй відомо, що у період з 31.12.2015 по 17.08.2016 позивачка знаходилася у США штат Юта, м.Промо. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 періодично приїздили до неї у гості, а з 2019 року постійно проживають разом з її сім`єю. Починаючи з початку червня 2016 році подружжя усе літо перебували у неї вдома, про будь які зобов`язання відповідачки перед позивачкою їй нічого не відомо.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що зі слів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 йому відомо, що ніяких розписок вони не підписували, грошей не отримували. Йому також відомо, що позивачка у період з 31.12.2015 по 17.08.2016 перебувала за кордоном, він особисто відвозив її на своєму авто до вокзалу та, зі слів тещі, йому також відомо, що позивачка більше пів року перебувала у США.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно достатті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно достатті 610 ЦК України.

Згідно зістаттею 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно достатті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Відповідно достатті 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зістаттею 1047 ЦК Українипередбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина першастаття 1049 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосуваннястатей1046,1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 206/6401/18 (провадження № 61-9197св21) зазначено, що: «на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки. Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Судувід 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16 (провадження № 14-465цс18)».

У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015року у справі№ 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другоюстатті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першоюстатті 1049 ЦК Українивстановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Згідно зістаттею 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на дослідження судом оригіналу розписки суд приходить до висновку, що між сторонами у належній формі укладено договір позики, на підтвердження укладення якого відповідачем надано борговий документ (розписку) від 01.06.2016, а вчинена сторонами письмова форма договору позики не лише є доказом факту його укладення, а й факту передачі грошових сум позичальнику ОСОБА_2 .

Оригінал боргового документу (розписки) надано суду позивачем, що доводить станом на час розгляду справи по суті невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

Стороною відповідача,в запереченняфакту їїпідпису нарозписці заявлялоськлопотання про проведення почеркознавчої експертизи, яке в подальшому не було підтримано, експертиза проведена не була.

Щодо тверджень ОСОБА_2 про відсутність у неї можливості укласти договір позики з позивачкою, видати розписку та отримати грошові кошти у позику, оскільки вона 01.06.2016 у м. Миколаєві не перебувала, а знаходилися у м. Одеса, позивачки не було у цей час в Україні, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, борговий документ (розписка) від 01.06.2016 містить прізвище, ім`я, по батькові позикодавця і позичальника, суму позики, дату складання, строк повернення грошових коштів, підпис позичальника, згоду чоловіка на отримання грошових коштів з підписом ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першоїстатті 1051 ЦК Українипозичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця, або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Тобто, якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, щостаття 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Устатті 629 ЦК Українизакріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право, - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року в справі № 463/9914/20).

Відповідачкою презумпцію правомірності правочину спростовано не було.

Покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , не мають доказового значення в рамках цієї справи, оскільки відповідно до вимог ст. 1051 ЦК України, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду висловлену в постанові від 16.01.2019 у справі N 373/2054/16-ц (провадження N 14-446цс18), де Верховний Суд вказав, що як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першоїстатті 1046 ЦК України, а також частини першоїстатті 1049 ЦК Україниналежним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 в справі N 14-134цс18.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що станом на час розгляду справи відповідачем грошові кошти на погашення боргу по борговому документу (розписці) від 01 червня 2016 року не повернуті, вимоги позивача про стягнення з відповідачки суму позики у розмірі 126 000,00 євро, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивачки.

Також позивачка просить стягнути з відповідачки на свою користь відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 25 % річних за період з 02 червня 2016 року по 01 червня 2019 року в розмірі 94500 євро; відсотки за неправомірне користування грошовими коштами у розмірі 30 % річних за період з 02 червня 2019 року по 18 вересня 2023 року в розмірі 284535.62 євро; пені в розмірі 1,0 % за кожен день прострочення за період з 02 червня 2019 року по 18 вересня 2023 року в розмірі 9484,52 євро.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

На підставі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як слідує зі змісту позовних вимог, суми визначені позивачем у позовній заяві є складовою позовних вимог про стягнення відсотків, пені та підлягають доведенню і дослідженню.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) встановлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У той же час, пунктом 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України № 691-ІХ від 16 червня 2020 року «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»).

Крім того, указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як слідує з наданого позивачкою розрахунку відсотків за користування грошовими коштами, відсотків за неправомірне користування грошовими коштами, пені за кожен день прострочення, у такий включені складові сум визначені позивачкою для розрахунку у національній валюті України та іноземній валюті дол. США, а не іноземній валюті євро, що визначається позивачем до стягнення у прохальній частині позової заяви.

Крім того, позивач просить, зокрема, стягнути відповідні суми, виходячи з періоду від 02 червня 2016 року по 01 червня 2019 року, в той час, як згідно з борговим документом (розписки) термін виконання зобов`язання та термін невиконаного зобов`язання за кожен день протермінування визначено датою - 01 січня 2019 року.

Враховуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність позивачкою вимог щодо стягнення на її користь відсотків за користування грошовими коштами, відсотків за неправомірне користування грошовими коштами, пені, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частини 1статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з врахуванням часткового задоволення позовних вимог,з відповідачки підлягають стягненню на користь позивачки понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 3059,12 грн.

Оскільки суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову, заходи забезпечення позову повинні зберігати свою дію протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили (частина сьома статті 158 ЦПК України).

Керуючись ст.ст.4,12,13,76-81,95,141,206,259,263-265ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму боргу за борговим документом (розписка) від 01 червня 2016 року у розмірі 126 000 (сто двадцять шість тисяч) євро, 00 центів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 3059,12 (три тисячі п`ятдесят дев`ять грн 12 коп.) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 23 травня 2025 року.

Суддя Юлія КОВТУН