Постанова

від 21.05.2025 по справі 560/17705/24

КРИМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/17705/24

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

21 травня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М.

за участю:

секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,

представника позивача - Оніщука Є.О.

представника відповідача - Ткачук Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ормс" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ормс" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

у листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Ормс" звернулось з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, в якому просило:

- № 26617/2201-0709 про збільшення грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ОРМС (ідентифікаційний код: 31328990, місцезнаходження: 31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Ізяславська, будинок 70) з податку на додану вартість на суму 588 832,00 грн.;

- № 26618/2201-0709 про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ОРМС" (ідентифікаційний код: 31328990, місцезнаходження: 31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Ізяславська, будинок 70) в сумі 11 073,00 грн.;

- № 26619/2201-0709 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ормс" (ідентифікаційний код: 31328990, місцезнаходження: 31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Ізяславська, будинок 70) штрафу в сумі 10 815,19 грн. за платежем податку на додану вартість;

- № 26625/2201-0709 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ормс" (ідентифікаційний код: 31328990, місцезнаходження: 31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Ізяславська, будинок 70) штрафу в сумі 1 867 620,00 грн. в частині штрафу в розмірі 1 792 140,00 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ "Агро-Ормс" зазначає, що згідно ч. 1 ст. 827 ЦК України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Отже, за своїми ознаками, договір позички передбачає тимчасове користування предметом позики і разом з договорами на придбання послуг щодо обслуговування такого автомобіля, дані господарські операції направлені на збереження такого активу з його подальшим повернення користувачем власнику, що підтверджується крім іншого поверненням автомобіля ТОВ "Агро-Ормс" і подальшу передачу автомобіля в платне користування з можливістю отримання доходу, а збереження такого активу (автомобіля) і є діловою метою (економічним ефектом), отриманим внаслідок господарської операції, що здійснена в межах господарської діяльності ТОВ "Агро-Ормс".

Крім того, з набранням чинності ПК України та Порядку № 1588, 01 січня 2013 року набрали чинності зміни до ЦК України, Закону України «Про оренду землі» та Закону України від 11.02.2010 № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» щодо моменту виникнення користування земельними ділянками, і, якщо раніше право користування виникало з моменту реєстрації договору оренди в органах Держгеокадастру, то з 01.01.2013 реєстрація права оренди здійснювалась в реєстрі речових прав. Тому, землекористувачі, в тому числі і ТОВ "Агро-Ормс", вимушені були вносити в реєстр речових прав інформацію про земельні ділянки, якими продовжували користуватись, але право користування щодо яких виникло раніше, що не свідчить про виникнення нового об`єкту оподаткування чи внесення змін до нього, оскільки такі об`єкти (право користування землею) виникли раніше.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Судом першої інстанції встановлено, Головним управління ДПС у Хмельницькій області відповідно до план-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2024 рік, на підставі наказів Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 12.06.2024 №2507-П, від 19.07.2024 № 3005-П та від 05.08.2024 № 3217-П, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ормс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.04.2021 по 31.03.2024 та за період з 01.04.2021 по 31.03.2024 з метою правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки 25.09.2024 ГУ ДПС у Хмельницькій області складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки № 20842/22-01-07-09/31328990.

Документальною плановою виїзною перевіркою ТОВ "Агро-Ормс" встановлено ряд порушень, у тому числі порушення:

1) п.п."г" п.198.5 ст.198 ПКУ, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість у сумі 526211 грн, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: вересень 2021 в сумі 512567 грн, вересень 2022 в сумі 2 862 грн, серпень 2023 в сумі 10 782 гривень (ППР №26617/2201-0709 від 29.10.2024);

- завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (р.21 Декларації) у сумі 11 073 грн, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: березень 2024 в сумі 11 073 гривень (ППР № 26618/2201- 0709);

2) п.201.10 ст.201 ПКУ; п.11 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267, зі змінами та доповненнями; в результаті чого не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі окремі зведені податкові накладні на загальний обсяг постачання 3223705,85 грн, крім того ПДВ 537284,32 грн в тому числі за: вересень 2021 на обсяг постачання 3075402,10 грн, крім того ПДВ 512 567,02 грн, серпень 2022 на обсяг постачання 17172,40 грн, крім того ПДВ 2 862,07 грн, березень 2023 на обсяг постачання 13420,20 грн, крім того ПДВ 2236,70 грн, квітень 2023 на обсяг постачання 28153,07 грн, крім того ПДВ 4692,18 грн, липень 2023 на обсяг постачання 23117,82 грн, крім того ПДВ 3 852,97 грн, листопад 2023 на обсяг постачання 32 497,02 грн, крім того ПДВ 5416,17 грн, березень 2024 на обсяг постачання 33 943,24 грн, 5 657,21 гривень (ППР №26619/2201-0709 від 29.10.2024);

3) п.63.3 ст.63 ПКУ; п.8.5 розділу VIII Порядку обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за №503/25280, із змінами та доповненнями, в результаті чого:

- несвоєчасно подано повідомлення за формою №20-ОПП про реєстрацію 1 803 (одна тисяча восьмиста трьох) об`єктів оподаткування, об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадилась діяльність;

- не подано повідомлення за формою №20-ОПП про реєстрацію 28 (двадцяти восьми) об`єктів оподаткування, об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадилась діяльність (ППР № 26625/2201-0709 від 29.10.2024).

ТОВ "Агро-Ормс" листом від 09.10.2024 №1/9-10/24 (в/х №50067/6 від 09.10.2024) подано заперечення на акт від 25.09.2024 № 20842/22-01-07-09/31328990.

Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області розглянуто заперечення ТОВ "Агро-Ормс" та залишено висновки акта від 25.09.2024 № 20842/22-01-07-09/31328990 без змін. Платнику направлено відповідь листом від 23.10.2024 № 5181/10/22-01-07-09-09.

За результатами документальної планової виїзної перевірки ГУ ДПС у Хмельницькій області 29.10.2024 року прийнято податкові повідомлення-рішення, зокрема оскаржувані:

- № 26617/2201-0709 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 588 832,00 грн., з якої 526 211,00 грн. за податковим зобов`язанням та 52 621,00 грн. за штрафними санкціями;

- № 26618/2201-0709 про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту в сумі 11 073,00 грн.;

- № 26619/2201-0709 про застосування штрафу в сумі 10 815,19 грн. за платежем податку на додану вартість;

- № 26625/2201-0709 про застосування штрафу в сумі 1 867 620,00 грн.;

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

За приписами частини 2статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України.

Надаючи оцінку правомірності податкових повідомлень-рішень № 26617/2201-0709 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 588 832,00 грн. та № 26618/2201-0709 про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту в сумі 11 073,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.

Довідка перевірки - документ який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Крім того, підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, як передбачено пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленоюпунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як визначає пункт 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладнихподатковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтвердженімитними деклараціями(тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченимипунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

За змістом пункту200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до положень пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкової вигоди виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкової вигоди, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема щодо наявності таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку, суттєві недоліки в заповненні таких документів, які не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, не дають можливості встановити дійсний зміст та обсяг господарської операції тощо.

Слід зазначити, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Також на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування, зокрема, податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Крім того, зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в вказаній постанові акцентувала увагу також на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для врахування таких при формуванні та одержанні податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Так, згідно матеріалів справи, зокрема податковою перевіркою встановлено, що ТОВ "АГРО-ОРМС" у перевіреному періоді придбало автомобіль Mercedes-Benz GLE 400 d 4MATIC Coupe та послуги з його обслуговування у ПрАТ "ХМЕЛЬНИЧЧИНА-АВТО" (ПН 03112917) на загальну суму 3 223 705,85 грн, в т.ч. ПДВ 537 284,32 грн та сформувало податковий кредит з ПДВ за відповідні звітні періоди, згідно податкових накладних, вказаних на с.16-20 акта перевірки.

В процесі проведення перевірки досліджувалось питання чи пов`язані, придбані у ПрАТ "ХМЕЛЬНИЧЧИНА-АВТО" автомобіль Mercedes-Benz GLE 400 d 4MATIC Coupe та послуги з його обслуговування, з веденням господарської діяльності ТОВ "АГРО-ОРМС" - отриманням доходу від вказаних операцій.

Перевіркою встановлено, що вказаний автомобіль передано в тимчасове безоплатне користування для ТОВ "АСПІК ГРУП" згідно договору позички транспортного засобу від 14.09.2021 №б/н та акта прийому-передачі транспортного засобу від 14.09.2021 №1. Додатковою угодою від 08.09.2023 №1 продовжено строк користування до 14.09.2025 року (включно).

Контролюючий орган дійшов висновку, що протягом періоду з 14.09.2021 (дати передачі транспортного засобу) по 31.03.2024 (останній день періоду, що підлягав перевірці), ТОВ "Агро-Ормс" доходу від придбаного автомобіля не отримувало.

Однак колегія суддів зазначає, що такий висновок відповідача є протиправним з огляду на таке.

Згідно з підпунктом14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК Українигосподарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За правилами підпункту14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

У той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Із визначеного вПодатковому кодексі Українипоняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності.

Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 140/6978/20, від 17 грудня 2020 року у справі №816/2270/16, від 21 листопада 2022 року у справі № 804/7753/16, та від 04 квітня 2024 року.

Також Верховний Суд звертав увагу, що з`ясування наміру платника податку отримати економічний ефект від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе лише у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість або за ціну придбання товару.

Так, матеріалами справи підтверджується, що починаючи з 20.09.2024 автомобіль MERSEDES-BENZ GLE 400 використовується ТОВ «АГРО-ОРМС» з метою отримання прибутку, на підтвердження чого відповідачу надано договір оренди від 20.09.2024, акт приймання-передачі від 20.09.2024, акт надання послуг за вересень 2024 року, виписку з рахунку про надходження 01.10.2024 орендної плати від ТОВ «АСПІК-ГРУП».

Згідно ч. 1 ст. 827 ЦК України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Отже, за своїми ознаками, договір позички передбачає тимчасове користування предметом позики і разом з договорами на придбання послуг щодо обслуговування такого автомобіля, дані господарські операції направлені на збереження такого активу з його подальшим повернення користувачем власнику, що підтверджується крім іншого поверненням автомобіля ТОВ "Агро-Ормс" і подальшу передачу автомобіля в платне користування з можливістю отримання доходу, а збереження такого активу (автомобіля) і є діловою метою (економічним ефектом), отриманим внаслідок господарської операції, що здійснена в межах господарської діяльності ТОВ "Агро-Ормс".

Тобто, передавши автомобіль в позичку на тимчасове користування, він не став використовуватись в негосподарській діяльності, в пільгових, або неоподаткованих операціях, а неотримання доходу від передачі такого майна в тимчасове користування, не свідчить, що автомобіль використовувався у не господарській діяльності або майно припинилось використовуватись чи не може використовуватись в подальшому.

Виходячи з вищевикладеного, висновки ГУ ДПС у Хмельницькій обл., наведені в Акті перевірки, про порушення ТОВ "Агро-Ормс" вимог п.п. «г» п. 198.5. ст. 198 ПК України щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 537 284 грн., є безпідставні та зроблені без урахування вищевказаного, і, як наслідок, ГУ ДПС у Хмельницькій обл. прийнято незаконні податкові повідомлення рішення від 29.10.2024 № 26617/2201-0709 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 588 832,00 грн., з якої 526 211,00 грн. за податковим зобов`язанням та 52 621,00 грн. за штрафними санкціями; - № 26618/2201-0709 про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту в сумі 11 073,00 грн.

Стосовно висновку щодо правомірності податкового повідомлення рішення №26619/2201-0709 від 29.10.2024 про застосування штрафу в сумі 10 815,19 грн. за платежем податку на додану вартість, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до пункту63.3 статті 63 ПК Україниз метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповіднимрозділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Водночас, за неподання «Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність» за формою №20-ОПП, передбачена відповідальність, визначена пунктом117.1 статті 117 ПК України. Положеннями пункту 8.2 Порядку №1588 визначено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (даліоб`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділамиПодаткового кодексу України.

Повідомлення за формою №20-ОПП повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи-підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування.

Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).

Згідно із пунктом 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Тобто, повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається до контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування. Довідник об`єктів оподаткування розміщено на офіційному сайті ДПС України.

Отже, відповідно до наведених вище норм Порядку №1588 платник податків зобов`язаний подавати повідомлення за формою №20-ОПП, зокрема, про об`єкти оподаткування або об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від21 липня 2020 року у справі №826/14197/17, від 20 травня 2021 року у справі №560/3008/19, від 15 лютого 2022 року у справі №160/2155/20, від 28 вересня 2022 року у справі №160/3561/20.

Відповідно до пункту117.1 статті 117 ПКнеподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Форма податкової накладної та форма розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної та порядок їх заповнення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267, зі змінами та доповненнями (далі - Порядок №1307).

Пунктом 11 Порядку №1307 передбачено, що у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до п.198.5 ст.198 та п.199.1 ст.199 ПКУ платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися: 1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування; 2) в операціях, звільнених від оподаткування; 3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; 4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені.

Висновок суду першої інстанції про невиконання платником податків такого обов`язку станом на час проведення перевірки, суперечить обставинам справи, оскільки ТОВ "Агро-Ормс" на момент проведення перевірки, виконано обов`язок з подання повідомлень за формою № 20-ОПП щодо 1 803 об`єктів оподаткування та не виконано обов`язок з подання повідомлень по 28 об`єктів оподаткування. При цьому, штраф, передбачений п. 117.1 ст. 117 ПК України, застосовано ГУ ДПС у Хмельницькій обл. не у зв`язку з неподанням повідомлень за формою № 20-ОПП, а у зв`язку з несвоєчасним поданням таких повідомлень.

Водночас, факт неподання повідомлення за формою 20-ОПП щодо 28 об`єктів оподаткування позивачем не заперечується та податкове повідомлення-рішення в цій частині не оскаржується.

Також, колегія суддів зазначає, що під час проведення перевірки, ГУ ДПС у Хмельницькій області не враховано, що використані ними відомості з реєстру речових прав, сформовані на момент проведення перевірки (Інформаційна довідка № 394159869 від 10.09.2024), містять лише актуальні на момент формування такої довідки відомості, без розширеної інформації про попередні періоди користування ТОВ "Агро-Ормс" такими земельними ділянками і первісного моменту виникнення у позивача права оренди таких земельних ділянок, як об`єктів оподаткування, якими позивач продовжує користуватись.

Так, договори оренди землі, на підставі яких земельні ділянки передавались у користування суб`єктам господарювання, в тому числі і позивачу, та виникли як об`єкти оподаткування згідно положень ЦК України, Закону України «Про оренду землі» та Закону України від 11.02.2010 № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» до 01 січня 2013 року реєструвались територіальними органами Держгеокадастру і щодо частини земельних ділянок.

В наданій відповідачем Інформаційній довідці № 394159869 від 10.09.2024, відсутня інформація про первинну дату виникнення у позивача прав на такі земельні ділянки.

На підтвердження обставин виникнення у ТОВ "Агро-Ормс" прав оренди щодо земельних ділянок, які в подальшому реєструвались в реєстрі речових прав, відомості з яких використані відповідачем під час перевірки, позивачем долучено відповідь ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій обл. № 29-22-0.502-4265/2-24 від 13.12.2024 з відомостями про державну реєстрацію договорів оренди за ТОВ "Агро-Ормс" та СТОВ «Сокіл» (попереднє найменування позивача), правонаступником якого є ТОВ "Агро-Ормс", що підтверджується статутом ТОВ "Агро-Ормс" від 17.07.2020, щодо 717 земельних ділянок з 1 831 земельних ділянок, до дати набрання чинності Податкового кодексу України та Порядку № 1588.

У вказаній відповіді зазначені кадастрові номери земельних ділянок, орендар та дату реєстрації договору оренди, чого достатньо для встановлення обставини щодо дати виникнення у позивача об`єкта оподаткування.

Окрім того, позивачем долучено до матеріалів справи в письмовій формі копії витягів з реєстру речових прав на нерухоме майно ще щодо 145 земельних ділянок. З наданих копій витягів можливо встановити кадастровий номер земельної ділянки та дату укладення договору оренди, що підтверджує дату виникнення у позивача об`єкта оподаткування.

При цьому здійснюючи розгляд даної справи та перевіряючи правомірність застосування норм п. 63.3 ст. 63, п. 117.1 ст. 117 ПК України, Порядку № 1588, враховуючи відсутність у перехідних положеннях ПК України та Порядку № 1588 встановленого строку на подання повідомлень за формою № 20-ОПП щодо об`єктів оподаткування, права на які виникли у платників податків до введення в дію ПК України та Порядку № 1588, варто зазначити, що відповідно до п. 4.1.4. ст. 4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципові презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Пунктом 56.21 ст. 56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної, зокрема, в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України (заяви № 23759/03 та № 37943/06), у випадку, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий підхід для осіб.

Таким чином, відповідачем безпідставно застосовано штрафні санкції, передбачені п. 117.1 ст. 117 ПК України за порушення Позивачем п. 63.3 ст. 63 ПК України, щодо 1 757 об`єктів оподаткування (орендованих земельних ділянок) на суму 1 792 140,00 грн., з яких щодо 710 земельних ділянки закінчились строки застосування штрафних санкцій, а щодо 1 047 земельних ділянок строки на подання повідомлень за формою № 20-ОПП взагалі не були встановлені, оскільки права щодо таких земельних ділянок виникли у ТОВ «АГРО-ОРМС» до набрання чинності ПК України та Порядку № 1588, а тому податкове повідомлення-рішення № 26625/2201-0709 від 29.10.2024.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову повністю.

Частиною 6 ст. 139 КАС України вказано, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 60560, 00 грн. судового збору сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ормс" задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року скасувати.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 29.10.2024 № 26617/2201-0709 про збільшення грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ОРМС» з податку на додану вартість на суму 588 832,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 29.10.2024 № 26618/2201-0709 про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ормс" в сумі 11 073,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 29.10.2024 № 26619/2201-0709 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ормс" штрафу в сумі 10 815,19 грн. за платежем податку на додану вартість.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 29.10.2024 № 26625/2201-0709 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ОРМС» штрафу в сумі 1 867 620,00 грн. в частині штрафу в розмірі 1 792 140,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ормс" 60 560 грн (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень) 00 коп. судових витрат понесених на сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 22 травня 2025 року

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.