Постанова

від 23.05.2025 по справі 400/6029/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/6029/24

Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,

повний текст судового рішення

складено 19.02.2025, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства Миколаївської Міської ради «Захист» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року по справі за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства Миколаївської Міської ради «Захист» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (надалі позивач, Фонд) звернулося до суду з позовною заявою до Комунального підприємства Миколаївської Міської ради «Захист» (надалі відповідач, КП «Захист») про стягнення заборгованості в сумі 79029,01 грн., з яких 76996,21 грн. сума адміністративно-господарських санкцій, 2032,80 грн. пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Позов обґрунтовано тим, що протягом 2023 року відповідач, використовуючи найману працю та маючи чисельність штатних працівників облікового складу за 2023 рік 10 осіб, не працевлаштував інвалідів відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв`язку з чим до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати нарахована пеня.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням, КП «Захист» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції були встановлені такі обставини справи.

07.03.2023 Фонд відправив через електронний кабінет на вебпорталі електронних послуг ПФУ відповідачу розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 76996,21 грн., що підтверджується квитанцією про розміщення документу в електронному кабінеті роботодавця на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України (а.с.6-7).

У розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій за 2023, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю зазначено, що:

- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік складала 10 осіб,

- середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 0 осіб,

- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа,

- середньорічна заробітна плата складає 153992,42 грн.

- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю складає 76996,21 грн.

Оскільки вказана вище сума адміністративно-господарської санкції залишилась несплаченою, Фонд звернувся до суду з цим позовом, в якому просить стягнути з відповідача як саму суму адміністративно-господарської санкції в розмірі 76996,21 грн., так і пеню в сумі 2032,80 грн..

КП «Захист» не погодилось з такими позовними вимогами та виклало у відзиві на позов наступні узагальнені доводи в обґрунтування своєї позиції:

- КП «Захист» має комунальну форму власності, фінансується цілком з бюджетних коштів Миколаївської міської ради, не є прибутковим підприємством, а тому в силу положень статті 20 ЗУ №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» до нього не можуть бути застосовані адміністративно господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю;

- Фондом порушений порядок накладення адміністративного-господарських санкцій, оскільки прийняттю рішення про накладення адміністративно господарських санкцій має передувати перевірка Держпраці, що позбавляє Позивача можливості належним та законим способом встановити чи працювали чи ні на підприємстві особи з інвалідністю у 2023 році.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з наведеними Фондом підставами для задоволення позову та відхилив доводи відповідача, навівши наступні узагальнені доводи:

відповідно до Статуту КП «Захист», підприємство має 25 видів господарської діяльності, може здійснювати господарську діяльність на комерційних умовах; передбачено фінансування закладу як з місцевого бюджету так й з інших джерел;

- оскільки розрахунок адміністративно господарських санкцій здійснюється в автоматичному режимі на підставі даних , які містіться відповідних реєстрах та звітності , яку подає до контролюючих органів сам суб`єкт господарювання, то доводи відповідача про необхідність проведення перевірки Держпрацею, висновки якої мають передувати нарахуванню таких санкцій, є хибними.

В апеляційній скарзі КП «Захит» фактично повторює свої доводи, які були наведені у відзиві на позовну заяву.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного обсягу нормативно-правового регулювання, яке підлягає застосуванню судом при вирішенні цього спору.

Відповідно до ст.18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Положеннями ст.20 Закону України №875 передбачено наступне.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Для реалізації положень статті 19 Закону №875 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про внесення змін до Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності» від 07.04.2023 №307.

Відповідно до цього Положення програмний комплекс «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності забезпечує автоматизоване (без стороннього втручання):

- опрацювання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності;

- визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною 1 статті 19 Закону №875;

- створення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону №875.

Таким чином, розрахунок адміністративно-господарських санкцій формується в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду, для усіх роботодавців. Такі розрахунки у вигляді PDF-файлу за підписом керівника територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надсилаються до електронного кабінету роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією з головних умов для застосування до роботодавця адміністративно-господарської санкцій за невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, є наявність у такого роботодавця середньооблікової чисельності штатних працівників за рік від 8 осіб і більше.

В рамках даної справи КП «Захист» не заперечує наведеного у розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій показника середньооблікової чисельності штатних працівників за 2023 рік у кількості 10 осіб, як не заперечує і інші наведені у цьому розрахунку показники середньооблікової чисельності штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (0 осіб), нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (1 особа) та середньорічної заробітної плати (153992,42 грн.).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VІ роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Однак КП «Захист», як слідує з матеріалів справи, маючи середньооблікову кількість штатних працівників 10 осіб на протязі 2023 року інформацію до державної служби зайнятості про вакантні місця для інвалідів (звітність за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) не подавало, що не заперечується відповідачем та підтверджуєтеся листом Миколаївської філії Миколаївського обласного центру зайнятості знаходиться в матеріалах справи від 25.03.2024 №423/2-24м.

Встановлені колегією суддів обставини справи з урахуванням наведеного нормативно-правового регулювання дає підстави для висновку про правомірність визначенні відповідачу адміністративно-господарської санкції в розмірі 76996,21 грн. за невиконання у 2023 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

А у зв`язку із несплатою відповідачем цієї суми адміністративно-господарської санкції колегія суддів погоджується з правомірністю нарахування пені в сумі 2493,07 грн. на підставі положень статті 20 Закону №875-ХІІ.

Посилання КП «Захист» у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі на те, що воно має комунальну форму власності, фінансується цілком з місцевого бюджету та не є прибутковим підприємством, а тому в силу положень абзацу 1 статті 20 Закону №875-ХІІ до нього не можуть бути застосовані такі адміністративно-господарські санкції, колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи не узгоджуються з установчими документами відповідача, зокрема з його статутом, пунктами 3.1, 3.2, 4.2.2., 5.3, 6.1,6.3 та 6.4 якого перебачено наступне: - метою господарської діяльності Підприємства є отримання прибутку; Підприємство також має право здійснювати комерційну господарську діяльність з метою одержання прибутку, забезпечивши ведення окремого обліку за кожним видом господарської діяльності Підприємства; (в п.3.2. Статуту перелічені 25 видів господарської діяльності, які можуть здійснюватися Підприємством на комерційних умовах); Підприємство має право здійснювати інші види господарської діяльності (у тому числі зовнішньоекономічної), що не суперечить чинному законодавству України; Підприємство, як суб`єкт господарювання, надає послуги, виконує роботи та реалізовує продукцію (товари) за договірними цінами або цінами (тарифами), встановленими відповідно до вимог чинного законодавства України; джерелами формування майна та фінансування діяльності Підприємства є, зокрема, доходи від здійснення господарської діяльності; основним узагальнюючим показником результатів фінансово-господарської діяльності Підприємства є його чистий прибуток; частка чистого прибутку зараховується до бюджету Миколаївської міської територіальної громади, а прибуток може розподілятися для покриття витрат фінансово-господарської діяльності Підприємства.

Отже, оскільки КП «Захист» може займатися комерційною діяльністю, отримувати прибуток від такої діяльності та мати інші джерела фінансуванні, крім бюджетних коштів, то за своїм правовим статусом КП «Захист» не підпадає під виключення, передбачене абзацом 1 ст.20 Закону №875-ХІІ, відповідно до якого положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Як вірно зауважив Фонд у відзиві на апеляційну скаргу, поняття «одержувач бюджетних коштів», яким позиціонує себе Відповідач, не є тотожним поняттю «повністю утримується за рахунок відповідного бюджету», як передбачено абзацом 1 ст.20 Закону №875.

Що стосується доводів апелянта про застосування до нього спірної суми адміністративно-господарських санкцій без попередньої перевірки органом Держпраці, то ці доводи колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

З 06.11.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю», яким у новій редакції викладено статтю 19 Закону №875.

Відповідно до внесених змін з 06.11.2022 розрахунок адміністративно-господарських санкцій здійснюється автоматично без втручання посадових осіб Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.

Отже, оскільки з 06.11.2022 змінився порядок розрахунку адміністративно- господарських санкцій і Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю вже його не здійснює, тому правові висновки Верховного Суду, які були сформовані по правовідносинам, до яких застосовувалась редакція статті 19 Закону №875 до 06.11.2022, і стосувалися можливості накладення на суб`єктів господарювання вказаних санкцій лише за результатами проведеної органами Держпраці відповідної перевірки, не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли після 06.11.2022.

Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Миколаївської Міської ради «Захист» залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька